Рішення № 56163944, 22.02.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/3937/15-ц Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М.

Категорія 34 Доповідач Зарицька Г. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Коломієць О.С., Якухно О.М.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування майнової шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 серпня 2015 року

встановила:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 36 224,23 грн майнової шкоди. В обґрунтування позову зазначала, що 24.10.2009 р. о 16 годині 30 хвилин на перехресті вулиць Кірова-Грушевського в м. Коростені відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Takuma», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ-21099», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2, який був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП (керуючи автомобілем НОМЕР_3, виїжджаючи з другорядної вулиці, не надав перевагу в русі автомобілю «ВАЗ-21099» на перехресті вулиць Грушевського -Кірова в м. Коростені). Згідно з висновком експертного дослідження від 04.06.2010 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ-21099» н.з. НОМЕР_2 становлять 35 654, 23 грн., витрати на проведення вказаного дослідження становлять 570 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 року власник пошкодженого автомобіля «ВАЗ-21099» ОСОБА_1 помер. Оскільки спадкоємцем майна померлого являється позивач, просила задовольнити позов.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду від 28.05.2015 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено Публічне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія»).

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, на підставі яких можна було б зробити безспірний висновок про порушення відповідачем ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження автомобіля позивача.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Згідно з ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що 24.10.2009 р. біля 16 години 30 хвилин на перехресті вулиць Грушевського-Кірова в м. Коростені за участю автомобілів НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 та «ВАЗ-21099» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Дана обставина підтверджується довідкою за фактом дорожньо-транспортної пригоди ВДАІ та АТІ м. Коростеня від 24.10.2009 р., протоколом огляду транспортного засобу від 24.10.2009 р., складеного працівниками міліції (а.с.19, 20) та визнається сторонами.

Власником автомобіля НОМЕР_5 на момент ДТП був ОСОБА_5 (а.с. 11, 19). ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 помер. Спадкоємцем його майна є позивачка ОСОБА_1 (а.с.10-11).

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 25 березня 2010 року скасована постанова Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 1 лютого 2010 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, провадження в справі закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.(а.с.13-14). Постанова є чинною.

Відповідно до довідки ВДАІ та АТІ м. Коростеня №1568 від 30.12.2010 р. 24.10.2009 р. біля 16 год. 30 хв. в м. Коростені на перехресті вулиць Грушевського - Кірова ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_3, виїжджаючи з другорядної вулиці не надав перевагу в русі автомобілю НОМЕР_6, який рухався по головній дорозі, за що постановою АМ063773 від 05.01.10 р. був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Постанова виконана (а.с.18).

Вирішуючи спір, вищенаведені обставини суд першої інстанції не врахував, належну оцінку доказам у справі не дав та дійшов помилкового висновку про відсутність причинного зв'язку між винними діями ОСОБА_2, що виразилися у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та пошкодженням транспортного засобу позивача.

Оскільки постанова суду про притягнення водія автомобіля «ВАЗ-21099» ОСОБА_4 скасована, провадження в справі закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, в його діях інших порушень Правил дорожнього руху не встановлено, колегія суддів вважає, що саме винні дії водія автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_2 щодо ненадання переваги в русі автомобілю НОМЕР_6, який рухався по головній дорозі, призвели до зіткнення вказаних транспортних засобів, внаслідок чого автомобіль «ВАЗ-21099» отримав механічні пошкодження. Доводи відповідача ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про те, що суд не має права робити висновки про майнову відповідальність ОСОБА_6 за відсутності постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не ґрунтуються на законі, а тому колегія суддів до уваги їх не бере.

За положеннями п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну

внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_7 ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», про що свідчить Поліс №ВС/9643720 від 27.09.2009 р. та довідка ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» б/н від 29.01.2016 р.(а.с.36, 178).

Сама по собі відсутність вказаного Поліса в Централізованій базі даних ІС-Підприємства, про що зазначає товариство, не звільняє страховика від зобов'язань по відшкодуванню майнової шкоди.

Відповідно до п. 35.1., ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. До заяви додаються документи, визначені п. 35.2 цієї статті.

Як видно з повідомлення ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» №2130 від 29 березня 2011 року, розгляд справи щодо виплати ОСОБА_4 страхового відшкодування було призупинено у зв'язку з відсутністю постанови суду про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Зазначено, що правління «УПС» поновить розгляд справи після надання вищевказаного документу (а.с.39). Наведене свідчить, що заяву про виплату страхового відшкодування з відповідними документами потерпілий страховику подавав.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_1 право на отримання відшкодування перейшло до його спадкоємця за законом ОСОБА_1, яка являється позивачем у справі.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України у п.15 постанови №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з висновком автотоварознавчої експертизи від 14 грудня 2015 року відновлювальний ремонт автомобіля НОМЕР_8 рік випуску 2001, сірого кольору, кузов НОМЕР_9, пошкоджений внаслідок ДТП, що сталася 24.10.2009 р., проводити недоцільно.

Оскільки позивач не погодилася із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, провела його відновлювальний ремонт, колегія суддів вважає, що їй відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до висновку автотоварознавчої експертизи вартість автомобіля НОМЕР_8 рік випуску 2001, сірого кольору, кузов НОМЕР_9 до ДТП становить 35336 грн, після ДТП - 10720 грн.

Отже, розмір відшкодування майнової шкоди становить 24 616 (35336 - 10720 =24 616 ) грн.

Частиною 1 статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з договором страхування ліміт відповідальності становить 25500 грн., франшиза - 510 грн.

А тому, з врахуванням франшизи розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь позивача становить 24 106 (24 616 - 510= 24106) грн.

З ОСОБА_2 на користь позивача на відшкодування майнової шкоди до стягнення підлягає 510 грн.

Враховуючи вищезазначене, рішення суду відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України колегія суддів вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 24 106 грн на відшкодування майнової шкоди та 500 грн 97 коп судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 510 грн на відшкодування майнової шкоди та судові витрати в розмірі 10 грн 54 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: