Постанова № 56162461, 16.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2016 року № 761/6173/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом ОСОБА_1

до Київської міської ради

третя особа ТОВ «АБФ»

про визнання протиправним та скасування рішення

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивачка), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради (надалі - Відповідач), третя особа ТОВ «АБФ», в якому просить з урахуванням уточнень визнати протиправними дії Київської міської ради щодо відміни п.13 рішення Київської міської ради від 15.04.2004 року №183/1393 «Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування», визнати протиправним рішення Київської міської ради від 02.02.2006 року №86/3177 «Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва від 10.02.2006 року №07/5-88ок-06 на п.13 рішення Київської міської ради від 15.04.2004 року №183/1393 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування», скасувати рішення Київської міської ради від 02.02.2006 року №86/3177 «Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва від 10.02.2006 року №07/5-88ок-06 на п.13 рішення Київської міської ради від 15.04.2004 року №183/1393 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування», зобов'язати Київську міську раду включити земельну ділянку АДРЕСА_1 у перелік земельних ділянок, які використовуються для проведення інвестиційного конкурсу, на визначення забудовника, для вирішення питання забезпечення житлом потерпілих від діяльності ТОВ «АБФ» групи будівельних компаній «Еліта-Центр» інвесторів по земельній ділянці - АДРЕСА_1.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.08.2013 року у справі №761/6173/13-а в задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - ТОВ «АБФ» про визнання протиправним рішення - відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 року вищевказану постанову залишено без змін.

Водночас, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 року постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07.08.2013 року у справі №761/6173/13-а та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києві від 24.04.2015 року справу №761/6173/13-а передано до Окружного адміністративного суду м. Києва за предметною підсудністю.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 28.12.2005 року між позивачем та ТОВ «АБФ» був укладений договір щодо спільної участі в організації будівництва житлового торгівельно-офісного комплексу за адресою: АДРЕСА_1. Як зазначає Позивач, уклавши зазначений договір, сторони бажали реального настання правових наслідків, обумовлених цим договором. На земельній ділянці мав бути побудований житловий торговельно-офісний комплекс. В зв'язку з тим, що Відповідачем було скасоване рішення про виділення земельної ділянки, чим порушуються права Позивач. Крім того, Позивач зазначає, що Київська міська рада не може сама скасувати власне рішення, а тому в цій частині вказані дії є протиправними.

Представник Відповідача зазначив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки Відповідач діяв в межах наданих законом повноважень, зазначивши, що діючим законодавством передбачена можливість Київської міської ради переглядати власні рішення.

Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник третьої особи, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Як встановлено судом, пунктом 13 Рішення Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» №183/1393 від 15.04.2004 року було затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ «АБФ» для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою АДРЕСА_1. Передано ТОВ «АБФ» за умови виконання п.13.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,38 га для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Між ТОВ «АБФ» (надалі - Сторона - 1), з однієї сторони та ОСОБА_1 (надалі - Сторона - 2), з іншої сторони 28.12.2005 року був укладений договір №ГС-7Б-К1-3-2-5, за яким Сторона-1 та Сторона - 2 об'єднали свої зусилля з метою участі в організації будівництва жилого торгово-офісного комплексу за адресою: АДРЕСА_1. Після виконання зобов'язань за Договором Сторонами, Сторона-1 передає Стороні-2 частину збудованого будинку на умовах та в об'ємах встановлених даним Договором, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 101.40 кв.м., жилою площею 63,40 кв.м. на третьому поверсі, будівельний номер ГС-7Б-К1-3-2-5, корпус 1 жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Як зазначено в договорі, строк закінчення будівництва і здачі об'єкта в експлуатацію встановлено ІІ квартал 2007 року.

На вказане рішення Київської міської ради № 183/1393 від 15.04.2004 року прокурором міста Києва було подано протест від 10.01.2006 року № 07/5-88ок-06.

Рішенням Київської міської ради від 02.02.2006 року №86/3177 «Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва від 10.01.2006 року №07/5-88ок-06 на п.13 рішення Київської міської ради від 15.04.2004 року №183/1393 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування» було задоволено протест заступника прокурора міста Києва від 10.01.2006 року №07/5-88ок-06 на п.13 рішення Київської міської ради від 15.04.2004 року №183/1393 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування» та було відмінено зазначений пункт рішення.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено право органу місцевого самоврядування привести у відповідність із законодавством прийняті ними рішення з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, тобто змінити власні акти.

Статтею 21 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, що діяла на час внесення протесту (10.01.2006 року) визначено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт.

