Постанова № 56161684, 01.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10010/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.,

за участю секретаря Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гренада 4" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гренада 4" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25 грудня 2014 року №181126552209,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ТОВ "Гренада 4" відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач ТОВ «Гренада 4» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, крім іншого, зазначає, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях та базах даних, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.198, п.п.1, 4 ч. 1 ст.202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ГРЕНАДА 4» (код ЄДРПОУ38650703) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» (код ЄДРПОУ 38007002 ) їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 198.2 п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.п.2.5 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/174 (зі змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 132000 грн.

За результатами перевірки складено акт №1198/26-55-22-09/38650703 від 10.12.2014 (далі по тексту Акт перевірки, Акт перевірки від 10.12.2014) (а.с.75-85).

Не погодившись з результатами перевірки, викладеними в Акті перевірки, товариством на адресу ДПІ у Печерському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві направлено заперечення №12-1 від 15.12.2014р. (а.с.86-89).

ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві розглянувши заперечення, надано відповідь №63316/10/26-55- 2209 від 22.12.2014 про залишення без задоволення заперечення до акту перевірки (а.с.90-94).

ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №181126552209 від 25.12.2014, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем на суму 132000грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 33000грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «ГРЕНАДА 4» на адресу ГУ ДФС у м. Києві 30.12.2014 №122/12 (вх. від 30.12.2014р. №6121/10) подано первинну скаргу на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.12.2014 №181126552209 (а.с.95-98).

Розглянувши первинну скаргу ТОВ «ГРЕНАДА 4» від 30.12.2014 №122/12, Головним управління ДФС у м. Києві залишено первинну скаргу ТОВ «ГРЕНАДА 4» від 30.12.2014р. №122/12 без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.12.2014 №181126552209 - без змін (а.с.99-103).

Не погодившись з результатами розгляду скарг ТОВ «ГРЕНАДА 4» на адресу ДФС України подано скаргу від 06.03.2015 №15/03 на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.12.2014 №181126552209 (а.с.104-111).

За результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення про залишення без змін податкового повідомлення-рішення, а скарги ТОВ «ГРЕНАДА 4» без задоволення (а.с.1120115).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №181126552209 від 25.12.2014 ТОВ «ГРЕНАДА 4», звернулося до суду.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України;е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі №2а-14377/122670, від 03.11.2015 у справі №826/14081/14, від 15.12.2015 від 826/13848/13-а.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Пром-Тех-Снаб» за період липень 2014 року.

На підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ПП "Пром-Тех-Снаб" позивачем надано договір про надання послуг №102 від 02.09.2013 (а.с.116-118).

Відповідно до п.1.1. умов даного договору замовник - позивач доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати послуги: з формування пакетів документів для митного оформлення (включаючи підготовку документів для отримання картки акредитації); перевірки правильності формування пакетів документів для митного оформлення; визначення кодів товарів, які включені, або плануються бути включеними імпортерами та/або експортерами до вантажних митних декларацій (п.1.2).

Згідно п. 1.3. договору замовник може скористатись своїм правом і доручати виконавцю один або декілька видів робіт зазначених у п. 1.2 даного договору. Перелік робіт, які потребує замовник, і бажаний термін їх виконання зазначається у щомісячній заявці. Дана заявка складається у довільній формі, або у формі запропонованій виконавцем.

П. 2.3.2. договору встановлено, що виконавець має право на отримання від замовника за першою вимогою виконавця, але не пізніше 3-х робочих днів з моменту отримання замовником такої вимоги, всієї необхідної інформації та/або документації замовника з метою коректного та своєчасного виконання зобов'язань за даним договором.

Відповідно до п.2.4.1. договору замовник зобов'язаний надавати виконавцю за першою його вимогою, але не пізніше 3-х робочих днів з моменту отримання замовником такої вимоги, всю необхідну інформацію, яка є необхідною виконавцю для надання послуг за договором.

Замовник зобов'язаний нести відповідальність за достовірність документів, що передаються виконавцю (п. 2.4.2).

Згідно п. 3.1 договору результатом наданих послуг за п. 1.2.2. даного договору є надання замовнику усного або письмового висновку про наявність (або відсутність) в предметі перевірки суттєвих невідповідностей (відхилень) чинному законодавству України.

Після надання замовнику результатів наданих послуг, виконавець надає замовнику акт виконаних робіт (наданих послуг) у двох примірниках підписаних зі свого боку. При цьому періоди, за які сторонами підписуються акти виконаних робіт (наданих послуг), визначаються виконавцем. Ці періоди не можуть бути меншими ніж календарний місяць (п.3.2).

Відповідно до п.4.1. договору вартість послуг відповідно до умов договору складає: за формування кожного пакету документів для митного оформлення - загальна сума становить 7 392,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1 232,00 грн.); за перевірку правильності формування кожного пакету документів для митного оформлення - загальна сума становить 5 280,00 грн. (у т.ч. ПДВ 880,00 грн.); за визначення кодів товарів, які включені, або плануються бути включеними імпортерами та експортерами до вантажних митних декларацій - загальна сума становить 1 440,00 грн. (у т.ч. ПДВ 240,00 грн.).

Замовник оплачує вартість послуг виконавця після підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) або на умовах 100 %, або часткової передплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 4.2).

На підтвердження виконання зазначених робіт та отримання послуг позивач надав суду видані ПП "Пром-Тех-Снаб":

податкові накладні: від 18.07.2014 № 307 на надання послуг з перевірки правильності формування пакетів документів для митного оформлення, на загальну суму 290 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 48400,00 грн.) (а.с.119); від 22.07.2014 № 308 на надання послуг з перевірки правильності формування пакетів документів для митного оформлення, на загальну суму 501 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83 600,00 грн.) (а.с.120);

здачі-приймання робіт (наданих послуг). Так згідно Акту № 307 від 18.07.2014 ПП "Пром-Тех-Снаб" проведено роботи та надано послуги з перевірки правильності формування пакетів документів для митного оформлення 55 шт. (пакетів) на загальну суму 290400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 48400,00 грн.) (а.с.121). Згідно Акту від 22.07.2014 № 308 ПП "Пром-Тех-Снаб" проведено роботи та надано послуги з перевірки правильності формування пакетів документів для митного оформлення 95 шт. (пакетів) на загальну суму 501600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83600,00 грн.) (а.с.122)

З Акту перевірки вбачається, що згідно наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 631 та Регістру бухгалтерського обліку: кореспонденція балансових рахунків 631 і 311 по контрагенту ТОВ «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» за липень 2014 року розрахунки за роботи проводилися в безготівковій формі та в повному обсязі за липень 2014 року. Станом на 30.07.2014 року сальдо по К-ту 631992 000 гривень. Тобто, факт перерахунку грошових коштів позивачем на користь ПП "Пром-Тех-Снаб" не заперечується перевіряючими (а.с.78).

Даючи оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з доказами, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає приходить до висновку про не підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин позивача з його контрагентом у перевіряємому періоді, про що слід зазначити наступне.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на акти перевірки контрагентів позивача, суд апеляційної інстанції вважає такі необґрунтованими та зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між контрагентами позивача по другому ланцюгу постачання не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

При цьому, документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

З укладеного договору вбачається, що їх предметом є, зокрема, послуги з перевірки правильності формування пакетів документів для митного оформлення.

Проаналізувавши умови договору про надання послуг № 102 від 02.09.2013, апеляційний суд дійшов висновку, що у разі реального виконання умов даного договору сторонами за договором повинні були складені супутні, супровідні документи. Зокрема, щодо передачі документів та інформації від позивача до ПП "Пром-Тех-Снаб" під час замовлення послуг, тобто заявки та відповідно документи, що підтверджують опрацювання отриманих від позивача ПП "Пром-Тех-Снаб" документів і інформації та передачу результатів (висновків) такого опрацювання від ПП "Пром-Тех-Снаб" позивачу, як це передбачено п. 1.2.2, п.1.3., п.2.4, п. 3.1, п.3.2 договору.

Натомість, позивачем не надано суду жодного супутнього документу, який би складався сторонами за договором у разі його реального виконання. Так, доказів на підтвердження того, що позивачем складено заявки та відповідно доказів надання таких заявок ПП "Пром-Тех-Снаб", як того вимагає договір, суду не надано.

Не надано позивачем суду: звітів відповідно до яких можна встановити яким чином відбувалося формування пакетів документів для митного оформлення, очікування щодо остаточного результату у разі правильності оформлення таких документів; відсутні висновки за результатами опрацювання стосовно документації на предмет відповідності її вимогам чинного законодавства. Відповідно до актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) не можливо встановити, перелік документів перевірених на відповідність, не деталізовано і чітко не вказано, які саме це документи, яких господарських операцій стосуються. Відсутні дані щодо того, яким чином проводився збір інформації та який перелік інформації був необхідний для повного виконання завдань поставлених позивачем перед ПП "Пром-Тех-Снаб".

Не надано суду підтвердження того, що позивач звертався до ПП "Пром-Тех-Снаб" з заявкою на виконання робіт. При цьому, доказів на підтвердження того, що ПП "Пром-Тех-Снаб" отримав від позивача замовлення послуг, отримав документи/інформацію та відповідно виконав роботи та надав позивачу відповідні послуги згідно договору №102 від 02.09.2013 р., матеріали справи не містять.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта не зміг пояснити хто конкретно зі сторони ПП "Пром-Тех-Снаб" здійснював перевірку правильності формування пакетів документів для митного оформлення, в чому полягала ця перевірка, по яких господарських операціях (контрагентах) така здійснювалася та з якою діловою метою. Натомість, представник податкового органу, підтримавши доводи викладені в акті перевірки позивача та рішенні суду першої інстанції, вказала, що вказані послуги були здійснені силами самого позивача, оскільки у ПП "Пром-Тех-Снаб" відсутні відповідні трудові кваліфіковані ресурси для надання таких послуг, а позивачем відповідні доводи податкового органу жодним чином та належними доказами не спростовано.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів, а судом таких не встановлено, що договір №102 від 02.09.2013 р. укладений з ПП "Пром-Тех-Снаб" реально виконувався сторонами, зокрема, у липні 2014 року.

Водночас, на думку апеляційного суду, оскільки послуги з перевірки правильності формування пакетів документів для митного оформлення можуть надаватися як в письмовій так і в усній формі (п.3.1 Договору), сторони, складаючи документи, що підтверджують надання таких послуг, повинні зазначати, які саме послуги надавалися, зокрема їх вид, об'єм, понесені витрати, трудові ресурси, які були залучені до виконання робіт.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що надані позивачем акти здачі-приймання послуг, укладені з ПП "Пром-Тех-Снаб", не містять достатньої та необхідної інформації щодо отриманих послуг, а тому не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів, які свідчать про реальне виконання укладеного договору з його контрагентом в перевіряємий період (липень 2014 року).

Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорі товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій саме ПП "Пром-Тех-Снаб" для позивача у липні 2014 року, про відсутність у зв'язку з цим у первинних документів юридичної значимості для формування спірних сум податкових вигод, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

З урахуванням наведеного у сукупності суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентом не виконувались, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені позивачем не спростовують висновків Акта перевірки, позивачем не доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а судом таких також не встановлено, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 25.12.2014 № 181126552209 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, судом першої інстанції помилково встановлено обставини щодо здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» у серпні 2014 року та взято до уваги висновки податкового органу, викладені в Акті «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРЕНАДА 4» (код ЄДРПОУ38650703) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» (код ЄДРПОУ 38007002 ) їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2014 року» від 15 грудня 2014 року №1232/26-55-22-09/38650703, який міститься в матеріалах справи. З матеріалів справи вбачається, що на підставі цього Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 26 грудня 2014 року №183026552209, яке було предметом оскарження у справах №826/10009/15 (номер в ЄДРСР 51651105) та у справі №826/27152/15 (номер в ЄДРСР 55052749), однак не є предметом розгляду даної справи за заявленими позовними вимогами.

Натомість, предметом розгляду у цій справі згідно із вимогами, заявленими в адміністративному позові, є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25 грудня 2014 року №181126552209, прийнятого на підставі акта перевірки «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРЕНАДА 4» (код ЄДРПОУ38650703) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» (код ЄДРПОУ 38007002 ) їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2014 року» від 10 грудня 2014 року №1198/26-55-22-09/38650703.

Відповідно до п. 1ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову неповно з'ясовано обставини справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гренада 4" - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Гренада 4" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25 грудня 2014 року №181126552209 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.03.2016.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Борисюк Л.П.