Постанова № 561583, 06.02.2007, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

Ухвала

 Іменем України

 Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції

№ АС-04/458-06 Суддя -Подобайло З.Г.

Доповідач по 2-й інстанції

Суддя -Шутенко І.А.

05 лютого 2007 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Карбань І.С.

при секретарі - Міракові Г.А.

За участю представників сторін:

позивача -Лоба нової Н.М. за довіреністю №125/105 від 02.02.2007р. та Колісник З.В. за довіреністю №125/104 від 02.02.2007р.,

відповідача -Стадник Т.М. за довіреністю №737/10/10-021 від 01.02.2007р., Кісельової І.І. за довіреністю №738/10/10-021 від 01.02.2007р., Горбатенко І.М. за довіреністю №7410/10/10-021 від 20.11.2006р., Бибкова В.А. за довіреністю №125/10/10-021 від 12.01.2007р. та Балаклейської С.В. за довіреністю №739/10/10-021 від 01.02.2007р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну (вх. НОМЕР_1) Ізюмської ОДПІ Харківської області на постанову господарського суду Харківської області від 24.11.2006р. по справі № АС-04/458-06

за позовом ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод”, м. Ізюм, Харківська область,

до Ізюмської ОДПІ Харківської області, м. Ізюм, Харківська область,

про визнання нечинним рішення, -

встановила:

Позивач, ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод" звернувся до господарського суду з адміністративним позовом та просить визнати не чинними податкові повідомлення - рішення від 16.06.2006 року №0000012310/2 на суму 374400,0 грн., №0000022310/2 на суму 2287864,50 грн., №0000032310/2 на суму 633300,0 грн., № 0000042310/2 на суму 55624,43 грн. , №0000052310/2 на суму 11,30 грн. , №0000062310/2 на суму 333,62грн., №0000072310/2 на суму 2501,57 грн., №0000082310/2 на суму 310,98 грн., №0000092310/2 на суму 429,56 грн. , №0000102310/2 на суму 1378,01грн., №0000112310/2 на суму 468,41 грн., №0000152310/2 на суму 56,86 грн., №0000162310/2 на суму 12,32 грн., 0000172310/2 на суму 62838,0 грн., №0000182310/2 на суму 106,07 грн., №0000192310/2 на суму 4,21 грн., №0000202310/2 на суму 416,70 грн., №0000212310/2 на суму 428,25 грн., №0000222310/2 на суму 6985,77 грн., №0001192310/2 на суму 53718,01 грн., №0001182310/2 на суму 962,88 грн., №0001172310/2 на суму 3365,89 грн., №0001162310/2 на суму 1682,95 грн., №0001152310/2 на суму 9,0 грн., №0001142310/2 на суму 1092,75 грн., 0001132310/2 на суму 2926,80 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 24.11.2006р. по справі № АС-04/458-06 позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 16.06.2006 р., прийняті Ізюмською ОДПІ :

№ 0000012310/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 374440,0 грн. :за основним платежем 199300,0 грн., за штрафними санкціями 175100,0грн. ;

№0000022310/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2287864,5 грн. : за основним платежем 1525243,0 грн. за штрафними санкціями 762621,50 грн.;

№ 0000032310/2 про визначення суми податкового зобов'язання з частини прибутку на суму 633300,0 грн. : за основним платежем 422200,0 грн., за штрафними санкціями 211100 грн.;

№0000042310/2 про сплату штрафу у розмірі 50 % за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 111248,83 грн. у сумі 55624,43 грн.;

№0000052310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку узгодженої суми податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 1113,0 грн. у сумі 111,30 грн.;

№0000062310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 1668,10 грн. на суму 333,62 грн.;

№ 0000072310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 5003,14 грн. у сумі 2501,57грн;

№0000082310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку сплати граничних строків узгоджених податкових зобов'язань земельного податку в розмірі 3109,84 грн, у сумі 310,98 грн.:

№0000092310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку сплати граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 2147,81грн. у сумі 429,56 грн.;

№0000102310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 2756,01грн. у сумі 1378,01 грн.;

№0000112310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 2342,05 грн. у сумі 468,41 коп.;

№0000152310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань за збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 113,71 грн. у сумі 56,86 грн.;

№000162310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 123,22 грн. у сумі 12,32 грн.;

№0000172310/2 сплати штрафу за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 50% з податку на додану вартість в розмірі 125676,0 грн. у сумі 62838,0 грн.;

№0000182310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку сплати строків

сплати узгодженого податкового зобов'язання за збір за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 1060,73грн. у сумі 106,07 грн.;

№0000192310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за збір за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 21,03 грн. у розмірі 4,21грн.;

№ 0000202310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за збір за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 833,39 грн. у сумі 416,70 грн.;

№0000212310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку узгодженого податкового зобов'язання з комунальному податку в розмірі 4282,41 грн. у сумі 428,25 грн.;

№0000222310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку узгодженого податкового зобов'язання з комунального податку в розмірі 13971,52 грн. у сумі 6985,77 грн.;

№ 0001192310/2 сплати штрафу у розмірі 50 % за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 107436,02 грн. на суму 53718,01 грн.;

№0001182310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку сплати граничних строків узгодженого податкового зобов'язання з комунального податку в розмірі 4814,40 грн. на суму 962,88 грн.;

№0001172310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 16829,45 грн. на суму 3365,89 грн.;

№ 0001162310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 16829,45 грн. на суму 1682,95 грн.;

№0001152310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку сплати граничних строків узгодженого податкового зобов'язання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в розмірі 45,0 грн. на суму 9,00грн.;

№ 0001142310/2 сплати штрафу у розмірі 50 % за затримку сплат узгодженого податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 2185,50 грн. на суму 1092,75 грн.;

№0001132310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по комунальному податку в розмірі 5853,60 грн, на суму 2926,80грн.

Відповідач постановою господарського суду Харківської області від 24.11.2006р. по справі № АС-04/458-06 не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства. Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним.

Стосовно питання щодо правомірності включення до складу валових витрат балансової вартості ліквідованих гуртожитків у сумі 108,9 тис. грн. та нарахування амортизаційних відрахувань на балансову вартість жилого фонду у сумі 13,6 тис. грн., апелянт зазначає, що судом першої інстанції висновки акту із зазначеного питання визнано неправомірними посилаючись на те, що підприємством надано докази щодо використання ліквідованих гуртожитків у господарській діяльності, а саме: копії меморіальних ордерів де відображено отримання виручки за проживання у гуртожитках. При цьому, зазначає апелянт, господарським судом не прийнято до уваги пояснення відповідача стосовно того, що на балансі підприємства є інші - діючі гуртожитки і надані копії документів свідчать про отримання виручки від проживання саме в цих діючих а не в ліквідованих гуртожитках. Крім того, підприємством надано документи за період з жовтня 2004 по вересень 2005, тоді як гуртожитки стосовно яких виникло спірне питання ліквідовано у IV кварталі 2004 року.

Стосовно питання щодо правомірності включення до складу валових витрат вартості послуг по гарантійному ремонту у сумі 407953 грн, апелянт зазначає, що ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" в IV кварталі 2004 віднесено до складу валових витрат вартість гарантійного ремонту дизелю 1А-5Д49 №485 на тепловозі 2ТЕ116 № 955 у сумі 407953 грн., тоді як сукупна вартість реалізованих послуг по ремонту зазначеного тепловозу згідно акту приймання-передачі робіт від 18.06.2004р. становить 1238603 грн., відповідні 10 відсотків складає 123860 грн.

Згідно акту попередньої перевірки ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (№128 віз 08.12.2004) угоду від 16.01.2004 № 080104 на яку посилається підприємство, укладено між ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" та ДП "Укрдорснаб" на ремонт двох бувших у використанні магістральних тепловозів 2ТЕ116 №№ 569, 741. Тепловоз 2ТЕ116 № 955 відремонтовано на підставі додаткової угоди від 19.03.2004 № 4. Крім того, відмічає апелянт, гарантійні зобов'язання підприємством надаються на кожен відремонтований тепловоз окремо а не на всю партію тепловозів в межах угоди.

Стосовно питання щодо правомірності включення до складу валових витрат та податкового кредиту вартості послуг по дослідженню ринку тепловозів країн СНГ у сумі 2041098 грн., у тому числі податок на додану вартість 340183 грн., апелянт вказує, що ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" включено до складу валових витрат декларації з податку на прибуток за 6 місяців 2005 та до складу податкового кредиту в серпні та вересні 2005 вартість послуг згідно угоди від 27.04.2004 № 3, яку укладено з ТОВ „РКЦ „Арсенал-Еко”

При цьому, на момент перевірки не надано звіту, наявність якого передбачена актом від 28.12.2004р. щодо виконання послуг з дослідження ринку тепловозів. Зазначений звіт підприємством не надано і суду. Також, не надано будь-яких інших документів, які б свідчили про фактичне надання ТОВ "РКЦ "Арсенал-Еко" зазначених послуг та їх вартість

Апелянт також відмічає, що на підприємстві відсутні податкові накладні згідно яких збільшено податковий кредит серпня та вересня 2005, а саме: накладна від 28.12.2004 №9 на суму 1122000, у тому числі податок на додану вартість 187000 грн.; накладна від 28.12.2004 № 9 на суму 919098 грн., у тому числі податок на додану вартість 153183 грн.

ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод" до позовної заяви надано копію податкової накладної від 28.12.2004 № 9 на суму податку 340183 грн на підставі чого суд першої інстанції зазначив, що підприємство мало право на податковий кредит у грудні 2004 але не скористалося ним, відповідач здійснюючи документальну перевірку повинен був виправити „помилку" та зазначити зобов'язання з урахуванням вказаної податкової накладної.

Апелянт не погоджується із зазначеним висновком, оскільки ні під час документальної перевірки, ні під час судового розгляду підприємством не надано документальних азів того, коли саме підприємством отримано зазначену податкову накладну.

Стосовно правомірності нарахування частини прибутку (доходу) до загального фонду державного бюджету України державними, в тому числі казенними підприємствами та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами, акціонерними, холдінговими компаніями та інтими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) апелянт зазначає, що, ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод” в порушення ст. 65 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” та п.1, 2 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету України частиш прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році на щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році" зі змінами та доповненнями, не нараховано та не перераховано до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку отриманого за результатами фінансово-господарської діяльності в 2004 році.

Апелянт вказує, що господарським судом у Харківській області визнано нечинним податкове повідомлення-рішення щодо визначення суми податкового зобов'язання з частини прибутку у розмірі 63330Н грн, з них: основного платежу 422200 грн., штрафних санкцій 211100 грн посилаючись на те, ш станом на 01.01.2005 підприємство мало балансовий збиток, а також на те, що зазначений платіж не є загальнодержавним податком.

Апелянт не погоджується з таким висновком суду першої інстанції оскільки:

- по-перше, пунктом 2 Порядку і нормативів затверджених постановою Кабінету Міністри України від 15.01.2005 № 50 чітко визначено, що відрахування частини прибутку здійснюються за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства саме за 2004, ніяких приписи щодо врахування існуючих балансових збитків станом на початок, а тим більше на кінець року і Порядку не має.

по-друге, частина прибутку, що сплачується до бюджету державними некорпоратизованими, казенними та комунальними підприємствами це платіж прирівняний л. податку на прибуток підприємств і входить до системи загальнодержавних податків та зборів зазначений статус за цим платежем закріплено підпунктом 3 пункту 1 статті 14 Закону України від 25.06.1991 № 1251 „Про систему оподаткування" та п. 1.9 ст. 1 Закону України від 22.05.1997 Л 283 „Про оподаткування прибутку підприємств".

Стосовно питання щодо правомірності застосування ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" нульової ставки податку на додану вартість при здійсненні операцій з реалізації послуг з ремонту тепловозів 2ТЕ 10М№№ 0591, 0081, апелянт зазначає, що згідно з пп. 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок дану вартість" із змінами та доповненнями, за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг, що складаються з робіт з нерухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" на виконання угоди, яку укладено з ТОВ „РКЦ „Арсенал-Еко" виконано роботи по ремонту тепловозів в квітні та липні 2005 року та виписано на адресу ТОВ „РКЦ "Арсенал-Еко” Податок на додану вартість по даним операціям ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" нараховано за нульовою ставкою чим порушено вимоги пп. 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, оскільки роботи по ремонту тепловозів виконувались на замовлення резидента України - ТОВ „РКЦ „Арсенал-Еко". Внаслідок зазначеного порушення підприємством податкові зобов'язання з податку на ну вартість в квітні та липні 2005 занижено на 661592 грн. та 523468 грн. відповідно

Апелянт також не погоджується з висновком господарським судом, щодо скасування податкове повідомлення-рішення на підставі того, що підприємством надано копії п'ятого аркушу вантажних митних декларацій від 19.04.2005р. НОМЕР_2 та від 29.07.2005 НОМЕР_3, оскільки в графі 2 зазначених вантажних митних декларацій №804000001/5/002347 від 19.04.2005р. та НОМЕР_3 від 29.07.2005р. значаться СПД ФО ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2 відповідно. ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" зазначено на зворотному боці даних вантажних митних декларацій як вантажовідправник.

Стосовно донарахувань штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань, апелянт зазначає, що оскільки плата за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища є загальнодержавними податками, а комунальний податок місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) то вимоги чинного законодавства, передбачені, зокрема, Законом № 2181 -III, також поширюються на порядок погашення зобов'язань вищезазначених податків. Тобто при несвоєчасній сплаті узгоджених сум податкового зобов'язання застосування положень ст. 17 Закону № 2181-III щодо нарахування у відповідному розмірі штрафних санкцій є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства. При цьому ВАТ „ІТРЗ” не заперечує факт порушення ним термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання у відповідних звітних періодах, у зв'язку з чим, враховуючи і є викладений аналіз норм чинного законодавства, податковою інспекцією правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких постанову господарського суду Харківської області від 24.11.2006р. по справі №АС-04/458-06 вважає законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі №АС-04/458-06 до вирішення господарським судом Харківської області пов'язаної з даною справою, справи №АС-13/27-07 за позовом Ізюмської ОДПІ до ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод”, ТОВ „РКЦ „Арсенал-Еко” про визнання угоди №3 від 27.04.2004р. по виконанню послуг по вивченню ринку тепловозів країн СНД недійсною.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів вважає необхідним відмовити у його задоволенні в зв'язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Під час апеляційного провадження було встановлено, що відповідачем була проведена перевірка ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" про що складений акт від 22.12.2005 року №1513/231/01056356/369-ДСК про результати планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.10.2004р. -30.09.2005р.

На підставі вказаного акту 04.01.2006р. начальником Ізюмської ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000011700/0 по податку з доходів фізичних осіб в сумі 807,57грн., № 0000012310/0 з податку на прибуток в сумі 374400,0 грн., № 0000022310/0 з ПДВ в сумі 3050486,0 грн., № 0000032310/0 по частині прибутку в сумі 844400,0 грн., № 0000042310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 50% з земельного податку в сумі 55624,43 грн., № 0000052310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 10% з земельного податку в сумі 111,30 грн., № 0000062310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 20% з земельного податку в сумі 1758,84 грн., № 0000072310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 50% з земельного податку в сумі 2501,57 грн., № 0000082310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 10% з земельного податку в сумі 310,98 грн., № 0000092310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 20% з земельного податку в сумі 429,56 грн., № 0000102310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 50% з земельного податку в сумі 1378,01 грн., № 0000112310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 20% з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 468,41 грн. ,№ 0000122310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 10% за плату за використання радіочастотних ресурсів в сумі 0,50 грн., № 0000132310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 20% з прибуткового податку в сумі 26,20 грн., № 0000142310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 50% з прибуткового податку в сумі 85,61 грн., № 0000152310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 50% з збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в сумі 56,86 грн., № 0000162310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 10% з збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в. сумі 12,32 грн., № 0000172310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 50% з ПДВ в сумі 95937,86 0000182310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 10% з збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 5106,07 грн., № 0000192310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 20% з збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 4,21 грн., № 0000202310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 50% з збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 416,70 грн., № 0000212310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 10% з комунального податку в сумі 428,25 грн., № 0000222310/0 по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 50% з комунального податку в сумі 6985,77 грн. з якими позивач не погодився та оскаржив їх згідно ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-111 шляхом направлення первинних скарг від 16.01.2006р. за результатами розгляду яких згідно рішення ОДПІ від 13.03.06 р. частково скасовані податкові повідомлення -рішення від 04.01.2006 року № 0000022310/0 в сумі 170092,0 грн., № 0000202310/0 на суму 4,06грн., № 0000222310/0 на сумі 1,31 грн., № 0000042310/0 на суму 2,98 грн., № 0000062310/0 на суму 1425,22 грн., в іншій частині залишені без змін податкові повідомлення - рішення від 04.01.2006 року , а скаргу залишено без задоволення та направлено підприємству податкові повідомлення - рішення від 23.03.06 р. №0000022310/1, №0000012310/1, №0000042310/1, №0000052310/1, №0000062310/1, №0000072310/1, №0000082310/1, № 0000092310/1, № 0000102310/1, № 0000112310/1, № 0000122310/1, № 0000132310/1, № 0000142310/1, №0000152310/1, №0000162310/1,№0000172310/1, №0000182310/1, №0000192310/1, № 0000202310/1, № 0000212310/1, № 0000032310/1, № 0000222310/1.

