Рішення № 56174923, 18.02.2016, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/237/16-ц

Номер провадження 2/213/443/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Мазуренко В.В.

при секретарі Кравченко А.В.

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач суду вказав, що працював у ПАТ ПГЗК, та отримав профзахворювання. Просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 124020 грн. без утримання з суми відшкодування податку з доходів фізичних осіб.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Позивач до суду не з,явився.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що позивач працював на підприємстві відповідача машиністом екскаватора, електрозварником, електрогазозварником, помічником машиніста екскаватора, що не оспорювалось та визнавалось сторонами.

Як вбачається з виписки із акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 22.12.2015 року серії 12ААА №014921 позивачу встановлено втрату працездатності 30 % (профзахворювання) з 07.12.2015р. безстроково, третя група інвалідності (а.с. 7).

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09.11.2015р. (акт за формою П-4), встановлено причину отримання професійного захворювання: працюючи машиністом екскаватора РУ (17.09.2007 18.06.2014р) в ВАТ ОСОБА_2 (з 20.01.2014р. ОСОБА_2) внаслідок недосконалості робочого місця, виконував роботи пов,язані з впливом фізичного навантаження та загальної вібрації, які перевищували нормативні показники. Працюючи електрозварником рудника (01.10.1973 25.01.1974р.) електрозварником ручного зварювання рудника (27.07.1977 25.08.1978), електрозварником РУ (29.08.1986 15.06.1988; 03.02.1989р. 28.02.1994р.) та помічником машиніста екскаватора РУ (10.09.2001 - 2007) у ВАТ ОСОБА_2 (з 20.01.2014 ОСОБА_2) виконував роботи в умовах впливу підвищеного фізичного навантаження та загальної вібрації (крім періодів 01.10.1973-25.01.1974, 27.07.1977-25.08.1978, 29.08.1986-15.06.1988, 03.02.1989 28.02.1994р), яка перевищувала нормативні показники. Причинами вказані: робоча поза, вібрація, важкість праці 3 класу 2 ступеня, вібрація до 3 класу 1 ступеня шкідливості (а.с.5-6).

Зазначене вище визнано та не оскаржувалось сторонами по справі.

Суд критично відноситься до твердження представника відповідача, що їх вини у проф. захворюванні позивача немає. Суд зазначає, що відповідно до вказаного акту, проф.. захворювання позивача виникло внаслідок роботи позивача на підприємстві відповідача, внаслідок не забезпечення належних умов праці, оскільки шкідливі показники перевищували норми.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до статті 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним, що через шкідливі умови праці на підприємстві, правонаступником якого є відповідач - позивач набув 3 групу інвалідності, та втратив 30% професійної працездатності.

В результаті дії шкідливих умов праці на підприємстві Відповідача, через отримане професійне захворювання, позивач вимушений постійно лікуватись, проходити курси лікувань.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частина і статті 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

На підставі статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За положеннями ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: в приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справи про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також підлягають з'ясуванню, чим підтверджується факт заподіяння моральної шкоди чи фізичних страждань немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі оцінюється заподіяна моральна шкода.

Судом встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача, позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних і фізичних стражданнях через втрату професійної працездатності на 30 %, отримання професійного захворювання. Позивач не має можливості працювати за професією, вимушений лікуватися, витрачати кошти на лікування.

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд вважає доведеним спричинення Відповідачем позивачу шкоди здоровю, провину відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий звязок між винною поведінкою відповідача та настанням у Позивача негативних наслідків, а звідси й завдання йому моральної шкоди.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням встановлених судом обставин характеру спричиненої шкоди, тривалість часу роботи в умовах фізичного перевантаження на підприємстві - Відповідача, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним стягнути на його користь з відповідача - 10000,00 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які Позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, суд виходить із того, що вина Відповідача у спричинені моральної шкоди доведена, тривалість трудових відносин, що мали місце між сторонами у справі, ступінь втрати працездатності, і Відповідач має нести відповідальність за не створення безпечних умов на робочому місці.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167, 1172 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 197, 215-218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо збагачувальний комбінат" на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 551,20 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з моменту проголошення.

Дата виготовлення повного тексту рішення - 22.02.2016р.

Суддя: В.В. Мазуренко