Ухвала суду № 56158462, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/32991/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області правонаступника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі № 1570/798/2012 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомагістраль-Південь" (далі - Товариство) до ДПІ

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2012 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання дій ДПІ щодо здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0002412350 від 17.10.2011 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

На обґрунтування позову Товариство зазначило, що здійснена податковим органом перевірка є протиправною, оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

27 листопада 2012 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, позов задоволено частково.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0002412350 від 17.10.2011 року скасоване.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов, суди зазначили, що Товариством були надані первині документи, які підтверджують здійснення господарських операцій, правомірність включення до складу податкового кредиту за червень 2011 року сум податку на додану вартість.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 15.09.2011 року відповідачем була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань здійснення господарських операцій з ТОВ „Геліос Трейд" їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011 року, за наслідками якої був складений акт перевірки № 6537/23-5/34252469 від 15.09.2011.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 198.1, 98.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України завищений податковий кредит за червень 2011 року у розмірі 2363076 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002412350 від 17.10.2011, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2363076 грн.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання за змістом статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Таким чином, первинні документи з відображення господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Як убачається з матеріалів адміністративної справи та встановлено судами попередніх інстанцій, для здійснення своєї господарської діяльності 05.05.2010 між позивачем (Покупець) та ТОВ „ТД „Геліос Трейд" (Постачальник) був укладений Договір купівлі-продажу будівельних матеріалів №13 та Додаткову угоду до нього, згідно яких Постачальник зобов'язаний передавати у власність Покупцю в порядку та на умовах, визначених цим Договором, будівельні матеріали, а останній зобов'язаний приймати та оплачувати їх на умовах даного договору.

При поставці будівельних матеріалів (вода, щебінь, бордюри, розчини, цвяхи, бітум, мінеральний порошок, тощо) ТОВ „ТД „Геліос Трейд" видало позивачу податкові накладні.

На підтвердження фактичного виконання умов названого договору позивач надав суду видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та залізничні накладні.

Крім цього, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних, отримані від постачальника товару - ТОВ „ТД „Геліос Трейд", які також підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій з постачання товару (будівельних матеріалів) за Договором №13 від 05.05.2010.

05.05.2010 між позивачем (Замовник) та ТОВ „ТД „Геліос Трейд" (Виконавець) був укладений Договір №13/2 та додаткові угоди до нього, згідно яких Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе обов'язки з надання послуг дорожньо - будівельної та іншої техніки на умовах надання Замовнику техніки за домовленістю Сторін.

Виконання вище зазначеного договору підтверджується нарядами-завданнями обліку роботи техніки та копії належним чином завірених податкових накладних, отриманих від постачальника послуг - ТОВ „ТД „Геліос Трейд", які також підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій з надання послуг дорожньо-будівельної техніки за договором.

ТОВ „ТД „Геліос Трейд" видало позивачу податкові накладні, які були включені до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року.

Результати наданих послуг оформлені актами здачі-прийому робіт, нарядами-завданнями обліку роботи техніки.

06.05.2010 між позивачем (Покупець) та ТОВ „ТД „Геліос Трейд" (Постачальник) був укладений Договір поставки ГСМ №305 на поставку паливно - мастильних матеріалів.

При поставці паливно-мастильних матеріалів ТОВ „ТД „Геліос Трейд" видано позивачу податкові накладні.

Перевезення та отримання паливно-мастильних матеріалів підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортні накладними.

17.05.2010 між позивачем та ТОВ „ТД „Геліос Трейд" був укладений договір №13/1 та додаткова угода до нього щодо забезпечення ТОВ „Автомагістраль-Південь" працівниками різної кваліфікації у кількості відповідно до заявки згідно списків, наданих ТОВ „Автомагістраль-Південь".

При здійсненні операції за цим договором контрагентом позивача видані податкові накладні, які в червні 2011 року були включені до податкового кредиту.

Крім того, до суду надано реєстри вахтових витрат з переліком осіб, професій, доплат та витрат з найму житла.

17.05.2010 між позивачем та ТОВ „ТД „Геліос Трейд" був укладений договір №13/3 щодо надання послуг з розміщення та забезпечення проживання працівників згідно списків, наданих ТОВ „Автомагістраль-Південь".

При наданні цих послуг ТОВ „ТД „Геліос Трейд" видало податкові накладні, а позивачем здійснена оплата за надані послуги.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення господарських операцій і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод послуг для здійснення господарської діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.