Ухвала суду № 56157669, 22.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 р.Справа № 820/10480/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2015р. по справі №820/10480/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна"

до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна", звернувся до суду із адміністративним позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- №0000422202 від 24.09.2015 року про зменшення від'ємного значення ПДВ за травень 2015 року у розмірі 147687 грн.;

- №0000432202 від 24.09.2015 року про донарахування податкових зобов'язань з ПДВ на суму 59805 грн., у т.ч. 39870 грн. - за основним платежем, 19935 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про те, що взаємовідносини позивача із контрагентами - ТОВ "Промзвено", ТОВ "Техно-Промкомплекс", Концерн "ВТП", ТОВ "Євротелекомгруп", ТОВ "Комп Ін форм Груп" не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Дергачівської ОДПІ від 24.09.2015 року №0000422202 та №0000432202.

Стягнуто на користь ТОВ "Діпнет Україна" судовий збір у розмірі 3112 грн. 39 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Дергачівської ОДПІ.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про відсутність реального характеру укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ "Промзвено", ТОВ "Техно-Промкомплекс", Концерн "ВТП", ТОВ "Євротелекомгруп", ТОВ "Комп Ін форм Груп", господарських операцій. Враховуючи наведене, відповідач вказує, що встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Діпнет Україна" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Дергачівській ОДПІ.

Співробітниками Дергачівської ОДПІ у період з 03.09.2015 року по 07.09.2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Діпнет Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Промзвено" (п.н.37688359) за період грудень 2012 року - серпень 2013 року, жовтень, листопад 2013 року, січень, лютий 2014 року, з ТОВ "Техно-Промкомплекс" (п.н. 38381673), Концерн "ВТП" (п.н.38773020), ТОВ "Євротелекомгруп"(п.н.38308510) за період квітень 2015 року, ТОВ "Комп Ін форм Груп" (п.н. 37950137) за період травень 2015 року, за результатами якої складено акт №83/20-11-22-02/38278035 від 10.09.2015 року.

Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого встановлено заниження податкового кредиту на загальну суму 187557 грн., в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ "Промзвено" за грудень 2012 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2013 року, січень 2014 та лютий 2014 року на суму 39870 грн.; встановлено заниження податкового кредиту за період квітень 2015 року на суму 135846 грн., в тому числі по взаємовідносинах з Концерн "ВТП" на загальну суму 61484 грн., по взаємовідносинах з ТОВ "Технопромкомплекс" на суму 61051 грн., по взаємовідносинах з ТОВ "Євротелекомгруп" на суму 13311 грн.; встановлено заниження податкового кредиту за період травень 2015 року на суму 11841 грн., в тому числі по взаємовідносинах з ТОВ "Комп Ін форм груп" на суму 114841, в результаті чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 147687 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, Дергачівською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000422202 від 24.09.2015 року про зменшення від'ємного значення ПДВ за травень 2015 року у розмірі 147687 грн.;

- №0000432202 від 24.09.2015 року про донарахування податкових зобов'язань з ПДВ на суму 59805,00 грн., у т.ч. за основним платежем 39870,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 19935,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактично підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували висновки податкового органу про відсутність реального характеру укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ "Промзвено", ТОВ "Техно-Промкомплекс", Концерн "ВТП", ТОВ "Євротелекомгруп", ТОВ "Комп Ін форм Груп", господарських операцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Податковим органом під час розгляду справи не було надано доказів того, що операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому винесені податковим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Діпнет Україна" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Промзвено", ТОВ "Техно-Промкомплекс", Концерн "ВТП", ТОВ "Євротелекомгруп", ТОВ "Комп Ін форм Груп".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено під час судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "Діпнет Україна" (замовник) та ТОВ "Промзвено" (постачальник), укладено Договір №1-2810/2013 від 28.10.2013 р., відповідно до якого, одна сторона (замовник) доручає, а постачальник приймає на себе зобов'язання з постачання на умовах, зазначених у цьому договорі, продукції, обладнання і видаткових матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її відповідно до умов договору.

Факт отримання позивачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: №229 від 07.12.2012 р. на суму 935,25 грн. (у т.ч. ПДВ - 155,88 грн.), №246 від 10.12.2012 р. на суму 2700,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 450,00 грн.), №11 від 17.01.2013 р. на суму 2700,00 грн. (у т.ч. ПДВ 450,00 грн.), №14 від 22.01.2013 р. на суму 2912,00 грн. (у т.ч. ПДВ 485,33 грн.), №25 від 06.02.2013 р. на суму 1878,00 грн. (у т.ч. ПДВ 313,00 грн.), №30 від 11.02.2013 р. на суму 4000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 666,67 грн.), №37 від 18.02.2013 р. на суму 4050,00 грн. (у т.ч. ПДВ 675,00 грн.), №38 від 18.02.2013 р. на суму 2000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 333,33 грн.), №46 від 21.02.2013 р. на суму 4050,00 грн. (у т.ч. ПДВ 675,00 грн.), №34 від 26.02.2014 р. на суму 3600,00 грн. (у т.ч. ПДВ 600,00 грн.), №48 від 26.02.2013 р. на суму 3474,00 грн. (у т.ч. ПДВ 579,00 грн.), №50 від 28.02.2013 р. на суму 130,00 грн. (у т.ч. ПДВ 21,67 грн.), №51 від 28.02.2013 р. на суму 4400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 733,33 грн.), №60 від 07.03.2013 р. на суму 6075,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1012,50 грн.), №64 від 12.03.2013 р. на суму 3522,00 грн. (у т.ч. ПДВ 587,00 грн.), №65 від 12.03.2013 р. на суму 5400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 900,00 грн.), №70 від 15.03.2013 р. на суму 4000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 666,67 грн.), №81 від 25.03.2013 р. на суму 12000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2000,00 грн.), №78 від 21.03.2013 р. на суму 44800,00 грн. (у т.ч. ПДВ 746,67 грн.), №86 від 28.03.2013 р. на суму 4800,00 грн. (у т.ч. ПДВ 800,00 грн.), №59 від 06.03.2013 р. на суму 175,00 грн. (у т.ч. ПДВ 29,17 грн.), №104 від 15.03.2013 р. на суму 2700,00 грн. (у т.ч. ПДВ 450,00 грн.), №108 від 18.04.2013 р. на суму 3375,00 грн. (у т.ч. ПДВ 562,50 грн.), №109 від 18.04.2013 р. на суму 4000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 666,67 грн.), №111 від 18.04.2013 р. на суму 1200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 200,00 грн.), №123 від 23.04.2013 р. на суму 6385,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1064,17 грн.), №125 від 25.04.2013 р. на суму 12270,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2045,00 грн.), № 26 від 25.04.2013 р. на суму 4050,00 грн. (у т.ч. ПДВ 675,00 грн.), №129 від 26.04.2013 р. на суму 21713,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3618,83 грн.), №131 від 30.04.2013 р. на суму 9785,00 грн. (у т.ч ПДВ 1630,83 грн.), №138 від 15.05.2013 р. (у т.ч. ПДВ 1200,00 грн.), №152 від 21.05.2013 р. на суму 630,00 грн. (у т.ч. ПДВ 105,00 грн.), №171 від 14.06.2013 р. на суму 12000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2000,00 грн.), №182 від 27.06.2013 р. на суму 875,00 грн. (у т.ч. ПДВ 145,83 грн.), №186 від 01.07.2013 р. на суму 1750,00 грн. (у т.ч. ПДВ 291,67 грн.), №188 від 03.07.2013 р. на суму 700.00 грн. (у т.ч. ПДВ 116,67 грн.), №196 від 10.07.2013 р. на суму 12800,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2133,33 грн.), №203 від 12.07.2013 р. на суму 1200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 200,00 грн.), №212 від 19.07.2013 р. на суму 1248,00 грн. (у т.ч. ПДВ 208,00 грн.), №214 від 19.07.2013 р. на суму 3600,00 грн. (у т.ч. ПДВ 600,00 грн.), №227 від 25.07.2013 р. на суму 3720,00 грн. (у т.ч. ПДВ 620,00 грн.), №232 від 29.07.2013 р. на суму 20000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3333,33 грн.), №235 від 30.07.2013 р. на суму 3120,00 грн. (у т.ч. ПДВ 520,00 грн.), №236 від 30.07.2013 р. на суму 100,12 грн. (у т.ч. ПДВ 16,69 грн.), №238 від 07.08.2013 р. на суму 1560,00 грн. (у т.ч. ПДВ 260,00 грн.), №255 від 20.08.2013 р. на суму 409,00 грн. (у т.ч. ПДВ 68,17 грн.), №256 від 20.08.2013 р. на суму 1200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 200,00 грн.), №308 від 21.10.2013 р. на суму 1200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 200,00 грн.), №309 від 21.10.2013 р. на суму 24000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 4000,00 грн.), №322 від 29.10.2013 р. на суму 400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 66,67 грн.), №345 від 18.11.2013 р. на суму 806,40 грн. (у т.ч. ПДВ 134,40 грн.), №347 від 18.11.2013 р. на суму 400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 66,67 грн.), №359 від 25.11.2013 р. на суму 800,00 грн. (у т.ч. ПДВ 133,33 грн.), №360 від 25.11.2013 р. на суму 1100,00 грн. (у т.ч. ПДВ 183,3,3 грн.), №361 від 26.11.2013 р. на суму 540,00 грн. (у т.ч. ПДВ 90,00 грн.), №9 від 17.01.2014 р. на суму 1100,00 грн. (у т.ч. ПДВ 183,33 грн.).

