Ухвала суду № 56157804, 22.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 р.Справа № 577/5715/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В. Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.12.2015р. по справі № 577/5715/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання дій щодо відмови у призначенні пенсії неправомірними та зобов'язання призначити пенсію,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до вимог п.п.а) ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов'язати відповідача призначити пенсію з 24.11.2015 року відповідно до вимог п.п. а) ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням стажу роботи 38 років 11 місяців, з них 16 років 06 місяців 26 днів на роботах по організації перевезень і забезпеченню безпеки дорожнього руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списком професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач відмовляючи в призначенні пенсії неправомірно вказав, що до стажу роботи за вислугою років не можуть бути зараховані періоди роботи слюсарем з ремонту та огляду локомотивів на ПТО з 26.04.1999 по 30.04.2012, а також з 01.05.2012 по 22.11.2015, оскільки вказана посада не відповідає Списку професій і посад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583. Разом з тим, оскільки позивачем були надані всі документи, що підтверджують пільговий стаж роботи на вищевказаній посаді, вважає відмову відповідача в призначенні пенсії за вислугою років незаконною.

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.12.2015 року задоволено адміністративний позов.

Визнано неправомірним дії Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пп. "а" ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі та Конотопському районі Сумської області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пп. "а" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 24 листопада 2015 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.12.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що довідка відокремленого підрозділу Локомотивне ДЕПО Конотоп державного територіального галузевого об'єднання „Південно-західна залізниця" від 24.11.2015 р. №513 не є належною підставою для зарахування до пільгового стажу позивача в період з 26.04.1999 р. по 30.04.2012 р. на посаді слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на пункті технічного обслуговування, а з 01.05.2012 р. по 22.11.2015 р. - слюсарем з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування, оскільки назви професій, зазначені в довідці, не відповідають тим, що передбачені Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583. Крім того, вказав що в довідці відсутня будь-яка інформація про залізничну станцію, на якій працював позивач та до якого класу вона відноситься. Таким чином, оскільки у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років, то оскаржувана відмова у призначенні пенсії на пільгових умовах є законною та обґрунтованою. Також зазначив, що суд не може перебирати на себе повноваження виконавчих органів державної влади, в даному випадку органів Пенсійного фонду України, а тому зобов'язання судом відповідача призначити пенсію є безпідставним.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався, подав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2016 року проведено заміну відповідача - Конотопське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 26.04.1999 р. по 30.04.2012 р. працював на посаді слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на пункті технічного обслуговування у Відокремленому підрозділі Локомотивне депо Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна Залізниця», а з 01.05.2012 по 22.11.2015 - слюсарем з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування на цьому ж підприємстві, про що зазначено у трудовій книжці, загалом 16 років 6 місяців 26 днів.

24.11.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Списку професій та посад робітників локомотивних бригад, які користуються правом на пенсію за вислугою років.

Листом від 09.12.2015 р. № 16124/03-11 відповідач повідомив, що що до стажу роботи за вислугою років йому не зараховані вказані вище періоди роботи на посаді слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на ПТО, оскільки наведена посада не відповідає Списку професій і посад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583. Також у листі повідомлено про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугою років, а тому відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду було підтверджено факт роботи позивача на посаді, що дає право на пенсію за вислугу років. В зв'язку з чим, відповідач необґрунтовано відмовив позивачу в призначенні пенсії на підставі п.«а» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту «а» ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Постановою Кабінету Міністрів України № 583 від 12.10.1992 року затверджений Список професій та посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах (далі по тексту - Список).

Зазначеним Списком передбачено професію «Слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначення у Списку посади слюсаря як «Слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу» не є підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 26.04.1999 р. по 30.04.2012 р. на посаді слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на пункті технічного обслуговування у Локомотивному депо «Конотоп» та з 01.05.2012 р. по 22.11.2015 р. - слюсарем з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування на цьому ж підприємстві.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в зазначеному списку передбачені слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць. Тобто, КМУ передбачив у постанові термін «бригади магістральних залізниць» замість терміну «локомотивні бригади», внаслідок чого виникла правова колізія. Однак, неузгодженість норм чинних нормативно-правових актів не може бути підставою порушення законних прав особи з боку державних органів.

Термін «магістральна залізниця» ані спеціальним, ані загальним законодавством не визначено. З наявної в матеріалах справи спеціалізованої довідкової літератури вбачається, що локомотиви, як різновид залізничного транспорту поділяються на магістральні і маневрені. Основними магістральними локомотивами є вантажні і пасажирські тепловози.

Відповідно до пункту 66 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 66. Залізничний транспорт і метрополітен. Частина 2 «Робітники», затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 17.12.1999 р,. № 601), міститься кваліфікаційна характеристика професії слюсар з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування. До основних завдань слюсаря з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування, відноситься ремонт, огляд і перевірка технічного стану складного механічного, електричного й пневматичного обладнання , агрегатів, установок, апаратів, приладів на локомотивах з метою забезпечення безпеки руху поїздів і надійної роботи їх в процесі експлуатації.

Слід зазначити, що Локомотивне депо «Конотоп державного територіального галузевого об'єднання „Південно-західна залізниця"», маючи на своєму балансі магістральні тепловози, здійснює його обслуговування слюсарями з огляду та ремонту локомотивів, які одночасно здійснюють ремонт рухового складу магістральних залізниць.

Статтею 62 Закону України „Про пенсійне забезпечення" закріплено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної, позивачем під час звернення до УПФУ в м. Конотоп та Конотопському районі Сумської області 24.11.2015 року надавалась довідка про підтвердження наявного спеціального трудового стажу.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем безпідставно не враховано до пільгового стажу позивача наведені вище періоди роботи, оскільки факт роботи посадах, які надають право на пільгове пенсійне забезпечення, належним чином підтверджений записами у трудовій книжці, а також довідкою про підтвердження наявного спеціального трудового стажу, виданою Відокремленим підрозділом Локомотивним депо Конотоп Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця».

Колегія суддів зазначає, що неможливо виходячи лише з одних формальних міркувань оспорювати факт роботи позивача на посадах, які надають право на пільгове пенсійне забезпечення, та позбавити його права на отримання пенсії, що гарантоване ст. 46 Конституції України.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач дійшов до неправомірного висновку про те, що робота позивача в період з 26.04.1999 р. по 30.04.2012 р. на посаді слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на пункті технічного обслуговування, а з 01.05.2012 р. по 22.11.2015 р. - слюсарем з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування, не підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії згідно положень п. "а" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість відмови у зарахуванні позивачу до спеціального стажу період роботи на посаді слюсаря з ремонту та огляду локомотивів на пункті технічного обслуговування з 26.04.1999р. по 30.04.2012р., а також з 01.05.2012 р. по 22.11.2015 р. - слюсарем з огляду та ремонту локомотивів на пунктах технічного обслуговування, що дає право на призначення пенсії згідно положень п. "а" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та як наслідок, неправомірно відмовив у призначенні пенсії.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність у позивача права на призначення пенсії, оскільки у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж, колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного рішення про відмову про призначення пенсії за вислугою років, не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Таким чином, враховуючи, що спірне рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії є незаконним та підлягає скасуванню, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пп. "а" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 24 листопада 2015 року, а тому постанова суду в цій частині є законною та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.12.2015 року по справі № 577/5715/15-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача по справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З приводу розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 14.07.2011 року № 3674-VI.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року 1218 грн. 00 коп.

З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір".

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано: фізичною особою слід сплатити 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (487,20 грн).

Таким чином розмір судового збору, що підлягає сплаті, становить 535 грн. 92 коп.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір", апелянт не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних умовах.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач , звертаючись із апеляційною скаргою, не надав доказів сплати судового збору, проте надав клопотання, в якому просив відстрочити сплату судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 року клопотання відповідача було задоволено та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.2 ст. 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь апелянта, суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України вищевказаної суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 88, 94, 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.12.2015р. по справі №577/5715/15-а за позовом ОСОБА_1 до Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій щодо відмови у призначенні пенсії неправомірними та зобовязання призначити пенсію залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Конотопського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул.Соборна, 23, м. Конотоп, Сумська область, 41615 код ЄДРПОУ 37784691) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 29.02.2016 р.