Рішення № 56175666, 22.12.2015, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5547/14-ц

2/214/273/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 грудня 2015 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ковтун Н.Г.,

при секретареві Троценко О.М.,

без участі сторін в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними зобовязаннями, -

В С Т А Н О В И В:

17 червня 2014 року до суду надійшла вищезазначена позовна заява, яка в процесі розгляду цивільної справи була уточнена представником позивача (а.с. 65). Уточнені позовні вимоги прийняті судом 15 червня 2015 року. В позові представник позивача посилається на те, що 25 травня 2006 року між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ЗАТ "ОТП Банк", в свою чергу правонаступником ЗАТ "ОТП Банк" є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-0AU/1688/2006, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 50000 доларів США із встановленням для сплати фіксованої процентної ставки 11 % річних зі строком повернення кредиту до 25 травня 2016 року. 24 квітня 2009 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 був укладений Додатковий договір № 1 до Кредитного договру № ML-0AU/1688/2006, за умовами якого на період з 27 квітня 2009 року по 28 грудня 2009 року за користування кредитними коштами встановлена фіксована ставка 7, 00 %. А на період з 25 грудня 2009 року до повного виконання боргових зобов"язань за користування кредитними коштами встановлена фіксована ставка 11, 79 %

18 березня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, за умовами якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-0AU/1688/2006 від 25 травня 2006 року за всіма платежами, в тому числі за основним боргом, процентами та пенею.

У зв`язку з невиконанням зобовязань за кредитним договором станом на 10 березня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 4 046 407, 24 грн, яка включає: - заборгованість по кредиту у розмірі 34 992, 33 долари США, що в гривневому еквіваленті складає 801 220, 96 грн; - заборгованість по відсоткам у розмірі 3 012, 36 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 68 974,14 грн; - заборгованість по пені у розмірі 3 176 212, 14 грн. Виходячи з наведеного розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № ML-0AU/1688/2006 від 25 травня 2006 року у розмірі 4 046 407, 24 грн, а також судові витрати по оплаті судового збору.

Представник позивача у судове засідання 22 грудня 2015 року не зявилась, надала суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд задовольнити уточнений позов в повному обсязі. В попередніх судових засідання підтримувала позовні вимоги, посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 у судове засідання не зявились; представник відповідача надав суду заперечення проти позову з клопотанням про розгляд справи за його відсутності. В попередніх судових засіданням заперечував проти позову.

Заперечення представника відповідача обґрунтовані наступним. 26.11.2008 року відповідач не здійснив чергове погашення кредиту за Кредитним договором, чим порушив зобов'язання щодо щомісячної сплати процентів за користування наданими кредитами, що прямо передбачено п. 2 ч. 1 Кредитного договору. На думку представника позивача, у відповідності до положень п.п. 1.9.1, 1.9.3 Кредитного договору, вказана заборгованість повинна була бути погашена ОСОБА_1 до 06.07.2009 року.

Отже, Банк скористався своїм правом дострокового повернення кредитної заборгованості, вимагаючи її виконання до 06.07.2009 року, а тому перебіг позовної давності для Банку щодо дострокового повернення кредиту почався від дня, коли вказана заборгованість за Кредитними договором повинна була бути погашена ОСОБА_1, тобто з наступного дня за днем дострокового виконання зобовязань з 07.07.2009 року. Згідно ст. 256, ч. 4 ст. 167, ст. 253, ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до заявлених позовних вимог Позивач просить про стягнення заборгованості по кредиту (тілу та процентам), придбаної ним у Банку на підставі Договору купівлі-продажу кредитного портфелю в конкретному розмірі, що утворився на конкретну 18.03.2011 р. і зафіксований у вищевказаному договорі, а також про стягнення нарахованої на вказану заборгованість пені.

Таким чином, відповідно до дійсних обставин справи перебіг строку позовної давності щодо повернення заборгованості за спірним Кредитним договором почався з моменту, коли у Банку виникло право вимоги дострокового повернення кредиту, тобто з 07.07.2009 р., але аж ніяк не в момент закінчення строку дії договору.

Та навіть, якщо вважати моментом початку перебігу строку позовної давності 18.03.2011 р., то трирічний строк давності щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам минув 18.03.2013 р., але з позовом позивач звернувся лише 11.06.2013 р., тобто за межами строку позовної давності. Позивачем невірно визначено строк позовної давності для стягнення пені, нарахованої на заборгованість за межами строку позовної давності, що також є підставою для відмови в позові у звязку з пропуском позовної давності.

