Рішення № 56174687, 24.02.2016, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8253/15-ц

2/212/347/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді: Водопянова С.М.

за участі секретаря судового засідання: Мельник К.В.,

позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2, відповідача: ОСОБА_3 та його представника адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті ОСОБА_5 цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В обґрунтування позову зазначив, що 20 липня 2003 року помер його батько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому за життя майно у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Верді, будинок № 12.

Враховуючи те, що заповіту за життя батько не склав, то спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька є він та його рідний брат відповідач у справі ОСОБА_3

Оскільки з травня 2002 року по день смерті батька він постійно мешкав разом з останнім за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Верді, будинок № 12, без реєстрації, вважав, що прийняв спадщину після його смерті у звязку з чим й не подавав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

10 лютого 2015 року він звернувся до державного нотаріуса Другої державної нотаріальної контори для оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька, однак постановою нотаріуса від 10.02.2015 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у звязку з тим, що він в установлений шестимісячний строк прийняття спадщини не подав заяву про її прийняття до нотаріальної контори.

На підставі викладеного, просив суд встановити факт свого постійного поживання зі спадкодавцем, його батьком ОСОБА_6, померлим 20.07.2003 року на день відкриття спадщини за однією адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Верді, будинок № 12.

Присутній у судовому засіданні позивач ОСОБА_1, надавши пояснення по суті позову, підтвердив фактичні обставини справи й наполягав на задоволенні заявлених ним вимог.

Відповідач ОСОБА_3, заперечуючи проти позову пояснив, що дійсно влітку 2002 року ОСОБА_1 приїхав з Харківської області до міста ОСОБА_5 з метою прописки у домоволодінні № 12 по вулиці Верді, де він проживав разом зі своєю сімєю та батьком. Оскільки брату не вдалося прописатися, то він повернувся до Харківської області, село Олексіївка, де мешкав разом з дружиною та донькою, а потім знову приїхав до міста ОСОБА_5 й тривалий час знаходився на лікуванні стаціонарно в ПНД міста ОСОБА_5 й тільки за 2 місяці до смерті батька проживав разом з ним. Після смерті батька, через деякий час ОСОБА_1 повернувся до Харківської області. Враховуючи ці обставини, вважає, що позивач не проживав постійно з батьком на день його смерті, а тому не має жодних прав на спадкове майно, що залишилося після смерті останнього.

Допитані в судовому засіданні свідки зі сторони позивача суду пояснили наступне.

Свідок ОСОБА_7, зазначила, що вона мешкає разом з матірю по вул. Якушкіна, 12 у м. Кривому Розі. ОСОБА_6 був її сусідом й мешкав на паралельній вулиці - вул. Верді, 12 разом з сином ОСОБА_3 та його сімєю, а також з сином ОСОБА_1, який приїхав з Харківської області до нього навесні 2002 року з метою працевлаштування й постійно проживав без прописки з батьком по день смерті останнього.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що з квітня 2002 року по листопад 2003 року він разом з позивачем ОСОБА_1 працювали у приватного підприємця м. Кривого Рогу й виконували роботи із встановлення домофонів. В період роботи ОСОБА_1 на тривалому лікуванні не знаходився. Йому відомо, що ОСОБА_1 приїхав з Харківської області до міста ОСОБА_5 на постійне місце проживання з метою працевлаштування й мешкав разом з батьком по вул. Верді, 12 у м. Кривому Розі, а виїхав з міста тільки у листопаді 2003 року після смерті свого батька.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона проживала у цивільному шлюбі з двоюрідним братом сторін у справі до 2006 року і їй відомо про те, що з квітня 2002 року по листопад 2003 року з Харківської області до міста ОСОБА_5 з метою працевлаштування на постійне місце проживання приїхав ОСОБА_1, який проживав разом з батьком по вул. Верді, 12 без реєстрації. У листопаді 2003 року ОСОБА_1 повернувся до Харківської області у звязку з примиренням з дружиною.

Допитані в судовому засіданні свідки зі сторони відповідача, надали суду наступні пояснення.

Так, свідок ОСОБА_10 пояснив, що він доводиться двоюрідним братом ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

ОСОБА_1 дійсно приїздив до міста ОСОБА_5 у 2002 році, але з батьком не мешкав постійно, оскільки повертався до Харківської області.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що він проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 й померлий ОСОБА_6 був його сусідом. Йому відомо, що в 2002 році ОСОБА_1 приїздив до батька тільки гостювати, а не на постійне місце проживання, він також приїздив на похорони батька.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що з 1959 року він мешкає по вул. Верді у м. Кривому Розі, знав померлого ОСОБА_6 та знає його синів, йому відомо, що ОСОБА_1 приїздив до батька у 2002 році гостювати, працював на приватному підприємстві після смерті батька.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, вивчивши письмові матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_6, який проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 20 липня 2003 року помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть, виданим повторно 08.09.2015 року, актовий запис № 1381 (а.с. 8).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне йому за життя майно, право на прийняття якої за відсутності заповіту спадкодавця, отримали спадкоємці першої черги за законом рідні сини померлого - ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які є сторонами у справі.

10 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернуся до державного нотаріуса з заявою про оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало померлому батьку ОСОБА_6

Постановою державного нотаріуса Другої державної нотаріальної контори від 10 лютого 2015 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, у звязку з тим, що він в установлений шестимісячний строк прийняття спадщини не подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори (а.с. 6).

Частиною першої ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 5 діючого ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно із п.4 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини.

Як ч. 2 ст. 1220 діючого ЦК України, так і ст. 525 ЦК Української РСР, чинного на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, померлого 20.07.2003 року, визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає, що правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п.1 постанови від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі коли спадщина відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Отже, з огляду на вищенаведене, положення п.5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.ст. 529 - 531 ЦК УРСР.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, зазначеній в постанові від 18 грудня 2013 року (справа № 6-138цс13).

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами у справі, спадщина після смерті ОСОБА_6, померлого 20.07.2003 року, відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців протягом шести місяців з дня її відкриття.

За таких обставин, й враховуючи те, що строк на прийняття спадщини не закінчився до 1 січня 2004 року, до врегулювання спірних правовідносин слід застосовувати норми діючого на теперішній час ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку (ч.1 ст. 1270 ЦК України) він не заявив про відмову від неї.

З аналізу вказаної норми закону вбачається, що для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо, оскільки необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством розкривається поняття тільки місця проживання фізичної особи (ч. 1 ст. 29 ЦК України), й не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (п.2 ОСОБА_13 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

У судовому засіданні встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 своєчасно не звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, бо вважав, що фактично прийняв її, оскільки з померлим постійно проживав без реєстрації за однією адресою у місті Кривому Розі, по вул. Верді, будинок № 12.

Саме не звернення ОСОБА_1 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк й стало підставою для відмови в оформленні спадщини.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною 2 ст. 256 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, окрім фактів, перелік яких визначено ч.1 вказаної статті, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частина 2 вказаної статті передбачає, що ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Актом від 07.09.2015 року, складеного сусідами відповідача в справі ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та завіреного уповноваженою квартального комітету № 29 підтверджується факт спільного мешкання ОСОБА_1 разом з батьком ОСОБА_6 з травня 2002 року по день його смерті за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Верді, будинок № 12 (а.с. 9).

Крім того, заявою ОСОБА_1 від 21.07.2002 року до Жовтневого РВВС м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в якій він просив прописати його за адресою: місто Кривий Ріг, вул. Верді, будинок № 12 зі згоди власника житла ОСОБА_6, посвідченого підписом останнього, підтверджено намір позивача у справі здійснити реєстрацію місця проживання у липні 2002 року за місцем проживання спадкодавця свого батька (а.с. 21).

Однак, як пояснено позивачем та не спростовано відповідачем у справі, ОСОБА_1 було відмовлено у реєстрації за вказаною адресою у звязку з наявністю боргу за житлово-комунальні послуги.

Також, факт вибуття позивача з місця свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 й прибуття його до Дніпропетровської області м. Кривого Рогу на постійне місце проживання у звязку з працевлаштуванням підтверджується адресним листком вибуття, в якому міститься відмітка про зняття його 18.04.2002 року з реєстраційного обліку у Харківській області, а також адресним листком прибуття до Дніпропетровської області, де він мав намір здійснити прописку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Верді, будинок № 12.

Доведено позивачем й факт його працевлаштування у м. Кривому Розі, про що суду надано договір підряду від 01.04.2002 року.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також підтвердили, що ОСОБА_1 за рік до смерті свого батька - ОСОБА_6 проживав разом з ним по вулиці Верді, будинок № 12 в місті Кривому Розі.

При цьому, суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, оскільки вони суперечать встановленим в ході судового розгляду дійсним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Щодо заперечень відповідача у справі ОСОБА_3, якими він по суті обґрунтовує незаконність вимог позивача, а саме: відсутністю постійного проживання позивача ОСОБА_1 разом з батьком на день його смерті по вул. Верді, 12 у м. Кривому Розі з підстав знаходження його на лікуванні та тимчасового проживання у батька, суд вважає ці доводи безпідставними та необґрунтованими, оскільки жодними належними та допустимими доказами вони не підтверджені, а у відповідності до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Таким чином, оцінивши усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд вважає, що факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_6 на час його смерті та відкриття спадщини, по вул. Верді, будинок № 12 в м. Кривому Розі знайшов своє підтвердження під час судового розгляду.

Оскільки факт, про встановлення якого просить позивач у справі, має для нього юридичне значення, так як надає право на отримання свідоцтва про право на спадщину, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10,11,60, 61, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем, його батьком ОСОБА_6, померлим 20 липня 2003 року, на день відкриття спадщини за однією адресою: місто Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Верді, будинок 12.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками процесу та заінтересованими у справі особами протягом десяти днів з дня виготовлення судом його повного тексту в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста ОСОБА_5.

Суддя: С. М. Водоп"янов