Також, на підтвердження реальності вказаних господарських операцій, позивачем надано та долучено до матеріалів справи копії рахунків на оплату №321 від 04.12.2012 р. на суму 935,25 грн. (у т.ч. ПДВ - 155,8 грн.), №315 від 05.12.2012 р. на суму 2700,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 450,00 грн.), №14 від 17.01.2013 р. на суму 2700,00 грн. (у т.ч. ПДВ 450,00 грн.), №19 від 21.01.2013 р. на суму 2912,00 грн. (у т.ч. ПДВ 485,33 грн.), №34 від 05.02.2013 р. на суму 1878,00 грн. (у т.ч. ПДВ 313,00 грн.), №45 від 15.02.2013 р. на суму 2000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 333,33 грн.), №54 від 19.02.2013 р. на суму 4050,00 грн. (у т.ч. ПДВ 675,00 грн.), №40 від 25.02.2014 р. на суму 3600,00 грн. (у т.ч. ПДВ 600,00 грн.), №64 від 25.02.2013 р. (у т.ч. ПДВ 579,00 грн.), №67 від 28.02.2013 р. на суму 130,00 грн. (у т.ч. ПДВ 21,67 грн.), №69 від 28.02.2013 р. на суму 4400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 433,33 грн.), №74 від 06.03.2013 р. на суму 175,00 грн. (у т.ч. ПДВ 29,17 грн.), №78 від 07.03.2013 р. на суму 6075,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1012,50 грн.), №83 від 11.03.2013 р. на суму 3522,00 грн. (у т.ч. ПДВ 587,00 грн.), №87 від 12.03.2013 р. на суму 5400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 900,00 грн.), №89 від 13.03.2013 р. на суму 4480,00 грн. (у т.ч. ПДВ 746,67 грн.), №92 від 15.03.2013 р. на суму 4000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 666,67 грн.), №103 від 22.03.2013 р. на суму 12000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2000,00 грн.), №112 від 27.03.2013 р. на суму 4800,00 грн. (у т.ч. ПДВ 800,00 грн.), №139 від 16.04.2013 р. на суму 3375,00 грн. (у т.ч. ПДВ 562,50 грн.), №145 від 17.04.2013 р. на суму 4000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 666,67 грн.), №146 від 18.04.2013 р. на суму 1200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 200,00 грн.), №156 від 23.04.2013 р. на суму 16170,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2695,00 грн.), №158 від 23.04.2013 р. на суму 12270,00 грн. ( у т.ч. ПДВ 2045,00 грн.), №152 від 22.04.2013 р. на суму 4050,00 грн. (у т.ч. ПДВ 675,00 грн.), №159 від 25.04.2013 р. на суму 21713,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3618,83 грн.), №170 від 13.05.2013 р. на суму 1200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 200,00 грн.), №184 від 21.05.2013 р. на суму 630,00 грн. (у т.ч. ПДВ 105,00 грн.), №213 від 13.06.2013 р. на суму 12000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2000,00 грн.), №231 від 26.06.2013 р. на суму 875,00 грн. (у т.ч. ПДВ 145,83 грн.), №233 від 27.06.2013 р. на суму 1750,00 грн. (у т.ч. ПДВ 291,67 грн.), №242 від 03.07.2013 р. на суму 700,00 грн. (у т.ч. ПДВ 116,67 грн.), №248 від 09.07.2013 р. на суму 12800,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2133,33 грн.), №249 від 10.07.2013 р. на суму 12000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 200,00 грн.), №255 від 12.07.2013 р. на суму 1248,00 грн. (у т.ч. ПДВ 208,00 грн.), № 261 від 16.07.2013 р. на суму 3600,00 грн. (у т. ч. ПДВ 600,00 грн.), №279 від 24.07.2013 р. на суму 3720,00 грн. (у т.ч. ПДВ 620,00 грн.), №284 від 26.07.2013 р. на суму 20000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3333,33 грн.), №287 від 30.07.2013 р. на суму 3120,00 грн. (у т.ч. ПДВ 520,00 грн.), №288 від 30.07.2013 р. на суму 100,12 грн. (у т.ч. ПДВ 16,69 грн.), №294 від 06.08.2013 р. на суму 1560,00 грн. (у т.ч. ПДВ 260,00 грн.), №314 від 19.08.2013 р. на суму 409,00 грн. (у т.ч. ПДВ 68,17 грн.), №317 від 20.08.2013 р. на суму 1200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 200,00 грн.), №385 від 18.10.2013 р. на суму 1200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 200,00 грн.), №386 від 21.10.2013 р. на суму 24000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 4000,00 грн.), №399 від 25.10.2013 р. на суму 400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 66,67 грн.), №418 від 13.11.2013 р. на суму 806,40 грн. (у т.ч. ПДВ 134,40 грн.), №425 від 15.11.2013 р. на суму 400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 16,67 грн.), №437 від 22.11.2013 р. на суму 800,00 грн. (у т.ч. ПДВ 133,33 грн.), №438 від 25.11.2013 р. на суму 1100,00 грн. (у т.ч. ПДВ 183,33 грн.), №440 від 25.11.2013 р. на суму 540,00 грн. (у т.ч. ПДВ 90,00 грн.), №11 від 17.01.2014 р. на суму 1100,00 грн. (у т.ч. ПДВ 183,33 грн.).

