Рішення № 56177403, 18.02.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/129/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Іванова Н. Ю.

Доповідач Дьомич Л. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

18.02.2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Дуковського О.Л.; Письменного О.А.

за участю секретаря: Діманової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відокремлений територіальний підрозділ: Головне відділення публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про захист прав споживача, закриття рахунків, повернення коштів банківського вкладу із урахуванням індексу інфляції, 3-х % річних, відсотків за весь час користування коштами та відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_3, яка представляє інтереси ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про:

- закриття основного рахунку карти НОМЕР_1 та НОМЕР_2 утворених за договором № SAMDNO1000737761778 від 18 вересн 2013 року, який припинив свою дію 18 березня 2014 року;

- стягнення суми банківського вкладу за договором

SAMDNO1000737761778 від 18.09.2013 р., яка станом на 18.02.2015 р. із урахуванням індексу інфляції складає 314338,68 грн. та 3-х % річних в якості фінансових санкцій за користування коштами за період з 18.03.2014 по 18.03.2015 р., що становить 7106,37 грн.;

- стягнення відсотків за період користування залученими коштами за

з 18.03.2014 по 18.03.2015 р., що становлять 60303,60 грн.;

- стягнення 25 000 грн. у відшкодування моральної шкоди;

- стягнення 6 000 грн. судових витрат за надання правової допомоги.

В обгрунтування вимог зазначила, що 18 вересня 2013 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу № SAMDNO1000737761778 на умовах депозитного продукту в національній валюті України на строк 6 місяців на суму 148 293 грн., шляхом подання заяви на оформлення вкладу. Того ж дня сторонами укладено додаткову угоду до вищевказаного договору, яка встановлювала надбавку у розмірі 2% річних на строк вкладу із дорученням перерахування її на окремий бонусний рахунок.

Відповідно п. 3, 4 договору після закінчення строку вкладу, якщо клієнт не заявив банку про бажання забрати свої кошти, строк вкладу продовжується неодноразово без нової заявки. Відсотки під час

нового строку вкладу нараховуються на всю суму вкладу.

Пунктом 1.1. додаткової угоди до договору банківського вкладу передбачено, що надбавка у розмірі 2% встановлюється на строк вкладу. При продовженні вкладу на новий строк, розмір надбавки встановлюється на рівні надбавки, що діє в Банку на день закінчення попереднього строку вкладу для вкладів даного найменування і строку, при цьому додаткова угода не укладається.

Таким чином, шляхом підписання заяви про оформлення вкладу «Депозит плюс на 6 місяців» ( із додатковою угодою) та через внесення коштів на депозитний рахунок позивач уклав із відповідачем публічну угоду на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та

тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, якими відповідач взяв на себе зобов'язання виконувати певні умови по депозитному зберіганню коштів клієнта.

До закінчення строку дії депозитного вкладу належні ОСОБА_2 депозитний та бонусний рахунки разом із нарахованими відсотками було заблоковано. По закінченні строку вкладу позивач особисто звернувся за місцем укладення договору (Кримське регіональне відділення ПАТ «ПриватБанк» м. Сімферополь вул. Героїв Аджимушкая, 1), де йому повідомили, що у зв'язку із закриттям Кримського відділення, депозитний рахунок заблоковано та зняти кошти з нього неможливо.

Виписка із рахунків, отримана станом на 30 червня 2014 року свідчить, що в період з 18 березня 2014 року по 30 червня 2014 року на рахунках ОСОБА_2 містяться кошти у сумі 235070,33 грн. та 1808,86 грн., які зберігаються без нарахування відсотків за депозитними вкладами.

На свої неодноразові звернення на гарячу лінію (номер заявки 988298) та письмове звернення від 22 липня 2014 року, яке отримано юридичною особою ПАТ КБ «ПриватБанк» 30 липня 2014 р. відповіді сторона не отримувала. А 20 січня 2015 року отриманий лист ПАТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0\7-20150116\991, яким відмовлено в поверненні коштів. Банк на підставі того, що він підпадає під дію Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на окупованій території України».

3 2002 року позивач проживає та зареєстрований у АДРЕСА_1 і до числа тимчасово переміщених осіб чи біженців з тимчасово окупованої території АР Крим не відноситься. Договір банківського вкладу № SAMDNO1000737761778 укладено із юридичною особою - ПАТ КБ «ПриватБанк», який зареєстрований в м. Дніпропетровськ і під дію вказаного нормативного акту теж не підпадає.

Неправомірне блокування і утримання грошових коштів вкладника, публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» порушуються вимоги законодавства та вимоги Постанови Правління НБУ № 516 від 03.12.2003р. «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" щодо порядку повернення вкладів населенню.

Позивач просить стягнути відсотки за весь час користування залученими коштами за період з 18.03.2014 по 18.09.2014 р. у сумі 26748.57 грн., з відсотковою ставкою по депозитах аналогічного виду згідно тарифів

банка 19,5% річних. Відсотки у сумі 33555,03 грн. за період з 18.09.2014 по 18.03.2015 р. Загальна сума неправомірно утриманих Банком відсотків становить 60 303,60 грн.

Оскільки середній показник індексу інфляції за період з 18.03.2014 р. по 18.02.2015 р., згідно даних НБУ становив 32,7, інфляційне збільшення заборгованості складає 77 459,49 грн., а загальна сума заборгованості з урахуванням інфляції 314 338,68 грн.

Також із відповідача відповідно до ст. 625 ЦК України підлягають стягненню 3% річних в якості фінансових санкцій (пені) за

користування коштами за період з 18.03.2014 по 18.03.2015 р., що становлять 7 106,37 грн.

Внаслідок протиправних дій відповідача сторона вказує і на завдання моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, переживаннях, що оцінюється відшкодування в сумі 25000 грн.

Під час розгляду справи стороною позивача збільшені вимоги і заявлено про :

- закриття основного рахунку карти НОМЕР_1 та НОМЕР_2 утворених за договором SAMDNO1000737761778 від 18.09.2013 р., який

припинив свою дію 18.03.2014 р.

- стягнення суми банківського вкладу за договором

№ SAMDNO1000737761778 від 18.09.2013 р., яка із урахуванням індексу інфляції складає 413 282,87 грн. та 3% річних в якості фінансових санкцій за

користування коштами за період з 18.03.2014 по 18.09.2015 р., що становить

12 623,38 грн.;

- стягнення відсотків за весь час користування залученими коштами за

період з 18.03.2014 по 18.09.2015 р., в сумі 101 759,06 грн.;

- стягнення 25 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

- стягнення 6 000 грн. вартість надання правової допомоги (т.1 а.с.206-207).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 листопада 2015 року закрито основний рахунок карти НОМЕР_1 та НОМЕР_2 утворених за договором № SAMDNО1000737761778 від 18.09.2013 р., який припинив свою дію 18.03.2014 р.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 суму банківського вкладу за договором № SAMDNО1000737761778 від 18.09.2013 р. яка з урахуванням інфляції складає 413 282,87 грн. та 3% річних в якості фінансових санкцій за користування коштами за період з 18.03.2014 р. по 18.09.2015 р., що становить 12 623,38 грн.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 відсотки за весь час користування коштами за період з 18.03.2014 р. по 18.09.2015 р., що становлять 101 759,06 грн.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 2 715,76 грн. судових витрат за надання правової допомоги.

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою та з доповненнями до апеляційної скарги, просить про зміну рішення суду в частині задоволених вимог позивача та ухвалення в цій частині нового про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Так як не враховано, що позивачем надано не оригінал договору банківського вкладу, а лише копію заяви на оформлення вкладу, яка не містить обов'язкових реквізитів договору, а також не надано доказів підтвердження наявності на час звернення до суду грошових сум на рахунку позивача, не враховано, що позивачем не виконано умови договору щодо його розірвання, крім того, безпідставно стягнуто 2% річних за користування депозитом за додатковою угодою та витрати на правову допомогу. Не прийнято до уваги, що рішенням Центрального банку Російської Федерації припинено діяльність окремих структурних підрозділів на території Республіки Крим і на території міста федарельного значення Севастополя. Справу розглянуто з неналежним відповідачем.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не повернувши всупереч нормам цивільного законодавства суму вкладу разом з нарахованими відсотками, порушив умови договору банківського вкладу від 18 вересня 2013 року та права позивача вільно розпоряджатися власними коштами.

