Рішення № 56170425, 25.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/122/2016(м)

265/5162/15-ц

Категорія 19 Головуючий у 1-й інстанції Мельник І.Г.

Суддя-доповідач Мироненко І.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів Лісового О.О., Песоцької Л.І.

секретаря Собецької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року позивач ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0048/07/15-N від 25 травня 2007 року. У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 13 689 доларів США 43 цента та штраф за порушення п.3.3.7 кредитного договору в сумі 5000 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 0048/07/15-N від 25 травня 2007 року, а саме: заборгованість за сумою кредиту в розмірі 12 007 доларів США 61 цент, заборгованість за непогашеними процентами за користування кредитом у розмірі 1256 доларів США 88 центів, а всього 13 264 долари США 49 центів, а також пеня за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором в розмірі 8646 грн. 83 коп. та штраф за порушення умов страхування іпотечного майна в сумі 5000 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позову ПАТ «Банк Форум» відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення представника ПАТ «Банк Форум» Комарова К.П., дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 25 травня 2007 року між АКБ «Форум», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0048/07/15-N, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 17 000 доларів США строком до 25 травня 2032 року з процентною ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 12% річних.

Відповідно до п.2.3 кредитного договору відповідач здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту сумі не менше 57 доларів США на відкритий йому позичковий рахунок в Маріупільській філії АКБ «Форум».

За змістом п.2.7 кредитного договору проценти за користування кредитними коштами відповідач сплачує самостійно на відповідний рахунок в Маріупольській філії АКБ «Форум», щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами. Пунктом 2.6 встановлено, що сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку плати за користування кредитом приймається місяць, рівний календарній кількості днів, і рік, рівний 360 днів.

Згідно п.3.2.2 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів і сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором, а також за договором, який є забезпеченням виконання зобов'язання.

Крім того, відповідач зобов'язався, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором, сплатити банку штрафні санкції, передбачені розділом 4 кредитного договору.

Так, відповідно до п.4.1 кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2% за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів.

За п.4.4 договору до позичальника застосовується штрафна санкція в розмірі 5000 грн. за порушення, зокрема, п.3.3.7 кредитного договору, відповідно до умов якого, позичальник зобов'язаний протягом дії цього договору страхувати предмет застави на користь банку.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_2 з вересня 2014 року не сплачує суму кредиту в розмірі 57 доларів США, що підлягала сплаті згідно з графіком погашення кредитної заборгованості, та суму нарахованих процентів за користування кредитними коштами, унаслідок чого станом на 11 червня 2015 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 12 007 доларів США 61 цент, заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитними коштами в розмірі 1256 доларів США 88 центів, нарахована пеня у розмірі 424 долари США 94 цента та штраф за порушення п.3.3.7 кредитного договору у розмірі 5000 грн.

Суд першої інстанції встановивши, що відповідач ОСОБА_2 не виконував умови кредитного договору, дійшов висновку про стягнення з нього заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом та штрафу за несвоєчасне страхування предмету іпотеки. Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд послався на положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися виходячи з наступного.

Так, ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у ст.ст. 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст.192 ЦК України).

Відповідно до ст.553 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжним документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15-93, ст.5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерний комерційний банк «Форум», на час укладення кредитного договору з ОСОБА_2, а в подальшому і ПАТ «Банк Форум» мали право здійснювати банківські операції з валютними цінностями на підставі відповідної ліцензії, виданої НБУ (а.с. 59-66).

У зв'язку з наведеним слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Тому, вирішення спору про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, за наявності у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, є законним та обґрунтованим.

Рішення суду в цій частині відповідає як роз'ясненням, викладеним у п.12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правоводіносин» №5 від 30 березня 2012 року, згідно з яким у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч.3 ст.533 ЦК України, так і правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16 вересня 2015 року справа №6-190цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Представник ПАТ «Банк Форум» Комаров К.П. в суді апеляційної інстанції пояснив, що у зв'язку проведенням процедури ліквідації банку, НБУ позивачу було відкрито накопичувальні рахунки в іноземній валюті, що підтверджує наявність права банку, в особі уповноваженого органу, на отримання виконаних зобов'язань в іноземній валюті.

З огляду на викладене, є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що судом було неправомірно ухвалено рішення про стягнення заборгованості за кредитом та процентами за його користуванням в іноземній валюті.

При цьому, посилання з цього питання на правові позиції Верховного Суду України, викладені в постанові по справі №6-831цс15 від 21 жовтня 2015 року, є неспроможним, оскільки стосується рішення третейського суду, підвідомчість справ якого обмежена сферою приватного права.

Що стосується курсу долара, то останній, з урахуванням положень ст.1046 та ст.1049 ЦК України, має визначатись виходячи із встановленого курсу валют на момент виконання зобов'язання, а не прийняття рішення про ліквідацію банку.

Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги щодо відсутності підстав для нарахування та стягнення процентів за користування кредитом за період з 23 вересня 2014 року.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч.1 ст.613 ЦК України у тому разі, якщо кредитор відмовляється прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, кредитор вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора (ч.4 ст.613 ЦК України).

Згідно приписів ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу. Частиною 4 ст.60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.7.6 кредитного договору усі повідомлення сторін цього договору здійснюються у письмовій формі шляхом направлення листів, телеграм чи факсів-повідомлень. Повідомлення є обов'язковим і здійсненим належним чином при направленні його рекомендованим листом за адресами сторін, вказаними в договорі.