27.03.2006р. підприємством направлена повторна скарга до ДПА в Харківській області, яка рішенням вір 04.04.2006 р. залишила без змін повідомлення - рішення Ізюмської ОДПІ у Харківській області від 04.01.2006р. №0000012310/0 про визначення ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 374400,0 грн., № 0000042310/0 про визначення податкових зобов'язань у сумі штрафу у розмірі 50 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань, сплачених із затримкою у загальному розмірі 55624,43 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб, № 0000052310/0 у сумі штрафу відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань, сплачених із затримкою розмірі 111,3 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб, № 0000062310/0 (з урахуванням рішення Ізюмської ОДПІ у Харківській області за результатами розгляду скарги) у сумі штрафу у розмірі 20 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань, сплачених із затримкою у загальному розмірі 333,62 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб, № 0000072310/0 у сумі штрафу у розмірі 50 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань, сплачених із затримкою у загальному розмірі 2501,57 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб, № 0000082310/0 у сумі 310,98 грн. штрафу у розмірі 10 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань, сплачених із затримкою у загальному розмірі 310,98 гри, за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб, № 0000092310/0 у сумі штрафу у розмірі 20 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань, сплачених із затримкою у загальному розмірі 429,56 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб, № 0000102310/0 у сумі штрафу у розмірі 50 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань, із затримкою у загальному розмірі 1378,01 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб, № 0000112310/0 у сумі штрафу у розмірі 20 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань, сплачених із затримкою у загальному розмірі 468,41 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; № 0000122310/0 у сумі штрафу у розмірі 10 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань, сплачених із затримкою у загальному розмірі 0,5 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань зі збору за використання радіочастотного ресурсу України; № 0000132310/0 у сумі штрафу у розмірі 20 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань, сплачених із затримкою у загальному розмірі 26,20 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з прибуткового податку з робітників і службовців; № 0000142310/0 у сумі штрафу у розмірі 50 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань, сплачених із затримкою у загальному розмірі 85,61 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з прибуткового податку з робітників і службовцю; №0000152310/0 у сумі штрафу у розмірі 50 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань, сплачених із затримкою у загальному розмірі 56,86 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань зі збору за спеціальне використання водних ресурсів та за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, № 0000162310/0 у сумі штрафу у розмірі 10 відсотків узгоджених сум

податкових зобов'язань, сплачених із затримкою у загальному розмірі 12,32 грн. за

сплату узгоджених сум податкових зобов'язань зі збору за спеціальне водних

ресурсів та за користування водами для потреб і водного транспорту; №

0000182310/0 у сумі штрафу у розмірі 10 відсотків узгоджених сум податкових

зобов'язань, сплачених із затримкою у загальному розмірі 106,07 грн. за несвоєчасну

сплату узгоджених сум податкових зобов'язань зі збору за забруднення

навколишнього природного середовища; № 0000192310/0 у сумі штрафу у розмірі 20

відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань, сплачених із затримкою у

загальному розмірі 4,21 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових

зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища; №

0000202310/0 у сумі штрафу у розмірі 50 відсотків узгоджених сум податкових

зобов'язань, сплачених із затримкою у загальному розмірі 416,70 грн. за несвоєчасну

сплату узгоджених сум податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, № 0000212310/0 у сумі штрафу у розмірі 10 відсотків узгоджених сум зобов'язань, сплачених із затримкою у загальному розмірі 428,25 грн. зі сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з комунального податку; № 0000222310/0 у сумі штрафу у розмірі 50 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань, сплачених із затримкою у загальному розмірі 6985,77 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з комунального податку та в цій частині рішення Ізюмської ОДПІ у Харківській області від 13.03.2006р. № 1976/7/25-010, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу в цій частині - без задоволення; скасовані податкові повідомлення - рішення Ізюмської ОДПІ у Харківській області від 04.01.2006р. № 0000022310/0 (з врахуванням рішення Ізюмської ОДПІ у Харківській області від 13.03.2006р.) в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 592529,50 грн. (штрафні санкції з посиланням на п.п.17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"), № 0000032310/0 в частині визначення частини прибутку у загальному розмірі 211100,0 грн. (штрафні санкції з посиланням на п.п.17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181-111), від 23.03.2006р. № 0000042310/1 про визначення суми штрафу у розмірі 50 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань, сплачених із затримкою у загальному розмірі 55621,45 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб; № 0000202310/1 суми штрафу у розмірі 50 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань, сплачених із затримкою у загальному розмірі 412,64 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища; зобов'язань, сплачених із затримкою у загальному розмірі 6984,46 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з комунального податку; від 04.01.2006р. № частині визначення суми штрафу у розмірі 50 відсотків узгоджених сум зобов'язань, сплачених із затримкою, у загальному розмірі 33099,86 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та в цій частині рішення Ізюмської ОДПІ у Харківській області, за результатами розгляду первинної скарги від 13.03.2006р., в іншій частині зазначені рішення залишає без змін, а скаргу в цій частині - без задоволення; збільшує розмір штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на землю з юридичних осіб, сплачених із затримкою, на 53718,01 грн. у розмірі 20 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на землю з юридичних осіб, сплачених із затримкою, на 3365,89 грн.; у розмірі 10 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на землю з юридичних осіб, сплачених із затримкою на 1682,95 грн.; у розмірі 20 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань з податку з власників транспортних засобів, сплачених із затримкою на 9,0 грн., у розмірі 50 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, сплачених із затримкою на 1092,75 грн.; у розмірі 50 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань з комунального податку, сплачених із затримкою на 2926,8 грн. відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та зобов'язує Ізюмську ОДПІ у Харківській області прийняти податкове повідомлення - рішення щодо визначення розміру штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20 відсотків узгоджених сум податкових зобов'язань з комунального податку, сплачених із затримкою у сумі 962,88 грн. відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону.,

З урахуванням вказаного рішення ДПА в Харківській області Ізюмською ОДПІ були прийняті та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення від 16.06.2006 р., які є предметом розгляду:

№ 0000012310/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 374440,0 грн. :за основним платежем 199300,0 грн., за штрафними санкціями 175100,0грн. ;

№0000022310/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2287864,5 грн. : за основним платежем 1525243,0 грн. за штрафними санкціями 762621,50 грн.;

№ 0000032310/2 про визначення суми податкового зобов'язання з частини прибутку на суму 633300,0 грн. : за основним платежем 422200,0 грн., за штрафними санкціями 211100 грн.;

№0000042310/2 про сплату штрафу у розмірі 50 % за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 111248,83 грн. у сумі 55624,43 грн.;

№0000052310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку узгодженої суми податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 1113,0 грн. у сумі 111,30 грн.;

№0000062310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 1668,10 грн. на суму 333,62 грн.;

№ 0000072310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 5003,14 грн. у сумі 2501,57 грн.;,

№0000082310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку сплати граничних строків узгоджених податкових зобов'язань земельного податку в розмірі 3109,84 грн. у сумі 310,98 грн.;

№0000092310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку сплати граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 2147,81грн. у сумі 429,56 грн.;

№0000102310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 2756,01грн. у сумі 1378,01 грн.;

№0000112310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 2342,05 грн. у сумі 468,41 коп.;

№0000152310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань за збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 113,71 грн. у сумі 56,86 грн.;

№000162310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 123,22 грн. у сумі 12,32 грн.;

№0000172310/2 сплати штрафу за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 50% з податку на додану вартість в розмірі 125676,0 грн. у сумі 62838,0 грн.;

№0000182310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку сплати строків

сплати узгодженого податкового зобов'язання за збір за забруднення

навколишнього природного середовища в розмірі 1060,73грн. у сумі 106,07 грн.;

№0000192310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за збір за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 21,03 грн. урозмірі 4,21грн.;

№ 0000202310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за збір за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 833,39 грн. у сумі 416,70 грн.;

№0000212310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку узгодженого податкового зобов'язання з комунальному податку в розмірі 4282,41 грн. у сумі 428,25грн.;

№0000222310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку узгодженого податкового зобов'язання з комунального податку в розмірі 13971,52 грн. у сумі 6985,77грн.;

№ 0001192310/2 сплати штрафу у розмірі 50 % за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 107436,02 грн. на суму 53718,01 грн.;

№0001182310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку сплати граничних строків узгодженого податкового зобов'язання з комунального податку в розмірі 4814,40 грн. на суму 962,88 грн.;

№0001172310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 16829,45 грн. на суму 3365,89 грн.;

№ 0001162310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 16829,45 грн. на суму 1682,95 грн.;

№0001152310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку сплати граничних строків узгодженого податкового зобов'язання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в розмірі 45,0 грн. на суму 9,00грн.;

№ 0001142310/2 сплати штрафу у розмірі 50 % за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 2185,50 грн. на суму 1092,75 грн.;

№0001132310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по комунальному податку в розмірі 5853,60 грн., на суму 2926,80 грн.