Вказаний висновок відповідає обставинам справи, яким суд дав належну правову оцінку.

Судом встановлено, що 18 вересня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», який знаходиться в м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим із заявою про оформлення вкладу «Депозит Плюс на 6 міс.» (т. 1 а.с.13 зворот).

На підставі вищевказаної заяви 18 вересня 2013 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір № SAMDNО1000737761778 банківського вкладу на умовах депозитного продукту в національній валюті України строк на 6 місяців на суму 148 293 грн. (т. 1 а.с.13).

Тобто, шляхом підписанням заяви на оформлення вкладу «Депозит плюс на 6 місяців» та внесенням коштів на депозитний рахунок позивач уклав із відповідачем публічну угоду на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів Банку, що розміщенні в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua, яким Банк взяв на себе зобов'язання виконувати певні умови по депозитному зберіганню коштів клієнта.

Згідно пункту 3, 4 договору, якщо після закінчення строку вкладу клієнт не заявив про бажання забрати свої кошти, то строк вкладу продовжується неодноразово без нової заявки. Відсотки під час нового строку вкладу нараховуються на всю суму вкладу. Розмір діючої відсоткової ставки за вкладом можна дізнатися у відділенні чи на сайті Банку (т.1 а.с.13).

Також 18 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» укладено додаткову угоду до договору банківського вкладу № SAMDNО1000737761778, згідно пункту 1.1. якої надбавка у розмірі 2% встановлюється на строк вкладу. При продовженні вкладу на новий строк, розмір надбавки встановлюється на рівні надбавки, що діє в Банку на день закінчення попереднього строку вкладу для вкладів даного найменування і строку, при цьому додаткова угода не укладається (т. 1 а. с. 13).

Вищевказаний договір та додаткова угода до нього оформлені у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вулиця Героїв Аджимушкая № 1. Стороною договору вказано ПАТ КБ «ПриватБанк» ЄДРПОУ 14360570 з юридичною адресою: вулиця Набережна Перемоги №50 місто Дніпропетровськ.

22 липня 2014 року позивачем направлено голові правління ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Дніпропетровська заяву про розблокування його особистого депозитного вкладу, яка отримана 30 липня 2014 року (т.1 а.с.23).

13 січня 2015 року направлено голові правління банк ПАТ «Приватбанк» м. Дніпропетровська заяву про закриття депозитного рахунку за договором № SAMDNО1000737761778 та видачу йому готівкових коштів в повному обсязі, вказана заява отримана 19 січня 2015 року (т.1 а.с.24; 26).

20 січня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» листом № 20.1.0.0.0/7-20150116/991 повідомив позивача про припинення, у зв'язку з окупацією території Автономної Республіки Крим, діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» на території Кримського півострова та про відсутність у Банка можливості повернення коштів за договором № SAMDNО1000737761778 банківського вкладу від 18 вересня 2013 року у зв'язку з тим, що позивач підпадає під дію Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (т. 1 а.с. 27).

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення ст. 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові, прийнятій за результатами розгляду справи № 6-118цс14 від 29 жовтня 2014 року, письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 , банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов?язаний надати клієнту під підпис (п.1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п. 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після предьявлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 «Приймання готівки» розділу IV " Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України не спростував належними і допустимими доказами вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач довів укладення з відповідачем договору банківського вкладу і внесення коштів.

Не можна визнати обґрунтованими посилання банку в апеляційній скарзі як на підставу відмови у задоволенні позову на нормативно-правові акти Російської Федерації як держави, що здійснює окупацію АР Крим.

Припинення діяльності філії банку на тимчасово окупованій території АР Крим не впливає на обсяг зобов'язань банку, оскільки договір банківського вкладу був укладений з банком, а не з філією, яка відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України та ч. 4 ст. 64 ГК України не є юридичною особою. Покладення на філію банку відповідальності щодо неповернення грошових коштів за договором банківського вкладу не ґрунтується на нормах Закону, зокрема ст. 95 ЦК України.

Відповідно до п. 2. 1. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України № 516 від 03 грудня 2003 року, грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Пунктом 2.9 Положення № 516 передбачено, що укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів.

Відповідно до п. 2.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Національного Банку України №566 від 30 грудня 1998 року, будь-яка система обліку повинна забезпечити хронологічне та систематичне відображення всіх операцій банку в регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів.

Таким чином, відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку.

Пунктом 3.3 Глави 3 Положення № 516 передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

У разі невиконання (неналежного виконання) банком вимоги фізичної особи про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ / заява про повернення коштів тощо) банк зобов'язаний: прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі фізичній особі письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім'я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку; взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком.

Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.

В порушення зазначених нормативних актів, вимог Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженогопостановою Національного Банку України № 566 від 30 грудня 1998 року, Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Національного Банку України № 174 від 01 червня 2011 року, а також вимог ч.2 ст.27, ст.ст.58-59, 64 ЦПК України, ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав суду доказів, які б свідчили про те, що між позивачем та відповідачем не укладався договір банківського вкладу, не відкривався рахунок, не надходили грошові кошти до банку, доказів на підтвердження припинення відповідних зобов'язань у зв'язку з їх виконанням, тощо.

Банк не спростував належними та допустимими доказами наявності депозитних зобов'язань перед ОСОБА_2 за договором від 18 вересня 2013 року, не спростував відомостей про відкриття особового рахунку, наявності платіжних банківських документів про внесення вкладу.

Частинами 1 та 2 ст. 1060 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно із ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами. (ст. 629 ЦК України )

Отже, за змістом наведених норм, зобов'язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунку грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, правомірно виходив з доведеності факту існування між сторонами правовідносин договору банківського вкладу та обов'язку банку виконати свої зобов'язання незалежно від обставин, що виникли на окупованій території, а тому дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача суми банківського вкладу з урахуванням індексу інфляції, відсотків за його користування та 3 -х відсотків річних.

На підтвердження факту укладення договору банківського вкладу в якості доказів стороною надано заяву про оформлення банківського вкладу (зобов'язання складено у письмовій формі шляхом подання заяви на оформлення вкладу), додаткову угоду до даного договору від 18 вересня 2013 року, яка укладається при наявності попередньої угоди, грошовий чек на внесення готівки із датою, сумою та номером договору, а також виписку із власного карт-рахунку (т.1 а.с. 13-14; 210-214). Оригінали зазначаниех документів досліджені і їх достовірність перевірені судом.

ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначаючи про те, що позивачем не доведено, а відтак не встановлена наявність предмету спору, наполягав, що вищеперелічені документи не можуть бути взяті до уваги як належний доказ, оскільки факт укладення договору між сторонами підтверджується тільки письмовою формою договору. У той же час, не надав доказів на спростування обставин, на які вказує позивач та не довів, що спірна сума депозитного внеску відсутня на відповідному рахунку, не вкладалась або вона є меншою, як і не обґрунтував підставу переписки з клієнтом з якої воочевидь вбачається про наявність договірних відносин, а саме укладення договору банківського вкладу.

Невиконання зобов'язань не припиняє правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, які встановлені договором чи законом.

Так як між сторонами виникли правовідносини з приводу грошового зобов'язання, то вони мають регулюватися положенням укладеного договору банківського вкладу, а також ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ПАТ КБ «ПриватБанк» не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання у зв'язку з чим вкладник має право як на одержання від Банку процентів від суми банківського вкладу, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором, що відповідає ст. 1061 ЦК України, так і у зв'язку з прострочення виконання грошового зобов'язання сплати суми вкладу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Сума стягнення з урахуванням індексу інфляції становить 413282,87 грн., 3-% річних в якості фінансових санкцій за користування коштами за період з 18.03.2014 р. по 18.09.2015 р. складають 12623,38 грн. та відсотки за весь час користування залученими коштами за період з 18.03.2014 р. по 18.09. 2015 року становлять 101759,06 грн.

