Рішення № 56173186, 18.02.2016, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1323/15-ц

Провадження №2/594/92/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Чир П.В.

з участю секретаря Козій Я.Ю.

позивача ОСОБА_1

представників відповідачів:

представника ОСОБА_2 районної ради ОСОБА_3

ОСОБА_2 ЦРКЛ ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної ради, ОСОБА_2 центральної районної комунальної лікарні, відділу охорони здоровя ОСОБА_2 районної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2 районної ради Тернопільської області, ОСОБА_2 центральної районної комунальної лікарні, відділу охорони здоровя ОСОБА_2 районної державної адміністрації, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 центральної районної комунальної лікарні середньомісячний заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі за період з 1 січня 2014 року по 14 червня 2014 року включно в сумі 23460 грн., посилаючись на те, що рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 7 травня 2012 року, яке було залишене без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 25 червня 2012 року, та яким його поновлено на посаді головного лікаря ОСОБА_2 центральної районної комунальної лікарні (далі ОСОБА_2 ЦРКЛ) із стягненням середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, до цих пір залишається не виконаним.

Від представника відповідача ОСОБА_2 центральної районної комунальної лікарні надійшло заперечення на позов, в якому останній вказав, що згідно вироку Борщівського районного суду від 21.03.2013 року, який набрав законної сили 03.07.2013 року, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України і призначено покарання у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях будь-якої власності строком на 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строк 1 рік, та покладенням обовязку в період іспитового строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи. Ухвалою Борщівського районного суду від 05.06.2014 року ОСОБА_1 звільнено від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати посади, пов»язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах організаціях будь-якої форми власності строком на один рік за вироком Борщівського районного суду від 21.03.2013 року, відповідно до ст.6 ЗУ «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року №1185 VII. Ухвала набрала законної сили 13.06.2014 року. Враховуючи вище наведене позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і необґрунтованими адже саме в цей період (з 01.01.2014 року по 14.06.2014 року) існували обмеження щодо зайняття посади головного лікаря, встановлені ухвалою Борщівського районного суду від 21.02.2013 року, а тому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав.

Представник ОСОБА_2 центральної районної комунальної лікарні ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просить відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у письмовому запереченні.

Представник ОСОБА_2 районної ради ОСОБА_3 в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відділу охорони здоровя ОСОБА_2 РДА в судове засідання не прибув. В письмовій заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності, позов визнає та пояснює, що в компетенцію відділу охорони здоровя райдержадміністрації не входить питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та про поновлення на роботі. Вирішення такого питання віднесено до повноважень ОСОБА_2 ЦРКЛ.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив такі факти.

Позивач ОСОБА_1 до 26 грудня 2011 року обіймав посаду головного лікаря ОСОБА_2 ЦРКЛ.

Відповідно до наказу начальника відділу охорони здоровя Бощівської РДА від 26 грудня 2011 року № 71 позивача було звільнено з займаної посади на підставі рішення сесії ОСОБА_2 районної ради № 195 від 20 грудня 2011 року.

Позивач оспорив своє звільнення і рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 7 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 25 червня 2012 року, рішення ОСОБА_2 районної ради №195 від 20.12.2011 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря ОСОБА_2 ЦРКЛ» визнано незаконним та скасовано, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного лікаря ОСОБА_2 центральної районної комунальної лікарні Тернопільської області з 26 грудня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_2 центральної районної комунальної лікарні на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 15942,47 грн.

За заявою позивача головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Тернопільської області 10 травня 2012 року було відкрито виконавчого провадження з виконання рішення суду.

Проте рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі виконано не було, відповідно до постанови від 14 серпня 2012 року виконавче провадження закінчено на підставі п.11 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Таке рішення державного виконавця ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 4 грудня 2012 року, було визнано незаконним.

Відповідно до ст. 236 Кодексу Законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

З огляду на наведене, суд вважає, що вимоги заявника щодо стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виконання рішення суду є підставними, обґрунтованими і підлягають до задоволення.

При визначенні суми середньомісячного заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 18 серпня 2015 року рішення Борщівського районного суду від 26 грудня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 14 червня по 30 вересня 2014 року скасоване. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної ради Тернопільської області, ОСОБА_2 центральної районної комунальної лікарні Тернопільської області, відділу охорони здоров'я ОСОБА_2 районної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 центральної районної комунальної лікарні Тернопільської області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14 червня по 30 вересня 2014 року в сумі 15243,75 грн. (без врахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів) та судові витрати 365,40 грн. В решті рішення Борщівського районного суду від 26 грудня 2014 року залишено без змін.

Так судом апеляційної інстанції встановлено, що середня заробітна плата позивача за жовтень листопад 2011 року, до дня звільнення, на посаді головного лікаря ОСОБА_2 ЦРКЛ, без урахування середнього заробітку ургентного лікаря, посаду якого за сумісництвом займав ОСОБА_1, і з якої останній не був звільнений, становить 4370 грн., а не 5500 грн., як значиться у представленій позивачем довідці, виданій ОСОБА_2 ЦРКЛ.

А тому, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в межах позовних вимог складає: 23460 грн. (4370 грн. (середня місячна зарплата) х 5 місяців (01.01.2014 01.06.2014 року) =21850 грн.

Згідно виробничого календаря кількість робочих днів у червні 2014 року із урахуванням вихідних та святкових складає 19 днів. З 1 по 13 червня 2014 року складає 7 робочих днів.

Отже, середньомісячний заробіток 4370 грн./19 днів =230 грн. За 10 робочих днів червня 2014 року, становить 230 грн. 7=1610 грн. Загальна сума коштів за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі становить 23460 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за період з 1 січня 2014 року по 14 червня 2014 року слід задовольнити, стягнувши з ОСОБА_2 ЦРКЛ в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 1 січня 2014 року по 13 червня 2014 року в сумі 23460 грн. без врахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Оскільки рішення Борщівського районного суду від 07.05.2012 року про поновлення на роботі ОСОБА_1 не виконується з вини ОСОБА_2 ЦРКЛ, тому саме з лікарні підлягає стягненню середній заробіток позивача за час затримки виконання цього рішення.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому, суд вважає, що з ОСОБА_2 ЦРКЛ в дохід держави слід стягнути 551,20 грн. судового збору.

На підставі ст. 236 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 центральної районної комунальної лікарні Тернопільської області, м.Борщів вул.С.Бандери, 108 Тернопільської області, (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 02000493), в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 1 січня 2014 року по 13 червня 2014 року в сумі 23460 (двадцять три тисячі чотириста шістдесят) гривень без урахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з ОСОБА_2 центральної районної комунальної лікарні Тернопільської області, м.Борщів вул.С.Бандери, 108 Тернопільської області, (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 02000493), 551 (пятсот пятдесят одну) грн. 20 коп. судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: підпис

З оригіналом згідно

Суддя Борщівського районного суду: Чир П.В.