Ухвала суду № 56158417, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/34013/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

секретар: Антипенко В.В.,

за участю: представника Селянського (Фермерського) господарства „ОСОБА_3"

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Селянського (Фермерського) господарства „ОСОБА_3" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 у справі за позовом Селянського (Фермерського) господарства „ОСОБА_3" до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області ,

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Селянське (Фермерське) господарство „ОСОБА_3" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки, результати якої викладено в акті №62/22/24617604 від 16.08.2013; визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0000582200 від 19.08.2013; № 0000392200 від 13.06.2013; № 0000722200 від 03.09.2013; № 0000712200 від 03.09.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 скасовано, прийнято нове рішення, позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000722200 від 03.09.2013, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Східно-Дніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з касаційною скаргою про скасування постанови суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати частково постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Селянське (Фермерське) господарство „ОСОБА_3" звернулось з касаційною скаргою про скасування постанови суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2013 за результатами якої складено акт перевірки №317/22/24617604 від 05.06.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000392200 від 13.06.2013, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 118873 грн.: (основний платіж 105600 грн., штрафні (фінансові) санкції 13273 грн.). Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, занижено нарахування податку на додану вартість по бюджетній декларації на суму 105600 грн., завищено нарахування податку на додану вартість по спеціальній (скороченій) декларації на суму 105600 грн.

Також, у період з 01.08.2013 по 07.08.2013 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2013 та складено акт перевірки № 62/22/24617604 від 16.08.2013.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість у бюджетній декларації на загальну суму 467847 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість по особовому рахунку платника, що повністю залишається у розпорядженні сільгосппідприємства за період з 01.04.2010 до 31.03.2013 встановлено його заниження на суму 176771 грн.

Дана сума податку на додану вартість підлягає стягненню до Державного бюджету в спірному порядку як така, що не сплачена до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги.

Також встановлено порушення п. 2.2, п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, відсутній запис про надходження готівкових коштів до каси підприємства за 25.08.2011 у сумі 98200 грн. яка не була оприбуткована в касовій книзі підприємства.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000722200 від 03.09.2013, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 544298, 96 грн.; № 0000712200 від 03.09.2013, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 761561 грн.: (основний платіж 609249 грн., штрафні (фінансові) санкції 152312 грн., № 0000712200 від 03.09.2013, яким донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 761156 грн.: (609249 грн. основний платіж, 152312 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Судами встановлено, що у ході перевірки позивача, яка проводилась з 01.08.2013 до 09.08.2013, було зобов'язано директора СФГ „ОСОБА_3" ОСОБА_3 надати до перевірки документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів та складено акт №2/22/24617604 від 09.08.2013.

Зазначені документи були надані частково.

Крім того, надані до перевірки облікові регістри не відповідали вимогам ч. 4 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХIV, регістри бухгалтерського обліку не мали назви, періоду реєстрації господарських операцій, прізвищ і підписів або інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582200 від 19.08.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000582200 від 19.08.2013 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510 грн., встановлено відсутність у платника податків первинних документів: актів на оприбуткування поточних біологічних активів рослинництва, оцінених за справедливою вартістю за формою №ПБАСГ-1 з полів врожаю 2010 - 2013 років; актів на списання поточних біологічних активів рослинництва, оцінених за справедливою вартістю (на початок збирання врожаю) (форма N ПБАСГ-2); книги складського обліку (форма №ВЗСГ-10); товарно-транспортних накладних встановленого зразка на перевезення автомобільним транспортом сільськогосподарської продукції, яка була вирощена, з полів через відповідний засіб вимірювання фактичного урожаю (ваги) на тік підприємства; книга вагаря, що підтверджує фіксацію вантажних автомобілів зібраного врожаю 2010-2012 років.

Відсутність вище зазначених документів позивачем не заперечується.

Позивач зазначає, що акти на оприбуткування поточних біологічних активів рослинництва, оцінених за справедливою вартістю за формою № ПБАСГ-1 з полів врожаю 2010 - 2013 років та акти на списання поточних біологічних активів рослинництва, оцінених за справедливою вартістю (на початок збирання врожаю) (форма N ПБАСТ-2) не складаються.

Також, книги складського обліку (форма N ВЗСГ-10) позивачем не ведуться, а товарно-транспортні накладні встановленого зразка на перевезення автомобільним транспортом сільськогосподарської продукції, яка була вирощена, з полів через відповідний засіб вимірювання фактичного урожаю (ваги) на тік підприємства не виписувались.

Згідно з пп. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 цього Кодексу незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та з огляду на відсутність складського обліку, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000582200 від 19.08.2013, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 510 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000392200 від 13.06.2013, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 118873 грн. встановлено, що позивачем реалізовано ДП „Сантрейд" у березні 2011 року соняшник у кількості 67,125 т. на загальну суму 315082, 02 грн., в тому числі податок на додану вартість 52513, 67 грн. та березні 2012 року в кількості 62, 876 т. на загальну суму 259975, 39 грн., в тому числі податок на додану вартість 43329, 23 грн.

Відповідно до пп. 14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України сільськогосподарським товаровиробником є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Пунктами 209.1 та 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно з приписами Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України" від 24.06.2004 № 1877-ІV, сільгосппродукція (сільгосптовари) - товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах).

Пунктом 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24, 4101, 4102, 4103, 4301 УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Тобто, визначальною умовою віднесення відповідних товарів до сільськогосподарських та проведення податкового обліку реалізації таких товарів за спеціальним режимом є в даному випадку встановлення факту вирощування соняшнику безпосередньо позивачем.

Обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, які пов'язані з предметом перевірки, визначений п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 зазначеного Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на викладене, висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки, підтверджуються матеріалами справи, а позивачу правомірно збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки обов'язок надання документів, які б підтверджували придбання соняшнику у інших осіб, покладався на позивача.

Стосовно надання позивачем послуги ТОВ АФ „Добробут" щодо перевезення цукрових буряків.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 209.7 ст. 209 ПК України, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103,4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

В свою чергу, підпунктом 209.15.2 п. 209.15 ст. 209 ПК України визначено поняття діяльності у сфері сільського господарства, яка зокрема включає: в) надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

У свідоцтві позивача про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість вказаний код 01.41.0 "надання послуг в рослинництві, облаштування ландшафту".

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що податковий орган дійшов правильного висновку про неправомірність віднесення сум податку на додану вартість з операцій з надання послуг з перевезення цукрового буряку до спеціальної (скороченої) декларації.

Стосовно податкового повідомлення - рішення №0000722200 від 03.09.2013, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 544298, 96 грн. встановлено, що 15.05.2012 з каси позивача по видатковому касовому ордеру № 10 було видано готівкові кошти в сумі 136170 грн. відповідно до п. 2.8 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Згідно з п. 3.5 цього Положення, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Вище зазначені готівкові кошти були здані до установи банку 17.05.2012 на два дні пізніше їх видачі та залишались в касі підприємства 15.05.2012 та 16.05.2012.

Вказане на думку податкового органу є порушенням п.2.8 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, оскільки ліміт залишку готівки в касі підприємства на 2012 рік встановлено у розмірі 95, 26 грн. згідно розрахунку від 05.01.2012.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Судом апеляційної встановлено, що підприємство позивача зареєстроване та фактично розташоване с. Новопавлівка Межівського району де немає банків, що підтверджується Довідкою виконавчого комітету Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області № 572 від 22.10.2013.

Пунктом 5 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 визначено Порядок визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) та розрахунку ліміту каси, а відповідно до п.5.1 Положення строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог, зокрема, для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає банків, - не рідше ніж один раз на п'ять робочих днів (п. "в").

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем була здана з дотриманням строків до установи банку готівкова виручка, яка перевищує встановлений ліміт каси для її зарахування на банківські рахунки.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000712200 від 03.09.2013, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 761561 грн. встановлено, що відповідно до вимог пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, зокрема, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Пунктом 60.4 ст. 60 ПК України передбачено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Податковим повідомленням - рішенням Східно-Дніпровською ОДПІ №0000012200 від 29.12.2013, збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 719894, 75 грн.: (основний платіж 575916 грн. та штрафні (фінансові) санкції 143978, 75 грн.).

Вище зазначене податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом самостійно замість первісного податкового повідомлення-рішення № 0000712200 від 03.09.2013 та містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що податкове повідомлення - рішення № 0000712200 від 03.09.2013 за вище зазначених обставин вважається відкликаним.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Селянського (Фермерського) господарства „ОСОБА_3" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.