Рішення № 56157341, 26.02.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 лютого 2016 р. Справа № 918/21/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Мале приватне підприємство- фірма "Ямуна"

до відповідача ОСОБА_1 підприємство "Мега"

про стягнення коштів в сумі 161 792,50 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_2

від відповідача: представник не з"явився.

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство - фірма "Ямуна" (надалі - позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Мега" (надалі - відповідач) в якому просить стягнути з останнього кошти за договором купівлі-продажу оптової партії товарів №15/04/27-1 (надалі-Договір) від 27.04.2015 року в сумі 161792,50 грн.

В обгрунтування позову, Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору, Позивач відпустив товар а Відповідач зобов"язувався прийняти та оплатити товар, однак цього зобов"язання не виконав.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, явку представника повторно в судове засідання не забезпечив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями №№330240316940 1, та 330240320439 8.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

27 квітня 2015 року між Малим приватним підприємством - фірмою «Ямуна» (як - Постачальником) та ОСОБА_1 підприємством «Мега» (як Покупцем) укладено Договір купівлі-продажу оптової партії товарів №15/04/27-1 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та провести оплату за нього.

Відповідно до п. 1.2. Договору, вид, найменування та асортимент товару визначається у замовленні (специфікації) Покупця.

Так, 28 квітня 2015 року сторонами погоджено Специфікацію №1 (далі - Специфікація), яка є невід'ємною частиною Договору.

У відповідності до даної Специфікації, Постачальник зобов'язується відвантажити, а Покупець оплатити та прийняти товар - лавровий лист, в кількості 4140 кг., на загальну суму з ПДВ - 230 018,40 грн. (двісті тридцять тисяч вісімнадцять гривень 40 коп.).

Поставка товару здійснюється в період з 29.04.2015 року по 30.04.2015 року, а оплата здійснюється рівними частинами протягом травня - грудня 2015 року згідно графіку:

- 28 768,40 грн. до 15.05.2015р.;

- 28 780,00 грн. до 15.06.2015р.;

- 28 750,00 грн. до 15.07.2015р.;

- 28 750,00 грн. до 15.08.2015р.;

- 28 750,00 грн. до 15.09.2015р.;

- 28 750,00 грн. до 15.10.2015р.;

- 28 750,00 грн. до 15.11.2015р.;

- 28 750,00 грн. до 15.12.2015р.

На виконання умов договору, 29 квітня 2015 року МППФ «Ямуна» відвантажило товар, відповідно до видаткової накладної №553, який було отримано повноважним представником Відповідача, згідно довіреності на отримання товару №8 від 29.04.2015р..

Однак, Відповідач оплатив товар частково, на суму 59 500,00 грн.

Розділом 10 Договору встановлено порядок вирішення спорів. Так, всі спори і суперечки, які виникають між Сторонами у зв'язку з цим Договором (його тлумаченням, виконанням, призупиненням іт.д.), Сторони будуть прагнути вирішити шляхом переговорів. Якщо Сторони не можуть дійти до згоди, то спір або суперечка, які виникають за Договором або у зв'язку з ним, підлягають розгляду в господарському суді відповідно до підсудності, встановленої законом.

10 серпня 2015 року господарським судом Рівненської області затверджено мирову угоду між підприємствами. Даною мировою угодою врегульовано питання оплати заборгованості в сумі основного боргу 86 268,40 грн. (вісімдесят шість тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 40 коп., що виник станом на 20 липня 2015 року (за період з 15.05.2015 по 15.07.2015).

Станом на день подання позову до суду, утворилась заборгованість Відповідача перед Позивачем в сумі 143 750,00 грн. (сто сорок три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., починаючи з 15 серпня 2015 року.

25 грудня 2015 року Позивачем направлено претензію Відповідачу про сплату заборгованості, якою МППФ «Ямуна» вимагала від Покупця оплатити суму боргу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня її отримання.

Проте, станом на 12 січня 2016 року сума існуючої заборгованості не сплачена.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Така ж норма встановлена і статтею 193 Господарського кодексу України.

Відповідно ж до ст.530 ЦКУ якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 143750,00 грн. заборгованості за поставлений товар грунтується на договорі та законі, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до п.8.3 Договору передбачено відповідальність Покупця за несвоєчасну оплату товару - у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов Договору протягом більше, ніж 10 (десять) календарних днів, Покупець також сплачує на користь Постачальника пеню, яка обчислюється з 11 (одинадцятого) дня прострочення оплати відповідної партії товару і становить 1 000 гривень за кожен день прострочки.

За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 13709,25 грн., 1060,60 грн. 3% річних,за період з 26.08.2015р по 12.01.2016р., які розраховані за кожний період заборгованості, інфляційні втрати у сумі 3272,65 грн., за період з серпня по грудень 2015 року. При цьому пеня нараховувалась відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 ГК України).

У силу вимог частин 1, 2 статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих позивачем сум пені та 3% річних, інфляційних втрат, прийшов до висновку що наданий позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 13709,25 грн., 1060,60 грн. 3% річних, за період з 26.08.2015р по 12.01.2016р., інфляційні втрати у сумі 3272,65 грн., за період з серпня по грудень 2015 року є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відповідно такими що підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач довів наявність заборгованості по оплаті за товар, а відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За результатами розгляду справи суд вирішує також питання про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, як складової судових витрат, керуючись нормами ст.ст. 44, 49 ГПК України та враховуючи конкретні обставини справи.

На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката до справи долучено договір про надання адвокатських послуг від 10.01.2016р., укладений Позивачем із адвокатським об"єднанням "Скорпіон", свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 471, платіжне доручення № 316365 від 12.01. 2016 року, з якого вбачається, що Позивач оплатив вартість адвокатських послуг у розмірі 5000 грн., та акт виконаних робіт від 26.02.2016 року.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з оплати послуг адвоката.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладається судовий збір, так як спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Керуючись статтями 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Мега" (33000, м. Рівне, вул. Старицького, 32, код ЄДРПОУ 32471408) на користь Малого приватного підприємства - фірми "Ямуна" (33000, м. Рівне, вул. Дворецька, 182, код ЄДРПОУ 30352116) 143 750,00 (сто сорок три тисячі сімсот п"ятдесят ) грн. основної заборгованості, 3272,65 (три тисячі двісті сімдесят дві) грн. 65 коп. інфляційних втрат; 1060,60 (одну тисячу шістьдесят) грн. 60 коп. 3% річних; 13709,25 (тринадцять тисяч сімсот дев"ять) грн. 25 коп. пені, 5000,00 (п"ять тисяч) грн. адвокатських послуг, та 2426,89 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 29 лютого 2016 року.

Суддя Марач В.В.