Колегією суддів встановлено, що підставою для прийнятті відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000012310/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 374440,0 грн. : основний платіж 199300,0 грн., штрафні санкції у розмірі 175100,0грн. стали факти:

1. порушення підприємством пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 , пп. 8.1.4 п.8.4 ст.8 Закону України від „Про оподаткування прибутку підприємств" у зв'язку із включенням у 4

кварталі 2004 року до складу валових витрат балансову вартість ліквідованій невиробничих фондів 1 групи - гуртожитків , що призвело до завищення валових витрат на 108,9 тис. грн. та нарахування перевіркою амортизаційних відрахувань на балансову вартість жилого фонду у сумі 13,6 тис. грн.

Відповідач, з посиланням на пп. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" вважає, що витрати на придбання, будівництво, реконструкцію основних фондів не включаються до складу валових витрат, а підлягають амортизації згідно із ст. 8 цього Закону. Разом з тим, пп. 8.1.4. п. 8.4. ст.8 Закону зазначено, що не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на невиробничі фонди. Ліквідовані основні фонди та жилий Фонд підприємства відповідають визначенню "невиробничі фонди" використовуються у господарській діяльності, у зв'язку з чим вважає, що підприємством завищено валові витрати в 4 кварталі 2004 на 108,9 тис.грн. та завищено амортизаційні відрахування за 9 місяців 2005 на 13,6 тис.грн.

З наданих документів та з пояснень представників сторін судом встановлено, що позивач здійснював передачу житлових будинків у комунальну власність на підставі рішення Виконкому Ізюмської міськради № 0403 від 14.03.01 р. та актів СОЗ по типовій формі № 0303.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. у редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997р. (далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) визначені як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Порядок оподаткування продажу невиробничих фондів регулюються п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону № 334/94-ВР, тобто дана норма є спеціальної, що регулює одні й ті ж відносини та підлягає застосуванню в даному випадку.

Згідно п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону № 334/94-ВР невиробничими фондами є капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться капітальні активи, які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, а саме: будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування).

Аналізуючи вказані норми Закону № 334/94-ВР суд дійшов висновки про те, що житлові будинки не є невиробничими фондами, оскільки невід'ємною ознакою невиробничого фонду є його невикористання у господарській діяльності, отже, якщо капітальний актив 1 групи буде використовуватися у господарській діяльності, цей актив перестане бути невиробничим фондом і на нього не буде розповсюджуватися п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону № 334/94-ВР.

За поясненнями представника позивача гуртожитки, які знаходяться на балансі підприємства використовувались у господарській діяльності підприємства як для надання житла робітникам підприємства, так і для надання готельних номерів. В Статуті підприємства одним з видів діяльності значиться пункт як надання платних послуг населенню, тобто гуртожитки не відповідають визначенню невиробничих основних фондів , наведених у п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону №334/94-ВР Згідно п.п.8.4.8 п.8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частини) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Щодо встановленого перевіркою завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 13,6 тис.грн., чим порушено п.п.8.1.4 п. 8.1 ст.8 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств" , суд зазначає, що згідно п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 цього Закону не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів.

В акті перевірки відсутні докази на документи, які підтверджували б факт фінансування будівництва гуртожитків з бюджетів, як зазначалось судом вище гуртожитки не підлягають під визначення терміну „невиробничі фонди", а відповідно в розумінні ст. 71 КАС України відповідачем не доведено факту порушення.

Згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства" в редакції Закону від 24.12.2002 г. №349-ІУ встановлено, що з 0 1.01.2003р. витрати, пов'язані з забезпеченням основної діяльності об'єктів соціальної інфраструктури , визначених п.п.5.4.9 п.5.4 ст.5 цього Закону включається до складу валових витрат платника податків у розмірі 50% від суми усіх одержаних витрат .Це обмеження було продовжено до 31.12.2004 р. ст.96 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік". На 2005 рік п.5 розділу II „Перехідних положень „ Закону України „Про внесення змін в Закон України „.Про оподаткування прибутку підприємств" від 01.07.2004 р. № 1957- IV знову внесено це обмеження, що свідчить про те, що витрати на утримання , експлуатацію об'єктів соціально - культурного призначення належать до валових витрат у розмірі 100%.

Оскільки гуртожитки знаходились на балансі підприємства станом на 01.07.1997 р., вони також використовуються для надання послуг стороннім підприємствам, що підтверджується наданими позивачем документами, залученими до матеріалів справи, витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення їх основної діяльності не є витратами згідно пп. 5.4.9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а включаються до складу валових витрат у повному обсязі згідно п.п.5.2.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", як суми витрат, оплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою , організацією, веденням виробництва, продажу товарів (робіт, послуг), у зв'язку з тим, що така діяльність передбачена Статутом і дохід, отриманий від виконання такої діяльності включається до складу валового доходу підприємства згідно п.п.4.1.1 цього Закону як загальний доход від продажу (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, не маючих статус юридичної особи.

Виходячи з наведеного за умови, що ВАТ „ІТРЗ" отримує доход від зазначених гуртожитків, висновки акту документальної перевірки № 1513/231/01056356/369-ДСК в частині завищення валових витрат в сумі 108,9 тис. грн. та нарахуванням амортизаційних відрахувань на їх балансову вартість є неправомірними.

2. порушення пп.5.4.3 пп.5.4ст.5 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств" у зв'язку із включенням до складу валових витрат вартість послуг у сумі 407953,0 грн., отриманих від ТОВ „Сєвнотєхнотранс" (м.Москва, Російська Федерація).

Відповідач і в акті і в запереченнях зазначає, що ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" в 4 кварталі 2004 віднесено до складу валових витрат вартість гарантійного ремонту дизелю 1А-5Д49 № 485 на тепловозі 2ТЕ116 № 955 у сумі 407953,0 грн.; тоді як сукупна вартість реалізованих послуг по ремонту зазначеного тепловозу згідно акту приймання-передачі робіт від 18.06.2004 р. становить 1238603,0 грн., відповідно 10 відсотків складає 123860,0 грн. Згідно акту попередньої перевірки заводу № 128 від 08.12.2004 р. угоду від 16.01.2004 № 080104 на яку посилається підприємство в запереченнях укладено між ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" та ДП "Укрдорснаб" на ремонт двох бувши у використанні магістральних тепловозів 2ТЕ116 №№ 569, 741. Тепловоз 2ТЕ116 № 955 відремонтовано на підставі додаткової угоди від 19.03.2004 р. № 4. Крім того, гарантійні зобов'язання підприємством надаються на кожен відремонтований тепловоз окремо а не на всю партію тепловозів в межах угоди. У зв'язку із зазначеним, вважати сукупною вартістю виконаних робіт загальну вартість робіт виконаних по замовленням ДП „Укрдорснаб" не має підстав. ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" завищено валові витрати в 4 кварталі 2004 на суму 284,1 тис.грн.

З наданих суду документів вбачається, що згідно угоди на ремонт магістральних тепловозів № 080104 від 16.01.2004 р. заводом та ДП „Укрдорснаб" були здійснені роботи по виконанню послуг з ремонту рухомого складу залізниць (тепловозів )в кількості 15 штук на загальну суму 18962094,12 грн. На підставі претензії щодо якості ремонту та пред'явленій рекламації на тепловозі 2ТЗ 116 №955 АБ були виконані роботи по гарантійному ремонту на загальну суму 407953,48 грн. Ця сума була включена до складу валових витрат згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" п.5.4.3 п.5.4 ст.5 . яка не перевищує 10% від сукупної вартості таких товарів, котрі були продані та по яким не закінчився термін гарантійного обслуговування.

Згідно п.5.4.3 п.5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування ) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих ( оприлюднених) платником податку, але не вище 10% від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.

Аналіз вказаної норми дає можливість зробити суду висновок про те, що законодавець обмежує вартість гарантійного ремонту який відноситься до валових витрат у розмірі 10% сукупної вартості товарів, що знаходяться на гарантійному обслуговуванні, а не вартістю одного товару, що ремонтується у рамках гарантійного ремонту.

Суд зазначає, що відповідачем згідно висновків акту перевірки розраховано суму гарантійного ремонту від вартості лише одного тепловозу 2ТЄ 116 №955 АБ у той час, як на момент проведення гарантійного ремонту на гарантійному обслуговуванні знаходились 15 тепловозів сукупною вартістю 18962094,12 грн., але такі дії є неправомірними та така методика ОДПІ при розрахунку суперечить п.п.5.4.3 п.5.4 ст.5 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств";

3. порушення п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок чого валові витрати за 6 місяців 2005 року завищено на суму 1700,9 тис. грн. фактичне отримання яких не підтверджене документально .

