Ухвала суду № 56161802, 24.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 135/1210/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Патраманський І.О.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

24 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Нечаюк Т.В.,

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 02 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижині Вінницької області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

04.09.2015 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Ладижинського міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижині Вінницької області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 02.12.2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

05.02.2016 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшла заява із запереченнями на апеляційну скаргу.

23.02.2016 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі його представника.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач 23.07.2015 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижині Вінницької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки, як він вказує, в період з 25.07.1988 року по 03.09.1990 року він постійно працював на території м. Ладижин Вінницької області на госпрозрахунковій дільниці по заготовці золошлаків Житомирського облагробуду, а з 04.08.1989 року по час звернення з позовом постійно проживає в м. Ладижин.

Листом № 1331/06-31/02 від 29.07.2015 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Ладижині Вінницької області надано відповідь на вище вказану заяву та відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з тим, що за даними трудової книжки неможливо чітко прослідкувати, що у період з 25.07.1988 року по 24.01.2000 року позивач постійно працював на території м. Ладижин.

На думку позивача, вище вказана відповідь Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижині Вінницької області є протиправною та порушує його законні права та охоронювані інтереси, що стало підставою звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п.2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання роботи, але не більше 5 років.

Згідно п. 7 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при призначенні пенсії із використанням норм ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до заяви про призначення пенсії додаються такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з матеріалами справи позивачем не надано копію посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, оскільки, як було ним зазначено під час судового засідання, воно було втрачене та невідновлене через відсутність необхідних документів.

Спірним та таким, що потребує доказуванню є посилання позивача на те, що Ладижинська госпрозрахункова дільниця по заготовці золошлаків Житомирського облагробуду знаходилась в м. Ладижин, тобто в зоні посиленого радіологічного контролю.

Крім цього, не підтверджує позиції позивача його посилання на довідку № 1164 від 30.07.2015 року, де вказано що він звертався з 1986 року по 1989 рік в Ладижинське МТМО, оскільки дана довідка не підтверджує факт проживання чи роботи, а лише те, що позивач звертався до лікувального закладу.

Надана в судове засідання книга наказів не може слугувати належним доказом, оскільки, як встановив суд першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, дана книга наказів не містить інформації про місце розташування Ладижинської госпрозрахункової дільниці з заготівлі зоошлаків Житомирського облагробуду на території м. Ладижин, а зазначення в наказах, що вони воготовлені в м. Ладижин не свідчить про розташування робочого місця позивача в м. Ладижин, крім цього, книга всупереч законодавству зберігалась не в архіві.

Враховуючи, що відповідачем було вчинено всіх необхідних дій щодо встановлення підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а під час розгляду справи не підтверджено належними доказами факту роботи чи проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у призначення пенсії позивачу згідно з ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є правомірними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, які обгрунтовано залишені судом першої інстанції без задоволення.

У зв'язку з вище викладеним апеляційній скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 02 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 01 березня 2016 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.