Вирок № 56169114, 12.02.2016, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Справа № 225/726/16-к

Провадження № 1-кп/225/141/2016

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2016 року м. Дзержинськ

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Геря О.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Савченко О.О.,

прокурора військової прокуратури - Коцюба А.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисників - адвокатів Карнаухова А.О., Демченко К.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015051100000639 від 06.10.2015 року, відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Горлівки Донецької області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, маючого військове звання капітан, який проходить військову службу на посаді старшого оперуповноваженого Артемівського МРВ УСБУ в Донецькій області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.3692 КК України,

в с т а н о в и в:

До суду з військової прокуратури Донецького гарнізону сил АТО надійшов обвинувальний акт у дійсному кримінальному провадженні разом із підписаною сторонами угодою про визнання обвинуваченим своєї винуватості.

Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_2 з 01.02.2007 року відповідно до наказу Голови СБ України №1078-ос прийнятий на військову службу в органи СБ України та з 25.11.2014 року проходить військову службу в Управлінні СБ України в Донецькій області на посаді старшого оперуповноваженого 1 сектору Артемівського міськвідділу Управління СБ України в Донецькій області у військовому званні «капітан». Будучи військовою службовою особою, ОСОБА_2 зобов'язаний діяти відповідно до вимог ст.19 Конституції України, згідно з якою посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст.22 ЗУ «Про запобігання корупції» ОСОБА_2 як військовій службовій особі забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах. У відповідності до ст.24 цього ж Закону службова особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції. Відповідно до вимоги ст.ст.11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року за №548-XIV, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_2 зобов'язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків

В порушення вказаних вище вимог законодавства та своїх службових обов'язків ОСОБА_2, будучи військовою службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, став на шлях противоправної діяльності за наступних обставин.

Так, у вересні 2015 року ОСОБА_2 з метою отримання неправомірної вигоди від працівників полку міліції «Миротворець» ГУМВС України в Київській області - старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5 та сержанта міліції ОСОБА_6, повідомив останнім, що у Дзержинському МВ ГУМВС України в Донецькій області є наявність підстав для притягнення їх до кримінальної відповідальності за кримінальним провадженням №12025050220001299 від 04 серпня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України. При цьому, ОСОБА_2, з метою особистого збагачення, також повідомив, що має вплив на співробітників Дзержинського МВ, тобто на осіб, які наділені повноваженнями функції держави та правами щодо прийняття рішення про закриття кримінального провадження, де, начебто, наявні усі підстави для притягнення їх до кримінальної відповідальності. У зв'язку з цим останній запропонував ОСОБА_5 і ОСОБА_6 допомогти уникнути такої кримінальної відповідальності, вирішивши зазначене питання шляхом впливу на співробітників Дзержинського МВ ГУ МВС України в Донецькій області.

30 вересня 2015 року близько 20 год. 00 хв. на території автозаправки «Роут» у м. Дзержинську Донецької області під час зустрічі, ОСОБА_2, переслідуючи корисливі мотиви, повідомив ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави - начальника Дзержинського МВ ГУМВС в Донецькій області ОСОБА_7, щодо закриття кримінального провадження №12025050220001299 від 4 серпня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, йому необхідно надати грошові кошти розміром 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) гривень, на що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 погодились.

09 жовтня 2015 року об 11 год. 20 хв. ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_5 та призначив місце зустрічі для передачі йому вищевказаних грошових коштів о 13 год. 30 хв. цього ж дня, на трасі Костянтинівка - Дзержинськ, неподалік м. Дзержинська.

На виконання вказаної домовленості, цього ж дня близько о 13 годині 45 хвилин ОСОБА_5, перебуваючи на трасі Костянтинівка - Дзержинськ неподалік м. Дзержинська, передав, а ОСОБА_2, одержав неправомірну вигоду в розмірі 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) гривень, для впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави - начальника Дзержинського МВ ГУМВС в Донецькій області ОСОБА_7, щодо закриття кримінального провадження №12025050220001299 від 4 серпня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, у якому, зі слів ОСОБА_2, планується притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Того ж дня у ОСОБА_2 працівниками правоохоронних органів були виявлені та вилучені грошові кошти в розмірі 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) гривень, які були йому передані ОСОБА_5

Таким чином, ОСОБА_2 органами досудового розслідування було пред'явлено обвинувачення за одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.3692 КК України.

Під час досудового розслідування між учасниками дійсного кримінального провадження було досягнуто угоди про визнання винуватості, яка була укладена 29 січня 2016 року між прокурором 3 відділу військової прокуратури Донецького гарнізону Коцюба А.С., який в силу ст.37 КПК України здійснює процесуальне керівництво по дійсному кримінальному провадженню, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_2, з іншого боку. При укладенні вказаної угоди у відповідності до вимог п.9 ч.2 ст.52 КПК України приймали участь захисники - адвокати Карнаухов А.О. та Демченко К.А.

Відповідно до вказаної угоди ОСОБА_2 під час досудового розслідування беззастережно та в повному обсязі визнав свою винуватість у інкримінованому йому правопорушенні. Свідчення обвинуваченого на стадії досудового розслідування були правдиві, логічні та послідовні, що значною мірою сприяло розкриттю кримінального правопорушення та встановленню істини у справі, що свідчить про його щире каяття.

Сторони погоджуються на призначення ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.3692 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі 17 000 (сімнадцяти тисяч) грн.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважав, що угода підлягає затвердженню та просив призначити обвинуваченому покарання, погоджене в угоді.

Обвинувачений ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні вказав на беззастережне визнання своєї винуватості у вчиненому кримінальному правопорушенні за обставин, вказаних в обвинувальному акті, щиро каявся. Після роз'яснення йому судом прав та особливостей оскарження в апеляційному порядку вироків на підставі угоди, наслідків затвердження угоди про визнання винуватості, характеру обвинувачення, виду покарання, пояснив, що усвідомлює обмеження права оскарження вироку і, що затвердження угоди призведе до відмови від здійснення деяких процесуальних прав, розуміє характер обвинувачення, вид покарання за угодою. При укладанні угоди він діяв добровільно, будь-якого впливу для укладання угоди на нього не здійснювалося, наполягав на затвердженні угоди.

Захисник - адвокат Карнаухов А.О. у підготовчому судовому засіданні також вважав, що угода підлягає затвердженню та просив призначити його підзахисному покарання, погоджене сторонами в угоді. Крім цього, вважав необхідним змінити його підзахисному запобіжний захід, обраний під час досудового розслідування у вигляді застави, на більш м'який, а саме: на особисте зобов'язання. Своє клопотання захисник обґрунтував тим, що у теперішній час обставини, які враховувалися судом при обрані вказаного запобіжного заходу під час досудового розслідування, змінилися, а ризики, передбачені ст.177 КПК України, відпали, а тому до набрання вироком законної сили, в разі затвердження судом угоди про визнання винуватості, існують усі правові підстави для зміни запобіжного заходу.

Захисник - адвокат Демченко К.А. у підготовчому судовому засідання також вказала на те, що угода підлягає затвердженню та просила призначити її підзахисному покарання, погоджене сторонами в угоді. Крім цього, повністю підтримала клопотання захисника - адвоката Карнаухова А.О. про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу з підстав, вказаних цим захисником.

Суд, заслухавши учасників провадження та дослідивши в межах судового розгляду наявні матеріали, вважає встановленим наступне.

Укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, при цьому обвинуваченому було роз'яснено, і суд впевнився в тому, що він розуміє свої права у кримінальному провадженні відповідно до ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, прийшов до висновку, що вона відповідає діючому законодавству України. Судом також не встановлені підстави для відмови в затвердженні цієї угоди, визначені ч.7 ст.474 КПК України.

Суд дійшов до висновку про правильну кваліфікацію дій ОСОБА_2 під час досудового розслідування за ч.2 ст.3692 КК України, які виразилися в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Відповідно до ч.4 ст.469 КПК України щодо зазначеного кримінального правопорушення угода про визнання винуватості може бути укладена.

Узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, а саме: пропонується у межах, встановлених санкцією ч.2 ст.3692 КК України, враховує ступінь тяжкості правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що зазначена угода підлягає затвердженню, а ОСОБА_2 належить призначити покарання узгоджено сторонами в угоді про визнання винуватості.

Цивільний позов у дійсному кримінальному провадженні не заявлений, питання про речові докази підлягає вирішенню у відповідності до ст.100 КПК України, процесуальні витрати з проведення у провадженні судово-технічної експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого.

Щодо зміни ОСОБА_2 запобіжного заходу до набрання дійсним вироком законної сили, проти чого прокурор не заперечував, а інші учасники провадження підтримали клопотання захисника Карнаухова А.О., суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів дійсного провадження відносно ОСОБА_2 під час досудового розслідування був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в сумі 110240 грн. В подальшому ця застава була внесена заставодавцем - ОСОБА_8, у зв'язку з чим під час судового розгляду щодо обвинуваченого вважається застосованим запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Сукупність встановлених судом обставин дає підстави вважати, що застосування більш м'якого запобіжного заходу під час набрання вироком законної сили зможе забезпечити виконання ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обов'язків, так як матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що він ухилявся від явки до слідчого чи суду, при цьому сприяв розкриттю кримінального правопорушення, давав правдиві показання, а також має у місті міцні соціальні зв'язки.

Отже, існують усі правові підстави для зміни обвинуваченому на час набрання вироком законної сили запобіжного заходу більш м'яким, тобто з застави на його особисте зобов'язання.

Крім цього, відповідно до ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

З урахуванням зміни обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу із застави на особисте зобов'язання, суд вважає необхідним заставу в розмірі 110240 грн. повернути особі, якою вона була внесена, а саме: ОСОБА_8

Керуючись ст.ст.369-371, 374, 394, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Угоду про визнання винуватості, укладену 29 січня 2016 року між прокурором 3 відділу військової прокуратури Донецького гарнізону Коцюба Андрієм Сергійовичем, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_2, з іншого боку, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015051100000639 від 06.10.2015 року, - затвердити.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.3692 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцяти тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати по дійсному кримінальному провадженню на проведення судово-технічної експертизи в розмірі 6144,00 грн. (шість тисяч сто сорок чотири грн. 00 коп.)

До набрання вироком законної сили змінити ОСОБА_2 запобіжний захід з застави на особисте зобов'язання, зобов'язавши його: не відлучатися за межі м. Дзержинська Донецької області без дозволу суду та повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Заставу в розмірі 110240,00 грн. (сто десять тисяч двісті сорок грн. 00 коп.), визначену ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.10.2015 року та сплачену ОСОБА_8 12 жовтня 2015 року у відділенні ПАТ «Укрсоцбанк» на рахунок №37317004001000, отримувач: ТУ ДСА України в Донецькій області, код отримувача: 26288796, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, код банку отримувача: 834016, повернути заставодавцю - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Речові докази: грошові кошти номіналом по 500 грн. в кількості 400 шт. (серія ЛВ1855629) на загальну суму 200000 грн., по 200 грн. в кількості 140 шт. на загальну суму 28000 грн., по 100 грн. в кількості 1220 шт. на загальну суму 122000 грн., що знаходяться на зберіганні в касі фінансового відділу УСБУ в Донецькій області, - конфіскувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок учасниками судового провадження може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у зазначеному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.

Копію вироку негайно після проголошення вручити сторонам провадження.

С у д д я: