Ухвала суду № 56163276, 24.02.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 169/547/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Тітівалов Р.К. Провадження № 22-ц/773/285/16 Категорія: 27 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В.А.,

суддів Подолюка В.А., Шевчук Л.Я.,

секретар Вергун Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Турійського районного суду Волинської області від 14 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 14 грудня 2015 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (Далі ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу. Посилається на неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи та не відповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Сторони в дане судове засідання не зявилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в даній справі подано заяву про застосування позовної давності, судовим рішенням, яке набрало законної сили, позивачу було відмовлено в задоволенні основної вимоги у звязку зі спливом строку позовної давності, однак останній, достовірно знаючи про наявність такого рішення, продовжуючи нараховувати заборгованість поза межами строків позовної давності, повторно звернувся до суду, отже, в даному випадку сплив строк позовної давності як до основної вимоги, так і до додаткових вимог (процентів, неустойки, комісії, штрафів тощо).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Зазначена правова позиція сформульована у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 по справі № 6- 116цс1З.

Аналіз норм ст.ст. 256, 261, 266 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право на стягнення додаткових вимог є обмеженим у часі перед зверненням кредитора до суду і починається з дня (місяця), з якого вони нараховуються, у межах строку позовної давності за основною вимогою, а будь-які нарахування додаткових вим

Судом встановлено, що 26 грудня 2005 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н шляхом підписання останньою заяви SAMDN23000005152871, де вказано, що заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг. На підставі зазначеного договору банк надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 5000 гривень зі сплатою за користування 3% в місяць з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16247,69 грн, яка розрахована станом на 31 серпня 2015 року.

Відповідачем подано суду заяву про застосування позовної давності до вирішення даного спору.

З цивільної справи № 169/553/14-ц убачається, що 18 серпня 2014 року банк звертався з позовом до ОСОБА_1, предметом якого було стягнення заборгованості за договором № б/н від 26 грудня 2005 року у розмірі 13224,93 грн., за яким кредит був наданий відповідачу на підставі такої ж, як і в даній справі, заяви SAMDN23000005152871 від 26 грудня 2005 року та на аналогічних умовах. Заборгованість розрахована станом на 12 травня 2014 року.

Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 29 вересня 2014 року у вказаній справі, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 12 листопада 2014 року, в позові банку було відмовлено у звязку з пропуском строків позовної давності.

На підставі того, що існує рішення щодо стягнення заборгованості за даним кредитним договором, ухвалою Турійського районного суду Волинської області від 1 грудня 2015 року провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості, яка була розрахована позивачем станом на 12 травня 2014 року у розмірі 13224,93 грн., з яких заборгованість за кредитом становить 3023,97 грн., заборгованість за процентами 9095,01 грн., штраф 500 грн. (фіксована частина), 605,95 грн. (процентна складова), закрито. Дана ухвала не оскаржувалася.

Виходячи з цього, не вирішеними по суті залишаються вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 2878,82 грн. та штрафу в розмірі 143,94 грн. Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, позивачу було відмовлено в задоволенні основної вимоги у звязку з пропуском строку позовної давності, проте позивач продовжував нараховувати заборгованість поза межами строку позовної давності, звернувшись із даним позовом, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для застосування строку позовної давності і відмову з цих підстав у задоволенні даного позову.

Покликання позивача в апеляційній скарзі на те, що розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості, є безпідставним, оскільки рішенням Турійського районного суду від 29 вересня 2014 року встановлено, що останній платіж на виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 здійснила 27 жовтня 2009 року, а тому строк позовної давності сплинув 28 жовтня 2012 року.

Отже доводи апеляційної скарги позивача були предметом дослідження судом першої інстанції і висновків суду, викладених в рішенні, вони не спростовують. Рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Турійського районного суду Волинської області від 14 грудня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: