Ухвала суду № 56158184, 24.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Юрченко А.С.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року у справі за заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року №186/15, -

В С Т А Н О В И Л А:

Справа №755/13423/15-ц № апеляційного провадження:22-ц-796/981/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. Заявник звернувся до суду із завою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року у справі № 186/15, постановленого за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 491 305 грн. 70 коп. та третейського збору в сумі 5 313 гривень 06 копійок.

Заяву обґрунтовував тим, що спори у кредитних правовідносинах не підвідомчі третейському суду відповідно до п. 14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» та Закону України «Про захист прав споживачів». Вказане рішення третейського суду він отримав лише 04 квітня 2015 року. Заявник також зазначав, що третейську угоду він не підписував, крім того, справа була розглянута третейським судом у відсутності його представника, хоча до третейського суду були направлені заяви датовані 26 лютого 2015 року про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомилися його представнику із матеріалами справи. У зв'язку з цим такими діями третейський суд порушив вимоги п. 4 ст. 7 Регламенту, який обумовлює обов'язок суду забезпечити додержання принципу змагальності сторін, рівні можливості та свободу сторонам у наданні ними доказів і доведення перед судом їх переконливості.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року відмовлено.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення заяви та скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року №186/15.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом не надано належну оцінку відображеним у змісті підстав для скасування рішення третейського суду.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с.75,76), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, не Законом України «Про захист прав споживачів»

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.389-1 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.389-5 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Як убачається з матеріалів справи та третейської справи №186/15, 12 березня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 019-2008-641 та додаткові угоди до нього.

Цільовим призначенням використання наданих кредитних коштів є придбання житлової квартири.

Розділ 8 кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 19 липня 2012 року) містить третейське застереження, відповідно до якого всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейську суду при Асоціації українських банків.

27 лютого 2015 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено, вирішено стягнути з відповідача грошову суму.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про третейські суди» третейський суд -недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Відповідно до ст.5 цього Закону юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Законом України №2983-VI від 03 лютого 2011 року «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14.

Так, п.14 ст.6 цього Закону визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України №2983-VI від 03 лютого 2011 року після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.

Законом України «Про захист прав споживачів» визначається, що споживач -фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, справи щодо захисту прав споживачів, якими є фізичні особи, підлягають вирішенню виключно державними судами.

З рішення третейського суду, яке заявник просить скасувати, убачається, що рішення прийнято у справі за позовом банку у зв'язку із невиконанням позичальником своїх договірних зобов'язань.

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере на себе зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

Відтак, незалежно від предмета і підстав позову та особи, яка звертається до суду з позовом (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають із споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживача».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена в постанові №6-856цс15 від 02 вересня 2015 року, відповідно до статті 389-5 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Рішення третейського суду, про скасування якого просив заявник, ухвалено після внесення зазначених змін до Закону.

Суди, розглядаючи заяву про скасування рішення третейського суду на вказану обставину не звернули уваги та відмовили у її задоволенні, помилково пославшись на те, що спір, який виник між сторонами, не є спором щодо захисту прав споживачів.

Оскільки заявник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.

Обставини справи, у якій Верховним Судом України висловлено зазначену правову позицію є аналогічними обставинам у цій справі, відтак колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги щодо невірного тлумачення судом першої інстанції зазначеного правового висновку.

Окрім того, колегія суддів уважає за доцільне зауважити наступне.

З матеріалів справи убачається, що рішенням третейського суду вирішено стягнути солідарно з боржника та поручителя суму заборгованості в іноземній валюті.

Разом з тим, норми закону, що регулюють обіг іноземної валюти в Україні, зокрема і проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб.

Наявність в правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку - третейськими судами.

За таких обставин, колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала Дніпровського районного суду м. Києва на підставі ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року скасувати та постановити нову наступного змісту.

Заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 у справі №186/15 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» про стягнення заборгованості за договором кредиту в сумі 491 305, 70 грн. та третейського збору в сумі 5 313,06 грн. скасувати.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач:

Судді: