Ухвала суду № 56157952, 29.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"29" лютого 2016 р. Справа № 917/1906/15

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Шевель О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Імексбанк» ОСОБА_1, м. Одеса

на рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2016р.

у справі № 917/1906/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Імексбанк» ОСОБА_1, м.Одеса

до відповідача: Споживчого товариства «Котл Транс», смт. Котельва, Котелевський район, Полтавська область,

за участю 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, смт. Котельва, Котелевський район, Полтавська область,

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.02.2016р. у справі №917/1906/15 (головуючий суддя Сірош Д.М., суддя Іванко Л.А., суддя Кульбако М.М.) відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до Споживчого товариства з обмеженою відповідальністю «Котл Транс» про стягнення заборгованості за кредитним договором №662 від 30.20.2007р. шляхом звернення стягнення на заставлене майно в сумі 360159,22 грн.

Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Імексбанк» ОСОБА_1 з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2016р. у справі №917/1906/15 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Котл Транс» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором від 30.20.2007р. №662 в розмірі 360159,22 коп. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме: автомобіль RENAULT Premium, 1998 року випуску, колір сірий, тип сідловий тягач Е, шасі (кузов, рама, коляска) № VF622GVA0C015332, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ІЧС №410777, видане 20.07.2004р. Зінківським МРЕВ ДАІ ГУ МВС України та ангар складу ЗЗР, металевий (15мх30м), розбірний, комплектований опорами підвищеної стійкості.

Одночасно скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору у звязку з тим, що 21.05.2015р. правлінням Національного банку України прийнято постанову №330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Імексбанк». На підставі вказаної постанови 27.05.2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №105 «Про початок процедури ліквідації АТ «Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку». Таким чином, фінансовий стан банку не дозволяє здійснити сплату судового збору.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про повернення апеляційної скарги, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом пяти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийнято 02.02.2016р., а скаржник звернувся з апеляційною скаргою від 18.02.2016р. №197 до господарського суду Полтавської області 18.02.2016р., про що свідчить відтиск штампу місцевого господарського суду (вх. №170), тобто з пропуском встановленого статтею 93 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду на 6 день та без заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Посилання апелянта на те, що в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення , а повний текст рішення підписано 08.02.2016р., а отже строк на апеляційної оскарження ним не пропущений, не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки у протоколі судового засідання місцевого господарського суду від 02.02.2016р. у справі № 917/1906/15 зазначено, що колегія суддів після виходу з нарадчої кімнати оголосила рішення про відмову в задоволенні позову (а.с.132), а резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить відомостей про дату складання повного тексту.

Крім того, в матеріалах справи відсутні письмові зауваження сторін на протокол судового засідання в порядку статті 81-1 ГПК України.

Таким чином перебіг процесуального строку на оскарження почався з дня оголошення оскаржуваного рішення, тобто з 02.02.2016р.

Згідно з п.4 ч.1 ст.97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частиною 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Статтею 4 Закону України Про судовий збір визначені розмірі ставок судового збору, що справляється з апеляційних і касаційних скарг на судові рішення.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно із пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02. 2013 р. N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Пунктом 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на 16.07.2015р.) встановлено, що від сплати судового збору звільнена уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинність 01.09.2015р., внесені зміни до Закону України «Про судовий збір», згідно з яким статтю 5 цього Закону викладено у новій редакції. Так, відповідно до Закону України «Про судовий збір» ( зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору») до переліку осіб, звільнених від сплати судового збору не відноситься Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Таким чином, законодавець визначив, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не звільняється від сплати судового збору при поданні позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема такі функції: здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Враховуючи вищевикладене, перебування банку у ліквідаційній процедурі не свідчить про неможливість сплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб судового збору та не позбавляє його обовязку щодо його сплати у встановленому порядку та розмірі.

Крім того, скаржником у клопотанні про відстрочення сплати судового збору не зазначено конкретної дати сплати судового збору та не вказано, з настанням яких обставин у нього зявиться можливість сплатити судовий збір до закінчення апеляційного провадження.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Імексбанк» ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо: до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись ст.86, п.п. 3,4 ч.1 ст.97, ст.99 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Імексбанк» ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2016р. повернути заявникові.

Додаток: тільки заявнику апеляційна скарга на 5 аркушах з додатком на 17 аркушах.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Шевель О.В.