Ухвала суду № 56161660, 26.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2016 рокусправа № 804/5228/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 р.

у справі № 804/5228/15

за позовом Приватної виробничо-торгівельної фірми "Кріоліт-Дніпро"

до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватна виробничо-торгівельна фірма "Кріоліт-Дніпро" звернулася до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми "Р" від 07.04.2015 року №0001062203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за основним платежем у сумі 59135,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 14783,50 гривень, а усього у розмірі 73918,50 гривень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі № 804/5228/15 адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції мотивована необґрунтованістю та недоведеністю відповідачем тих обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Такі висновки суд обґрунтував встановленими обставинами справи, які підтверджують здійснення позивачем господарських операції з ПП «Орім», за наслідками яких підприємством в установлено порядку визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідач - Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідності рішення суду обставинам справи, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що контрагент позивача не має складських приміщень, транспортних засобів, виробничого обладнання, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання ПП «Орім» задекларованого основного виду діяльності.

Як стверджує відповідач, це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині надання робіт/послуг.

Таким чином, відсутність матеріальних ресурсів, основних фондів, виробничої бази, складських приміщень, унеможливлює здійснення господарської діяльності ПП «Орім».

З огляду на вищевикладене вбачається, що через вказане підприємство ПП «Орім» проходили тільки грошові потоки, що ставить під сумнів фактичне надання послуг. Такі чином, неможливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності.

Отже, зазначені операції між ПП «Орім» та ПВТФ «КРІОЛІТ-ДНІПРО» не містять по суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) надання послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ПП «Орім» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань.

Угода між ПВТФ «КРІОЛІТ-ДНІПРО» та ПП «Орім» не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед ПВТФ «КРІОЛІТ-ДНІПРО», а лише для збільшення податкового кредиту.

Крім того, відповідач зазначає, що акти здачі-прийняття робіт не містять достатньої інформації щодо змісту господарських операцій.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін оскаржуване судове рішення, як законне та обгрунтоване.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду, представника у судове засідання не направив.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, відповідачем в період з 12.03.2015 по 13.03.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ПВТФ "Кріоліт-Дніпро" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "ЗЛК-ПРОДУКТ" (податковий номер 38433857) за період листопад 2014 року, ПП "ОРІМ" (податковий номер 39355541) за період жовтень, листопад 2014 року.

За результатами перевірки був складений Акт №384/04-64-22-04/21866583 від 20.03.2015 року, в якому вказано про встановлені порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у жовтні, листопада, грудні 2014 року на загальну суму 59135 грн., в т.ч. по періодам: жовтень 2014 року на суму 42096,67 грн., листопад 2014 року на суму 10338,33 грн., грудень 2014 року на суму 6700,00 грн..

На підставі Акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0001062203 від 07.04.2015 року, яким нараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 59135,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14783,50 грн., всього - 73 918,50 грн..

Як зазначено в апеляційній скарзі, підставою для нарахування грошового зобов'язання стали висновки податкового органу щодо відсутності реальних господарських операцій між позивачем та ПП «Орім».

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Дослідивши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Між ПВТФ "Кріоліт-Дніпро" (Замовник) та ПП "Орім" (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг від 01.09.2014 року за №141, згідно із яким Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги, а Замовник зобов'язується прийняти належно надані Виконавцем послуги та оплатити їх на умовах та порядку визначеному даним договором. Згідно із п.1.2. Договору, перелік та вид послуг зазначаються в Додатках до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Як свідчать матеріали справи, отримання передбачених договором маркетингових послуг було оформлено актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), підписаними повноважними представниками сторін. Актом №001036 від 30.09.14р. було оформлено передачу маркетингових досліджень, виконаних ПП "ОРІМ" у вересні 2014р. на суму 252580,00 грн., у т.ч. ПДВ 42096,67грн.; актом №002181 від 31.10.14р. - передачу маркетингових досліджень, виконаних ПП "ОРІМ" у жовтні 2014р. на суму 62030,00 грн., у т.ч. ПДВ 10338,33грн.; актом №005189 від 30.11.14р. - передачу маркетингових досліджень, виконаних ПП "ОРІМ" у листопаді 2014р. на суму 40200,00 грн., у т.ч. ПДВ 6700,00 грн.. В наданих актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено найменування робіт, послуг та їх кількість.

ПП "ОРІМ" на підтвердження виконання умов договору надало позивачу податкові накладні: №36 від 30.09.14р., №317 від 31.10.14р. та №901 від 30.11.14р..

Первинні документи підписані повноважними представниками та скріплені печатками сторін.

Позивач оплатив надані у вересні, жовтні та листопаді 2014 р. ПП "ОРІМ" маркетингові послуги, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: від 27.10.14р. №31137 на суму 252580,00 грн., у т.ч. ПДВ 42096,67грн.; від 24.11.14р. №31484 на суму 62030,00 грн., у т.ч. ПДВ 10338,33грн.; від 30.12.14р. №32113 на суму 40200,00 грн., у т.ч. ПДВ 6700,00грн. Згідно із оборото-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" (контрагент ПП "ОРІМ") розрахунки з ПП "ОРІМ" за період вересень-листопад 2014р. проведено повністю.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення витрат понесених, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 зазначеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові відомості, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Належних доказів щодо підробки названих документів та складення останніх за відсутності господарських операцій, якими слід вважати відповідні вироки у кримінальних справах, до суду не надано.

Таким чином, позивач підтвердив правомірність показників податкової звітності належними та допустимими доказами, якими згідно ст.14 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" є документи первинного бухгалтерського та податкового обліку суб'єкта господарювання.

Зокрема, як зазначено вище, позивачем до перевірки та до суду надано розрахункові документи та податкові накладні контрагента.

Доводи особи, що подала апеляційну скаргу, стосовно відсутності у ПП «Орім» можливості здійснювати відповідну діяльність не приймаються судом як такі, що не підтверджені будь-якими доказами.

При цьому, згідно акту перевірки ПП «Орім» обліковане в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, вид діяльності - дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, зареєстрований в ДПІ 20.08.2014 року, свідоцтво платника ПДВ з 09.09.2014 року.

Посилання відповідача на порушення податкового законодавства, допущені контрагентами ПП «Орім», не приймаються судом, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, а ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, а ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не надано належних доказів правомірності висновків, акту перевірки, на підставі яких винесено податкове повідомлення-рішення № 0001062203 від 07.04.2015 року.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є правомірним, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 14 травня 2015 року, виходячи з чого дане судове рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі № 804/5228/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

(Ухвала в повному обсязі виготовлена 26.02.2016 року)

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун