Ухвала суду № 56163532, 25.02.2016, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/1687/16-к

Провадження № 1-кс/296/919/16

УХВАЛА

Іменем України

25 лютого 2016 року м.Житомир

Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира Галасюк Р.А., за участю секретаря Могилевець В.С., прокурора Ступак М.О., заявника ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2 та представника потерпілої ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 327 клопотання директора Приватного підприємства «Немильнянський цегельний завод» ОСОБА_1 про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, як керівник ПП «Немильнянський цегельний завод» (Житомирська область, Новоград-Волинський р-н, с. Немильня) звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна, а саме всього рухомого і нерухомого, в тому числі земельні ділянки і корпоративні права приватного підприємства «Немильнянський цегельний завод», який було накладено, за клопотанням слідчого, ухвалою слідчого судді від 27.01.2016 р. у справі № 296/613/16-к.

На обґрунтування клопотання у ньому зазначено, що СУ ГУ Національної поліції в Житомирській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015060020005358, в якому було накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, в тому числі земельні ділянки і корпоративні права приватного підприємства «Немильнянський цегельний завод», засновником і володільцем якого, як зазначено в ухвалі про арешт, являється ОСОБА_1. Проте, на час накладення арешту заявник не був ні засновником, ні володільцем вказаного підприємства, крім того, підприємство не було стороною у договорах позики між ним та потерпілою у даному кримінальному провадженні. Враховуючи це, заявник просить скасувати арешт накладений за рішенням суду.

В судовому засіданні заявник і його представник підтримали вказані вимоги, підтвердили обставини викладені у клопотанні і просили з наведених підстав його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Заслухавши думку учасників судового процесу, вивчивши клопотання і додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як встановлено із поданих слідчому судді матеріалів, в провадженні СУ ГУ Національної поліції в Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування № 12015060020005358 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. В ході розслідування встановлено, що в період часу з 18.10.2001 по 15.01.2015 невідома особа, шляхом обману, під приводом позики грошових коштів для розвитку Немилянського цегляного заводу, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_4 на загальну суму 1 118 000 гривень, чим завдала останній збитків в особливо великих розмірах. Як з'ясовано слідством, між потерпілою ОСОБА_4 та керівником ПП «Немильнянський цегельний завод» код 35144394 ОСОБА_1 було укладено ряд договорів позики грошових коштів на загальну суму понад 25 млн. гривень на розвиток господарської діяльності вказаного підприємства.

27.01.2016 року за клопотанням слідчого у даному кримінальному провадженні, ухвалою слідчого судді у справі № 296/613/16-к було накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, в тому числі земельні ділянки і корпоративні права приватного підприємства «Немильнянський цегельний завод», засновником і володільцем якого являється ОСОБА_1.

Як видно із змісту даної ухвали, звертаючись до слідчого судді Корольовського райсуду м. Житомира з клопотанням про арешт майна слідчий вказував, що ОСОБА_1 підтвердив вищевказані факти і показав, що отримані кошти були використані на розвиток заводу, однак повернути кошти не може через їх відсутність. Обґрунтовуючи своє клопотання, слідчий зазначав, що ОСОБА_1, будучи службовою особою ПП «Немильнянський цегельний завод», заволодів та використав грошові кошти, отримані від ОСОБА_4 на фінансово-господарську діяльність підприємства. А тому, будучи засновником, керівником та підписантом ПП «Немильнянський цегельний завод» та його володільцем, ОСОБА_1 має можливість знецінити, продати або безоплатно передати належне йому підприємство третім особам.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього кодексу.

За ч.3 ст.170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті або у безготівковому вигляді, цінні папери корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

В ході розгляду даного клопотання було встановлено, що станом на 20.11.2015 року ОСОБА_1, як засновник і власник статутного капіталу з передачею всіх корпоративних прав на управління підприємством, останнє було відчужено на користь інших осіб, сина та дочки. 27 листопада 2015 року перехід права власності на завод зареєстровано в Державному Реєстрі як суб'єкта підприємницької діяльності у формі юридичної особи.

Як вказував у судовому засіданні заявник до вищевказаних дат йому не було відомо про звернення до суду потерпілої ОСОБА_4 з позовом про стягнення боргу за договором позики, тим більше, про заяву позивачки про арешт майна цегельного заводу, оскільки вони домовились про добровільне врегулювання спору. Позивачці ОСОБА_4 були відомі причини виникнення боргу по позиці і ними були погоджені умови продовження дії договору позики грошей. До того ж, усна домовленість про позику грошей була досягнута між ними як фізичними особами без угоди про цільове використання позики. Отже, висновок слідчого про те, що ним скоєно шляхом обману заволодіння грошима ОСОБА_4 в розмірі понад 25 млн. грн. на фінансово-господарську діяльність підприємства, на думку заявника ОСОБА_1 не відповідає матеріалам кримінального провадження, бо будучи допитаним двічі прокурором і слідчим він категорично заперечував обвинувачення ОСОБА_4 про те, що нібито навмисно прикриваючись договорами позики, він заволодів її грошима і ухилявся від виконання обов'язку про повернення позики. Такі ж покази надали слідчому і свідки. Фактично укладення письмових договорів позики між ним і ОСОБА_4 мало місце пізніше, після отримання від неї коштів готівкою частинами протягом осені 2011 р. та зими 2012 р. і з метою забезпечення повернення позики та нарахування доходу за користування позиченими коштами на суму 2 000 026 грн., а не 25 млн. грн..

Також ОСОБА_1 у своїх пояснення вказував, що за змістом самих договорів видно, що всі попередні договори (в період з осені 2011 р. до зими 2015 р.) щодо предмету позики як усні так і письмові є недійсними. Зазначене на його думку, викриває справжні наміри ОСОБА_4 про стягнення з нього боргу за позикою пропорційно валютного курсу гривні до долара США, тобто у три і більше разів, і вимагає повернути на її користь вже понад шість млн. грн. до листопада 2015 року. Проте, заявник вказує, що був змушений погодитись з такими умовами, однак категорично не згоден повертати 25 млн. грн., бо насправді брав дану позику лише на суму 2-х млн. грн., а тому звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про оспорювання договорів позики на суму 25 млн. грн., які вона виписала та надала йому для підпису під приводом договорів про пролонгацію повернення позики та нарахування процентів за користування коштами в розмірі понад 2-х млн. грн.. Розмір процентів формально у договорах вона не вказує з метою ухилення від сплати податку за доходи при наданні процентної позики коштів.

Окрім цього, ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що отримання грошової позики в розмірі двох мільйонів грн. не було пов'язано із здійсненням діяльності цегельного заводу, оскільки за період з моменту отримання коштів і по теперішній час завод фактично не проводив господарської діяльності, не отримував прибутків. З метою залучення до роботи заводу членів своєї сім'ї, ОСОБА_1 разом з дружиною було прийняте рішення про дарування підприємства сину і дочці, що підтверджується договорами дарування від 20.11.2015 року.

Обґрунтовуючи свою вимогу у клопотанні, заявник вказує, що на дату накладення арешту на майно підприємства, йому не належало прав на нього, саме як фізичній особі і як суб'єкту договору позики, також ним були передані і права засновника заводу. Отже, заарештоване майно цегельного заводу не є таким, що набуто в результаті нібито скоєного ним кримінального правопорушення, чи отримані кошти використані як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення. У вищевказаному кримінальному провадженні заявник не є підозрюваним, між ним і гр. ОСОБА_4 виникли цивільно-правові відносини, що мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку. Відповідно до вимог КПК арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При цьому таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб.

Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

З огляду на вказане прокурором в судовому засіданні не надано фактів або інформації, що вказують на вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Заявником і його представником доведено, що існують підстави скасування арешту майна у зв'язку з необґрунтованістю його накладення та відсутністю підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відносно колишнього володільця.

Приймаючи до уваги викладене і враховуючи, що ОСОБА_1 як засновник і володілець ПП «Немильнянський цегельний завод» 20 листопада 2015 року продав належну йому частку у статутному фонді даної юридичної особи ОСОБА_5 та ОСОБА_1 і станом на 27.01.2016 року вказані зміни внесені у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та статут ПП «Немильнянський цегельний завод», що підтверджено в судовому засіданні відповідними витягами, є підстави дійти висновку про обґрунтованість клопотання і необхідність його задоволення.

Керуючись ст.ст.131,132,170-175 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання директора Приватного підприємства «Немильнянський цегельний завод» ОСОБА_1 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду міста Житомира у справі №296/613/16-к від 27 січня 2016 року, а саме на все рухоме та нерухоме майно, в тому числі земельні ділянки за кадастровими номерами: 1824081800:05:000:0241, 1824081800:05:000:0242 і корпоративні права приватного підприємства «Немильнянський цегельний завод» код 35144394, розташованого в Житомирській області Новоград-Волинському районі, с. Немильня, вул. Зелена, 1-А.

Копію прийнятого рішення направити для виконання до відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції та сторонам у справі до відома.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження.

Слідчий суддя Р. А. Галасюк