Ухвала суду № 56158246, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2016 р. м. Київ К/800/25892/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Кошіля В.В.

Островича С.Е.

за участю:

секретаря судового засідання Мартиненко Г.В.

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Марчук Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015

у справі № 826/9806/14

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання відкликаними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач, СПД - ФО ОСОБА_4.) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві) про визнання відкликаними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2010 №0000551730/0 та №0000541730/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку щодо дотримання СПД - ФО ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 08.02.2010 №46/17-30-2191601238.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 №13-92 (далі по тексту - Декрет №13-92), в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 486152,03 грн.;

- пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 06.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР), в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 702928,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.03.2010: №0000551730/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності і незалежної професії на загальну суму 486152,03 грн., в тому числі: за основним платежем - у сумі 486152,03 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 0,00 грн.; №0000541730/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1054902,00 грн., в тому числі: за основним платежем - у сумі 702928,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 351974,00 грн.

Відмовляю у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що за відсутності первинних документів витрати, здійснені позивачем в перевіряємому періоді, враховуються за нормами згідно із додатком 6 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12, тобто за ставкою 25% від суми валового доходу. Також, на думку судів попередніх інстанцій, позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, оскільки не підтверджено податковими накладними. Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено,що відкликаними податкові повідомлення-рішення можуть бути лише за умови прийняття податковим органом нових податкових повідомлень-рішень, якими скасовано попередньо прийнятті рішення.

Оцінивши висновки судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій в своїх рішеннях про відмову у задоволенні позову викладені висновки є передчасними та такими, що не ґрунтуються на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи.

Згідно із ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно додатку №7 Інструкції до податкової декларації за звітний податковий період включаються тільки прямі витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників.

У той же час судами не було витребувано та досліджено належних доказів, як то відповідних документів бухгалтерського, складського обліку, інших первинних документів та пояснень відповідальних осіб, з метою підтвердження, або спростування доводів позивача щодо періоду та обсягу вчинення останнім порушень норм чинного податкового законодавства у межах спірних правовідносин.

При цьому, для встановлення факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, судам попередніх інстанцій необхідно було встановити: рух коштів між позивачем та його контрагентами при виконанні умов укладених договорів; зміст проведених позивачем операцій, їх обсяг, форми викладення; чи пов'язані проведені позивачем операцій з його господарською діяльністю; чи відбулися реальні зміни в майновому статі платника податку внаслідок використання результатів отриманих товарів та послуг, як то, наприклад, збільшення валового доходу в наступних податкових періодах.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору в частині оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)В.В. Кошіль (підпис)С.Е. Острович