Рішення № 56157876, 23.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2016 р.Справа № 922/21/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ до Публічног акціонерного товариства "Євроцемент -Україна", м.Балаклія про стягнення коштів в розмірі 42080,00 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_2, дов. від 11.12.2015 р.,

представник відповідача - ОСОБА_1, дов. від 04.01.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Євроцемент", м. Балаклія, про стягнення штрафу в розмірі 42080,00 грн. за неправильне зазначення в накладній коду та адреси одержувача, з покладенням на відповідача судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 11.01.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 09.02.2016р. о 10:45 год.

У судовому засіданні 09.02.2016р. оголошувалась перерва до 23.02.2016р. об 11:00 год.

У судовому засіданні 23.02.2016р. представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує та у наданому клопотанні (вх. № 4155) просить суд зменшити розмір штрафу, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, визначивши його у однократному розмірі провізної плати.

Представник позивача проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу заперечує, посилаючись на те, що "Правилами оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №64, передбачено стягнення штрафу з вантажовідправника за самий факт допущення порушень. Дана правова позиція позивача викладена у наданих до суду запереченнях (вх. № 4154), які долучаються до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ, надавало послуги з перевезення вантажів Публічному акціонерному товариству «Євроцемент-Україна».

Позивач виконав свої зобов'язання згідно договору перевезення належним чином та в установлений строк. Однак, з боку відповідача встановлені порушення вимог чинного законодавства при оформленні перевізних документів.

Так, в липні 2015 року на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці зі ст. Шебелинка Південної залізниці по залізничній накладній № 43923309 прибув вагон № 97271720 (напіввагон) з вантажем «цемент не поіменований в алфавіті», відправник Публічне акціонерне товариство «Євроцемент - Україна» (відповідач)

Згідно з залізничною накладною № 43923309, вагон № 97271720, (напіввагон) прибув в адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська хвиля», яке знаходиться за пресою: 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 36 та має код вантажоодержувача 3210.

Однак, вантажоодержувача з таким кодом та адресою по станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці відсутнє.

В зв'язку з вищенаведеним, вагон був затриманий до з'ясування вантажоодержувача, про що було складено акт загальної форми № 15387 від 06.07.2015р.

На станцію відправлення було направлено телеграми №№ 439, 463 від 06.07.2015р. з запитом про уточнення вантажоодержувача, його кода та адреси.

07.07.2015р., після отримання телеграми № 151 від 07.07.2015р. зі станції вправлення Шебелинка Південної залізниці, вагон було видано належному одержувачу - TOB "Концерн ВМ", код 3101, адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 25. Про вищезазначене було складено акт загальної форми № 15315 від 07.07.2015р.

Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до господарського суду із позовом, в якому, на підставі ст. 118 Статуту залізниць, просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за відстань перевезення за невірне зазначення коду вантажу, згідно з накладною № 43923309 в розмірі 21040,00 грн. та штраф за невірне зазначення адреси вантажоодержувача, згідно з накладною № 43923309 в розмірі 21040,00 грн., а всього - 42080,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Законом України "Про залізничний транспорт", а саме статтею 3, визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до частин 5, 6 статті 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтями 2, 5, 6 Статуту передбачено, що Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом; на підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені "Правила перевезень вантажів", які є обов'язковими для всіх юридичних осіб; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Пунктом 1.1 розділу 4 Правил оформлення документів, а також статтями 23, 24 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 " Правил оформлення перевізних документів" своїм підписом підтверджує представник відправника; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Частина 1 статті 24 Статуту залізниць України визначає, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Ст. 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Стаття 122 Статуту залізниць України встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Отже, позивач за неправильне зазначення в накладній коду та адреси одержувача нарахував відповідачеві штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 42080,00 грн., який просить стягнути з останнього.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми штрафу, визначивши його у однократному розмірі провізної плати, яке обґрунтовано тим, що сума штрафу є надмірно великою, відповідачем не було завдано збитків іншим учасникам господарських відносин, та позивачем не понесені додаткових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 ЦК України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Беручи до уваги, що відповідачем своєчасно надано клопотання про зменшення суми нарахованого позивачем штрафу, відповідачем своєчасно було вжито всіх необхідних заходів щодо недопущення господарського правопорушення, не було завдано збитків іншим учасникам господарських відносин, оскільки вагони не простоювали на підїзних коліях, а були видані та отримані вантажоодержувачем протягом однієї доби на тій самій станції призначення, яка зазначена у провізних документах, що не суперечить вимогам Статуту залізниць України, в результаті чого позивачем не понесені додаткових витрат, враховуючи важке фінансове становище, яке сталося внаслідок фінансової кризи в будівельній галузі економіки України, а сума штрафу є надмірно великою, господарський суд задовольняє клопотання відповідача частково та зменшує розмір штрафу, визначивши його у трикратному розмірі провізної плати.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно приписів п.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна" (64200, Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, Проммайданчик ВАТ "Євроцемент-Україна", код ЄДРПОУ 00293060) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 40081237) штраф в сумі 25248,00 грн., судові витрати в сумі 1218,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/21/16