Постанова № 56158688, 23.02.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Житомир справа № 293/1020/15-а

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шуляк Л.А., суддів: Капинос О.В., Романченко Є.Ю.,

за участі секретаря Грабського А.В.,

за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

за участі представника відповідача Панасюк В.М.,

за участі представника третьої особи Нікончук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату, третя особа - Черняхівський районний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України та Житомирського обласного військового комісаріату щодо відмови в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням другої групи інваліда війни внаслідок поранення при виконанні обов'язків військової служби в Демократичній республіці Афганістан;

- зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат надати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який отримав інвалідність другої групи внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 54 - місячного грошового забезпечення в порядку, встановленому Постановою КМУ від 21.02.07 № 284;

- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який отримав інвалідність другої групи внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, встановленому Постановою Кабінетів Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284 та надіслати зазначене рішення до Житомирського обласного військового комісаріату для надання наказу про виплату даної допомоги;

- зобов'язати Департамент фінансів Міністерства оборони України та Житомирський обласний військовий комісаріат подати звіт про виконання судового рішення;

- винести окрему ухвалу на завідомо неправомірні дії представників Обласного військового комісаріату та злочинне ухилення від виконання своїх посадових інструкцій та навмисне введення суд в оману (з урахуванням заяви від 03.12.2015 року, а.с.59-62).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до ч.1 ст.40 та ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (в редакції чинній на момент встановлення інвалідності - 15.11.2006 року) було передбачено виплату одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності при виконанні обов'язків військової служби.

Згідно із п.2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975), установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що була призначена, виплачується, в тому числі, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. N 284 (далі - Порядок №284).

Відповідно до п.п.3 п.1 Порядку №284 позивач, як інвалід ІІ групи, має право на одноразову грошову допомогу у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, проте відповідачі протиправно відмовили у виплаті такої допомоги.

На думку позивача, відповідачі не звернули увагу, що в даному випадку підлягає застосуванню Порядок №284 та помилково застосовували Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою КМУ від 28.05.2008 №499 (далі - Порядок №499).

Відповідач - Житомирський обласний військовий комісаріат у письмових запереченнях не погоджується із позовними вимогами, посилаючись на те, що вчинив усі необхідні дії для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, проте рішення про її виплату приймається Міністерством оборони України. Також вважає, що належним відповідачем у даній справі має бути військова частина, де проходив службу позивач.

Відповідач - Міністерство оборони України у письмових запереченнях просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем пропущено трирічний строк для реалізації свого права на допомогу, встановлений ч.8 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Також звертає увагу, що рішення про виплату одноразової грошової допомоги приймає Департамент фінансів Міністерства оборони України і ці повноваження є дискреційними.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2016 року Міністерство оборони України залучено у якості відповідача у даній справі.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Житомирського обласного військового комісаріату в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача - Міністерства оборони України в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник третьої особи покладається на розсуд суду при вирішенні даного спору.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині ПП 55996 в період з 27.04.1983 по 30.06.1984, про що свідчить архівна довідка від 21.09.2006 № 4/П-63625 (а.с.14).

15.11.2006 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності внаслідок отриманого поранення при виконанні інтернаціонального обов'язку в Афганістані (витяг із акту огляду у МСЕК серії ЖИК № 004166, а.с. 11)

При повторному огляді 18.11.2014 позивачу підтверджено другу групу інвалідності, яка пов'язана із пораненням при виконанні інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії серія ААА № 078742 (а.с. 12).

19.05.2015 позивач звернувся до Черняхівського районного військового комісаріату із письмовою заявою, в якій просив сплатити йому одноразову грошову допомогу, у зв'язку із травмою отриманою під час проходження військової служби.

Черняхівським районним військовим комісаріатом 19.05.2015 за вихідним номером 4/1097 документи позивача були направлені до Житомирського обласного військового комісаріату (а.с 10).

Житомирським обласним військовим комісаріатом документи ОСОБА_1 були повернути без реалізації, у зв'язку із тим, що на день звільнення позивача не існувало норм щодо виплати компенсаційних сум, державного обов'язкового особистого страхування чи виплати одноразової грошової допомоги (а.с.6).

16.07.2015 за вихідним номером 4/1505 Черняхівським районним військовим комісаріатом повторно направлено до Житомирського обласного військового комісаріату заяву позивача про нарахування одноразової грошової допомоги.

10.09.2015 Житомирський обласний військовий комісаріат на вх.№9406 від 04.09.2015 на підставі п.7 Порядку №499 підготував висновок за №СЗ 5894 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно із яким прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не має права на отримання вказаної грошової допомоги та надіслав його на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с.44).

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/2711 від 15.10.2015, Житомирський обласний військовий комісаріат повідомлено про те, що після розгляду документів ОСОБА_1 щодо виплати допомоги відповідно до Постанови КМУ від 25.12.2013 № 975, підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення одноразової допомоги немає. Зміни до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (на виконання якого було прийнято постанову КМУ від 25.12.2013 № 975), набрали чинності 01.01.2014, отже дія цих актів поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01 січня 2014 року (а.с.63).

