Ухвала суду № 56158047, 24.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА№22-ц/796/2213/2016 Головуючий у1-й інстанції - Кицюк В.С.

Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Слюсар Т.А., Барановської Л.В.

при секретарі - Бугаю О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року у справі за позовом Соломянської районної у м. Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей в інтересах малолітньої ОСОБА_5, до ОСОБА_2, Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві про позбавлення батьківських прав та накладення заборони на майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2015 року позивач Соломянська районна у м. Києві державна адміністрація в особі Служби у справах дітей(далі по тексту - Служба) в інтересах малолітньої ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві, в якому просила позбавити відповідачку батьківських прав щодо її малолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, передати дитину на опікування позивачу, а також накласти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, в якій малолітня ОСОБА_5 зареєстрована разом з відповідачкою, а також матір'ю, братом, та дідом останньої.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ОСОБА_2 неналежним чином виконує батьківські обов'язки по відношенню до своєї малолітньої доньки та самоусунулася від фізичного і духовного виховання дитини. Так, позивач зазначає, що малолітню ОСОБА_5 неодноразово знаходили одну без супроводу дорослих на дитячому майданчику поблизу будинку, в якому остання мешкала, та приводили додому сторонні особи, в той час як мати дитини займалася своїми справами. Крім того, 31 жовтня 2014 року працівниками міліції було знайдено дитину одну на залізничній станції в с. Загальці Бородянського р-ну Київської області та направлено до дитячої клінічної лікарні №3 Солом'янського району м. Києва для медичного обстеження. Дитина мала дуже неохайний вигляд, була вдягнена не у відповідності з погодними умовами. Лікарями діагностовано у малолітньої ОСОБА_5 педикульоз, нічний енурез та дискінезію жовчовивідних шляхів. Встановлено розлади психічного та розумового розвитку, зокрема, розлад експресивної мови, що, на думку позивача, також свідчить про неналежне виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків як матері.

Також, позивач посилається на те, що дитина росла в антисанітарних та непридатних для проживання умовах. Зокрема, працівниками Служби під час обстеження квартири АДРЕСА_1 на предмет придатності умов проживання встановлено, що в квартирі дуже брудно, шпалери обідрані, наявна потреба в негайному ремонті, відчувається неприємний запах, повсюди розкидано речі, а спальне місце дитини належним чином не облаштовано. Вказані обставини незмінно мали місце з травня 2014 року по вересень 2015 року під час кожної наступної перевірки квартири працівниками Служби. Щодо дачного будинку в СТ «Колос» в с. Загальці Бородянського р-ну Київської області, де тривалий час ОСОБА_2 перебувала разом з дитиною, то вказана будівля не має опалення, електропостачання та гарячого водопостачання і не придатна для проживання в ній малолітньої дитини.

Крім того, позивач зазначав, що відповідач за місцем проживання характеризується негативно, не працює, власного доходу не має, постійно вживає алкогольні напої, веде асоціальний спосіб життя, неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності та не має почуття відповідальності за власну дитину. Доньку в притулку відвідує близько двох разів на місяць та не вчиняє жодних дій, спрямованих на покращення власних умов проживання та, відповідно, повернення дитини додому.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року позов задоволено частково. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_5 та передано дитину на опікування позивачеві. В задоволенні позовних вимог про накладення заборони відчуження на квартиру відмовлено, оскільки зазначена вище квартира приватизована на 5-тьох осіб, серед переліку яких малолітня ОСОБА_5 відсутня.

В поданій апеляційній скарзі відповідачка просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити та повернути їй доньку. Зазначає, що не вважає себе поганою матір'ю, оскільки ніколи не порушувала прав дитини, а також не має алкогольної чи наркотичної залежності. Посилається на те, що Служба маніпулює фактами, а дитина росла в належних санітарних умовах та була забезпечена усім необхідним, зокрема, належним харчуванням. Скаржниця визнає, що квартира потребує косметичного ремонту, а їй, як матері, яка повинна забезпечувати свою дитину, необхідно працевлаштуватися, та зазначає, що вказані побутові питання будуть вирішені нею в найближчий час.

Відповідачка ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлена про розгляд справи, у судове засідання не з'явилась, у зв'язку з чим, в силу ст.305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за її відсутності.

Заслухавши доповідь судді Панченка М.М., вислухавши пояснення позивача Служби у справах дітей Соломянської РДА у м.Києві, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 7/. Відомості про батька дитини були внесені на підставі заяви матері від 05.08.2010 року /а.с. 8/.

Згідно довідки Центру обслуговування споживачів №1 КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» від 27.11.2014 року №3100, відповідачка разом з малолітньою донькою ОСОБА_5, матір'ю ОСОБА_6, братом ОСОБА_7 та дідом ОСОБА_8 зареєстровані і проживають в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, виходив з того, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітньої ОСОБА_5.

Так, Декларацією прав дитини, проголошеноюГенеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, визначено, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Дитині повинні бути надані всі можливості та сприятливі умови для фізичного, розумового, духовного, морального розвитку, дитина повинна зростати під піклуванням та відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, морального та матеріального забезпечення, дитина має право на освіту, яка має бути обов`язковою, сприяти її загальнокультурному розвитку, відповідальність за освіту та навчання дитини лежить перш за все на її батьках.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК Українимати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 систематично нехтувала своїми батьківськими обов'язками відносно доньки. Так, малолітня ОСОБА_5 08.06.2013 року та 09.06.2013 року була виявлена у дворі будинку АДРЕСА_1 без супроводу та нагляду дорослих.

Указані обставини підтверджуються, зокрема, постановами Солом'янського районного суду м. Києва від 12.06.2013 року та 03.07.2013 року, якими ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, за неналежне виконання батьківських обов'язків та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді попередження та штрафу відповідно.

Крім того, 31 жовтня 2014 року працівниками міліції було знайдено ОСОБА_5 одну на залізничній станції в с. Загальці Бородянського р-ну Київської області та, після з'ясування усіх обставин, направлено до дитячої клінічної лікарні №3 Солом'янського району м. Києва для медичного обстеження, а згодом, до Київського міського будинку ім. М.М. Городецького.

Вказана обставина підтверджується актом о/у ВКМСД Солом'янського РУ ГУМС України Варич Я.Л. про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 31 жовтня 2014 року, складеного в присутності понятих, представника Служби, лікаря, а також не заперечується самою ОСОБА_2 /а.с. 19/. З пояснень очевидців, зокрема, працівників міліції вбачається, що дитина мала дуже неохайний вигляд, була вдягнена не у відповідності з погодними умовами. В подальшому, згідно висновку про стан здоров'я та розумовий висновок від 17.02.2015 року, лікарями діагностовано у малолітньої ОСОБА_5 педикульоз, нічний енурез та дискінезію жовчовивідних шляхів. Встановлено розлади психічного та розумового розвитку, зокрема, розлад експресивної мови /а.с. 12/

У зв'язку із зазначеною подією, Відділом КМСД Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві було проведено перевірку по матеріалу ЖЄО №47933 від 31.10.2014 року та відповідно висновку ст. лейт. Квітко Ю.В. встановлено, що в період з червня по жовтень 2014 року ОСОБА_2 разом з малолітньою донькою перебувала на дачі(в с. Загальці Бородянського р-ну Київської області), де не створені умови для проживання дитини, а саме: в будинку відсутнє електропостачання, опалення, відсутня кімната для підтримання гігієни дитини, а також відсутні умови для приготування їжі, а сама ОСОБА_5 мала неохайний зовнішній вигляд /а.с. 103/.

На підставі указаного висновку постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 13.11.2014 року в черговий раз визнано ОСОБА_2 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за неналежне виконання батьківських обов'язків відносно доньки ОСОБА_5.

Таким чином, за період 2013-2014 років відповідачка неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків відносно малолітньої ОСОБА_5, а також за схиляння неповнолітньої ОСОБА_11, яка перебувала разом з відповідачкою та її донькою в дачному будинку СТ «Колос» у с. Загальці Бородянського р-ну Київської області, до вживання алкогольних напоїв.

З усього наведеного вище вбачається, що ОСОБА_2 не приділялася достатня увага фізичному, психічному та культурному розвитку малолітньої ОСОБА_5, а потреби дитини в розумінні відповідача носили другорядний характер. Крім того, відповідач абсолютно не переймається здоров'ям малолітньої доньки, яка в п'ятирічному віці має ряд серйозних захворювань, а також розлади психічного розвитку, зокрема, експресивної мови. Так, знаючи, що дитина хворіє на педикульоз, ОСОБА_2 не вчинила жодних дій, що свідчать про наявність почуття відповідальності за ОСОБА_5, окрім «купівлі спрею», при цьому продовжуючи нехтування процедурами звичайної щоденної гігієни для своєї доньки.

Відповідач не заперечує факту розпивання алкогольних напоїв та паління в присутності доньки, що також свідчить про неналежне ставлення останньої до своїх батьківських обов'язків. Відповідач заперечує лише щодо регулярності указаних обставин та зазначає, що таким чином вона «знімає стрес».

ОСОБА_2, з-поміж іншого, не намагалася забезпечити належних умов харчування та проживання для своєї доньки протягом майже піврічного проживання в дачному будинку. Відповідач заперечує свою вину в неналежному фізичному та психічному розвитку доньки, а також зазначала, що достеменно не знає, як розвивати дитину такого віку. При цьому, ОСОБА_2 не йшла на контакт з представниками Служби та відхиляла будь-яку допомогу методичного характеру по вихованню дитини, а також допомогу у власному працевлаштуванні.

Також, знайшли своє підтвердження в матеріалах справи(зокрема в актах обстеження - а.с. 21-29) твердження позивача щодо неналежних санітарних умов в квартирі АДРЕСА_1, яка є постійним місцем проживання для ОСОБА_2 та її доньки. Так під час обстеження працівниками Служби на предмет придатності вказаної квартири для проживання дитинивстановлено, що в квартирі дуже брудно, шпалери обідрані, наявна потреба в негайному косметичному ремонті, відчувається неприємний запах, повсюди розкидано речі, неналежно облаштовано дитяче спальне місце, постійно немитий посуд, бруд на кухні, недостатня кількість дитячого одягу та іграшок тощо.

При цьому, вказані обставини неодмінно мали місце, починаючи з першого візиту до квартири представників служби в листопаді 2014 року до останнього такого візиту у лютому 2016 року. Крім того, з травня до листопада 2014 року, а також під час останнього візиту зазначених осіб просто не впускали до квартири. Незважаючи на постійні попередження та поради з боку представників позивача, ОСОБА_2 не зроблено будь-яких висновків та не вчинено жодних дій, спрямованих на покращення санітарних умов проживання для себе та своєї малолітньої доньки.

Крім того, відповідач за місцем проживання характеризується негативно, не працює, власного доходу не має, постійно вживає алкогольні напої, веде асоціальний спосіб життя. Указані обставини були зазначені свідками в суді першої інстанції, показанням яких суд надав об'єктивну оцінку.

Доводи апеляційної скарги щодо працевлаштування та проведення косметичного ремонту квартири в найближчий час колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_2, починаючи з травня 2014 року по момент ухвалення рішення суду першої інстанції(тобто, протягом більше року) мала достатньо часу для виправлення указаних обставин, проте, з кожною подальшою перевіркою санітарні умови в квартирі у позитивний бік не змінювалися, а відповідачка залишалася безробітною та байдужою до ситуації з розвитком та вихованням дитини.

Крім того, колегія вважає за необхідне зазначити, що безробіття та неналежний стан квартири, в якій відповідач проживала разом з дитиною, не були єдиними підставами для прийняття рішення про позбавлення батьківських прав. Більше того, основною причиною для ухвалення такого рішення стало об'єктивне встановлення судом відсутності у ОСОБА_2 почуття відповідальності за власну доньку, яка була позбавлена материнського тепла та належного догляду. Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач власні інтереси ставить вище, ніж інтереси малолітньої дитини, яка в силу віку не може забезпечити власний фізичний та розумовий розвиток, піклуватися про власне харчування та умови проживання.

За змістом ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, який керувався інтересами дитини, щодо наявності в даному випадку виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_5, оскільки відповідач нехтує власними батьківськими обов'язками, як мати дитини, та не забезпечує належного фізичного і психічного розвитку дитини.

При цьому, суд правомірно взяв до уваги також і висновок комісії з питань захисту прав дитини від 03.03.2015 року, згідно якого орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав /а.с. 39-40/.

На момент знаходження дитини в притулку, ОСОБА_2 також не проявляє достатньої зацікавленості в подальшій долі доньки, відвідуючи її лише двічі на місяць, посилаючись на брак вільного часу, при цьому не маючи постійного місця роботи. Більше того, починаючи з вересня 2015 року, відповідач взагалі не відвідувала власну дитину.

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 243 СК України, опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

За змістом, ч. 5 ст. 167 СК України, якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Враховуючи, що бабуся ОСОБА_5 - ОСОБА_6 проживає в тих самих умовах, що й відповідач, а також протягом усього періоду розгляду справи не виявила бажання взяти опіку над дитиною, забезпечити їй належні умови для проживання та притримувалася тієї ж лінії поведінки, що й мати ОСОБА_5, а також враховуючи відсутність подання органу опіки та піклування про призначення опікуном дитини будь-кого з її родичів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення опікуном дитини саме позивача.

Разом з тим, колегія наголошує ОСОБА_2, що у випадку, якщо остання змінить власну поведінку та, найголовніше, ставлення до виховання доньки і усуне обставини, які стали підставою для позбавлення її батьківських прав, то в силу ст. 169 СК України, вона матиме право звернутися до суду із позовом про поновлення батьківських прав.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено на повно з'ясованих обставинах з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

З огляду на вищевикладене та керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: