Рішення № 56177383, 23.02.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/435/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Бевз О. Ю.

Доповідач Письменний О. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.02.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів -Гайсюка О.В., Єгорової С.М.,

за участю секретаря - Маніцької В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний землероб» на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08.12.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний землероб» про стягнення боргу за договором позики,

Встановила:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ДП Дослідне господарство "Червоний Землероб», яким просив стягнути борг за договорами позики від 22.12.2010 року, від 23.12.2010 року, від 27.12.2010 року, від 28.12.2010 року та від 30.12.2010 року у розмірі 127000 грн.

Також просив стягнути із відповідача судові витрати у розмірі 1470 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ним та Державним підприємством Дослідним господарством «Червоний землероб», в особі голови господарства Панібратця Петра Івановича було укладено такі договори позики:

- 22.12.2010 року було укладено договір позики, за умовами якого відповідачем отримано кошти в розмірі 3000 грн., строком повернення до 16.02.2011 року.

- 23.12.2010 року було укладено договір позики, за умовами якого відповідачем отримано кошти в розмірі 12000 грн., строком повернення до 16.02.2011 року.

- 27.12.2010 року було укладено договір позики, за умовами якого відповідачем отримано кошти в розмірі 15000 грн., строком повернення до 16.02.2011 року.

- 28.12.2010 року було укладено договір позики, за умовами якого відповідачем отримано кошти в розмірі 80000 грн., строком повернення до 16.02.2011 року.

- 30.12.2010 року було укладено договір позики, за умовами якого відповідачем отримано кошти в розмірі 17000 грн., строком повернення до 16.02.2011 року.

Вказує, що додатковими договорами № 1 від 14.02.2011 року було встановлено строк повернення вищезазначених позик до 10.12.2013 року. Додатковими договорами № 2 від 11.12.2013 року було встановлено строк повернення вказаних позик до 01.03.2015 року.

Оскільки строк виконання зобов'язання настав, а відповідачем зобов'язання не виконані, просить стягнути з нього борг у розмірі 127000 грн.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08.12.2015 року позов ОСОБА_2 до ДП ДГ "Червоний землероб" про стягнення боргу за договором позики задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства Дослідне господарство "Червоний Землероб", на користь ОСОБА_2, заборгованість на загальну суму 127000 грн. за договорами позики у таких розмірах: за договором позики від 25.01.2011 року в розмірі 3000 грн., за договором позики від 23.12.2010 року в розмірі 12000 грн., за договором позики від 27.12.2010 року в розмірі 15000 грн., за договором позики від 28.12.2010 року в розмірі 80000 грн., за договором позики від 28.12.2010 року в розмірі 17000 грн., та вирішено питання про судові витрати.

Відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до нього.

Зазначає, що судом безпідставно стягнуто заборгованість за неіснуючими договорами позики, які не були предметом дослідження у справі, а саме: договори позики від 25.01.2011 року на суму 3000 грн. та від 28.12.2010 року на суму 17000 грн.

Також вказує, що грошові кошти в сумі 3000 грн., 12000 грн. та 15000 грн. позивачем були надані як суб'єктом підприємницької діяльності, що підтверджується банківськими виписками у зв'язку з чим спір мав розглядатися у порядку господарського судочинства.

Заслухавши доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах статті 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до укладених між позивачем та відповідачем договорів позики від 22.12.2010 року, від 23.12.2010 року, від 27.12.2010 року, від 28.12.2010 року та від 30.12.2010 року на загальну суму 127000 грн., відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_2 та Державним підприємством Дослідним господарством «Червоний землероб», в особі голови господарства Панібратця Петра Івановича було укладено такі договори позики:

- 22.12.2010 року було укладено договір позики, за умовами якого відповідачем отримано кошти в розмірі 3000 грн., строком повернення до 16.02.2011 року. Факт отримання коштів підтверджується банківською випискою від 23.12.2010 року (а.с. 5-6).

- 23.12.2010 року було укладено договір позики, за умовами якого відповідачем отримано кошти в розмірі 12000 грн., строком повернення до 16.02.2011 року. Факт отримання коштів підтверджується банківською випискою від 23.12.2010 року. (а.с. 6,13).

- 27.12.2010 року було укладено договір позики, за умовами якого відповідачем отримано кошти в розмірі 15000 грн., строком повернення до 16.02.2011 року. Факт отримання коштів підтверджується банківською випискою від 27.12.2010 року. (а.с. 20-21).

- 28.12.2010 року було укладено договір позики, за умовами якого відповідачем отримано кошти в розмірі 80000 грн., строком повернення до 16.02.2011 року. Факт отримання коштів підтверджується банківською квитанцією № 343 від 28.12.2010 року (а.с. 28-29).

- 30.12.2010 року було укладено договір позики, за умовами якого відповідачем отримано кошти в розмірі 17000 грн., строком повернення до 16.02.2011 року. Факт отримання коштів підтверджується банківською квитанцією № 284 від 30.12.2010 року (а.с. 36-37).

Додатковим договором №1 від 14.02.2011 до договору позики від 22.12.2010 року було встановлено строк повернення позики 10.12.2013 року. Додатковим договором №2 від 11.12.2013 року до договору позики від 22.12.2010 року було встановлено строк повернення позики до 01.03.2015 року(а.с.7-8).

Додатковим договором №1 від 14.02.2011 до договору позики від 23.12.2010 року було встановлено строк повернення позики 10.12.2013 року. Додатковим договором №2 від 11.12.2013 року до договору позики від 23.12.2010 року було встановлено строк повернення позики до 01.03.2015 року(а.с.14-15).

Додатковим договором №1 від 14.02.2011 до договору позики від 27.12.2010 року було встановлено строк повернення позики 10.12.2013 року. Додатковим договором №2 від 11.12.2013 року до договору позики від 27.12.2010 року було встановлено строк повернення позики до 01.03.2015 року(а.с.22-23).

Додатковим договором №1 від 14.02.2011 до договору позики від 28.12.2010 року було встановлено строк повернення позики 10.12.2013 року. Додатковим договором №2 від 11.12.2013 року до договору позики від 28.12.2010 року було встановлено строк повернення позики до 01.03.2015 року(а.с. 30-31).

Додатковим договором №1 від 14.02.2011 до договору позики від 30.12.2010 року було встановлено строк повернення позики 10.12.2013 року. Додатковим договором №2 від 11.12.2013 року до договору позики від 30.12.2010 року було встановлено строк повернення позики до 01.03.2015 року(а.с. 38-39).

У порушення вимог укладених договорів відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник, як передбачено ст. 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Аргументи апеляційної скарги полягають у невідповідності дослідженим обставинам справи висновкам суду. Зокрема, відповідач вказує на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення за договорами, які не були предметом судового розгляду.

Проаналізувавши обставини справи, колегія суддів встановила, що, дійсно, суд, ухвалюючи рішення, в резолютивній частині вказав дати укладення двох договорів позики від 25.01.2011 року на суму 3000 грн. та від 28.12.2010 року на суму 17000 грн. Разом з тим, в позовній заяві, а також в описовій та мотивувальній частині рішення предметом дослідження були вказані договори від 22.12.2010 року на суму 3000 грн. та від 30.12.2010 року на суму 17000 грн.

Договори позики від 25.01.2011 року на суму 3000 грн. та від 28.12.2010 року на суму 17000 грн. в справі предметами дослідження не були.

Враховуючи, що вперше договори від 25.01.2011 року та від 28.12.2010 року з'явились у тексті судового рішення лише в резолютивній частині, жодних обґрунтувань та висновків з їх приводу в мотивувальній частині суд не висловлював, натомість, згадка про договори від 22.12.2010 року та від 30.12.2010 року в резолютивній частині була відсутня, хоча в мотивувальній і описовій частині рішення суд приділив їм увагу, вбачається, що при ухваленні рішення суд допустив технічну помилку, яка підлягає виправленню шляхом зміни резолютивної частини рішення.

Вказані відповідачем обставини щодо надання відповідачу грошових коштів в сумі 3000 грн., 12000 грн. та 15000 грн. за договорами від 22.12.2010 р., 23.12.2010 р., 27.12.2010 р. позивачем як суб'єктом підприємницької діяльності, в судовому засіданні не підтвердились, оскільки в зазначених договорах позики ОСОБА_2 був зазначений як фізична особа. Відповідно, твердження відповідача про наявність між сторонами господарського спору, який повинен бути предметом розгляду господарського суду, є безпідставним.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до пункту 3 частини першої статті 307 ЦПК України, має право змінити рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильно встановлені фактичні обставини справи, що полягає у неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи (стаття 309 ЦПК України).

Керуючись ст.ст.218, 303, 307, ч.3 ст.309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

Вирішила:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний землероб» задовольнити частково.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08.12.2015 року змінити і викласти його резолютивну частину наступним чином: «стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство "Червоний Землероб" на користь ОСОБА_2, заборгованість: за договором позики від 22.12.2010 року в розмірі 3000 грн., за договором позики від 23.12.2010 року в розмірі 12000 грн., за договором позики від 27.12.2010 року в розмірі 15000 грн., за договором позики від 28.12.2010 року в розмірі 80000 грн., за договором позики від 30.12.2010 року в розмірі 17000 грн., а всього - 127000 грн.».

В іншій частині залишити рішення без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: