Рішення № 56157346, 23.02.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2016 р.Справа №917/2486/15

за позовом дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Куйбишева, 22-а, м.Полтава, 36000

до Приватного підприємства "Український технічний, будівельний та обслуговуючий центр", просп.МируАДРЕСА_1, м.Полтава, 36004

про стягнення грошових коштів у розмірі 80 061,23 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: не з'явилися.

від відповідача: не з'явилися.

Розглядається позов про стягнення 80 061,23 грн. заборгованості, з яких: 67 425,65 грн. основного боргу за договором про виконання робіт від 16.07.2015р., 642,30 грн. 3% річних, 296,68 грн. інфляційних, 11696,60 грн. пені.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Позивач явку представника в засідання не забезпечив, до суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі (вх. № 2268 від 23.02.2016р.). В заяві позивач також повідомив, що позовні вимоги підтримує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час день і місце проведення судових засідань, вимог ухвал суду не виконав, відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно зі ст.77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання кваліфікується підставою для відкладення розгляду справи у випадку, якщо з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка представників сторін у судове засідання 23.02.2016р. не унеможливлює розгляд справи № 917/2486/15, відтак не є підставою для відкладення розгляду справи за ст.77 ГПК України.

У п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що суд не викликав представників сторін у судове засідання, не визнавав їх явку обов'язковою, неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

За даних обставин, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Матеріалами справи підтверджується, що 16 липня 2015 року між Приватним підприємством "Український технічний, будівельний та обслуговуючий центр" (далі за текстом - відповідач, Замовник) та дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі за текстом - позивач, виконавець) укладений договір про виконання робіт (далі - договір).

Умовами договору визначено, зокрема, наступне:

- п.1.1. замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов договору будівельні роботи фортикаційних споруд у передмісті Артемівська Донецької області, а замовник зобов"язується прийняти та оплатити такі роботи.

- п.2.1.Ціна договору становить 67 425,65 грн. з урахуванням ПДВ. У випадку продовження строку виконання робіт ціна договору підлягає збільшенню, про що сторони укладають додаткову угоду.

- п.2.2- п.2.4. Оплата здійснюється поетапно з авансовим платежем. Аванс у розмірі 70 % договірної вартості робіт сплачується Виконавцю протягом 1 дня після вступу Договору в дію, шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок Виконавця. Остаточні розрахунки за Договором проводяться протягом 2 днів після підписання акту виконаних робіт, шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок Виконавця.

- п.3.1. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором для винної Сторони настає відповідальність, передбачена чинним законодавством України. За несвоєчасну оплату виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Як зазначає у позові позивач, він, як Виконавець, своєчасно та з належною якістю відповідно до завдання Замовника та умов Договору виконав роботи.

Факт виконання позивачем вказаного обсягу робіт на загальну суму 67 425,65 грн. підтверджується підписаним 31.08.2015р. представниками сторін та скріпленим печатками сторін Актом здачі-прийняття виконаних робіт. В пункті 2 акту зазначено, що замовник не має претензій по об"єму, якості та строкам виконаних робіт.

Позивач стверджує, що відповідач, порушуючи умови Договору та норми чинного законодавства, не виконав свої зобов'язання щодо оплати робіт у порядку та розмірі, передбаченому пунктами 2.2., 2.3., 2.4. Договору, в зв'язку з чим на час розгляду справи господарським судом у відповідача обліковується заборгованість у розмірі 67 425,65 грн. перед позивачем.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 67 425,65 грн. основного боргу за договором про виконання робіт від 16.07.2015р., 642,30 грн. 3% річних, 296,68 грн. інфляційних, 11696,60 грн. пені.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про виконання робіт.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору про виконання робіт, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору підряду.

За визначенням ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За загальним правилом, встановленим в ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 67 425,65 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір про виконання робіт від 16.07.2015р., Акт здачі-прийняття виконаних робіт від 31.08.2015р.) та підлягають задоволенню. Дані обставини відповідачем не заперечуються.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

У п. 3.1 Договору сторони узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором для винної Сторони настає відповідальність, передбачена чинним законодавством України. За несвоєчасну оплату виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 11696,60 грн. пені за період з 18.07.2015 р. по 24.11.2015 р., 642,30 грн. 3 % річних за період з 18.07.2015 р. по 24.11.2015 р., 396,68 грн. інфляційних за період з 18.07.2015 р. по 24.11.2015 р., суд прийшов до висновку, що заявлені розміри пені, 3% річних та інфляційних відповідачем не спростовані, відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" та підлягають задоволенню (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 67 425,65 грн. основного боргу за договором про виконання робіт від 16.07.2015р., 642,30 грн. 3% річних, 296,68 грн. інфляційних, 11696,60 грн. пені підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Український технічний, будівельний та обслуговуючий сервіс» (код ЄДРПОУ 37115318, 36004, АДРЕСА_2) на користь Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 32017261, 36024, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Куйбишева, буд. 22-А) 67 425,65 грн. основного боргу, 642,30 грн. 3% річних, 296,68 грн. інфляційних, 11696,60 грн. пені, 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.02.2016р.

Суддя О. А. Киричук