Отже, навіть якщо погодитися з розрахунком пені, здійсненим Позивачем на заборгованість, яка утворилася на 18.03.2011 р., строк давності щодо її стягнення минув 18.03.2012 р., але з позовом позивач звернувся лише 11.06.2013 р., тобто за межами строку позовної давності.

Нарахована пеня також підлягає зменшенню та в її стягненні слід відмовити на підставі ч. 3 ст. 551 ЦПК України, враховуючи ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан відповідача та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, а саме:

1) відповідно до поданого позивачем розрахунку збитки банку у вигляді прострочених процентів та заборгованості по тілу кредиту становлять загалом 801220,96+68 974,14= 870195,10 грн., отже заявлена Банком неустойка (пеня) в сумі 3 176 212,14 грн. значно, а саме в 3,65 рази, перевищує розмір збитків;

2) відповідно до поданого позивачем розрахунку залишок заборгованості за кредитом складає 34979,79 доларів США, а розмір виданого кредиту становив 50000,00 доларів США, з чого слідує, що погашення кредиту лише за тілом, не враховуючи відсотків, які також погашалися відповідачем, склало 15020,21 доларів США, таким чином ступінь виконання зобовязання боржником становить понад 30%;

3) невиконання зобовязань боржником було зумовлено поважними причинами, а саме перебуванням відповідача під вартою внаслідок безпідставних звинувачень ЗАТ «ОТП Банк»;

4) неможливість виконання зобовязань за кредитним договором була викликана наявністю на утриманні відповідача онкохворої матері, що підтверджується лікарськими документами та свідоцтвом про смерть, а також трьох малолітніх дітей, які теж хворіють та потребують постійного несення додаткових витрат на їх лікування, що підтверджується свідоцтвами про народження та виписками з амбулаторних карт дітей. При цьому дружина відповідача не працює, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.

Представник відповідача вважає, що зазначені обставини додатково зумовлюють необхідність зменшення пені та відмови в позові в більшій частині.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, судом встановлено наступне.

25 травня 2006 року між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ЗАТ "ОТП Банк", в свою чергу правонаступником ЗАТ "ОТП Банк" є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-0AU/1688/2006, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 50 000 доларів США із встановленням для сплати фіксованої процентної ставки 11 % річних зі строком повернення кредиту до 25 травня 2016 року (а.с. 7 11).

24 квітня 2009 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1був укладений Додатковий договір № 1 до Кредитного договору № ML-0AU/1688/2006, за умовами якого на період з 27 квітня 2009 року по 28 грудня 2009 року за користування кредитними коштами встановлена фіксована ставка 7, 00 %. А на період з 25 грудня 2009 року до повного виконання боргових зобов"язань за користування кредитними коштами встановлена фіксована ставка 11, 79 % (а.с. 139 140).

Згідно розрахунків позивача за кредитним договором станом на 30 травня 2014 року (а.с. 14) та станом на 10 березня 2015 року (а.с. 66) 26 січня 2009 року та в подальшому до 08 лютого 2010 року ОСОБА_1 не здійснював чергове погашення кредиту за кредитним договором, чим порушив зобовязання, щодо щомісячної сплати погашення кредиту та процентів за користування наданим кредитом.

У звязку з порушенням зобов"язань ПАТ «ОТП БАНК» було направлено на адресу ОСОБА_1 на підставі п. 1.9. Кредитного договору досудову вимогу від 17 серпня 2009 року про погашення заборгованості за кредитним договором протягом тридцяти днів шляхом сплати наступних сум:

- кредиту у розмірі 37083, 23 доларів США;

- відсотки за користування кредитом в розмірі 1001, 39 доларів США;

- пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 7383, 36 грн;

- штраф у розмірі 75 грн (а.с. 72).

18 березня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, за умовами якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-0AU/1688/2006 від 25 травня 2006 року за всіма платежами, в тому числі за основним боргом, процентами та пенею (а.с. 85 91).

Факт передання кредитного портфелю, зокрема кредитного договору № ML-0AU/1688/2006 від 25 травня 2006 року щодо боржника ОСОБА_1, підтверджується копією акта приймання передачі кредитного портфелю (а.с. 92) та копією витяга з додатку до договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 18 березня 2011 року (а.с. 93 93б).

08 вересня 2011 року позивачем була направлена відповідачу досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-0AU/1688/2006 від 25 травня 2006 року, згідно якої ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вимагає на підставі п. 1.9 Кредитного договору дострокового виконання боргових зобовязань за кредитним договором в повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги шляхом сплати наступних сум:

- залишок заборгованості за кредитом 34992, 33 доларів США;

- відсотки за користування кредитом 5087, 84 доларів США (а.с. 18).

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов кредитного договору № ML-0AU/1688/2006 від 25 травня 2006 року датою остаточного повернення кредиту є 25 травня 2016 року (а.с. 7).

Згідно пункту 3 частини 1 кредитного договору за користування кредитними коштами встановлена фіксована процентна ставка 11,00 % (а.с. 7).

Згідно п. 1.4 кредитного договору за користування кредитом Позичальник зобовязаний сплатити Банку відповідну плату в порядку та на умовах, визначених договором, а саме: згідно п.п. 1.4.1.1.1 п. 1.4.1.1 у разі використання фіксованої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки з розрахунку річної бази нарахування процентів (а.с. 8., зворот).

Згідно п. 1.9.1 кредитного договору незважаючи на інші положення цього Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх Боргових та інших зобовязань за цим Договором (в тому числі, але не виключно встановлених п. 2.3.7 та ст. 3 цього договору) та/або умов Договору іпотеки та/або іпотеки (майнової поруки ), та/або умов Договору поруки (надалі вимога). При цьому виконання боргових зобовязань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної вимоги. Застереженням до п. 1.9.1 Кредитного договору визначено, що реалізація положень п. 1.9.1 не буде розглядатися сторонами як одностороння зміна умов цього Договору; реалізація положень п. 1.9.1 є одним із способів виконання Боргових зобовязань, встановлених за взаємною домовленістю сторін (а.с. 9, зворот).

Положеннями п. 1.9.3 Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником боргових зобовязань понад 38 календарних днів. Банк має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір шляхом направлення на поштову адресу Позичальника відповідного листа; цей договір вважається розірваним з моменту відправлення на Поштову адресу Позичальника відповідного листа (а.с. 9, зворот).

Відповідно до положень п.п. 4.1.1 кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки, позичальник зобовязаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних Боргових зобовязань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до построчених сум (а.с. 11).

Окрім того, згідно Додаткового договору № 1 від 27 квітня 2009 року до Кредитного договору № МL-0AU/1688/2006 викладено в новій редакції п. 3 частини № 1 Кредитного договору та Графік платежів (додаток № 1 до Кредитного договору) (а.с. 139 140, 143 148).

Згідно п. 3.1 в новій редакції на період з моменту підписання цього Договору до 27 квітня 2009 року для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись процентна ставка, розмір та вид якої визначені Кредитним договором. Відповідно до п. 3.2. на період з 27 квітня 2009 року по 28 грудня 2009 року для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 7,00 % річних. Відповідно до п. 3.4. на період з 25 грудня 2009 року до повного виконання боргових зобовязань для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 11, 97 % річних (а.с. 139).

Відповідно до п. 3.1 Додаткового договору № 1 сторони домовились, що у випадку виникнення розбіжностей між положеннями Кредитного договору та Додаткового договору положення останнього підлягають пріоритетному застосуванню, якщо інше не передбачено умовами Додаткового договору (а.с. 140).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ОСОБА_1 порушує умови Кредитного договору, а саме не виконує належним чином в обумовлені строки зобовязання щодо оплати кредиту і відсотків у розмірі, передбаченому Кредитним договором.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Представник відповідача не заперечував, що відповідач порушив умовим виконання зобов"язання, та неодноразово в судових засіданнях та у своїх письмових запереченнях заявляв про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що чергове погашення кредиту за кредитним договором № ML-0AU/1688/2006 від 25 травня 2006 року ОСОБА_1 не здійснив 26 листопада 2008 року, а ПАТ «ОТП Банк» направило відповідачу досудову вимогу у 2009 році, внаслідок чого змінений строк виконання зобовязання.

Однак судом встановлено, що згідно розрахунків, наданих позивачем (а.с. 14, 66) ОСОБА_1 після направлення досудової вимоги неодноразово здійснювалось погашення заборгованості: - за кредитом 08 лютого 2010 року, 10 лютого 2010 року, 01 березня 2010 року, 17 березня 2010 року, 12 квітня 2010 року, 12 травня 2010 року, 25 травня 2010 року; - за відсотками 22 березня 2011 року, 18 жовтня 2011 року, 25 листопада 2011 року, 12 грудня 2011 року. Отже, останнє здійснювалось погашення заборгованості за кредитом 12 травня 2010 року, заборгованості по відсоткам 12 грудня 2011 року.

Як зазначалося вище, Умовами Кредитного договору № ML-0AU/1688/2006 від 25 травня 2006 року сторони встановили як строк дії договору до 25 травня 2016 року (п.3 частини № 1 Кредитного договору), так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких згідно графіку платежів у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 25 травня 2016 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Однак, судом також встановлено, що ПАТ «ОТП Банк» направило відповідачу 17 серпня 2008 року досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором ML-0AU/1688/2006 від 25 травня 2006 року згідно положень п. 1.9.1 Кредитного договору. Як вбачається зі штампу на копії вимоги, її було надіслано 17 вересня 2009 року (а.с. 73).

Неодноразове направлення різних за змістом досудових вимог Кредитним договором від 25 травня 2006 року не передбачено.

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Однак, предявивши 17 серпня 2009 року вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, процентів за користування кредитами та пені, у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання кредитор, відповідно до п. 1.9.1 Кредитного договору ML-0AU/1688/2006 від 25 травня 2006 року та ч. 2 ст. 1054 ЦК України змінив спосіб та строк виконання основного зобовязання, що відповідно змінює і порядок обрахування строку позовної давності у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до уточненої позовної заяви надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, згідно якої відповідачем боржником ОСОБА_1 неоднарозово після направлення досудової вимоги здійснювалось часткове погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами; востаннє 12 грудня 2011 року у розмірі 12, 52 долари США. Зазначена обставина відповідачем та його представником в судових засіданнях не заперечувалась.

Таким чином, після зміни позивачем строку виконання договору, відповідачем неодноразово вчинялись дії, які свідчать про визнання ним боргу, - здійснення часткового погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Враховуючи викладене, у даному випадку відбулось переривання строку позовної давності відповідно до чинного законодавства, а тому за положеннями ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, враховуючи те, що 17 червня 2014 року кредитор звернувся з позовом до суду, трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором не пропущено, тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності за клопотанням представника відповідача.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 34 992, 33 долари США, що в гривневому еквіваленті станом на 10 березня 2015 року складає 801 220, 96 грн, та заборгованість по відсоткам у розмірі 3 012, 36 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 10 березня 2015 року складає 68 974,14 грн.

Що стосується заборгованості по пені у розмірі 3 176 212, 14 грн, то слід зазначити наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 66) відповідач ОСОБА_1 повинен сплатити пеню за несвоєчасність виконання зобовязань за кредитним договором № ML-0AU/1688/2006 від 25 травня 2006 року за період з 10 березня 2014 року по 10 березня 2015 у розмірі 3 176 212, 14 грн.

Розмір пені розраховано позивачем в межах річного строку позовної давності, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Разом з тим, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року (справа №6-100цс14) та відповідно до вимог ст.214, 360-7 ЦПК Україну він має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «ОТП Факторинг» (а.с. 66) вбачається, що заборгованість відповідача за кредитом в гривневому еквіваленті становить 801 220, 96 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 68 974,14 грн. Тобто, розмір пені перевищує розмір боргового зобовязання за кредитом та процентами у 3, 65 рази.

Таким чином, встановивши, що розмір пені значно більший від розміру боргового зобовязання, враховуючи також, що боржник частково здійснив погашення кредиту, сплативши 30 % тіла кредиту, невиконання зобовязань було зумовлено перебуванням відповідача під вартою, наявністю на утриманні відповідача трьох малолітніх дітей (а.с. 74 76) та дружини (а.с. 77), котра не працює, суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 до 500000 грн.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 34 992, 33 долари США, що в гривневому еквіваленті станом на 10 березня 2015 року складає 801 220, 96 грн, заборгованість по відсоткам у розмірі 3 012, 36 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 10 березня 2015 року складає 68 974,14 грн та пеню у розмірі 500000 грн, що разом складає 1 370195, 10 грн

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3654 грн (а.с. 1. 2).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними зобов"язаннями задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором № ML-0AU/1688/2006 від 25 травня 2006 року у розмірі що разом складає 1 370195 (один мільйон триста сімдесят тисяч сто девяносто пять) грн 10 коп, що включає залишок заборгованості за кредитом у розмірі 34 992, 33 долари США, що в гривневому еквіваленті станом на 10 березня 2015 року складає 801 220, 96 грн, заборгованість по відсоткам у розмірі 3 012, 36 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 10 березня 2015 року складає 68 974,14 грн та пеню у розмірі 500000 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 3654 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.Г. Ковтун