Стосовно питання щодо правомірності включення до складу валових витрат та податкового кредиту вартості послуг по дослідженню ринку тепловозів країн СНГ у сумі 2041098,0 грн., ПДВ у розмірі 340183,0 грн. відповідач, з посиланням на п. 5.1 пп. 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вважає, що ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" неправомірно включено до складу валових витрат декларації з податку на прибуток за 6 місяців 2005 р. та до складу податкового кредиту в серпні та вересні 2005 р. вартість послуг згідно угоди від 27.04.2004 № 3 , яку укладено з ТОВ „РКЦ „Арсенал-Еко", оскільки на момент перевірки не надано звіту, наявність якого передбачена актом від 28.12.2004 р. щодо виконання послуг з дослідження ринку тепловозів та будь-яких інших документів, які б свідчили про фактичне надання ТОВ "РКЦ "Арсенал-Еко" зазначених послуг та їх вартість (калькуляції, посвідчення про відрядження спеціалістів за кордон, укладені угоди про наміри, запити та відповіді на них, рахунки та інше). З метою перевірки правомірності відображення позивачем в податковому обліку витрат по операціям з ТОВ "РКЦ "Арсенал-Еко", ОДПІ направлено запит за місцем реєстрації зазначеного підприємства - до ДПІ у Нахімовському р-ні м. Севастополя на який отримано відповідь, що це підприємство є посередником і зазначені роботи не виконував. Фактичним виконавцем робіт є ТОВ "Феоніт" (м. Харків). Згідно відповідей , отриманих від ДПІ у Нахімовському р-ні м. Севастополя та ДПІ у Фрунзенському р-ні м. Харкова, операція по дослідженню ринку тепловозів не знайшла відображення в податковому обліку та звітності ТОВ "РКЦ "Арсенал-Еко" та ТОВ "Феоніт" за період з 01.10.2004 р. по 30.09.2005 р. Крім того, на підприємстві відсутні податкові накладні, згідно яких збільшено податковий кредит серпня та вересня 2005 р. ,а саме: накладна від 28.12.2004 р. № 9 на суму 1122000,0 грн., ПДВ 187000,0 грн.; накладна від 28.12.2004 р. № 9 на суму 919098,0 грн., ПДВ 153183,0 грн., що є порушенням пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Підприємством завищено валові витрати за 6 місяців 2005 р. на суму 1700,9 тис. грн. та податковий кредит з податку на додану вартість у серпні та вересні 2005 р. на 187000 ,0 грн. та 153183,0 грн. відповідно.

Судом встановлено, що встановлений перевіркою факт завищення податкового кредиту з ПДВ у серпні та вересні 2005 р. на 187000 ,0 грн. та 153183,0 грн. відповідно став ,у тому числі .підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000022310/2 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2287864,5 грн. : основний платіж 1525243,0 грн. , штрафні санкції 762621,50 грн.

З наданих суду документів вбачається, що між ВАТ „ІТРЗ" та ТОВ „Розрахунково - клірингів центр „Арсенал-Еко" укладено угоду №3 від 27.04.2004 р., згідно якої Виконавець (ТОВ „РКІД Арсенал-Еко" ) зобов'язується за дорученням Замовника (ВАТ'ІТРЗ") виконати послуги по вивченню ринку тепловозів країн СНД. Загальна вартість угоди становить 2041098,0 грн., ПДВ 340183,0 грн. (1700,9 тис.грн. без ПДВ). Підприємством в ході перевірки було надано акт виконаних робіт та в Декларацію з податку на прибуток за 6 місяців 2005 року до складу валових витрат включено суму 1700,9 тис.грн.

Згідно п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку . Оскільки звіт, калькуляції, посвідчення про відрядження спеціалістів за кордон, укладені угоди про наміри, запити та відповіді на них, рахунки та інше не є в розумінні вказаної норми ст.5 цього Закону, ані жодного іншого Закону з питань оподаткування податком на прибуток та відсутність яких є підставою для не включення СПД до складу валових витрат сум, тому твердження ОДПІ про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат суми згідно угоди та акту виконаних робіт, який підтверджує належне виконання робіт по угоді є безпідставним.

Крім того, виконання робіт по вказаній угоді підтверджується податковою накладною, матеріалами розробок щодо модернізації тепловозів, які містять технічну документацію, креслення, рекомендації щодо розширення виробничих та ринкових можливостей ВАТ „ІТРЗ", заперечення у сторін щодо виконання умов договору відсутні.

Твердження ОДПІ про порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість", згідно якої не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними по цій операції на загальну суму 340183,0 грн. є безпідставним, оскільки підтверджується податковою накладною №9 ТОВ РКЦ „Арсенал-Еко", яка була надана в ході перевірки, але не прийнята відповідачем.

Згідно цієї ж норми пп.7.4.5 Закону у разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегією суддів встановлено, що зафіксований перевіркою факт завищення податкового кредиту з ПДВ у серпні та вересні 2005 р. на 187000 ,0 грн. та 153183,0 відповідно стався у зв'язку з відображенням підприємством сум ПДВ по вказаній податковій накладній №9 від 28.12.2004 р. частинами - 187000,0 грн. та 153183,0 грн. (всього 340183,0грн.) для штучного зменшення податкового кредиту грудня 2004 р., оскільки за розрахунком виявляється значно велика сума від" ємного значення., що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідачем неправомірно встановлений факт порушення підприємством п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ у серпні та вересні 2005 р. у розмірі 187000 ,0 грн. та 153183,0 грн. відповідно., що не підтверджені податковою накладною, оскільки відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, тобто, як вбачається зі змісту вказаної норми Закону єдиною забороною на включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної, але ж в ході перевірки підприємством була надана податкова накладна №9 від 28.12.2004 р. на загальну суму ПДВ 340183,0 грн., яка оформлена у відповідності вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, тобто підприємство відповідно пп.7.4.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" мало право включити до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно вказаної податкової накладної в повному обсязі у грудні 2004 р. та дотриматися порядку оподаткування, визначеного ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Згідно пп. „б" 4.2.2 п.4.2 т.4 Закону № 2181-111 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Колегія суддів відмічає, що позивач в порушення п.п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" безпідставно не відніс суму ПДВ у розмірі 340183,0 грн. по податковій накладній №9 від 28.12.2004 р. до складу податкового кредиту у грудні 2004 р. в повному обсязі, оскільки відповідно вказаних норм Закону „Про ПДВ" мав право на нарахування податкового кредиту, а відповідач згідно пп.4.2.2 „б" п.4.2 ст.4 Закону № 2181-111, здійснюючи документальну перевірку результатів діяльності платника податків за грудень 2004 р. повинен був виправити вказану помилку підприємства та визначити зобов'язання з урахуванням вказаної податкової накладної. Невиконання ДПІ свого обов'язку призвело до невірного визначення податкового кредиту та податкового зобов'язання , а також невірного застосування санкції згідно пп..17.1.3 Закону № 2181-Ш.

Колегія суддів зазначає, що включення позивачем сум ПДВ по податковій накладній №9 до складу податкового кредиту частками є порушенням ведення ним податкового обліку, за яке ст.163 КоАП України передбачене притягнення платника податків до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного штрафу.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним відмітит, що Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає відповідальність платника податку за не підтвердження на момент його перевірки податковим органом суми податку на додану вартість, попередньо включеної до складу податкового кредиту лише у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними у пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону документами, а не у вигляді сум податку на додану вартість, включених до складу податкового кредиту та не підтверджених податковою накладною, тобто донарахування самого податкового зобов'язання у вигляді сум ПДВ, включених до складу податкового кредиту за наявності податкової накладної, яка була відсутня тільки на момент перевірки, а не взагалі, Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено.

Матеріали справи свідчать, що підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з частини прибутку на у розмірі 633300,0 грн. : за основним платежем 422200,0 грн., за штрафними санкціями 211100 грн. податковим повідомленням- рішенням № 0000032310/2 став факт порушення підприємством ст. 65 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" та п.п.1, 2 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду держав/чого бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 р. № 50 , оскільки ним не нараховано та не перераховано до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку отриманого за результатами фінансово-господарської діяльності в 2004 році у розмірі 422,2 тис. грн. І в акті, і в запереченням відповідач зазначає, що згідно пп.4.1 п. 4 Статуту ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод" єдиним його засновником і акціонером є держава в особі Міністерства транспорту України, уповноваженого управляти державним майном, тобто підприємство повинно сплачувати частку прибутку до загального фонду Державного бюджету України. Згідно даних бухгалтерської звітності (рядок 220 ф.2) позивачем в 2004 році отримано прибуток у сумі 2814,3 тис.грн., відповідно частина прибутку належна до перерахування до загального фонду Державного бюджету України становить 422,2 тис.грн.

Згідно статті 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" встановлено що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.

Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

На виконання приписів наведеної норми були розроблені за затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 р. № 50 Порядок і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році згідно п.1 якого господарські організації (крім підприємств установ кримінально-виконавчої системи, державних банків та державного підприємства "Енергоринок", та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", її дочірніх підприємств і господарських товариств, пакети акцій яких передано до статутного фонду Компанії) здійснюють відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.

Згідно п.2 Порядку відрахування частини прибутку (доходу) за результатами

фінансово-господарської діяльності у 2004 році (крім частини прибутку (доходу),

сплаченої відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України

на 2004 рік" ( 1344-15 ) та за результатами фінансово-господарської діяльності у січні - лютому 2005 р. здійснюється державними, в тому числі казенними, підприємствами (крім державного підприємства "Енергоринок” та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами, акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному форді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами у розмірі 15 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

З аналізу наведених норм випливає, що обов'язок нараховувати та сплачувати до бюджету частину прибутку покладений на обмежений перелік підприємств, а саме на підприємства, які в той чи інший спосіб утворені державою.

Згідно Статуту підприємства ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод" засновано відповідно до рішення Міністерства транспорту України від 28.04.01 р. № 274 шляхом перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 „Про корпоратизацію підприємств".

З наданих суду документів вбачається, що за підсумками господарської діяльності у 2004 році підприємство отримало прибуток у розмірі 2814,3 тис.грн. , але станом на 01.01.2005 року у балансі має збиток у розмірі 5585,5 тис.грн. , що обумовлено збитковою діяльністю на протязі 2001-2003 років.

В обґрунтування заперечень щодо правомірності висновків акту про обов'язок підприємства сплачувати частку прибутку до загального фонду Державного бюджету України, відповідач наполягає на тому, що згідно пп.4.1 п. 4 Статуту ВАТ „Ізюмський тепловозоремонтний завод" єдиним його засновником і акціонером є держава в особі Міністерства транспорту України, уповноваженого управляти державним майном.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідач безпідставно ототожнює поняття „державна установа" (Міністерство транспорту України) і Держава , оскільки у відповідача відсутні будь-які докази того, що ця установа (Міністерство транспорту України) наділена владними повноваженнями по управлінню майном, що належить до державної власності.

Згідно ст. 158 Цивільного кодексу України передбачено заборону на виплату дивідендів при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду. Згідно Положень ( стандартів ) бухгалтерського обліку 19 чисті активи ( розділ 1 пасиву балансу) станом на 01.01.2005 р. складали 66909,0 тис.грн., статутний капітал ( стр.300 балансу) складав 72244,3 тис.грн., резервний капітал - 0, тобто чисті активи підприємства були менше, ніж статутний капітал та резервний фонд, що не дає права позивачу проводити нарахування і виплачувати дивіденди.

Згідно Статуту підприємства, єдиним засновником та акціонером підприємства позивача є Міністерство транспорту України, уповноваженого управляти майном держави, як єдиний акціонер, до компетентності якого входить визначення основних напрямків діяльності підприємства і затвердження його планів і звітів про їх виконання , внесення змін до Статуту, організація, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, затвердження правил процедури і других внутрішніх документів ВАТ, визначення організаційної структури управління та інше. Таким чином ВАТ „ІТРЗ" знаходиться під контролем материнського підприємства (Міністерства транспорту), що в розумінні ПБО-19 є вирішальне впливання холдінга на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою отримання вигоди від його діяльності.

Відповідно до ст.126 ГКУ, дочірніми являються суб'єкти господарювання, які входять до складу об'єднання - асоційованих підприємства або холдінгові компанії, в рамках яких юридичні особи зв'язані між собою простою або вирішальною залежністю, яка виникає у випадку встановлення між ними відносин контролю-підпорядкування за рахунок переважаючої участі контролюючого підприємства в статутному фонді і/або в органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема, володіння контрольним пакетом акцій.

Суб'єкт господарювання, володіючий контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства або декількох підприємств, признається холдінговою компанією( або материнським підприємством), тобто статутний фонд дочірнього підприємства може знаходитися у власності одного або декількох суб'єктів господарювання (підприємств) і дочірнім підприємством може бути тільки у відношенні до іншого підприємства (материнського), а не до держави.

Згідно ст.8 ГКУ держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання, тому вони не можуть бути ні засновниками, ні акціонерами дочірніх підприємств і не мають права отримувати від них дивіденди, у зв'язку з чим підстав для сплати дивідендів бо бюджету у дочірніх підприємств немає.

Колегія суддів вважає необхідним також відмітити, що відповідно приписам Постанови КМУ Державна податкова адміністрація уповноважена здійснювати контроль за повнотою і своєчасністю сплати відрахувань частини прибутку (доходу) господарськими організаціями відповідно, до Порядку і нормативу, затверджених цією постановою, та інформувати щомісяця до 28 числа КМУ, Міністерство фінансів та Державне казначейство про обсяги їх надходжень станом на 1 число місяця, що настає за місяцем, за який подається інформація, окремо в розрізі областей та господарських організацій. Проте, ні в самій Постанові, ні в інших документах не вказано, що органам ДПС на місцях надано право здійснювати донарахування платежів.

В акті перевірки та поясненнях представника в судовому засіданні відповідач посилається на те, що розрахунок частини прибутку включається до податкової декларації по податку на прибуток за 2004 рік, три квартали 2005 р., а сума нарахованого доход/ повинні відображатися в декларації.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що в Законі України „Про систему оподаткування" наведений вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Зокрема, в п. З ст. 14 цього Закону до загальнодержавних податків віднесений податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Відповідно п. 1.9 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою-емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Стосовно платежів, передбачених Постановою КМУ, то суд вважає необхідним відзначити, що дивідендами вони не визначаються, а тому і правовий статус цих платежів є інший, ніж вказаний в п. З ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування". Оскільки органам ДПС не надано права самостійно визначати вид платежу і відносити його до відповідної категорії, то твердження перевіряючих в акті перевірки про віднесення їх до категорії дивідендів і розповсюджувати на них статус податків є помилковим.

Також слід відмітити, що є неправомірним також застосування фінансових санкцій у зв'язку з проведеним нарахуванням платежів, оскільки ці платежі не є податковими зобов'язаннями, не передбачені законами України „Про систему оподаткування" та „Про оподаткування прибутку підприємств", а тому не регулюються Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2287864,5 грн. : за основним платежем 1525243,0 грн. за штрафними санкціями 762621,50 грн. повідомленням-рішенням №0000022310/2 став встановлений перевіркою факт неправомірності застосування ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" нульової ставки ПДВ при здійсненні операцій з реалізації послуг з ремонту тепловозів 2ТЕ 10М №№ 0591, 0081. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на пп. 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість", Інструкцію про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної служби України від 9 липня 1997 року № 307 та Порядок заповнення граф митної декларації відповідно до митних режимів експорту, затвердженого наказом Державної митної служби України від ЗО червня 1998 року № 380, зазначає, що роботи по ремонту тепловозів виконувались ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" згідно додаткової угоди від 20.09.2004 № 1 на замовлення резидента України -ТОВ РКЦ "Арсенал-Еко", податкові накладні виписані у зв'язку із виконанням робіт з ремонту тепловозів ТОВ РКЦ "Арсенал-Еко", в графі 2 копій п'ятого аркушу вантажних митних декларацій НОМЕР_2 від 19.04.2005 та НОМЕР_3 від 29.07.2005 значаться СПД ФО ОСОБА_1 та СПД ФО ОСОБА_2 відповідно, а підприємство позивача зазначено на зворотному боці МД як вантажовідправник, у зв'язку з чим вважає, що ВАТ "ІТРЗ" не правомірно застосовано нульову ставку податку по цим операціям , що призвело до заниження ПДВ у квітні та липні 2005 на 661592,0 грн. та 523468,0 грн. відповідно.

З наданих суду документів вбачається, що між ВАТ „ІТРЗ" та ТОВ „ РКЦ „Арсенал-Еко" було укладено контракт комісії №202-м від 20.09.2004 р. згідно якого підприємством було відремонтовано та реалізовано послуг по ремонту двох магістральних тепловозів 2ТЕ 10М №№0591, 0081 . По вказаному контракту комісіонером є ТОВ РКЦ „Арсенал-Еко".

Позивачем на підставі ВМД НОМЕР_2 і НОМЕР_3 була застосована нульова ставка ПДВ, на зворотному листі яких в додаткових відомостях в графі 2 вказано, що відправником ( експортером) зазначених тепловозів виступає ВАТ „ІТРЗ" ( ПНН 010563520253) Україна. Харківська обл., м. Ізюм , в-д Ювілейний, 1. Вказаними ВМД підтверджується експорт тепловозів.

Згідно пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України „ Про податок на додану вартість „ передбачено , що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою вантажною митною декларацією.

Підприємством надано п'яті аркуші ВМД від 19.04.05 НОМЕР_2 на експорт тепловозу 2ТЕ 10М № 0081 та від 29.07.2005 НОМЕР_3 на експорт тепловозу 2ТЕ 1 ОМ № 0591.

Згідно Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. № 307 та Порядку заповнення граф вантажної митної служби України від ЗО червня 1998 року № 380 відомості щодо експортера зазначаються в графі 2 вантажної митної декларації, у разі відсутності в якій-небудь графі ВМД ( або додаткового аркуша до неї) місця, потрібного для внесення обов'язкових відомостей, допускається наведення їх на зворотному боці ВМД з посиланням на відповідну графу. Такий запис засвідчується декларантом та посадовою особою митного органу України, а у відповідних графах робиться відмітка „дивись на звороті", том ВАТ „ ІТРЗ" відповідно до вимог Інструкції та Порядку правомірно зазначений у ВМД відправником (експортером).

З наданих суду документів вбачається, що згідно цього контракту комісії № 202-м від 20 вересня 2004 року ТОВ „РКЦ „ Арсенал -Еко" зобов'язується за дорученням ВАТ „ ІТРЗ" продати на експорт на ринку Казахстану роботи по капітальному ремонту тепловозів, право власності на ремонтні роботи зберігається за комітентом до моменту поставки відремонтованих об'єктів „Замовнику" - нерезиденту.

На підставі вищевикладеного, можна зробити висновок, що позивачем у відповідності до вимог пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість", яким передбачено, що у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг, що складаються з робіт з рухомим майном, попередньо завезеним на митну територію України платником, що виконав такі роботи або одержувачем нерезидентом, оскільки тепловози були реалізовані на підставі ст.4 п.4.7 Закону на умовах договору комісії, де комісіонер ТОВ РКЦ „Арсенал - Еко" здійснює поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (комітента ВАТ „ІТРЗ") та комітент на дату одержання від комісіонера коштів за реалізований товар у зв'язку з вивозом (експортом) товару нараховує податкові зобов'язання на продажну вартість експортованих товарів за нульовою ставкою, (п.3.2., п.6.2.1, п.4.7)

Крім того, з цього питання існує думка Міністерства фінансів України, , викладена в листі від 25.05.2005р. , на який посилається позивач та залучив до матеріалів справи, в якому зазначено, що операції з поставки робіт в результаті виконання яких передається матеріальний актив, не відносяться до операцій з поставки послуг. До матеріальних активів відносяться основні фонди та оборотні активи в будь-якому виді, відмінному від грошових коштів, цінних паперів, деривативів і нематеріальних активів (п.1.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств"). Якщо виконання робіт, пов'язаних з ремонтом товарів, передбачає передачу відремонтованого матеріального активу, то такі операції відносяться до поставки товарів, а не послуг. Виходячи з цього та згідно з вимогами пп.3.1.3 ст.З і ст.6 Закону, до операцій з ремонту товарів, вивезених за межі митної території України, раніше завезених з метою ремонту, застосовується нульова ставка ПДВ.

Задовольняючи вимоги в цій частині, суд першої інстанції вірно зазначає, що твердження ОДПІ про неправомірне застосування позивачем нульової ставки ПДВ при здійсненні операцій з реалізації послуг з ремонту тепловозів є неправомірним.

Згідно матеріалів справи, підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання у вигляді штрафу у сумі 62838,0 грн. згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" рішенням №0000172310/2 за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 50% з податку на додану вартість у розмірі 125676,0 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000812310 від 13.12.2004 р., що є порушенням пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181-111.

Підпункт 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-111 встановлює , що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За поясненнями представника позивача судом встановлено, що 08.11.2005 р., як помилково зазначає відповідач в розрахунку штрафних санкцій з ПДВ, ним не були сплачені суми у розмірі 125676,0 грн. згідно рішення ОДПІ від 13.12.2004 р., яке частково скасоване судом у розмірі 124000,0 грн., а права самостійного розпорядження коштами підприємства, в тому числі і тими, що надходять у вигляді сплати поточних платежів з ПДВ, податковому органу не надано ні Законом України „Про податок на додану вартість", ні Законом України „Про державну податкову службу в Україні", тобто відповідачем не доведено суду встановлення факту порушення підприємством - несвоєчасної сплати ним 08.11.2005 р. спірних сум, що унеможливлює відповідача застосовувати штраф згідно пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону, яким передбачено у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до ЗО календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Під час розгляду справи відповідачем не було надано

доказів в обґрунтування своїх заперечень стосовно правомірності застосування штрафу з ПДВ у розмірі 62838,0 грн.

Крім того, оскільки податкове повідомлення рішення від 13.12.2004р., рішенням господарського суду Харківської області від 06 квітня 2006 р. по справі № АС-03/25-06, яке набрало законної сили згідно ухвали Апеляційного господарського суду від 15.08.06 р., було скасоване, тому відповідач повинен був сторнувати по картці особового рахунку платника податків всі нарахування, пов'язані з цим рішенням, в тому числі і штрафні санкції, застосовані рішенням за №0000172310/2, що є предметом оскарження в цій справі.

Матеріали справи свідчать, що підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з земельного податку у вигляді штрафної санкції згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-Ш "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями №0000042310/2 про сплату штрафу у розмірі 50 % за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 111248,83 грн. у сумі 55624,43 грн.; № 0000052310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку узгодженої суми податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 1113,0 грн. у сумі 111,30 грн.; № 0000062310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 1668,10 грн. на суму 333,62 грн.; № 0000072310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 5003,14 грн. у сумі 2501,57 грн.; №0000082310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку сплати граничних строків узгоджених податкових зобов'язань земельного податку в розмірі 3109,84 грн. у сумі 310,98 грн.; №0000092310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку сплати граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 2147,81грн. у сумі 429,56 грн.; №0000102310/2 сплати штрафу у розмірі 50% за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 2756,01грн. у сумі 1378,01 грн.; № 0001192310/2 сплати штрафу у розмірі 50 % за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 107436,02 грн. на суму 53718,01 грн.; №0001172310/2 сплати штрафу у розмірі 20% за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 16829,45 грн. на суму 3365,89 грн.; № 0001162310/2 сплати штрафу у розмірі 10% за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку в розмірі 16829,45 грн. на суму 1682,95 грн. став встановлений факт порушення підприємством пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181- III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань по податку за землю згідно поданих розрахунків №№ 88,23,133,14,33 за період 2002, 2003, 2004, 2005 роки.

Колегія суддів вважає такі висновки ОДПІ не правомірними, а рішення підлягають скасуванню, оскільки основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІИ (із змінами та доповненнями), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.92 р. №2535-ХІІ "Про плату за землю", який є основним законом, що визначає ставки земельного податку окремо для кожної категорії земель, порядок його обчислення і сплати, пільги Щодо оподаткування землі, відповідальність платників та контроль за правильність обчислення і справляння земельного податку.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем нараховані штрафні санкції у зв'язку з тим, що позивачем несвоєчасно щомісячно сплачувались узгоджені суми податкових зобов'язання згідно розрахунків по податку на землю, що є, на його думку порушенням пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-111 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями.

Підпункт 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями (Далі Закон № 2181) встанови що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

З урахуванням строків подачі податкових декларацій Законом України № 2181 визначено такі граничні строки сплати податкових зобов'язань: протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Також, колегією суддів встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181 за затримку граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на землю.

Законом України „Про плату за землю", в якому передбачено (ст. 14), що юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом, за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 01.01 і до 01.02 подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Цим же Законом встановлено, що (ст. 17) земельний податок сплачується рівними частками власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.

Але низкою відповідних законів : Законом України "Про державний бюджет України на 2002 рік" №2905 (стаття 51), Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" №380 (ст.55) Законом України "Про державний бюджет України на 2004 рік" (ст. 75) дія цієї норми була зупинена на 2002-2004 р.р. (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції).

Відповідно до цих Законів про Державний бюджет, орендна плата за земельні ділянки та земельний податок сплачується платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської та рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Задовольняючи вимоги в цій частині, суд першої інстанції правомірно зазначив, що строки сплати податку на землю визначені Законом „Про Державний бюджет", а не Законом України 2181, ці строки не співпадають із строками сплати податкових зобов'язань, визначених Законом України № 2181, що підтверджується також розрахунками земельного податку за 2002 - 2005 роки.

Таким чином, у період, що перевірявся, не були встановлені строки проведення платежів.

Відповідач не спростовує того, що підприємство належним чином звітувало перед органом ДПС щодо нарахування податку на землю за період - 2002-2005 рр..

В наданих розрахунках фінансових санкцій відповідачем вказані граничні строки сплати зобов'язань за періоди; що перевірялися, але визначення цих строків здійснено без врахування положень вищенаведеного Закону.

Таким чином, не передбачається сплата штрафних санкцій у розмірі та порядку передбаченому п. 17.1.7. ст. 17 Закону №2181 за прострочення встановлених строків сплати земельного податку.

Оскільки штрафи, передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181, нараховуються у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, порушення граничних строків сплати земельного податку за строками, встановленими іншими законами не є підставою для нарахування штрафів згідно зазначеної норми Закону України № 2181 дому оскаржувані акти прийняті всупереч чинному законодавств |а фактичним обставинам справи, а позов підлягає задоволенню.

Крім того, ст. 25 Закону України „Про плату за землю" передбачена відповідальність за прострочення встановлених строків сплати податку (ст. 17 цього Закону) у вигляді пені у розмірах, визначених Законом. Інші санкції даним Законом не передбачені.

За таких обставин висновки акту перевірки про наявні факти порушення позивачем граничних строків уплати узгоджених податкових зобов'язань по податку на землю зроблені при помилковому застосуванні норм чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам, а прийняте на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Судом встановлено, що підставою для прийняття відповідачем :

- податкового повідомлення-рішення №0001152310/2 про сплату штрафу у

розмірі 20% за затримку сплати граничних строків узгодженого податкового

зобов'язання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин

та механізмів в розмірі 45,0 грн. на суму 9,0 грн. ,

- податкового повідомлення-рішення №0000152310/2 сплати штрафу у розмірі

50% за затримку граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань за збір

за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі

113,71грн. у сумі 56,86 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №000162310/2 сплати штрафу у розмірі

10% за затримку граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по

збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в

розмірі 123,22 грн. у сумі 12,32 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0000182310/2 сплати штрафу у розмірі

10% за затримку сплати строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за

збір за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 1060,73грн. у

сумі 106,07 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0000192310/2 сплати штрафу у розмірі

20% за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за збір за

забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 21,03 грн. у розмірі

4,21грн.;

- податкового повідомлення-рішення № 0000202310/2 сплати штрафу у розмірі

50% за затримку граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за

збір за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 833,39 грн. у

сумі 416,70 грн.;

- податкового повідомлення-рішення № 0001142310/2 сплати штрафу у розмірі

50 % за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання по збору за

забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 2185,50 грн. на суму

1092,75 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0000212310/2 сплати штрафу у розмірі

10% за затримку узгодженого податкового зобов'язання з комунальному податку в

розмірі 4282,41 грн. у сумі 428,25 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0000222310/2 сплати штрафу у розмірі

50% за затримку узгодженого податкового зобов'язання з комунального податку в

розмірі 13971,52 грн. у сумі 6985,77 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0001132310/2 сплати штрафу у розмірі

50% за затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по

комунальному податку в розмірі 5853,60 грн, на суму 2926,80 грн.;

- податкового повідомлення-рішення №0001182310/2 сплати штрафу у розмірі

20% за затримку сплати граничних строків узгодженого податкового зобов'язання з

комунального податку в розмірі 4814,40 грн. на суму 962,88 грн.

згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами став встановлений перевіркою факт порушення пп. 5.3.1 ст. 5 Закону №2181-111:

- по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і

механізмів згідно розрахунків №№669,4078,9471 за 2004 рік з урахуванням

збільшення суми штрафу з урахуванням рішення ДПА в Харківській області за

результатами розгляду повторної скарги;

- за збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного

значення згідно розрахунків № 2702 від 19.04.2005 р., № 14135 від 19.01.2005 р.;

- за збір за забруднення навколишнього природного середовища згідно

розрахунків №№ 1939, 12328, 14951 за 2005 рік, № 7517 за 2004 рік;

- з комунальному податку згідно розрахунків №№ 16761, 15094, 3036, 10526,

за 2005 рік, № 2206 за 2004 рік.

Статтею 5 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів „ № 1963-ХІІ в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, визначені строки сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби податок сплачується перед їх реєстрацією по строках сплати (кварталах), які не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу. За транспортні засоби, зняті протягом року з обліку, податок не повертається.

Пунктами 14 та 14-1 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою КМУ від 16 серпня 1999 р. N 1494 передбачено, що збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту обчислюється платниками самостійно.

Розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів,

наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації.

Збір сплачується водокористувачами протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору за місцем податкової реєстрації.

Згідно п.9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою КМУ від 1 березня 1999 р. N 303 розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для

якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації.

Остаточний річний розрахунок збору подається платниками до органів державної податкової служби за місцем податкової реєстрації платника протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року.

Пунктом 10 цього Порядку передбачено, що збір сплачується платниками протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем податкової реєстрації.

Статтею 15 ДКМУ „Про місцеві податки та збори" № 56-93 передбачено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Стаття 19 цього Декрету передбачено, що місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються.

В акті зафіксовано, що ВАТ „ІТРЗ" згідно рішення Ізюмської міської ради є платником комунального податку.

Колегією суддів встановлено, що основним документами, що регулюють справляння, визначає ставки (розмір) , порядок обчислення , подання розрахунків і сплати, пільги щодо оподаткування, відповідальність платників та контроль за правильність обчислення і справляння податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є Закон Ураїни „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" № 1963-ХІІ, по збору за спеціальне використання водних ресурсів є Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою КМУ від 16 серпня 1999 р. N 1494 , по збору за забруднення навколишнього природного середовища є Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою КМУ від 1 березня 1999 р. N 303 , по комунальному податку є ДКМУ „Про місцеві податки та збори".

Матеріали справи свідчать, що відповідачем нараховані штрафні санкції по вказаним податкам і зборам у зв'язку з тим, що позивачем несвоєчасно щомісячно сплачувались узгоджені суми податкових зобов'язання згідно наданих розрахунків, що є, на його думку порушенням пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.” № 2181-111 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями.

Підпункт 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-111 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями (Далі Закон №2181) встановлює , що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

З урахуванням строків подачі податкових декларацій Законом України № 2181 визначено такі граничні строки сплати податкових зобов'язань: протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Також, колегією суддів встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181 за затримку граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, по збору за спеціальне використання водних ресурсів, по збору за забруднення навколишнього природного середовища , по комунальному податку.

Задовольняючи вимоги в цій частині, суд першої інстанції правомірно зазначив, що строки сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за спеціальне використання водних ресурсів, збору за забруднення навколишнього природного середовища, комунальному податку, встановлені профільними Законами та Декретом КМУ, Постановами КМУ, а не Законом України № 2181, ці строки не співпадають із строками сплати податкових зобов'язань, визначених Законом України № 2181-111, що підтверджується також розрахунками , поданими до ОДПІ.

Відповідач не спростовує того, що підприємство належним чином з перед органом ДПС по цим податкам і зборам за перевіряє мий період. В наданих розрахунках фінансових санкцій відповідачем вказані граничні строки сплати зобов'язань за періоди, що перевірялися, але визначення цих строків здійснено без врахування положень вищенаведеного Закону.

Таким чином, не передбачається сплата штрафних санкцій у розмірі та порядку передбаченому п. 17.1.7. ст. 17 Закону №2181 за прострочення встановлених строків сплати цих податків і зборів.

Оскільки штрафи, передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-III, нараховуються у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених саме цим Законом, порушення граничних строків сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за спеціальне використання водних ресурсів, збору за забруднення навколишнього природного середовища комунального податку за строками, встановленими іншими Законами, Декретом, Постановами не є підставою для нарахування штрафів згідно зазначеної норми Закону України № 2181,тому оскаржувані акти прийняті всупереч чинному законодавству та фактичним обставинам справи і підлягають скасуванню.

Крім того, ст. 25 Закону України „Про плату за землю" передбачена відповідальність за прострочення встановлених строків сплати податку (ст. 17 цього Закону) у вигляді пені у розмірах, визначених Законом. Інші санкції даним Законом не передбачені.

За таких обставин висновки акту перевірки про наявні факти порушення позивачем граничних строків уплати узгоджених податкових зобов'язань по податку на землю зроблені при помилковому застосуванні норм чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам, а прийняте на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

 Згідно вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Таким чином, постанову господарського суду Харківської області від 24.11.2006 р. по адміністративній справі № АС-04/458-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -

ухвалила:

У задоволенні клопотання Ізюмської ОДПІ про зупинення провадження у справі №АС-04/458-06 відмовити.

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 24.11.2006р. по адміністративній справі № АС-04/458-06 залишити без змін.

Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу направити до суду першої інстанції.

Головуючий суддя

Судді