Вирок № 56173003, 29.02.2016, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8923/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Невойта П.С.

при секретарі с/з Леон Я.О.

у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140090002853 від 22.08.2015 року щодо обвинувачення

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Рустави, Республіка Грузія, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2

про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України, -

за участю прокурора Манюк М.Р.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

перекладача ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7

У С Т А Н О В И В:

обвинувачений ОСОБА_2, 21.08.2015, близько 15:30 год., перебуваючи на АДРЕСА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з корисливих мотивів, діючи протиправно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, а відтак, його протиправні дії не будуть помічені сторонніми особами, підійшов до автомобіля марки «КІА RIO», сріблястого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, який належить потерпілій ОСОБА_6, проникнувши в багажне відділення автомобіля таємно заволодів дорожньою сумкою в якій знаходились дитячі речі, чим спричинив останній матеріальних збитків у розмірі 17 000, 00 гривень. У подальшому, ОСОБА_2 викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Отже, своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України.

Крім того, ОСОБА_2, повторно, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, 25.08.2015 р., близько 15:00 год., перебуваючи на АДРЕСА_3, реалізовуючи свій злочинний задум, підійшов до автомобіля марки «BMW 316», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2, який належить потерпілому ОСОБА_5 проникнувши в автомобіль та через втручання в електросистему замка запалювання привів у дію двигун, після чого рушив з місця та попрямував у напрямку вул. Варшавська у м.Львові. Вказаними діями потерпілому ОСОБА_5, з його слів, завдано матеріальної шкоди на загальну суму 135 000, 00 грн.

Отже, своїми умисними діями, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.289 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю та пояснив, що він прибув на територію України за візою, яка на данй час закінчена, однак він не може виробити документ на проживання, т.я. щодо нього розглядається кримінальне провадження. Викладене в обвинувальному акті щодо його дій він визнає повністю. Щодо другого епізоду, то він не бажав викрадати автомобіль, а тільки тимчасово їм покористуватися. Чез деякий час після заволодіння автомобілем, він сам зателефонував потерпілому та повідомив, де знаходиться автомобіль і який можна забрати.

У вчиненому щиро розкаюється та при постановленні вироку просить врахувати, що він є інвалідом другої групи, на утриманні має двох дітей, на час розгляду даного кримінального провадження повністю відшкодував потерпілим збитки.

Будучи у суді представник потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 підтвердив факт викрадення у потерпілої майна та повністю відшкодування шкоди. Щодо призначеної міри покарання, то просив врахувати, що шкода відшкодована, а розмір покарання залишає на розгляд суду, не заперечує щодо призначення ст.75 КК України

Будучи у суді потерпілий ОСОБА_5 підтвердив факт викрадення у нього автомобіля, повернення такого та повного відшкодування нанесеної шкорди. Щодо призначення міри покарання, то повідомив, що погодиться з будь яким вироком суду.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого, потерпілого та представника потерпілого, доказами, які характеризують особу обвинуваченого.

Оцінюючи зібрані та досліджені у судовому засіданні по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.289 КК України повністю та об'єктивно доведена.

Суд вважає, що дії обвинуваченого органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та за ч.2 ст.289 КК України, - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу обвинуваченого, щире каяття, сприяння розслідванню злочинів, наявність на утриманні одної малолітньої та одної неповнолітньої дитини,, він є інвалідом 2-ої групи загального захворювання, відшкодування шкоди потерпілим, що є обставинами, які пом'якшують покарання, обставин, які б обтяжували покарання, суд не вбачає, вважає, що покарання слід обрати в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення, у виді позбавлення волі без конфіскації\ майна.

Із врахуванням тяжкості вчинених злочинів та особи обвинуваченого: який згідно ст. 89 КК України, раніше не судимий, його позитивну характеристику з місця проживання, відсутності претензій до нього зі сторони потерпілих, його виправлення, на думку суду, можливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі і до нього слід застосувати ст.75 КК України.

З огляду на те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України, остаточне покарання обвинуваченому слід призначити на підставі ч.1 ст.70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, та остаточно визначити йому покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна.

Речові докази у справі - автомобіль марки «BMW 316», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2, повернути потерпілому ОСОБА_5, диски з записами слідчих дій та спостережень залишити при справі.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим та засудити:

за ч.1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі;

за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (пять) років без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та призначити іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Згідно п.п. 3, 4 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Іспитовий строк засудженому рахувати з моменту проголошення вироку

Запобіжний захід засудженому обраний застава, який залишити до набрання вироком законної сили..

Речові докази у справі - автомобіль марки «BMW 316», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2, повернути потерпілому ОСОБА_5, диски з записами слідчих дій та спостережень залишити при справі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м.Львова.

Суддя П. С. Невойт