Постанова № 56162397, 15.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 лютого 2016 року № 826/18653/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Приватного акціонерного товариства "Міські інвестиції"до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві пров визнання протиправними та скасування податкове повідомлення-рішення

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Міські інвестиції" (надалі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28 травня 2015 року №0002662205.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що податковий кодекс України зобов'язує Платника податків відносити до складу інших операційних витрат втрати від курсових різниць, а саме, збитки (від'ємне значення курсових різниць) від перерахунку заборгованості за позиками в іноземній валюті, отриманими від нерезидента, без жодної умови щодо наявності факту часткового погашення такої заборгованості чи сплати процентів (відсотків) нерезиденту в звітному періоді, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник Позивача позов підтримав у повному обсязі та наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Міські інвестиції» (код за ЄДРПОУ 32587736) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р. За результатами перевірки складено акт від 08.05.2015р. за № 2222/26-58-22-05/32587736 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст., 139 Податкового кодексу України завищені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 33833015 грн.» в т.ч. 3 кв.2012року - 1117977грн, 4 кв.2012року - 1117212грн, 2013рік - 4444563грн та 2014році - 27153263грн., що призвело до завищення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності всього у сумі 33833015грн., в т.ч. за 3 квартал 2012року - 1117977,00грн. за 2012рік - 1117212,00грн, 2013рік - 6679752грн та 2014році - 33833015грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Позивачем подано до Податкового органу заперечення на Акт перевірки з додатками, за результатом розгляду заперечень Податковий орган Листом від 25.05.2015 р. №13062/10/26-58-22-05-11 повідомив Позивача, що висновки викладені в Акті перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі Акту перевірки Податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 року № 0002662205, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 33833015 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковим повідомленням-рішенням Позивачем подано скаргу до Головного управління ДФС у м. Києві, за результатом розгляду скарги рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 10.08.2015 року № 12210/10/26-15-10-05-35 скаргу Позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням прийнятим Податковим органом, вважає його протиправними, а тому звернувся до суду із відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Позичальник), з однієї сторони, та PROXY LOGISTICS LIMITED (Позикодавець), з іншої сторони, укладено договір позики від 26.11.2008 року (надалі - Договір позики).

У Відповідності до п.1.1 - п.2.4 Договору позики, на вказаних нижче умовах та в строк, передбачений цим Договором, Позикодавець надає Позичальнику грошову позику у власність у сумі $ 10 000 000 (Десять мільйонів доларів США). Кінцева дата повернення основної суми позики та відсотків річних 26 травня 2016 року. Процентна ставка є фіксованою та становить 11% (Одинадцять відсоток) річних. Для уникнення сумнівів, Сторони цим домовляються, що сума всіх виплат, які належать до сплати Позичальником за цим Договором (відповідно до процентної ставки, вказаної у цьому Договорі, включаючи всі видатки та інші платежі, які належать до сплати Позичальником), під час всього строку дії цього Договору не буде перевищувати розмір виплат за максимальною процентною ставкою, встановленою під час реєстрації цього Договору у Національному Банку України. Позика надається Позичальнику після виконання умов пункту 8.1 цього Договору.

Між сторонами 02.12.2008 року укладено Додаткову угоду №1 до Договору позики від 26.11.2008 р, згідно п. 1 Сторони дійшли згоди: 1.1. додати до розділу 4 Договору пункт 4.3., виклавши його у наступній редакції: « 4.3. ПОЗИЧАЛЬНИК зобов'язується на підставі розрахунку Позикодавця щомісячно нараховувати та сплачувати відсотки за Договором».

В матеріалах справи містяться Листи-вимоги PROXY LOGISTICS LIMITED за період з серпня 2012 р. - січень 2015 р., якими повідомлялося Позивачів про оплату відсотків по Договору позики з зазначенням сум та за який період повинні бути оплачені дані послуги.

Крім того, в матеріалах справи містяться Бухгалтерські довідки в яких відображено суму нарахованих відсотків за користування позикою віднесеного до складу фінансових витрат.

Станом на 01 січня 2015 року заборгованість ПрАТ «Міські інвестиції» перед компанією нерезидентом PROXY LOGISTICS LIMITED за Договором позики від 26.11.2008 року складає: суму основного боргу у розмірі 5 055 062,19 доларів США, що в гривні по курсу НБУ становить 79 711 031,23 грн. (сімдесят дев'ять мільйонів сімсот одинадцять тисяч тридцять одна гривня 23 коп.) та відсотки у розмірі 2 920 524,40 доларів США, що в гривні по курсу НБУ становить 46 052 452,55 грн. (сорок шість мільйонів п'ятдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят дві гривні 55 коп.).

Позика за Договором від 26.11.2008 року була отримана Позивачем у повному обсязі у розмірі 10 000 000,00 доларів США. Метою позики, відповідно до п. 3.1. Договору, є фінансування господарської діяльності Позивача відповідно до його статуту та чинного законодавства України.

Також, між Позивачем (Інвестор), з однієї сторони та ТОВ «Виробничий вектор» (Забудовник), з іншої сторони укладено Інвестиційний договір від 07.12.2009 р. (надалі - Інвестиційний договір).

