Рішення № 56163452, 24.02.2016, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/13097/15-ц

Категорія 26

2/295/810/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Слюсарчук Н.Ф.

з участю секретаря с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_3, ОСОБА_4

про стягнення коштів за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в серпні 2015 року звернулася до суду з даним позовом і в підтвердження своїх позовних вимог зазначила, що між нею та відповідачем ОСОБА_3 був укладено 07.08.2012 року договір позики, для придбання земельної ділянки та будівництва жилого будинку, згідно якого відповідач позичив у неї 35000доларів США на строк до 07.08.2013 року. У визначений строк кошти не повернув, а тому позивач просить стягнути вказаний борг з обох відповідачів, оскільки вони перебували в зареєстрованому шлюбі та цей договір був укладений в інтересах сім'ї, про що свідчить договір від 14.08.2012 року купівлі-продажу земельної ділянки площею 800 кв.м, що розташована за адресою: с. Оліївка, Житомирський район, район Крошні масив Крок, вул. Кримська, діл № 12.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав із тих же підстав та просив його задовольнити. На обґрунтування доводів позивача пояснив, що відповідач ОСОБА_3 з 2010 року по даний час проживає за межами України в США та за цей період в Україну не приїздив. Усно домовився з позивачем про позику в сумі 35000 доларів США, та перед відїздом до США позивач надала йому 12000 доларів США, які в 2012 році були перераховані через банківську картку на імя відповідача ОСОБА_4 для придбання земельної ділянки, а іншу суму 23000 долари США позивач передала брату відповідача ОСОБА_4С, дати передачі не памятає. В подальшому розписка відповідачем ОСОБА_3 була написана за межами України на загальну суму домовленості 35000 доларів США та передана позивачу в м. Житомир через знайомого. Особисто кошти у сумі 23000 долари США 07.08.2012 року позивач відповідачу ОСОБА_3 не передавала, та він їх не отримував. Коли конкретно відповідачу передавалися кошти в сумі 12000 доларів США, представнику не відомо.

Представник відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги визнав. При цьому зазначив, що позивач гроші відповідачу ОСОБА_3 в сумі 23000 долари США не передавала, а отримав він їх особисто для будівництва будинку, який і будує. Про витрати на будівництво будинку до відомо відповідача ОСОБА_4 не ставив. Пояснив, що брат виїхав в США в 2010 році і в Україну не повертався. Про отримання братом від позивача 12000 доларів США йому нічого невідомо.

Відповідач ОСОБА_4 та її представники в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. При цьому зазначила, що позивач гроші її колишньому чоловіку ОСОБА_3 не позичала, оскільки він з 2010 року проживає в США, станом на 07.08.2012 року в м. Житомир не приїздив, та у них не було намірів взагалі позичати гроші, оскільки він їх заробляв в США. Кошти на придбання земельної ділянки вони отримала він ОСОБА_3 під час знаходження його в США через банківську картку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді справи в судовому процесі, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Судом, встановлено, що між сторонами існують зобовязальні правовідносини на предмет отримання відповідачем позики, що регулюються ст.ст. 1046, 1047, 1048, 1050 ЦК України, чинними на момент виникнення правовідносин. Угода, укладена між сторонами в простій письмовій формі є дійсною.

Враховуючи вимоги ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона/позикодавець/ передає у власність другій стороні/позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів/суму позики/або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж кількості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач не надав належних, достовірних, допустимих, достатніх доказів на підтвердження вимог, викладених в позовній заяві, про те, що між сторонами існують зобовязальні правовідносини щодо договору позики. Достовірність доказів це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування, А достатність це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу по суті.

Позивач не довів належними та допустимим доказами, що між сторонами виникли зобовязальні відносини, не довів факт передачі грошей відповідачу на день укладення договору позики, тобто на момент написання розписки, та наявність заборгованості відповідача ОСОБА_3 перед позивачем.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення в позові. Суд не бере до уваги заяву відповідача ОСОБА_3 від 02.12.2015 року про визнання позову, оскільки визнання відповідачем позову порушує права та інтереси відповідача ОСОБА_4А./а.с.53/.

Судом приймається, як доказ, визнана всіма сторонами обставина про те, що відповідач ОСОБА_3 в 2010 році виїхав до США та не повертався до України до даного часу.

Узагальнений аналіз показів сторін, зокрема, представника позивача та представника відповідача ОСОБА_3, не свідчить про факт передачі позивачем грошей саме в такій сумі, та отримання їх відповідачем ОСОБА_3С, а також не підтверджує наявність будь - якого боргу відповідача ОСОБА_3 на даний час. Показання зазначених осіб навпаки спростовують наявність договору позики між позивачем та відповідачем ОСОБА_3С, свідчать про його безгрошовитість, а відтак і про обізнаність про даний договір позики відповідача ОСОБА_4

Позичальник має оспорити договір на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмові формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про повернення коштів сумі 35000 доларів США. з обох відповідачів є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 1046, 1047, 1051 ЦК України суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.Ф.Слюсарчук