Рішення № 56171650, 25.02.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/339/16-Ц

Провадження № 2/336/849/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Кляшторного В.С., при секретарі Ведмедьовій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначає, що 07.04.2015 року померла його мати, ОСОБА_3. Відповідач по справі є його рідним братом. Перед смертю їх мати хворіла, лежала у Пятій міській лікарні, позивач доглядав її, надавав необхідну допомогу, купував для неї необхідні ліки. На її лікування він витратив понад три тисячі грн.. відповідач також піклувався про їх мати та брав участь у витратах на лікування.

Після смерті матері позивач придбав все необхідне для поховання, поховав мати на кладовищі сел. Матвіївка. Його брат також приймав участь у витратах на поховання.

Заповіту померла не склала, інших спадкоємців за законом після її смерті, окрім позивача та відповідача немає. Спадщина складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належала матері на підставі свідоцтва про право власності від 03.06.2009 року. Документи на вказану квартиру в нього відсутні, оскільки знаходяться у відповідача.

Позивач власного житла немає, тому від спадщини на користь брата не відмовлявся та претендує на спадщину. На даний час позивачу відомо, що відповідач по справі претендує і на його частку у спадщині після смерті матері.

Заяву про прийняття спадщини після смерті матері заздалегідь позивач не подавав, оскільки був зареєстрований разом з нею на час її смерті. Місце своєї реєстрації вважає місцем постійного його проживання, оскільки іншого власного житла він не має, можливість зареєструватися за іншою адресою в нього відсутня. Проживав не за місцем реєстрації, орендуючи житло, оскільки не хотів заважати сімї брата.

Відповідач своєчасно звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріальної контори, а в останній день строку на прийняття спадщини повідомив позивача, що претендує і на його частку у спадщині, оскільки останній за місцем реєстрації не проживає. При цьому відповідач надав нотаріусу довідку про те, що позивач не проживає за місцем реєстрації. Дізнавшись про це, позивач вирішив подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, але за станом здоровя не мав можливості зробити це того ж дня, оскільки у нього був гострий напад панкреатиту. З заявою про прийняття спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори лише 09.10.2015 року, тобто з пропуском строку для прийняття спадщини у два дні, оскільки проходив лікування. Нотаріус відмовив видавати йому свідоцтво на спадщину, мотивуючи пропуском строку подання заяви про прийняття спадщини та рекомендував звернутися до суду для продовження цього строку..

Позивач вважає, що він пропустив строк для прийняття спадщини після смерті матері через непереборні для нього істотні труднощі, повязані з станом здоровя. Заява про відмову від прийняття спадщини після смерті матері ним не подавалась.

На підставі викладеного позивач просить суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті 07.04.2015 року ОСОБА_3 тривалістю в один місяць.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав наведених в ньому.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували, пояснивши, що позивач з померлої матірю не жив, а жив відповідач зі своєю дружиною. Між ними була усна домовленість, що позивач не буде претендувати на свою частину квартири у випадку смерті матері, а відповідач буде її доглядати за свій рахунок. В звязку з тим він не виписував його з кватири та оплачував за нього квартплату. Крім того зазначили, що у позивача було шість місяців для подачі заяви до нотаріуса але він не скористався ними посилаючись на хворобу.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою

Згідно ч. 1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Ч. 1 ст. 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК ( 435-15 ).

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК) ( 435-15 ), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК ( 435-15 ), звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК ( 435-15 ) для прийняття спадщини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 07.04.2015 року померла мати позивача по справі ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції (а.с.10). Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується, зокрема копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.06.2009 р. (а.с.13), копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23099747 від 23.06.2009 р. (а.с.14).

Факт родинних відносин, позивача з спадкодавцем підтверджений наданим суду свідоцтвом про його народження, де в графі мати зазначена саме ОСОБА_3 (а.с.11).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що окрім сторін по справі інших спадкоємців після померлої немає, а також, що відповідач по справі звернувся до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Позивач по справі звернувся до нотаріальної контори з такою заявою лише 09.10.2015 року, тобто вже після спливу встановленого законом шестимісячного строку. На підставі цього йому у видачі свідоцтва було відмовлено, про що нотаріусом винесена відповідна постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

В своїй заяві позивач посилається на те, що через хворобу не встиг вчасно подати заяву до нотаріуса. Зазначене підтверджується медичною картою, витребуваною з Комунального закладу Центру Первинної Медико-санітарної допомоги № 6 з якої вбачається, що останній знаходився на лікуванні з 07.10.2015 р. по 09.10.2015 р. з діагнозом гострий панкреатит.

Необхідність подання заяви про прийняття спадщини була обумовлена тим, що відповідачем була подана довідка Житлово-будівельного кооперативу № 348 «Машинобудівник-34» від 01.10.2015 року, в якій зазначено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, але не мешкає там з 1996 року.

На думку суду, позивачем доведені обставини, які зазначені в позовній заяві. Довідку про те, позивач не проживає за місцем реєстрації, відповідач надав вже наприкінці строку подання заяв про прийняття спадщини, створивши перешкоду для позивача для оформлення спадщини через нотаріуса. До цього часу наявні у нотаріуса документи не перешкоджали отриманню свідоцтва на право на спадщину. Дізнавшись про ці обставини позивач змушений був подавати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини. Надані позивачем докази свідчать про поважність причини, з якої він пропустив строк звернення до нотаріуса на два дні, бо саме в цей час він проходив лікування.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач пропустив строк передбачений ст. 1270 ЦК України з поважних причин (за станом здоровя), а тому вбачає підстави для надання додаткового строку.

Доводи відповідача, що позивач не допомагав матері за життя та не приймав участі у її похованні, не були підтверджені доказами. В матеріалах справи міститься довідки (а.с.21-22), які підтверджують понесені позивачем витрати на поховання померлої матері. Крім того, слід зазначити, що питання про відшкодування витрат на поховання матері сторін, як і питання про усунення від спадкування з наведених підстав, не є предметом спору по даній справі.

Керуючись ст.ст. 1220, 1268,1269, 1270, 1272, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3, померлої 7 квітня 2015 року, тривалістю один місяць після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.С. Кляшторний