У відповідності до умов Інвестиційного договору, Інвестор має намір інвестувати кошти в об'єкти нежитлового будівництва, в тому числі підземний паркінг на території Житлового комплексу «Времена года», з метою отримання у власність об'єктів новозбудованої нерухомості; Оскільки Забудовник зацікавлений у залученні інвестицій на фінансування робіт щодо об'єктів нежитлового будівництва на кінцевому етапі будівництва ЖК «Времена года», відшкодування вже понесених витрат на будівництво, а також погашення позик та кредитів, отриманих для цілей фінансування спорудження ЖК «Времена года», процентів та іншої заборгованості Забудовника, що виникла в результаті спорудження ЖК «Времена года»; Беручи до уваги попередні домовленості Сторін відповідно до Договору про наміри.

Згідно п. 2.1 - 2.3 Інвестиційного договору, Протягом строку дії цього Договору Інвестор здійснює Інвестування в Об'єкт або Об'єкти інвестування, а Замовник передає Інвестору Майно за результатами такого Інвестування відповідно до умов, викладених у цьому Договорі. Сторони домовились, що за результатом інвестиційної діяльності за цим Договором Інвестору має бути передане Майно, незалежно від напрямку фактичного використання Забудовником отриманих від Інвестора інвестицій. Інвестування за цим Договором не передбачає залучення інвестицій в об'єкти житлового будівництва.

До Інвестиційного договору 07.12.2009 року сторонами підписано Додаток №1.

Також, сторонами підписано Розрахунок інвестицій №1, що сума інвестування становить 72 000 000,00 грн.; перелік майна (машиномісця) до Додатку №1 від 07.12.2009 р. до Інвестиційного Договору; Розрахунок інвестицій №2 від 18.12.2009 р., що сума інвестування становить з урахуванням ПДВ 67 903 500,00 грн.; Акт прийому-передачі майна (Машиномісць), згідно з Інвестиційним договором; Перелік машиномісць, які передаються ТОВ «Виробничий вектор» на користь Позивача за Актом приймання-передачі Майна (Машиномісць) від 21.12.2009 р. згідно Інвестиційного Договору.

Також, між Позивачем (Продавець), з однієї сторони та громадянином України ОСОБА_2 (Продавець), з іншої сторони укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.08.2010 року.

У відповідності до п. 1.1 Договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов цього Договору, Продавець продає, а Покупець купує машиномісце номер 519 (п'ятсот дев'ятнадцять), що знаходиться в підземному паркінгу по АДРЕСА_1, реєстраційний номер № 31058089, загальною площею 16,80 кв.м. (надалі за текстом цього договору - «нерухоме майно»), і сплачує за нього ціну, визначену цим Договором.

В матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі нерухомого майна до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.08.2010 р.

Між Позивачем (Орендодавець), з однієї сторони, та Фізичною особою ОСОБА_3 (Орендар), з іншої сторони, укладено Договір оренди №0112/31-500 від 01.12.2011 р. (надалі - Договір №0112/31-500).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.5 та п. 2.1 Договору №0112/31-500, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування частину підземного паркінгу розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який входить до складу житлового комплексу «Времена года», а саме, машиномісце НОМЕР_1 площею 18,20 м2 (надалі - «майно»). Вказане в п. 1.1 цього Договору орендоване майно належить Орендодавцю на праві власності, що підтверджується правовстановлюючими документами відповідно до вимог чинного законодавства України. Цей Договір не дає Орендарю права на викуп чи іншу форму відчуження майна на свою користь чи на користь третіх осіб. Орендар не має права передавати орендоване майно або його частину в суборенду (під найм) третім особам без письмової на те згоди Орендодавця. Майно надається Орендодавцем Орендареві для пар кування машин. Амортизаційні відрахування на майно нараховуються відповідно до норм чинного законодавства. Орендодавець « 01» грудня 2011 р. передає, а Орендар приймає у користування майно, що оформлюється відповідним актом приймання-передачі майна, який підписується Сторонами, З моменту підписання зазначеного акту починається обчислення строку оренди за цим Договором.

В матеріалах справи міститься Акт прийому-передачі машиномісця до Договору оренди № №0112/31-500 від 01.12.2011 року та Акт №ОУ-0000486 від 31.12.2011 р. здачі-приймання робіт (надання послуг).

Наявність на балансі Позивача вищезазначених основних засобів (машиномісць) підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 103 за період з 01.07.2012 року по 31 грудня 2014 року.

Судом встановлено, що грошова позика за Договором позики від 26.11.2008 року була отримана Позивачем для провадження господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем у періоді, що перевіряється, були належним чином нараховані відсотки в сумі 1 391 661,43 доларів США, що в гривні по курсу НБУ становить 13 524 449,75 грн. та зазначену суму було відповідно відображено у податковій звітності в складі інших витрат, а саме у складі фінансових витрат.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Будь-яких виключень з приводу віднесення до складу валових витрат, пов'язаних із виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, крім невикористання таких виплат у господарській діяльності, цією нормою права не визначено.

Підпунктом 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Отже, аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що відсотки за кредитами включаються до складу витрат суб'єкта господарювання лише в тому випадку, якщо витрати не включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318 до фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»).

А згідно вимог пунктів 5, 6, 7 цього Положення (стандарту) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 №415, фінансові витрати визнаються: суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями); іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Наведені законодавчі положення та встановлені Судом фактичні обставини дають підстави для висновку про те, що Позивач правомірно відобразив у складі витрат, сплачені відсотки за договором позики у тому звітному періоді, в якому їх нараховано.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28 травня 2015 року №0002662205 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28 травня 2015 року №0002662205.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства "Міські інвестиції" (код ЄДРПОУ 32587736) судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук