Ухвала суду № 56158637, 25.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року м. Київ К/9991/56940/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Лосєва А. М., Олендера І.Я.,

при секретарі судового засідання Калініну О.С.,

за участю представника позивача Мулявки Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 по справі № 2а-6687/10/1370

за позовом Державного підприємства "Львівське лісове господарство"

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Підприємством до суду заявлено позов, з урахуванням уточнень, про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 09.07.2010 № 0001372320/0/15898, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 156 992,25 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 66 919,27 грн., рішення від 09.07.2010 № 0002642380/0/15741 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 15 054,22 грн. та рішення від 09.07.2010 № 0002632380/0/15742 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 11 750,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено, оскаржувані податкове повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій визнано протиправними та скасовано.

Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що контролюючим органом проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 29.06.2010 № 330/23-2/20842267.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5, пп. 12.3.1 п. 12.3. ст. 12 Закону України від 28.12.1994 № 334/94- ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 156 992,25 грн., п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п. 2.6, п. 2.11, п. 3.1 п. 4.43 та п. 7.47 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637.

Висновок контролюючого органу про порушення Товариством вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обґрунтовано тим, що станом на 30.09.2008 у позивача існувала кредиторська заборгованість перед фірмою "Алміноукан" в розмірі 18 004,00 грн., а станом на 01.10.2008 (на початок періоду наступної перевірки) згідно бухгалтерського обліку сальдо розрахунків по рах.362 кредиторська заборгованість вже становила 265 817,00 грн., що підтверджується реєстром покупців та інших контрагентів і період 01.10.2008 - 01.04.2010, який підписаний головним бухгалтером позивача. Вказане на думку контролюючого органу свідчить, що кредиторська заборгованість позивача перед фірмою "Алміноукан" виникла внаслідок попередньої оплати за товар вказаною фірмою, а отже позивач мав збільшити валовий дохід підприємства на суму у розмірі 247 813,00 грн.(265 817,00 грн. -18 004,00 грн.), проте всупереч вимог законодавства вказаного здійснено не було. Крім того, контролюючий орган також зазначив, що заборгованість позивача перед Фірмою "Алміноукан" є заборгованістю, за якою минув строк позовної давності, а отже вказана заборгованість є безнадійною та як наслідок є безповоротною фінансовою допомогою.

Також Державна податкова інспекція в акті перевірки зазначає про порушення позивачем пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело завищення валових витрат в 4 кварталі 2008 року на суму 11 992,00 грн. внаслідок завищення в податковій звітності сум податків та зборів, а також пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 вказаного Закону, що також призвело до завищення валових витрат за 1 квартал 2010 року на суму 3 299,00 грн. внаслідок завищення страхових внесків до фондів державного загальнообов'язкового страхування.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення - рішення.

Так, відповідно до пункту 1.31. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

А згідно п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, кошти які отримані позивачем від покупця (аванс) були включені в дохід та оподатковані, що підтверджується, зокрема, актами попередніх перевірок в яких порушення не встановлені.

Натомість, всупереч п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, яким визначено, що факти виявлених порушень податкового та іншого законодавства викладаються в акті перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, контролюючий орган в акті перевірки не вказує первинних документів, що підтверджують заниження позивачем валового доходу.

Безпідставним є також і посилання контролюючого органу на те, що заборгованість позивача перед фірмою "Алміноукан" є заборгованістю, за якою минув строк позовної давності, отже безнадійною заборгованістю та як наслідок остання є безповоротною фінансовою допомогою, яка повинна включатись до валового доходу.

Так, відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Згідно із пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Пункт 1.25 ст. 1 Закону № 334/94-ВР заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності відносить до безнадійної заборгованості.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України під терміном "позовна давність" розуміють строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Частиною 1 ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вставлено судами попередніх інстанцій в матеріалах справи знаходяться копії контрактів, копії митних декларацій МД2 відмітка на яких свідчить про момент поставки товару, а відтак і існування договірних зобов'язань, які є триваючими та не припинялись на час проведення перевірки, а отже і строк позовної давності у три роки на час проведенні перевірки не минув.

Крім того, вищезазначене також свідчить, що контролюючий орган, договір та додатки до нього під час проведення перевірки до уваги не прийняв, тобто вчинення операцій в рамках договору з фірмою "Алміноукан" фактично не досліджувались.

Також сиди вірно зазначили, що договір між позивачем та фірмою "Алміноукан" є зовнішньоекономічним контрактом, укладеним з нерезидентом.

Згідно ч. 2 ст. 10 Цивільного кодексу України, якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 (дата набуття чинності для України 01.05.1994) визначає строк позовної давності у чотири роки (стаття 8 Конвенції). Якщо при наявності обставин, передбачених правом, застосовуваним до договору, одна з сторін може заявити про припинення договору до настання строку його виконання і заявляє про це, перебіг строку давності, що ґрунтується на цій обставині, починається від дня подання заяви іншій стороні. Якщо про припинення договору не заявлено до настання строку його виконання, перебіг позовної давності починається від дня настання строку виконання договору (стаття 12 Конвенції).

Таким чином, перебіг строку позовної давності для договору на час проведення перевірки не минув, а контракт, виконаний лише частково. Крім того, слід зазначити, що відсутність операцій по контракту не свідчить про закінчення строку позовної давності за таким контрактом.

Отже, враховуючи вищенаведене, висновки податкового органу про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги у вигляді безнадійної кредиторської заборгованості є помилковими.

Колегія суддів також погоджується і з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставне твердження контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат на суму 11 992,00 грн. та на 3 299,00 грн. внаслідок завищення в податковій звітності сум податків (зборів) та завищення страхових внесків до фондів державного загальнообов'язкового страхування.

Так, відповідно до п. 5.2.5. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" до складу валових витрат включаються: суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Якщо, підприємством задекларовано (та сплачено) суму податків яка є більшою ніж нарахована сума податків в будь-якому випадку сума переплати відповідно до ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відноситься до складу валових витрат.

А пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з акту перевірки контролюючим органом не вказано, яка саме сума збору до фондів державного загальнообов'язкового страхування сплачена позивачем та не враховано наявність відповідних платіжних документів які підтверджують таку сплату, як не встановлено в акті перевірки і порушення вимог податкового законодавства щодо несплати податкових зобов'язань по відповідних видах податків (зборів), а переплата сум податків відповідно до вищезазначених норм законодавства відноситься до валових витрат.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо визнання недійсними оскаржуваних рішень Державної податкової служби про застосування штрафних (фінансових) санкцій, то в цій частині судові рішення залишаються без змін з мотивів, наведених у судових рішеннях.

Отже, в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 по справі № 2а-6687/10/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді А.М. Лосєв

І.Я. Олендер