Ухвала суду № 56158160, 29.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/ 3685/16

У Х В А Л А

29 лютого 2016 року м.Київ

Суддя судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва Панченко М.М., вивчивши додатково матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, витребування майна та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і, з урахуванням уточнення до позовних вимог, просила винести рішення, яким визнати недійсною довіреність оформлену від її імені на право розпорядження відповідачем ОСОБА_2 належним їй автомобілем «Hyundai Тuсson» 2/0 5МТ4, 2007 року виготовлення, кузов НОМЕР_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, посвідчену приватним нотаріусом КМНО від 6.03.2013 року за реєстраційним номером №216.

Позивач послався на те, що указану довіреність вона не видавала і не мала такого наміру. Між тим, на підставі цієї довіреності відповідач ОСОБА_2, з яким вона проживала без реєстрації шлюбу, відповідно до договору купівлі-продажу, оформленим у вигляді довідки-рахунка від 10.08.2013 року серії НОМЕР_4 продав указаний автомобіль відповідачу ОСОБА_3, який, у свою чергу, 14.08.2013 року, продав цей автомобіль відповідачу ОСОБА_4, на ім»я якого органами ДАІ видане свідоцтво про реєстрацію спірного транспортного засобу сер.НОМЕР_5 та видано державний реєстраційний номер НОМЕР_2, у якого спірний автомобіль на час розгляду справи перебуває у володінні.

Оскільки відповідачі заперечують право власності позивачки на цей автомобіль, вона просила увалити рішення, яким визнати за нею право власності на автомобіль /т.1 а.с.1-7,177/.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 11 січня 2016 року позов задоволено частково /т.2 а.с.7-10/.

Судовим рішенням визнано недійсною спірну довіреність, а в решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку, що спірний автомобіль належав на праві спільної сумісної власності позивачці ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2, вважав, що останній мав право відчуження Ѕ частки цього автомобіля, але, оскільки автомобіль є неподільним майном, застосувати віндикацію Ѕ частини неможливо. Суд зазначив, що позивачці належало звертатись до суду з позовом про стягнення на свою користь з ОСОБА_2 вартості Ѕ частини автомобіля.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дарницького районного суду м.Києва від 11 січня 2016 року, як ухваленого з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення позову /т.2 а.с.121-22/.

Зазначила, що судом не враховано того, що спірний автомобіль придбаний нею на своє ім»я в 2007 році в період спільного проживання без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_2. При цьому, право власності на цей автомобіль за ОСОБА_2 ніколи не визнавалось.

Справа надійшла до апеляційної інстанції і в порядку ст.11-1 ЦПК України передана в провадження судді Панченку М.М.

Справа призначена до розгляду на 2.03.2016 року на 15.00 год.

26.02.2016 року до Апеляційного суду м.Києва на указане рішення Дарницького районного суду м.Києва від 11 січня 2016 року, в порядку ст.292 ЦПК України, надійшла апеляційна скарга від нотаріуса Сербіна Миколи Григоровича, як зацікавленої особи у вирішенні спору.

Питання щодо відкриття провадження за указаною апеляційною скаргою на цей час не вирішене, оскільки є підстави для самовідводу головуючого судді.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦПК України за наявності підстав, зазначених у статтях 20,21, і 22 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.

Згідно ч.4 ст.20 ЦПК України суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об»єктивності та неупередженості судді.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачає право на розгляд справи безстороннім судом.

Оскільки у головуючого судді Панченка М.М. є підстави сумніватись у своїй безсторонності щодо об'єктивного та законного розгляду даної справи, суддя Панченко М.М. заявляє самовідвід.

Керуючись п.4 ч.1 ст.20, ч.1 ч.3 ст.23 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Заявити про самовідвід судді судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва Панченка М.М. у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 11 січня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Панченко М.М.