16 червня 2014 року було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Форум». 20 червня 2014 року на виконання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ПАТ «Банк Форум» в газеті «Голос України» №117 (5867) розміщено повідомлення про ліквідацію банку разом з реквізитами єдиного рахунку, відкритого у Головному управлінні НБУ. Змістовна інформація для вкладників банку та його позичальників розміщена на офіційному сайті банку в мережі Інтернет, офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та на усіх колишніх відділеннях банку у м.Маріуполі (а.с. 51-58). В банку цілодобово працює безкоштовна гаряча лінія за відповідним номером телефону куди можуть звертися клієнти для отримання усієї необхідної інформації за своїми зобов'язаннями.

Посилання на те, що саме банк прострочив чи відмовився прийняти належне виконання зобов'язань, запропоноване боржником, є безпідставним, оскільки банком було прийнято ряд заходів зазначених вище щодо доведення до клієнтів банку необхідної інформації. Юридична адреса та місце знаходження ПАТ «Банк Форум» м.Київ, бул.Верховної Ради, буд.7, що вказано, зокрема, в укладених з боржником договорах, не змінилось. Боржник мав можливість звернутись за цією адресою поштою або особисто для отримання усієї необхідної інформації.

Проте боржник посилається на те, що тривалий час не виконував свої зобов'язання виключно з підстав своєї необізнаності реквізитів банку, що не відповідає дійсності. ПАТ «Банк Форум» прийняв усі можливі заходи щодо повідомлення своїм позичальникам актуальних реквізитів накопичувального рахунку для виконання грошових (платіжних) зобов'язань перед банком з наведенням деталізації для індетифікації клієнта.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що невиконання умов договору пов'язано саме з цими обставинами, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, відповідачем надано не було. Більш того, як вбачається з розрахунку заборгованості останній платіж за кредитним договором відповідачем було здійснено 04 серпня 2014 року.

За таких обставин, виходячи з наданого позивачем розрахунку та враховуючи, що відповідачем не заявлялось й матеріали справи не містять даних, що відбулося повне погашення чи у будь-якій частині, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 12 007 доларів США 61 цент та за непогашеними процентами за користування кредитом у розмірі 1256 доларів США 88 центів і підстав для зміни судового рішення в цій частині не вбачається.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо безпідставного стягнення пені та штрафу.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, крім іншого, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Зі справи вбачається, що позивачем були заявлені вимоги про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів у розмірі 115,80 доларів США, нарахованої за період з 01 жовтня 2014 року по 10 червня 2015 року та пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів у розмірі 309,14 доларів США, нарахованої за період з 23 вересня 2014 року по 10 червня 2015 року, а всього 424, 94 доларів США.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що протягом періоду з 05 листопада 2014 року по 10 червня 2015 року дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р була призупинена, а розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02 грудня 2015 року не має зворотної дії у часі.

Однак, колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову, оскільки 14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в ст.2 якого зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, до проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

У п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання вимог цього закону Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження№1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до цього розпорядження до зазначених населених пунктів належить і місто Маріуполь (п.20 ч.1).

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р було зупинено.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р. Згідно із п.20 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить і місто Маріуполь Маріупольської міської ради.

Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли пом'якшує або скасовує у цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки на теперішній час м. Маріуполь, згідно затвердженого переліку, є територією де проводилася антитерористична операція, то визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, з урахуванням положень ст.5 ЦК України та ст.58 Конституції України, розповсюджуються на відповідача ОСОБА_2 і звільняють останього від обов'язку по оплаті на користь ПАТ «Банк Форум» всієї суми пені.

Щодо стягнення суми штрафу в розмірі 5000 грн., то суд першої інстанції вірно зазначив, що вказана сума штрафу є санкцією за невиконання зобов'язання, а не штрафом на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, а тому на ці відносини не поширюється дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідно до положень п.3.3.7 кредитного договору відповідач зобов'язався на період дії кредитного договору страхувати на користь банку предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1

Як пояснив в суді апеляційної інстанції представник ПАТ «Банк Форум» Комаров К.П. страхування іпотечного майна проводилось в акредитованих банком страхових компаніях. Проте, у зв'язку із процедурою ліквідації банку договори із страховими компаніями на 2014 рік у м.Маріуполі не укладалися. До червня 2014 року відповідач свої обов'язки із страхування іпотечного майна виконував сумлінно.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи і не містять даних про укладення ПАТ «Банк Форум» договорів з будь-якими страховими компаніями.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 5000 грн. за не проведення страхування предмету іпотеки в акредитованих банком страхових компаніях задоволенню не підлягають, оскільки банком не були забезпечені умови для належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, а саме не визначено коло акредитованих страхових компаній.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що відповідачем взагалі не укладався договір страхування іпотечного майна на 2014-2015 роки, оскільки умовами погодженого сторонами кредитного договору (п.4.5) передбачена відповідальність позичальника за укладення договору страхування предмета застави з іншою страховою компанією без погодження з банком, у вигляді підвищення процентної ставки за користування кредитними коштами, передбаченої п.1.3 в розмірі 12% річних, на 5% річних.

Виходячи з викладеного рішення суду в частині стягнення пені в розмірі 8646 грн. 83 коп. та штрафу в сумі 5000 грн., відповідно до положень п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з відмовою ПАТ «Банк Форум» у стягненні цих сум з відповідача ОСОБА_2 У решті рішення суду підлягає залишенню без змін, у зв'язку з чим апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2015 року щодо стягнення пені за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором в розмірі 8 646 грн. 83 коп. та штрафу за порушення умов страхування іпотечного майна в сумі 5000 грн. скасувати і в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в цій частині відмовити.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: О.О. Лісовий

Л.І. Песоцька