Сума вкладу з 18.03.2014 по 18.09.2014 - договору становила 261 139, 53 грн. + 2% за додатковою угодою 2488,23 грн. (а.с.10) Згідно Договору банківського вкладу в разі закінчення строку вкладу і якщо Клієнт не заявив банку про бажання забрати свої кошти строк вкладу продовжується неодноразово без нової заявки. Відсотки під час нового строку вкладу нараховуються на всю суму вкладу. Розрахована сума стягнення з відсотковою ставкою по депозитах аналогічного виду згідно тарифів банку становила 19,5 % в період з 18.09.2014 по 18.03.2015 року - 22,5 % річних. Ставка 22,5 % за договором в період з 18.09.2014 по 18.03.2015 р. - 30 815, 84 грн. Сума вкладу з 18.09.2014 по 18.03.2015 року 294 443,60 грн.+ 2% за додатковою угодою 2739,19 грн. (а.с.11). З урахуванням інфляції 314338,68 грн., 3% річних штрафних санкцій 7 106,37 грн.

Сума вкладу з з 18.03.2015 по 18.05.2015 р. - 308 462,70 грн. + 2% за додатковою угодою 1002,66 грн. (а.с.138) Ставка 22,5 % за договором - 11 279,91 грн. (а.с.138). Заборгованість з урахуванням індексу інфляції 381879,89 грн., сума штрафних санкцій 1485,91 грн.

Сума вкладу з 18.05.2015 по 18.06.2015 - 316 430, 45 грн. + 2% за додатковою угодою 525,67 грн. (а.с. 162). Ставка 22,5 % за договором - 6965,09 грн. З урахуванням індексу інфляції 408319,760 грн., проценти за весь період - 80076,93 грн., 3% річних - 9 365,94 грн.

Сума вкладу з 18.06.2015 по 18.07.2015 р. - 323208,41 грн. + 2% за додатковою угодою 521,02 грн. (а.с. 170). Ставка 24% за договором ( за аналогічним депозитним вкладом) - 6252, 29 грн. (а.с.170). Ставка 24% в період 18.07.2015 по 18.08.2015р. - 6 598,76 грн. З урахуванням індексу інфляції 408319,70 грн., проценти за весь період - 87225,59 грн., 3% штрафних санкцій - 10 950,72 грн.

Сума вкладу з 18.08.2015 по 18.09.2015р. - 337622,56 грн + 2% за додатковою угодою 562,04 грн. (а.с.208), з 18.09.2015 по 18.10.2015р. - 555,92 грн. Ставка 24% за договором в період з 18.08.2015 по 18.09.2015 - 6 744,47 грн. (а.с.208), за період з 18.09.2015 по 18.10.2015р. - 6 671,04 грн. Інфляційне збільшення заборгованості за період з 18.08.2015 по 18.10.2015 становить 413 282,87 грн., проценти за весь період 101 759,06 грн., 3% річних 12623,38 грн.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення за рішенням суду 2-х % річних за користування депозитом, не знайшли свого підтвердження, оскільки передбачене у додатковій угоді, що з бонусного рахунку «Бонус Плюс» в банкоматі чи відділенні Банку не передбачено зняття готівки, не звільняє останнього від виконання ним даного зобов'язання. Так як договір вкладу не тільки не правомірно не виконується Банком але і не визнається, а відтак позивач позбавлений можливості користуватися послугою передбаченою зобов'язанням на умовах договору з вини відповідача, а відтак правомірно вимагає їх повернення готівкою.

При визначенні суми коштів, які підлягають стягненню з відповідача за договором банківського вкладу, суд виходив з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, який відповідає умовам договору та додатковій угоді і наданим доказам про внесення коштів. Правильність розміру нарахованих позивачем процентів, 3-х % річних та інфляційних втрат відповідачем не спростована, оскільки Банк в повному обсязі не визнає позовні вимоги.

