Постанова № 56157851, 22.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2016 р. Справа №5023/3687/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Черленяк М.І.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

прокуратури Харківської області ОСОБА_1, посвідчення №032167 від 11.02.2015 року;

першого позивача ОСОБА_2, за довіреністю №07-26/284 від 29.01.2016 року;

другого позивача не зявився;

відповідача ОСОБА_3, за довіреністю б/н від 01.10.2014 року;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Міністерства промислової політики) не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області, м.Харків, (вх.№30Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2015 року по справі №5023/3687/12,

за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора, м.Харків,

в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, м.Харків, та Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Кегичівка, Харківська область,

до Публічного акціонерного товариства «Насінневе», смт. Чапаєве, Харківської області,

про стягнення 134517,16 грн. та звільнення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Харківській області (перший позивач) та Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області (другий позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Насінневе» (відповідач), в якому просив стягнути 134517,16 грн. шкоди за самовільне зайняття земель об'єкту природно-заповідного фонду, а саме гідрологічного заказнику місцевого значення «Коханівський» і зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 44,3633 га, що знаходиться на території Бессарабівської сільської ради Кегичівського району за межами населених пунктів та повернути земельну ділянку у державну власність.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2015 року по справі №5023/3687/12 (суддя Калантай М.В.) в позові відмовлено.

Стягнуто з Державної інспекції сільського господарства в Харківській області на користь Державного бюджету України судовий збір з розмірі 3763,34 грн.

Прокуратура Харківської області з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2015 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що факт використання самовільного зайняття земельної ділянки виявлено перевіркою Державної інспекції сільського господарства в Харківській області відповідача, за результатами якої встановлено порушення вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», про що складено акт перевірки, акт обстеження.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не надано належну оцінку доводам позивача та прокурора, що факти неявки та ненадання пояснень щодо вчиненого порушення природоохоронного законодавства посадовими особами ПАТ «Насінневе» унеможливили складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно останніх. При цьому, не притягнення відповідача до юридичної відповідальності, не звільняє останнього від обов'язку відшкодувати завдану державі шкоду, оскільки згідно зі ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного, середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Як вказує апелянт, місцевий господарський суд, у порушення ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не надав належної оцінки фактам, які встановлено судовим рішенням у адміністративній справі. Так, при розгляді Вищим адміністративним судом України адміністративної справи №2а-11431/12/2070 встановлено, що інспекція діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України та використовувала ці повноваження з метою, з якою ці повноваження надані.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції зазначено про не визначення ідентифікуючих ознак земельних ділянок, які б надавали можливість їх виділити серед інших. Проте, саме відсутність визначених ідентифікуючих ознак земельної ділянки (площу, межі і місце розташування на місцевості) є порушенням, що і стало однією з підстав для звернення прокурором до суду з позовом у даній справі. При цьому, акт дії Інспекції в установленому законом порядку не скасовано, а тому вони є належними і допустимими доказами у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.01.2016 року апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області прийнято до провадження та призначено до розгляду.

До початку судового засідання 27.01.2016 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№981), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у звязку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою суду від 27.01.2016 року з метою забезпечення повного, всебічного та обєктивного вирішення спору, а також дотримання принципів судочинства, враховуючи незявлення в судове засіданні представників позивачів, розгляд справи було відкладено.

Представник другого позивача відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не зявився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є зворотне повідомлення про вручення ухвали суду.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала про відкладення розгляду апеляційної скарги направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представника другого позивача у судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника другого позивача.

У судовому засіданні 22.02.2016 року представник прокуратури Харківської області підтримав доводи та вимоги апеляційної у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник першого позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не наддав, однак пояснив, що підтримує позицію скаржника та просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача проти позиції скаржника заперечував з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників апелянта, першого позивача та відповідача, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У липні 2012 року першим позивачем здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок на території гідрологічного заказника місцевого значення «Коханівський», розташованого за межами населеного пункту Чапаєвської селищної ради Кегичівського району Харківської області.

Державним інспектором сільського господарства в Харківській області ОСОБА_4 здійснено виїзд на місцевість та складено акт обстеження земельної ділянки від 05.07.2012 року.

У ході обстеження встановлено, що частина території заказника «Коханівський», орієнтовна площа земельних ділянок 44,3633 га, з них: 1. земельна ділянка - 23,1092 га, 2. земельна ділянка - 8,8755 га, 3. земельна ділянка - 12,3786 га, розорені та зайняті сільськогосподарськими культурами для сільськогосподарського виробництва. Зазначені земельні ділянки використовує ПАТ «Насінневе» в особі директора ОСОБА_5.

Також, державним інспектором сільського господарства в Харківській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31.07.2012 року, яким встановлено, що на підставі рішення Харківської обласної ради від 23.02.1999 року земельну ділянку площею 110,6 га, яка розташована на землях ТОВ «Аграрний дім ім. Горького», оголошено гідрологічним заказником місцевого значення «Коханівський».

У ході перевірки встановлено, що частина території гідрологічного заказника місцевого значення «Коханівський» орієнтовною площею 44,3633 га розорена та фактично використовується ПАТ «Насіннєве» для вирощування сільськогосподарських культур для сільськогосподарського товарного виробництва.

Крім того, в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31.07.2012 року першим позивачем зазначено, що директору ПАТ «Насінневе» поштою було направлено клопотання від 05.07.2012 року щодо надання інформації, матеріалів для здійснення державного контролю, але у зазначений в клопотанні термін (до 10год.00хв. 16.07.2012 року) вказана особа не з'явилась, витребуваних документів не надала, у зв'язку з чим зроблено висновок про самовільне зайняття земельних ділянок, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

При цьому, в акті зафіксовано, що межі заказника в натурі (на місцевості) не встановлені.

На підставі вищезазначеного акту державним інспектором сільського господарства в Харківській області ОСОБА_4 складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Розмір заподіяної шкоди у розрахунку складає 134517,16 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.10.2015 залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 у справі №2а-11431/12/2070 відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Насінневе» до Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, Державного інспектора сільського господарства ОСОБА_4, за участю третьої особи: Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, про визнання протиправними дії державного інспектора сільського господарства ОСОБА_4, які виразилися у неправомірному розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, складеному на ПАТ «Насіннєве» на підставі документів, складених стосовно перевірки ТОВ «Аграрний дім ім. Горького»; визнання протиправною бездіяльність посадових осіб Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, яка виразилася в нездійсненні ними перевірки ПАТ «Насінневе» на предмет дотримання вимог земельного законодавства, не складанні акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства ПАТ «Насінневе», не складанні протоколу про адміністративне правопорушення на посадових осіб ПАТ «Насінневе» за порушення вимог земельного законодавства, невинесенні припису посадовим особам ПАТ «Насінневе» з вимогою усунення порушення земельного законодавства і, відповідно, невжитті заходів щодо притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.

При розгляді вищевказаної адміністративної справи Вищим адміністративним судом України встановлено, що при складанні розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок державний інспектор сільського господарства діяв на підставі акту обстеження земельної ділянки, акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та у спосіб передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу». Отже інспекція діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України та використовувала ці повноваження з метою, з якою ці повноваження надані.

При цьому, Вищий адміністративний суд України вказав, що обґрунтованість висновків про спричинення збитків у відповідному розмірі, наявність в діях складу правопорушення як підстави для відповідальності, у тому числі спричинення збитків у відповідному розмірі зясовує та встановлює суд у відповідному спорі про їх стягнення.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді даної справи не ставиться під сумнів правомірність дій першого відповідача, а досліджуються обставини спричинення збитків у відповідному розмірі, наявність в діях складу правопорушення як підстави для відповідальності.

Відповідно до частин 1-3, 5 статті 126 Земельного Кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 125 Земельного Кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено поняття «самовільного зайняття земельної ділянки» - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам, приведення земельних ділянок у придатний до використання стан, включаючи знесення будинків, будівель та споруд, здійснюється за рахунок громадян та юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 4 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно частини 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, у матеріалах справи наявні лише акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та акт обстеження земельної ділянки. Протокол про адміністративне правопорушення щодо посадових осіб відповідача не складався, припис з вимогою усунення порушення земельного законодавства на адресу відповідача не направлявся.

Таким чином, прокурором та позивачами не надано належних та допустимих доказів, враховуючи приписи п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року, на підтвердження факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, розміру зайнятої ділянки та періоду часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Так, в актах вказано, що земельні ділянки використовуються ПАТ «Насіннєве» для сільськогосподарського виробництва та зайняті сільськогосподарськими культурами. Однак з матеріалів справи не вбачається та не наведено за якими ознаками ідентифіковано належність сільськогосподарських культур саме до ПАТ «Насіннєве». Зі змісту акта перевірки від 31.07.2012 року вбачається, що висновки про наявність ознак самовільного зайняття землі саме в діях ПАТ «Насіннєве» зроблені на підставі неприбуття ПАТ «Насіннєве» за викликом відповідно до клопотання Державної інспекції сільського господарства в Харківській області. Однак, в матеріалах справи відсутні належні докази направлення відповідачу клопотання першого позивача. Крім того, невиконання відповідачем дій відповідно до клопотання першого позивача не може саме по собі свідчити про виявлення ознак самовільного зайняття земельної ділянки.

З акту обстеження земельних ділянок від 05.07.2012 вбачається, що обстеження проведено одноособово першим позивачем (без участі ПАТ «Насіннєве», ТОВ «Аграрний дім ім. Горького», будь-яких фахівців, спеціалістів, геодезистів тощо). Першим позивачем вказано, що ним обстежено земельну ділянку гідрологічного заказника, однак, не вказано загальну площу земельної ділянки, що обстежувалась, не зазначено яким чином ним було визначено межі гідрологічного заказника, в той час як в акті перевірки від 31.07.2012 перший позивач зазначив, що межі заказника в натурі (на місцевості) не встановлені.

Отже, ні у першого позивача, ні у відповідача на момент перевірки не було достеменних відомостей про розташування земель заказника на місцевості та їх чіткого співвідношення з орендованими відповідачем землями, на яких він здійснює господарську діяльність.

З розрахунку розміру шкоди та матеріалів справи вбачається, що заказник розташований на території Бессарабської сільської ради Кегичівського району, однак, акт обстеження складено першим позивачем на території Чапаєвської селищної ради Кегичівського району Харківської області за межами населеного пункту. Ці обставини ставлять під сумнів місцезнаходження земельних ділянок, які обстежувались Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області, особливо з огляду на те, що в акті обстеження місце розташування ділянок, що обстежувались не зазначено.

Крім того, в ході обстеження 05.07.2012 року першим позивачем встановлено, що частина території заказника «Коханівський», орієнтовною площею 44,3633 га, розорена та зайнята сільськогосподарськими культурами для сільськогосподарського виробництва. Зазначені земельні ділянки використовує ПАТ «Насінневе» в особі його директора.

При цьому, першим позивачем не зазначено за якими ознаками ідентифіковано належність сільськогосподарських культур саме до ПАТ «Насінневе», яким чином встановлена площа земельних ділянок (якщо проводились вимірювання за допомогою відповідних приладів, то чому площа встановлена орієнтовно), по якій межі проводилось вимірювання земельних ділянок.

Відповідно до вимог пункту 5.6 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року №312, в акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо).

Всупереч цьому, план-схема першим позивачем ані в акті обстеження, ані в акті перевірки не наведена.

Щодо розрахунку шкоди заявленої до стягнення колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963 основним показником, що впливає на розмір шкоди завданої самовільним зайняттям землі є площа земельної ділянки. Визначення ж площі як «орієнтовного» показника (без застосування спеціальних вимірювальних засобів) суттєво впливає на розмір завданої шкоди та свідчить про не встановлення перевіряючим повного складу правопорушення. Також, до встановленої законодавством формули включено показник коефіцієнта функціонального використання земель (Кф), що встановлюється згідно додатку 4 Методики.

Згідно розрахунку проведеного першим позивачем показник Кф дорівнює 3. Однак, за весь період дії Методики з урахуванням її редакцій додаток 4 не містив показника « 3».

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів, Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що прокурором та позивачами не надано належних та допустимих доказів вчинення відповідачем самовільного зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 44,3633 га, а також не підтверджено суму заявленої шкоди.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у звязку з чим апеляційна скарга прокуратури Харківської області не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2015 року по справі №5023/3687/12 має бути залишене без змін.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокуратури Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.12.2015 року по справі №5023/3687/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2016 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Черленяк М.І.