Вирок № 56177664, 29.02.2016, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 29.02.2016

ЄУ № 420/380/16-к

Провадження №1-кп/420/92/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.

за участю секретаря Рожкової Л.В.

прокурора Ляхова А.С.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши в підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков кримінальне провадження № 12016130510000036 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області, громадянина України, який має середню освіту, одружений, не працює, не судимий, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.01.2016 приблизно о 15 год. 30 хв. ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись ділянці місцевості в районі домоволодіння АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли раптово, схопив своєю лівою рукою за верхній одяг в область грудей ОСОБА_1 та своєю правою рукою, тримаючи в ній кухонний ніж, наніс удар по лівій кисті ОСОБА_1, спричинивши останньому тілесні ушкодження.

Продовжуючи свої протиправні дії, в той же день, приблизно о 15 год. 45 хв., ОСОБА_2, знаходячись в районі контори по вул. Слобожанській (Куйбишева) в смт. Білолуцьк, на ґрунті особистих неприязних відносин наніс удар кулаком своєї правої руки по обличчю ОСОБА_1, від чого останній впав на землю. Після чого ОСОБА_2 наніс приблизно 2-3 удари ногою по голові та тулубу ОСОБА_1, який знаходився в положенні лежачи.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 18 від 04.02.2016 ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді рани зовнішньої поверхні основної фаланги другого пальця лівої кисті, що виникли від предмету, який має гострий край, та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, ознак небезпеки для життя та здоров'я в момент спричинення не має.

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, за ознакою умисного нанесення легких тілесних ушкоджень.

11 лютого 2016 року між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 укладено угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним.

Згідно з даною угодою потерпілий та обвинувачений за спільною ініціативою дійшли обопільної згоди про укладення угоди про примирення, в якій відповідно до вимог ст. 471 КПК України виклали формулювання підозри та правову кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального провадження, при цьому обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення та правову кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 125 КК України. Обставинами, які пом'якшують покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставини, які обтяжують покарання, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Цивільний позов не заявлено, матеріальна шкода кримінальним правопорушенням не завдана. Згідно угоди підозрюваний зобов'язаний вибачитися перед потерпілим до початку судового розгляду.

Також сторонами в п. 5 угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений ОСОБА_2 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у вигляді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та отримана згода обвинуваченого на призначення йому такого покарання.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені потерпілому та обвинуваченому.

Суд вислухавши думку обвинуваченого ОСОБА_2, роз`яснивши останньому зміст ч. 5 ст. 474 КПК України, думку потерпілого ОСОБА_1, роз`яснивши зміст ст. 473 КПК України та пересвідчившись у добровільності їх позицій щодо підписання угоди про примирення, з`ясувавши повне розуміння обвинуваченим суті та характеру обвинувачення, виду та міри узгодженого покарання, вважає угоду про примирення укладену між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 такою, що підлягає затвердженню судом.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, суд виходить з такого.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просить суд цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Потерпілий ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні просять затвердити угоду про примирення, укладену між ними 11.02.2016, та призначити обвинуваченому узгоджену між ними міру покарання.

У підготовчому судовому засіданні з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2, розуміючи, що кримінальне провадження стосовно нього може бути розглянуто в судовому засіданні, де він буде мати весь обсяг прав, у тому числі, допитувати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, які свідчать на його користь, просить затвердити угоду. У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що винуватість визнав добровільно із розумінням того, що відмовляється від частини своїх прав, угода була укладена добровільно, без будь - якого примусу, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди. До того ж зазначив, що здатний реально виконати взяті на себе, відповідно до угоди, зобов'язання.

Потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що угода була укладена добровільно, без будь- якого примусу, наслідки затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, обмеження його права на оскарження вироку, згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 КПК України, та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди йому зрозумілі та просить затвердити зазначену угоду.

Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Разом з тим, суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження та дослідження матеріалів кримінального провадження переконався, що укладення угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілим угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, цілком розуміє свої права, визначені в п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України. Потерпілий, в свою чергу, цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України. Зміст угоди про примирення відповідає вимогам ст. 471 КПК України та КК України.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди від 11 лютого 2016 року про примирення між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Цивільний позов не заявлений. Судові витрати відсутні. Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Суд вважає за необхідне запобіжний захід щодо обвинуваченого до набрання вироком законної сили залишити без змін - у вигляді особистого зобов'язання.

Керуючись ст. 100, п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст.373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд

у х в а л и в:

Затвердити угоду про примирення від 11 лютого 2016 року у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12016130510000036 від 27.01.2016, укладену між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить на день постановлення вироку 510 (п'ятсот десять) грн., р/р 31114106700223, МФО-804013, Код -37942461, банк одержувача: ГУДКСУ у Луганській області, одержувач: УК у Новопсковському районі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - у вигляді особистого зобов'язання.

Речові докази - кухонний ніж, упакований в пакет із полімерного матеріалу, який знаходиться у кімнаті для зберігання речових доказів Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області - повернути власнику ОСОБА_2.

Роз`яснити ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що, у разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. Роз`яснити ОСОБА_2, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору, потерпілому і обвинуваченому.

Суддя О.С. Стеценко