Мотиви скарги щодо розміщення вкладу у відокремленому підрозділі ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованому у АР Крим, та прийнятих рішень, якими, зокрема, вирішено припинити діяльність на території півострова філій ПАТ КБ «ПриватБанк», відхиляються колегією суддів, оскільки договір укладено між позивачем та юридичною особою ПАТ КБ «ПриватБанк», місцезнаходження якої є м.Дніпропетровськ.

Припинення діяльності філії банку на тимчасово окупованій території АР Крим не впливає на обсяг зобов'язань, оскільки договір був укладений з банком, а не з філією, яка відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України не є юридичною особою, а відтак не може нести самостійну відповідальність перед клієнтом.

За статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Таким чином, оскільки стороною укладеного договору є ПАТ КБ «ПриватБанк», то згідно чинного законодавства, яке регулює цей вид правовідносин, зобов'язання за вищевказаним договором має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє сторону від виконання обов'язків по укладених і дійсних договорах.

Не є підставою для скасування рішення суду посилання в апеляційній скарзі на відсутність у платіжному документі що підтверджує внесення ОСОБА_2 суми банківського вкладу необхідних реквізитів передбачених Інструкцією про ведення касових операції банками України затвердженої постановою Правління НБУ від 01.06.2001 року № 174), зокрема відбитку печатки (штампу) Банку, підпис клієнта.

Квитанція № 14 від 18 вересня 2013 року оригінал якої оглянуто як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції, містить найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, прізвище вкладника - ОСОБА_2, суму платежу - 148293 грн., призначення платежу - до вкладу договір № SAMDNO1000737761778, а також підпис працівника банку, який прийняв готівку.

При цьому, відповідачем не спростовано факт внесення грошових коштів у зазначеній сумі по квитанції № 14, а також не надано доказів на спростування, що філією «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк» видавались квитанції при внесенні грошових коштів вкладниками іншого зразка, як надано позивачем.

Доводи скарги про відсутність доказів на підтвердження факту звернення позивача із вимогою до банку про дострокове повернення суми вкладу, спростовуються заявою ОСОБА_2 від 13 січня 2015 року про закриття рахунку та видачу вкладу, а також відповіддю ПАТ КБ «ПриватБанк» про призупинення обслуговування клієнтів на території Кримського півострова (т.1 а.с.24; 27).

Твердження апеляційної скарги про запровадження окупаційною владою механізму виплат по вкладам не приймаються судом, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження факту виконання зобов'язання, передбаченого договором банківського вкладу, а посилання на зміну сторони у зобов'язанні не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду про стягнення витрат понесених на правову допомогу, які документально підтверджені.Згідно матеріалів справи правову допомогу на підставі ч.4 ст.42 ЦПК України позивачу надавала адвокат Майнарад Н.О (т. 1 а.с. 38), що відповідачає ч. 1 ст. 56 ЦПК України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року N 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних із розглядом цивільних та адміністративних справ і зазначено, що граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Розмір стягнутих витрат на правову допомогу за судовим рішенням становить 2 715,76 грн., а в позові заявлено 6000,00 грн. і підтверджено документальним розрахунком. Сторона позивача рішення суду не оскаржувала, а заперечення відповідача в цій частині є безпідставними

Разом з тим, судом першої інстанції неправильно вирішене питання щодо стягнення судового збору в дохід держави в сумі 6090 грн., що також оскаржено стороною.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" стягнення здійснюється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (3654 грн.).

Позов подано в березні 2015 року, тобто до наборання чинності 01 вересня 2015 року змін внесених до ЗУ «Про судовий збір», згідно яких за подання позовної заяви майнового характеру сплачується не більше 5 розмірі мінімальної заробітної плати ( 6090 грн.).

Враховуючи вищевикладене з ПАТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3654 грн.

Неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Керуючись ст. 303, ст. 307, ст. 309, ст. 313, ст. 314, ст. 316, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 листопада 2015 року - задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 листопада 2015 року в частині стягнення з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави судового збору в розмірі 6090 грн. - змінити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір в розмірі 3654 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суд набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: