Ухвала суду № 56162524, 23.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/3809/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ан О.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

23 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Департаменту охорони здоров'я Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо скарги, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Департаменту охорони здоров'я Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо скарги, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди. При цьому позивачі вважають, що виступаючи у ролі квазі судового органу з розгляду з дорученням скарги позивачів, в порушення ст.6.1 Конвенції, ст ст. 18,19 Закону України "Про звернення громадян", відповідач не скасував та не змінив оскаржені рішення як такі, що не відповідають закону, не вжив невідкладних заходів до припинення неправомірної бездіяльності, не виявив та не усунув причини та умови, які сприяли правопорушенням; не забезпечив поновлення їх порушених прав; не надіслав їм повного рішення; не надав відповіді на скаргу; не вирішив питання про відповідальність винних осіб.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.01.2016 адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25.01.2016 та направити справу до суд першої інстанції для продовження розгляду.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання та надання заяв апелянтів з приводу неможливості явки в судове засідання та клопотання відповідача про розгляд справи в порядку письмового провадження, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25.01.2016 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не з'явились на судове засідання від 28.12.2015 та на повторне судове засідання від 25.01.2016, при цьому не надавши поважних причин пропуску судового засідання або заяви про розгляд справи без їх участі то відповідно до п.4 ч.1 ст.155 КАС України, суд залишає позовну заяву без розгляду. Також в судових засідання був присутній адвокат Грачов А.В., уповноважений Вінницьким місцевим Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги але позивачі не надали укладений договір з Вінницьким місцевим Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги про надання їх послуг, тобто підтвердження повноваження адвоката.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 3 ст. 128 КАС України у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Вказані норми спрямовані на дисциплінування позивачів та запобігання зловживання ними своїми процесуальними правами, які можуть бути спрямовані на затягування розгляду справи.

Згідно з матеріалами справи позивачі не з'явились та не направили повноважного представника в судові засідання, призначені на 28.12.2015 та 25.01.2016.

Так, апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 є інвалідами 1А групи, що підтверджується довідками МСЕК серії 10 ААВ №552077 від 28 січня 2014 року та серії 10 ААВ №552837 від 20 травня 2014 року (том 4, а.с. 5-6, 7-8). Згідно з вказаними довідками позивачі потребують постійної сторонньої допомоги та догляду.

Про неможливість з'явитись в судові засідання з причин інвалідності 1А групи та фізичної нездатності ходити протягом 15 років позивачі неодноразово повідомляли суд першої інстанції, зокрема, заявами та листами від 09.12.2015 (том 6, а.с. 13-15), від 28.12.2015 (том 6, а.с. 38-40), від 25.01.2016 (том 6, а.с. 56-58). У вказаних листах також наголошувалось на тому, що донька позивачів - ОСОБА_4, яка є їхнім законним представником, також не може з'явитись у судові засідання, оскільки вона є інвалідом 2 групи та має поганий стан здоров'я. Крім того, вона змушена доглядати батьків 1А групи інвалідності, стан здоров'я яких останнім часом значно погіршився.

Як слідує з аналізу п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України та ч. 3 ст. 128 КАС України, однією з необхідних умов для залишення позовної заяви без розгляду з підстав повторного неприбуття позивача в судове засідання є відсутність поважних причин неможливості з'явитись в судове засідання.

Апеляційним судом встановлено, що неприбуття позивачів в судові засідання було спричинено поважними причинами, а саме: інвалідністю 1А групи та фізичною нездатністю ходити, про які вони неодноразово повідомляли суд першої інстанції. Дії позивачів не свідчать про зловживання ними своїми процесуальними правами, які спрямовані на затягування розгляду адміністративної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстави для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України відсутні.

Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивачі, зловживаючи своїми процесуальними правами, протягом тривалого часу не забезпечили присутність своїх адвокатів у судових засіданнях, оскільки будь-які докази такого зловживання в матеріалах справи відсутні. В матеріалах справи наявні повідомлення та доручення Вінницького місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги (т.5 а.с. 42-44, 93) про призначення позивачам адвоката Грачова А.В., який фактично самоусунувся від надання правової допомоги позивачам, а суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам.

Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що позивачі звертались до Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для надання їм правової допомоги, а також неодноразово просили суд першої інстанції забезпечити надання їм такої допомоги.

Таким чином, позивачами вживались заходи, спрямовані на забезпечення захисту їхніх прав у суді та забезпечення участі адвокатів у судових засіданнях, а тому твердження про зловживання позивачами своїми процесуальними правами є безпідставним.

Крім того, право на безоплатну правову допомогу регламентується, зокрема, положеннями Конституції України (стаття 59), Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 16) та Законом України «Про безоплатну правову допомогу» від 02.06.2011 №3460-VI.

За приписами статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» місцеві центри забезпечуватимуть доступ до безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному та адміністративному процесах для соціально незахищених категорій громадян, між іншим, таких як: малозабезпечені (особи, чий середній місячний сукупний сімейний дохід не перевищує двох прожиткових мінімумів).

Нормами статтей 18, 19 зазначеного вище Закону унормовано порядок подання звернень про надання безоплатної вторинної правової допомоги та порядок розгляду цих звернень. Власне, відповідно до частин 3, 4 статті 19 Закону, якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи. Якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правової допомоги, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги і надсилає копію цього рішення особі, яка звернулася про надання такої допомоги, з одночасним роз'ясненням порядку оскарження рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що за результатами розгляду звернення особи, яка належить до категорій осіб, передбачених частиною 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає одне з рішень: 1) надає безоплатну вторинну правову допомогу або ж 2) відмовляє в наданні безоплатної вторинної правової допомоги. Про будь-яке з прийнятих рішень МЦ повідомляє особу, яка звернулася про надання такої допомоги.

Нормами частини 3 статті 21 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» регламентовано, що повноваження адвоката як захисника у кримінальному провадженні, для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення та представництва інтересів осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами підтверджуються дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 25 зазначеного вище Закону, суб'єкт надання безоплатної вторинної правової допомоги має право: представляти права і законні інтереси осіб, які потребують безоплатної вторинної правової допомоги, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами на підставі доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. А у відповідності до вимог пункту 1 частини 1 зазначеного Закону, адвокат, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, зобов'язаний: неухильно дотримуватися вимог Конституції України, цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів.

Також Вінницький місцевий Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги наказами №22/04 від 27.07.2015, №23/04 від 27.07.2015, №24/04 від 27.07.2015 надав безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та відповідно до доручення №29 від 29.07.2015 призначив адвоката Грачова А.В., для здійснення представництва інтересів ОСОБА_4 по справі 127/3809/13-а.

Отже з урахуванням наведеного безпідставними є вимоги суду першої інстанції, вказані в листі №127/3809/13-а від 12.01.2016 щодо необхідності посвідчення довіреностей на представництво інтересів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, оскільки повноваження адвоката Грачова А.В. на представництво інтересів ОСОБА_4 у адміністративній справі № 127/3809/13-а підтверджені дорученнями Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги №29 від 29.07.2015, що узгоджується з вимогами статей 21, 22 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Будь-якого додаткового посвідчення доручень Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги заявниками, які про надання такої допомоги звернулись до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а ні Законом України «Про безоплатну правову допомогу», а ні іншими нормативно-правовими актами України не передбачено.

Тобто висновок суду першої інстанції в листі №127/3809/13-а від 12.01.2016, на який посилається суд в оскаржуваній ухвалі взагалі не грунтується на нормах Закону. В зв'язку з цим відмова у представництві інтересів позивача в судовому засіданні адвокатом Грачовим А.В. є безпідставною.

Окрім того адвокат Грачов А.В. фактично безпідставно самоусунувся від представництва інтересів ОСОБА_4, що є неприпустимо.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов'язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (рішення «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) від 4 грудня 1995 року).

У рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) від 28 жовтня 1998 року п. 49 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, на думку суду приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції допустив певну непряму дискримінацію стосовно позивачів, як осіб з обмеженими можливостями, передбаченої ст.14 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаючи їх неявку до суду без поважних причин.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Водночас, доводи апелянтів з приводу вирішення справи неповноважним судом не підлягають задоволенню, тому що так як визначено з матеріалів справи, розподіл на суддю Ан О.В. відбувався відповідно до Положення "Про автоматизовану систему документообігу суду" з причини відводу судді Гриневича В.С.

Згідно п.2.3.50. Положення повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями проводиться винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи.

Окрім цього, посилання позивачів на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі №127/3797/13-а від 07.05.2015 щодо вилучення справи у судді Сублука С.А. не є підставою для повернення справи цьому судді, оскільки система документообігу суду не передбачає повернення справи судді після автоматичного перерозподілу, а можливий лише новий перерозподіл судді по справі, що і було зроблено.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг позивачів, скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 25.01.2016 та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги апеляційних скарг про направлення справи на новий розгляд в іншому складі суду задоволенню не підлягають, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання, а відтак, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25.01.2016 необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Департаменту охорони здоров'я Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо скарги, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди скасувати.

Справу направити до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 лютого 2016 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Білоус О.В. Совгира Д. І.