Разом з тим, у вказаному рішенні Конституційним Судом України також зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

У відповідності до частини другої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що ні Конституція України, зокрема, її розділ ХІ, ні Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачають права чи обов'язку органу місцевого самоврядування щодо скасування його власних актів та не встановлюють відповідного порядку, у тому числі на підставі протесту прокурора.

Крім цього, під час розгляду справи встановлено, що на виконання вимог рішення від 15.04.2004 року 3183/1383 було узгоджено завдання на розробку проектного відведення земельної ділянки і отримано: висновок Головного управління містобудування архітектури та дизайну міського середовища, яким управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не заперечує проти надання зазначеної земельної ділянки для будівництва житлово-офісного комплексу, висновком Державної землевпорядної експертизи було рекомендовано відведення земельної ділянки, позитивний висновок було отримано від Головного санітарного лікаря м. Києва, позитивний висновок було отримано від Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини, позитивний висновок від Державного управління екології та природних ресурсів м. Києва, в якому зазначено, що ділянка є озелененою, а не зеленою зоною, як було зазначено у протесті прокурора.

Між ТОВ «АБФ», з одної сторони, та ТОВ «Інститут сучасного проектування», з іншої сторони, 07.09.2005 року було укладено договір №017/Г.С.0-7б, відповідно до якого було виконано проектно-вишукувальні роботи щодо будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою на АДРЕСА_1

Проект був розроблений, договір частково виконаний, що підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ «Інститут сучасного проектування» від 22.09.2005 року та від 21.11.2005 року.

Таким чином, на виконання рішення Київської міської ради ТОВ «АБФ» відведена земельна ділянка для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою по АДРЕСА_1 та, в свою чергу, ТОВ «АБФ» був погоджений проект відведення земельної ділянки, отримані всі висновки, проведена оплата за проект ТОВ «Інститут сучасного проектування», укладено договір оренди земельної ділянки.

Як наслідок, скасування рішення від 15.04.2004 року №183/1393 нанесло реальних збитків інвесторам, у тому числі Позивачу.

Враховуючи викладені норми законодавства та встановлені обставини, беручи до уваги, що рішення Київської міської ради від 15 квітня 2004 року №183/1393 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування одноразового застосування, вичерпує свою дію після його ухвалення, приписи цього рішень пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів інвесторів та Позивача зокрема, а отже суд приходить до висновку, що Київська міська рада, скасовуючи пункт 13 раніше прийнятого рішення від 15 квітня 2004 року №183/1393 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що рішення Київської міської ради від 02.02.2006 року №86/3177 «Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва від 10.02.2006 року №07/5-88ок-06 на п.13 рішення Київської міської ради від 15.04.2004 року №183/1393 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування» є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що дана справа розглядалась тривалий час, дія строку договору оренди сплинув, а тому необхідно зобов'язати Відповідача включити дану земельну ділянку в перелік земельних ділянок, які використовуються для проведення інвестиційного конкурсу, на визначення забудовника житла, для вирішення питання забезпечення житлом потерпілих інвесторів від діяльності ТОВ «АБФ» по АДРЕСА_1.

Як наслідок підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання Київську міську раду включити земельну ділянку АДРЕСА_1 у перелік земельних ділянок, які використовуються для проведення інвестиційного конкурсу, на визначення забудовника, для вирішення питання забезпечення житлом потерпілих від діяльності ТОВ «АБФ» групи будівельних компаній «Еліта-Центр» інвесторів по земельній ділянці - АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Київської міської ради щодо відміни п.13 рішення Київської міської ради від 15.04.2004 року №183/1393 «Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування».

3. Визнати протиправним рішення Київської міської ради від 02.02.2006 року №86/3177 «Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва від 10.02.2006 року №07/5-88ок-06 на п.13 рішення Київської міської ради від 15.04.2004 року №183/1393 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування.

4. Скасувати рішення Київської міської ради від 02.02.2006 року №86/3177 «Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва від 10.02.2006 року №07/5-88ок-06 на п.13 рішення Київської міської ради від 15.04.2004 року №183/1393 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування».

5. Зобов'язати Київську міську раду включити земельну ділянку АДРЕСА_1 у перелік земельних ділянок, які використовуються для проведення інвестиційного конкурсу, на визначення забудовника, для вирішення питання забезпечення житлом потерпілих від діяльності ТОВ «АБФ» групи будівельних компаній «Еліта-Центр» інвесторів по земельній ділянці - АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття.

Суддя А.Б. Федорчук