Вартість отриманого товару була повністю сплачена позивачем у безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ "Промзвено", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №761 від 16.07.2013 р. у сумі 3600,00 грн., №121 від 10.12.2012 р. на суму 3635,25 грн., №190 від 17.01.2013р. на суму 2700,00 грн., №205 від 22.01.2013 р. у сумі 2912,00 грн., №235 від 06.02.2013 р. на суму 1878,00 грн., №246 від 11.02.2013 р. у сумі 8050,00 грн., №264 від 18.02.2013 р. на суму 2000,00 грн., №271 від 20.02.2013 р. на суму 4050,00 грн., №306 від 28.02.2013 р. на суму 130,00 грн., №311 від 28.02.2013 р. на суму 7874,00 грн., №318 від 06.03.2013 р. на суму 175,00 грн., №337 від 12.03.2013 р. у сумі 3522,00 грн., №341 від 13.03.2013 р. у сумі 11475,00 грн., №358 від 15.03.2013 р. у сумі 4480,00 грн., №363 від 18.03.2013 р. на суму 4000,00 грн., №390 від 25.03.2013 р. на суму 12000,00 грн., №386 від 27.03.2013 р. на суму 4800,00 грн., №468 від 17.04.2013 р. на суму 3375,00 грн., №469 від 17.04.2013 р. на суму 2700,00 грн., №472 від 18.04 2015 р. на суму 4000,00 грн., №474 від 18.04.2013 р. на суму 1200,00 грн., №501 від 26.04.2013 р. на суму 33883,00 грн., №506 від 20320,00 грн., №534 від 14.05.2013 р. на суму 1200,00 грн., №567 від 21.05.2013 р. на суму 630,00 грн., №651 від 14.06.2013 р. на суму 12000,00 грн., №702 від 01.07.2013 р. на суму 2625,00 грн., №708 від 03.07.2013 р. на суму 700,00 грн., №735 від 10.07.2013 р. на суму 1200,00 грн., №740 від 11.07.2013 р. на суму 12800,00 грн., №752 від 15.07.2013 р. на суму 1248,00 грн., №797 від 25.07.2013 р. на суму 3720,00 грн., №806 від 29.07.2013 р. на суму 20000,00 грн., №810 від 30.07.2013 р. на суму 3120,00 грн., №820 від 31.07.2013 р. на суму 100,12 грн., №846 від 07.08.2013 р. на суму 1560,00 грн., №890 від 20.08.2013 р. на суму 409,00 грн., №898 від 21.08.2013 р. на суму 1200,00 грн., №1116 від 22.10.2013 р. на суму 25200,00грн., №1138 від 28.10.2013 р. на суму 400,00 грн., №1214 від 15.11.2013 р. на суму 400,00 грн., №1229 від 18.11.2013 р. на суму 806,40 грн., №1245 від 22.11.2013 р. на суму 800,00 грн., №1252 від 25.11.2013 р. на суму 1100,00 грн., №1257 від 26.11.2013 р. на суму 540,00 грн., №1415 від 17.01.2014 р. на суму 1100,00 грн., №1500 від 26.02.2014 р. на суму 3600,00 грн.

На виконання договірних відносин ТОВ "Промзвено" виписано на адресу позивача податкові накладні № 229 від 07.12.2012 р. на суму 935,88 грн. (у т.ч. ПДВ 155,88 грн.); №230 від 10.12.2012 р. на суму 2700,00 грн. (у т.ч. ПДВ 450,00 грн.), №10 від 17.01.2013 р. на суму 2700,00 грн. (у т.ч. ПДВ 450,00 грн.); №14 від 22.01.2014 р. на суму 2912,00 грн. (у т.ч. ПДВ 485,00 грн.); №28 від 06.02.2013 р. на суму 1878,00 грн. (у т.ч. ПДВ 313,00 грн.), №32 від 11.02.2013 р. на суму 4000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 666,67 грн.), №33 від 11.02.2013 р. на суму 4050,00 грн., №40 від 18.02.2013 р. у сумі 2000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 333,33 грн.) (у т.ч. ПДВ 675,00 грн.), №45 від 20.02.2013 р. на суму 4050,00 грн. (у т.ч. ПДВ 675,00 грн.), №32 від 26.02.2014 р. на суму 3600,00 грн. (у т.ч. ПДВ 600,00 грн.), №52 від 26.02.2013 р. на суму 3474,00 грн. (у т.ч. ПДВ 579,00 грн.), №55 від 28.02.2013 р. на суму 130,00 грн. (у т.ч. ПДВ 21,67 грн.), №56 від 28.02.2013 р. на суму 4400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 733,33 грн.), №62 від 06.03.2013 р. на суму 175,00 грн. (у т.ч. ПДВ 29,17 грн.), №65 від 07.03.2015 р. на суму 6075,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1012,50 грн.), №69 від 12.03.2013 р. на суму 3522,00 грн. (у т.ч. ПДВ 587,00 грн.), №73 від 12.03.2013 р. на суму 5400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 900,00 грн.), №75 від 15.03.2013 р. на суму 4480,00 грн. (у т.ч. ПДВ 746,67 грн.), №77 від 15.03.2013 р. на суму 4000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 666,67 грн.), №86 від 25.03.2013 р. на суму 12000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2000,00 грн.), №91 від 27.03.2013 р. на суму 4800,00 грн. (у т.ч. ПДВ 800,00 грн.), №108 від 15.04.2013 р. на суму 2700,00 грн. (у т.ч. ПДВ 450,00 грн.), №116 від 17.04.2013 р. на суму 3375,00 грн. (у т.ч. ПДВ 562,50 грн.), №122 від 18.04.2013 р. на суму 4000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 666,67 грн.), №121 від 18.04.2013 р. на суму 1200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 200,00 грн.), №132 від 23.04.2013 р. на суму 6385,00 грн., №134 від 25.04.2013 р. на суму 12270,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2045,00 грн.), ( у т.ч. ПДВ 1064,17 грн.), №135 від 25.04.2013 р. на суму 4050,00 грн. (у т.ч. ПДВ 675,00 грн.), №136 від 26.04.2013 р. на суму 21713,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3618,83 грн.), №137 від 29.04.2013 р. на суму 9785,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1630,83 грн.), №142 від 14.05.2013 р. на 1200, 00 грн. (у т.ч. ПДВ 200,00 грн.), №156 від 21.05.2013 р. на суму 630,00 грн. (у т.ч. ПДВ 105,00 грн.), №173 від 14.06.2013 р. на суму 12000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2000,00 грн.). №186 від 27.06.2013 р. на суму 875,00 грн. (у т.ч. ПДВ 145,83 грн.), №187 від 01.07.2013 р. на суму 1750,00 грн. (у т.ч. ПДВ 291,67 грн.), №191 від 03.07.2013 р. на суму 700,00 грн. (у т.ч. ПДВ 116,67 грн.), №198 від 10.07.2013 р. на суму 12800,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2133,33 грн.), №197 від 10.07.2013 р. на 1200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 200,00 грн.), №205 від 15.07.2013 р. на суму 1248,00 грн. (у т.ч. ПДВ 208,00 грн.), №211 від 16.07.2013 р. на суму 3600,00 грн. (у т.ч. ПДВ 600,00 грн.), №228 від 25.07.2013 р. на суму 3720,00 грн. (у т.ч. ПДВ 620,00 грн.), №234 від 29.07.2013 р. на суму 20000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3333,33 грн.), №236 від 30.07.2013 р. на суму 3120,00 грн. (у т.ч. ПДВ 520,00 грн.), №237 від 30.07.2013 р. на суму 100,12 грн. (у т.ч. ПДВ 16,69 грн.), №242 від 07.08.2013 р. на суму 1560,00 грн. (у т.ч. ПДВ 260,00 грн.), №258 від 20.08.2013 р. на суму 409,00 грн. (у т.ч. ПДВ 68,17 грн.), №261 від 20.08.2013 р. на суму 1200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 200,00 грн.), №312 від 21.10.2013 р. на суму 1200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 200,00 грн.), №313 від 21.10.2013 р. на суму 24000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 4000,00 грн.), №324 від 28.10.2013 р. на суму 400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 66,67 грн.), №352 від 18.11.2013 р. на суму 806,40 грн. (у т.ч. ПДВ 134,40 грн.), №346 від 15.11.2013 р. на суму 400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 66,67 грн.), №358 від 22.11.2013 р. на суму 800,00 грн. (у т.ч. ПДВ 133,33 грн.), №362 від 25.11.2013 р. на суму 1100,00 грн. (у т.ч. ПДВ 183,33 грн.), №365 від 26.11.2013 р. на суму 540,00 грн. (у т.ч. ПДВ 90,00 грн.), №9 від 17.01.2014 р. на суму 1100,00 грн. (у т.ч. ПДВ 183,33 грн.)

Також, як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2014 року між ТОВ Діпнет Україна" (покупець) та ТОВ "Євротелекомгруп" (постачальник) укладено договір поставки №1126-01, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, здійснити поставку товару, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених договором.

Факт придбання запчастин підтверджується наданими позивачем видатковими накладними №272 від 02.04.2015 р. на суму 21600,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3600,00 грн.), №334 від 27.04.2015 р. на суму 53298,00 грн. (у т.ч. ПДВ 8883,00 грн.), №341 від 29.04.2015 р. на суму 4968,00 грн. (у т.ч. ПДВ 828,00 грн.) та рахунками на оплату №331 від 02.04.2015 р. на суму 21600,00 грн. (у. т.ч. ПДВ 3600,00 грн.), №414 від 27.04.2015 р. на суму 53298,00 грн. (у т.ч. ПДВ 8883,00 грн.), №422 від 29.04.2015 р. на суму 4968,00 грн. (у т. ч. ПДВ 828,00 грн.),

На підтвердження оплати придбаного товару, позивачем надано та долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень №2627 від 02.04.2015 р. на суму 21600,00 грн., №2712 від 27.04.2015 р. на суму 53298,00 грн., №2718 від 29.04.2015 р. на суму 4968,00 грн., №2746 від 06.05.2015 р. на суму 4860,00 грн., №2862 від 03.06.2015 на суму 5063,04 грн., №2970 від 25.06.2015 р. на суму 3696,12 грн.

Крім того, у травні 2015 року ТОВ "Діпнет Україна" придбано у ТОВ "Комп Інформ Груп" медіаконвертер D-Link DMC-G01LC (Gigabit Ethernet to Gigabit SFP) та адаптер перехідник USB/2 ps клавіатура + миш.

На підтвердження реальності вказаної господарської операції, позивач надав до суду видаткові накладні №2505/006 від 25.05.2015 р. на суму 63787,92 грн. (у т.ч. ПДВ 10631,32 грн.), №2705/073 від 27.05.2015 р. на суму 7260,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1210,00 грн.) та рахунки на оплату №08721 від 20.05.2015 р. на суму 63787,92 грн. (у т.ч. ПДВ 10631,32 грн.), №09226 від 27.05.2015 р. на суму 7260,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1210,00 грн.).

Вартість отриманого товару сплачена позивачем у безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень №2813 від 22.05.2015 р. на суму 63787,92 грн., №2832 від 28.05.2015 р. на суму 7260,00 грн.

Як зазначив під час розгляду справи позивач, транспортування придбаних у ТОВ "Комп Ін форм Груп", ТОВ "Промзвено", ТОВ "Євротелекомгруп" товарів здійснювалось із залученням перевізників ПП "Нічний експрес", ТОВ "Інтайм", ТОВ "Делівері". На підтвердження вказаних доводів надано копії відповідних договорів та первинної документації.

Також, під час судового розгляду встановлено, що між ТОВ "Діпнет Україна" та Концерном "Високі технології права" (Концерн "ВТП") укладено договір купівлі-продажу №220 від 10.04.2015 р.

За умовами вказаного договору продавець (Концерн "ВТП") зобов'язується передати у власність покупцю (ТОВ "Діпнет Україна") товаро-матеріальні цінності (мережеве обладнання), а покупець зобов'язуються прийняти та своєчасно оплатити товаро-матеріальні цінності на умовах даного договору.

На підтвердження факту отримання товару, позивачем надано копії видаткових накладених №14/04 від 14.04.2015 р. на суму 55498,99 грн. (у т.ч. ПДВ 9249,83 грн.), №20/04 від 20.04.2015 р. на суму 59405,06 грн. (у т.ч. ПДВ 9900,84 грн.), №28/04 від 28.04.2015 р. на суму 254001,30 грн. (у т.ч. ПДВ 42333,55 грн.).

Частиною 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до абз. 27 п.1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Позивачем на підтвердження факту транспортування продукції надано та долучено до матеріалів справи копії відповідних товарно-транспортних накладних №1304.01 від 14.04.2015 р. на суму 55498,99 грн., №1904.02 від 20.04.2015 р. на суму 59405,06 грн., №2704.02 від 28.04.2015 р.

Крім того, 09.01.2015 року ТОВ "Діпнет Україна" укладено договір купівлі-продажу №6 з ТОВ "Техно-промкомплекс", згідно якого продавець (ТОВ "Техно-промкомплекс") зобов'язується передати у власність покупцю (ТОВ "Діпнет Україна") товаро-матеріальні цінності: будівельні матеріали, електротехнічну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити ці товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору.

Факт отримання зазначених товарів підтверджується наданими видатковими накладними №01/04 від 01.04.2015р. на суму 84023,40 грн. (у т.ч. ПДВ 14003,90 грн.), №06/04 від 06.04.2015 р. на суму 282283,48 грн. (у т.ч. ПДВ 47047,25 грн.).

Транспортування придбаного товару підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною №0504/01 від 06.04.2015 р.

На підтвердження доказів оплати вартості придбаного товару, позивачем надано платіжні доручення №2624 від 20732,65 грн., №2645 від 06.04.2015 р. на суму 6325,20 грн., №2666 від 10.04.2015 р. на суму 3642,67 грн., №2670 від 15.04.2015 р. на суму 3781,05 грн., №2686 від 17.04.2015 р. на суму 12702,76 грн., №2709 від 24.04.2015 р. на суму 2497,45 грн., №2713 від 27.04.2015 р. на суму 129859,00 грн., №2721 від 30.04.2015 р. на суму 2673,23 грн.

Наявність у позивача необхідних складських приміщень для зберігання придбаного товару податковим органом не заперечується та підтверджується актом перевірки.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

При цьому, як випливає з акта перевірки, всі необхідні первинні документи, що підтверджують фактичне виконання правочину з постачання товару були досліджені в ході перевірок.

З огляду на зазначене, позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентами господарських операцій.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України).

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємці", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб,яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки продукції.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами, та як наслідок, правомірність формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому вони є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 року по справі №820/10480/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З приводу розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 14.07.2011 року № 3674-VI.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою слід сплатити 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року 1218 грн. 00 коп.

Таким чином розмір судового збору, що підлягає сплаті, становить 3423 (три тисячі чотириста двадцять три) грн. 63 коп.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір", апелянт не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних умовах.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, звертаючись із апеляційною скаргою, не надав доказів сплати судового збору, проте надав клопотання, в якому просив звільнити від сплати судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року клопотання відповідача задоволено частково та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.2 ст. 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь апелянта, суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України вищевказаної суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 88, 94, 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2015р. по справі №820/10480/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Харківської області (вул. Садова, 10, м.Дергачі, Харківська обл., 62300, код ЄДРПОУ 39859941) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3423 (три тисячі чотириста двадцять три) грн. 63 коп..

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Водолажська Н.С.

Повний текст ухвали виготовлений 29.02.2016 р.