Надаючи правову оцінку діям відповідачів, суд враховує наступне.

У відповідності до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Приписами статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно приписів пункту 2 частини 1 статті 3 цього Закону, його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІІ).

З 10 травня 2006 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 04 квітня 2006 року №3597-IV, яким Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" викладено у новій редакції та визначено нові умови державного страхування і виплати в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та призваних на збори військовозобов'язаних.

Відповідно до частин 3-4 статті 41 Закону № 2232-ХІІІ у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності.

Військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на збори, у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності за умов, передбачених частиною 3 цієї статті, виплачується одноразова грошова допомога в порядку, визначеному Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції Закону України від 3 листопада 2006 №328-V, який набрав чинності в цій частині 1 січня 2007 року, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

21 лютого 2007 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №284 "Про затвердження Порядку та умов призначень виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році" .

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України від 03.04.2007 №22-26-1064 дія постанови КМУ від 21.02.2007 №284 поширюється тільки на період, починаючи з 10.05.2006 року (дня опублікування Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 04.04.2006, № 3597-IV).

Згідно п.2 Постанови КМУ від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (п.3 Порядку №975).

Згідно із довідкою Черняхівського районного військового комісаріату від 22.01.2016 №10 жодних виплат, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 № 284 ОСОБА_1 не проводилось в період з листопада 2006 року по 01 січня 2016 (а.с. 112).

З огляду на те, що позивачу встановлена ІІ група інвалідності 15.11.2006 року, на нього розповсюджується дія ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (в редакції Закону №3597-IV) та Порядку №284, а тому наявні правові підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому п.п.3 п.1 цього Порядку, а саме 54-місячного грошового забезпечення.

За таких обставин, є неправомірними дії Житомирського військового комісаріату щодо надання висновку про відсутність підстав для отримання позивачем вказаної допомоги, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, відповідно до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 (чинного на момент звернення позивача) документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

У разі якщо особа має право на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та на інші допомоги або компенсаційні виплати у зв'язку з ушкодженням здоров'я, які встановлені іншими нормативно-правовими актами, до документів додаються довідки про те, що інші виплати не проводилися (п.4.7).

Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (п.4.8).

Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України (п.4.10).

Отже, обласний військовий комісаріат за місцем проживання заявника здійснює оформлення і подання до Департаменту фінансів Міністерства оборони України документів для виплати одноразової грошової допомоги особам, які звільнені з військової служби та готує висновок щодо можливості виплати цієї допомоги, а тому заперечення відповідача щодо його неналежності у даних правовідносинах є безпідставними.

Крім того, системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства оборони України в особі його Міністра, а на Департамент фінансів Міністерства оборони України покладено обов'язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (Міністерства оборони) розпорядниками нижчої ланки.

Зазначене підтверджується і листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/2711 від 15.10.2015, в якому повідомлено про те, що після розгляду документів ОСОБА_1 щодо виплати допомоги відповідно до Постанови КМУ від 25.12.2013 № 975, підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення одноразової допомоги немає.

В ході розгляду справи суд встановив, що розгляд заяви ОСОБА_1 від 04.09.2015 (на яку було надано негативний висновок Житомирським ОВК) відбувся без дотримання процедури, визначеної Наказом №530, оскільки будь-яке рішення з даного питання Міністерством оборони не приймалося.

Разом з тим, зазначений лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 15.10.2015 №248/3/6/2711 за підписом начальника управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України про результати розгляду звернення позивача.

Таким чином, відповідач діяв не в спосіб, передбачений законом, як того вимагає ч.2 ст. 19 Конституції України.

Зазначене свідчить, що звернення позивача від 04.09.2015 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, визначеної Порядком №284, Міністерством оборони України у встановлені законодавством строки не розглянуто. При розгляді такого звернення позивача відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача на соціальний захист.

Суд вважає, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності.

Враховуючи, що позивачем вчинено усі необхідні дії для отримання вказаної допомоги і є підстави для її призначення, що виключає в даному випадку дискреційність (на власний розсуд) повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України, як головного розпорядника коштів, прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який отримав інвалідність другої групи внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, встановленому Постановою Кабінетів Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача, що позивач відповідно до приписів ч.8 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" повинен був реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права, оскільки на час виникнення у позивача права на отримання допомоги діючим законодавством не було встановлено обмежень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи ту обставину, що відповідачі не довели правомірність своїх дій, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Таким чином, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.

Отже, окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку суб'єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв'язання спору по суті.

З огляду на викладене, враховуючи, що діям обласного військового комісаріату дана оцінка при розгляді цієї справи, їх негативні наслідки усунуто шляхом розв'язання спору по суті, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.

Керуючись статтями 86,158-163,166,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо надання висновку про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який отримав інвалідність другої групи внаслідок виконання обов'язків військової служби відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 та виплатити призначену грошову допомогу через Житомирський обласний військовий комісаріат.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Л.А.Шуляк

Судді О.В. Капинос,

Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 26 лютого 2016 р.