Рішення № 56157319, 25.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2016 р.Справа № 916/5122/15

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь";

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КОПІЙКА-ЦЕНТР";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КАМЕЛІЯ ТРЕЙД";

про захист авторських прав та стягнення 27560,00грн.

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю;

Від третьої особи: не зявився;

Суть спору: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КОПІЙКА-ЦЕНТР" про захист авторських прав та стягнення 27560,00грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.12.2015р. порушено провадження у справі №916/5122/15.

21.01.2016р. за вх.суду№2-291/16 відповідач звернувся до суду з клопотанням про залучення іншого відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КАМЕЛІЯ ТРЕЙД" посилаючись на те, що ТОВ "КАМЕЛІЯ ТРЕЙД" є постачальником спірного товару, а саме дитячої папки А5 на змійці.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення іншого відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.01.2016р. було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КАМЕЛІЯ ТРЕЙД".

26.01.2016р. за вх.суду№1731/16 позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення доказів, а саме доказів направлення залученій третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів.

17.02.2016р. за вх.суду№3852/16 позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення доказів, а саме дитячої кольорової папки на блискавці з зображенням персонажів з серіалу "Маша і Мєдвєдь" у кількості 2-х штук, копії курєрської накладної та листа про припинення порушення авторського права та мирного врегулювання спору від 20.02.2015р.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позов за вх.суду№3750/16 від 16.02.2016р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на той факт, що відповідач незаконно розповсюджує дитячі кольорові папки на блискавці з зображенням частини аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", що в свою чергу, є незаконним, суперечить чинному законодавству про авторське право та суміжні права, порушує виключні авторські права субєкта авторського права - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь".

На підтвердження доводів, позивач, крім іншого, посилається на фіскальні чеки від 18.07.2015р. згідно з якими було придбано дві одиниці товару. а саме "папка А5 на змейке ц" у магазині "Копійка" ТОВ "КОПІЙКА-ЦЕНТР" за адресою м. Одеса, Добровольського, 70б. В зазначених чеках міститься інформація про субєкта господарювання, а саме ТОВ ТОВ "КОПІЙКА-ЦЕНТР", його податковий номер, місцезнаходження господарської діяльності, інформація про реалізований товар, вартість товару 12,15грн. за одну одиницю та відомості щодо оплати карткою. Позивач зазначає, що оплата за товар проводилася з використанням платіжної картки платіжного терміналу, а тому факт розповсюдження контрафактного товару додатково підтверджується чеком "Приватбанк".

Крім того, у своєму позові позивач зауважує, що вина останнього полягає в тому, що відповідач не звертався до позивача ані за офіційною інформацією про поставлений товар, ані за дозволом реалізувати наявний у відповідача контрафактний товар, а просто ввів свідомо та умисно вказаний товар в цивільний обіг.

Водночас, позивач зазначає, що йому не відомо про час початку продажу контрафактної продукції, тому що такі відомості можуть бути отримані з бухгалтерських документів відповідача. Проте, відповідач є власником магазину, торгівельний потік людей в якому великий, що впливає на масштаби закупівель товару для реалізації, виходячи з цього можна дійти однозначного висновку, що до постачальників відповідача встановлені вимоги, при яких вони зобовязані постачати товари партіями в сотні примірників, а отже обсяг порушення відповідачем прав позивача є багаторазовим і значним.

Крім іншого, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" посилається на положення постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" від 4 червня 2010 року №5.

Як зазначає позивач, 20.02.2015р. ТОВ "Маша і Мєдвєдь" було направлено лист на адресу відповідача щодо припинення порушення авторського права та мирового врегулювання спору, однак, як зазначає позивач, даний лист відповідачем було проігноровано.

Щодо розрахунку суми компенсації позивач посилається на ч.2 ст. 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права" та положення постанови Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із захистом прав інтелектуальної власності" якими встановлено, що за один випадок порушення встановлюється компенсація у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що є мінімальною санкцією за такий вид порушення, враховуючи, що позивачем було зафіксовано два окремі випадки порушення авторського права та стягненню підлягає компенсація у розмірі 27560,00грн. (2 випадки порушення х 10 мінімальних заробітних плат (мінімальний розмір компенсації за окремий факт протиправного використання обєкта авторського права) = 2х1378,00грн.=27560,00грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача компенсацію у сумі 27560,00грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що інформація про артикул товару та його найменування на чеках від 18.07.2015р. відсутні. Доказів, що представником позивача придбані саме папки з малюнком "Маша і Мєдвєдь" не надано. На етикетці маркування товару зазначено: папка на блискавці А5 №026, штрих код 6926662300026, постачальник ТОВ "КАМЕЛІЯ ТРЕЙД". Позначення того, що це папки "Маша і Мєдвєдь" відсутнє. Артикул №026 та штрих код 6926662300026 мають папки інших малюнків і забарвлень від постачальника ТОВ "КАМЕЛІЯ ТРЕЙД". Відповідач зазначає про те, що відеозапис контрольних закупок не можуть бути прийняті в якості доказів, оскільки відеозапис був зроблений таємно, без згоди власника приміщення. Крім того на відеозапису відсутня дата і час проведення відео зйомки, відсутній доказ придбання товару саме в магазині "Копійка", розташованому в м. Одесі на пр-ті Добровольського, 70б.

Щодо зображення на папках персонажів "Маша і Мєдвєдь" відповідач посилається на те, що позивачем не надано доказів відповідності малюнка на папці персонажам мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь". Посилання позивача на висновок експерта №122/14 від 05.11.2014р. не має відношення до спірного товару.

Крім того відповідач посилається на те, що постачальником товару "папка на блискавці А5 №026, штрих код 6926662300026" є ТОВ "КАМЕЛІЯ ТРЕЙД" згідно договору поставки №ПКЦ-49/0106-11 від 01.06.2011р. за яким відповідач не несе відповідальності за порушення постачальником прав інтелектуальної власності третіх осіб, а також авторських прав, у звязку з чим відповідач є добросовісним покупцем і не міг знати (припускати) про порушення авторських прав при поставці та виробництві товару.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в позові у повному обсязі.

Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми компенсації у розмірі 27560,00грн., у звязку із порушенням останнім виключних авторських прав позивача на частину аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь".

При цьому, предметом доведення по справі про стягнення компенсації за порушення авторського права, про що зазначено також у п. 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", є, по-перше, належність позивачу авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, по-друге, додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

Так, суд зазначає, що тягар доказування покладається на сторін наступним чином: позивач має довести наявність у нього авторського права, яке на його думку порушено, а відповідач, в свою чергу, має довести правомірність використання ним обєкту авторського права.

Оцінюючи належність ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" авторського права на частину аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", суд зазначає наступне.

Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.

За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2008р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Студія "Анимаккорд" (Замовник) та ОСОБА_4 (автор-виконавець) укладено авторський договір замовлення №ОК-2/2008 відповідно до п. 1.1 якого автор-виконавець зобовязався створити і передати Замовнику сценарій 8 серій дитячого серіалу "Маша и Медведь" в строк до 23.09.2008р., а Замовник зобовязався прийняти його та оплатити.

23.09.2008р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Студія "Анимаккорд" та ОСОБА_4 було підписано акт здачі-приймання робіт відповідно до якого Автор-виконавець створив та передав Замовнику сценарій восьми серій дитячого телевізійного серіалу "Маша і Мєдвєдь".

Згідно з п. 1.3 вказаного акту автор-виконавець передав виключне право на сценарій восьми серій дитячого телевізійного серіалу "Маша і Мєдвєдь" (мовою оригіналу: "Первая встреча", "Весело-весело встретим Новый год", "До весны не будить", "Ловись рыбка", "ОСОБА_2 пришла", "Позвони мне, позвони", "С волками жить", "Следы евиданных зверей") в повному обємі Замовнику.

В подальшому, на підставі службового завдання від 12.05.2008р. №1/МиМ-С1 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Студія "Анимаккорд" було доручено режисеру-постановнику ОСОБА_5, а останнім створено авторським трудом творчого колективу аудіовізуальний анімаційний твір серію анімаційного серіалу „Маша и Медведь під робочою назвою „Первая встреча, про що свідчить акт приймання фільму від 06.01.2009р.

08.06.2010р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Студія "Анимаккорд" (Правовласник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маша і Медвєдь" (Набувач) було укладено договір №010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (серіал "Маша и Медведь") (надалі договір № 010601-МиМ від 08.06.2010р.), за умовами якого Правовласник передав Набувачу виключне право на аудіовізуальний твір (8 серій) серіал "Маша и Медведь", а Набувач зобовязався сплатити Правовласнику обумовлену договором винагороду.

Згідно з п. 1.3 договору №010601-МиМ від 08.06.2010 р. Правовласник гарантував, що він є власником виключного права на аудіовізуальний твір.

Відповідно до п. 1.4 договору № 010601-МиМ від 08.06.2010 р. виключне право на аудіовізуальний твір передається правовласником набувачу в повному об'ємі для використання його будь-яким способом і в будь-якій формі.

Пунктом 2 додатку № 1 до договору від 08.06.2010р. №010601-МиМ передбачено, що одночасно з передачею права на аудіовізуальний твір Правовласник передає Набувачу в повному обсязі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи аудіовізуального твору (включаючи, але не обмежуючись, назвою аудіовізуального твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів аудіовізуального твору, їх іменами, текстом), незалежно від того, чи названі елементи безпосередньо в додатках до договору № 010601-МиМ.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Стаття 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.

За змістом ст. 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" - частина твору, яка може використовуватись самостійно, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2014р. у справі №916/1802/14 встановлено, що персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Маша і Мєдвєдь та зображення персонажів є частинами аудіовізуального твору, які можуть використовуватися самостійно, а тому й розглядатися як твори.

Враховуючи зазначене, оскільки персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь" "Маша" та " Мєдвєдь" є частиною вказаного аудіовізуального твору та може використовуватися самостійно, останній розглядається судом як твір.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2008р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Студія "Анимаккорд" (Ліцензіат) та громадянином ОСОБА_4 (Ліцензіар) було укладено ліцензійний договір №ЛД-1/2008 про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія) (надалі договір №ЛД-1/2008 від 09.06.2008р.), відповідно якого Ліцензіар має виключні права на використання створених одноособовою творчою працею ліцензіара оригінальних малюнків персонажів, що пропонуються до виробництва анімаційного аудіовізуального твору, під назвою "Маша" і "Медведь", а Ліцензіат зацікавлений у використанні зображень Творів та бажає придбати на умовах даного договору право на використання творів.

Пунктом 1.1 договору №ЛД-1/2008 від 09.06.2008р. встановлено, що Ліцензіар надає ліцензіату на термін дії Договору за оплачувану ліцензіатом винагороду право використання творів у встановлених договором межах, на умовах виключної ліцензії, тобто без збереження за ліцензіаром права видачі ліцензій на використання творів способами, передбаченими Договором, іншим особам.

Згідно з п. 2.1 договору №ЛД-1/2008 від 09.06.2008р. право використання творів способами, передбаченими договором, надаються Ліцензіаром Ліцензіату на території всіх країн світу, на термін з дати укладення Договору до 09.06.2019 р. включно.

Відповідно до п. 2.2 договору №ЛД-1/2008 від 09.06.2008р. Ліцензіар надає Ліцензіату право використовувати твори як разом, так і окремо способами, встановленими договором.

Пунктами 2.5-2.7 договору №ЛД-1/2008 від 09.06.2008р. передбачено право Ліцензіата видавати субліцензії без попередньої згоди Лліцензіара, реєструвати твори або їх частини, назви та персонажів як торговельні марки (пункти).

Згідно з п. 2.10 договору № ЛД-1/2008 від 09.06.2008р. якщо треті особи порушують виключне право Ліцензіара, та таке порушення буде зачіпати права Ліцензіата, то названі особи зобов'язуються разом захищати свої права. Відмова Ліцензіара від захисту своїх прав, як і його бездіяльність не є перешкодою для самостійного вжиття Ліцензіатом доречних заходів захисту його прав в передбаченому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши умови договорів, суд доходить висновку про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал "Маша и Мєдвєдь" та на його складові частини, а отже і наявність права захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом.

Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Як зазначає позивач у своєму позові та як вбачається з матеріалів справи, представниками позивача було зафіксовано випадок порушення авторського права та продажу контрафактного товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями чеків від 18.07.2014р. "папка на блискавці А5 №026, штрих код 6926662300026" у кількості 2-х штук вартістю 12,15грн. за одну одиницю. На даних товарах міститься наліпки на яких зазначено ""папка на блискавці А5 №026 та відповідна вартість товарів, що за твердженням позивача дозволяє встановити зв'язок між товаром та розрахунковими документами.

При цьому, з огляду на відсутність жодних доказів, які б свідчили про наявність у відповідача правових підстав для використання частини аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь", суд доходить висновку про порушення відповідачем виключних авторських прав позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Право суб'єкта авторського права, передбачене пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторські та суміжні права", подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій, як альтернативні способи захисту своїх прав відповідають праву суду, передбаченому пунктом "г" частини другої цієї ж статті винести рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

У пункті 51 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", зокрема зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке. Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Таким чином, стягнення компенсації хоча і є самостійним способом захисту авторського права, однак за своєю суттю воно фактично замінює право на стягнення доходу, отриманого порушником, або на відшкодування збитків і має бути співрозмірним.

За змістом вищевказаної Постанови від 17.10.2012 р. №12 розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 27560,00грн., тобто в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, враховуючи 2 окремі факти протиправного використання обєктів авторського права відповідачем, а саме шляхом продажу папки на блискавці А5 №026. В обґрунтування розміру компенсації позивач зазначає, що відповідач свідомо та умисно виставив контрафактний товар на продаж, не звернувшись при цьому до позивача ні за офіційною інформацією про поставлений товар, ні за дозволом на його реалізацію. При цьому, відповідач зобовязаний при прийманні товару до реалізації перевіряти останній на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України. На думку позивача, дійсним наміром відповідача було отримати прибуток незаконним шляхом, через багаторазове порушення виключних прав позивача. При цьому, позивач зазначає, що відновлення попереднього стану до факту порушення прав позивача є неможливим з огляду на наявні факти продажу відповідачем контрафактних товарів, та фактичну неможливість інформування кожного з покупців, про факти придбання ними саме контрафактного товару та відповідну неможливість відповідачу вилучити у покупців придбані контрафактні товари з метою їх знищення.

Крім того, позивач наголошує на понесених ним збитках у вигляді неотримання суми ліцензійного платежу від виробника контрафактного товару.

Відповідач у судовому засіданні зазначив, що у разі задоволення позову він просить суд зменшити розмір компенсації, оскільки вартість реалізованого відповідачем товару складала лише 24,30грн.

Водночас, вирішуючи питання щодо стягнення компенсації та її розміру, суд враховує наступне.

Статтею 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Так, відповідно до підпункту 51.3 пункту 51 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17 жовтня 2012 року №12 у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення (станом на день розгляду справи розмір мінімальної заробітної плати становить 1378,00грн.).

При визначенні розміру компенсації суд враховує, що доведеним є факт реалізації відповідачем контрафактного товару на суму 24,30грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, можливість стягнення з порушника надмірних грошових сум як компенсації за порушення авторського права спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу захисту компенсація перетворюється на джерело отримання субєктом авторського або суміжного права невиправданих додаткових прибутків, суд вважає обґрунтованим та достатнім розмір компенсації у вигляді 10 мінімальних заробітних плат, що складає 13 780 грн.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" підлягають задоволенню частково шляхом присудження до стягнення з відповідача компенсації у розмірі 13780,00 грн.

При цьому, вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, суд вважає правомірним покладення останніх на відповідача з огляду на положення ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої - якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КОПІЙКА-ЦЕНТР" (65028, м. Одеса, вул. Болгарська, 1, код ЄДРПОУ 37678707) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (резидент РФ, 129085, м. Москва, вул. Годовікова, будинок 9, будова 3; ІПН/КПП 7717673901/771701001 в ІФПС №17 СВАО р/р №40702810900000013706 в ПАТ Банк "Открытие", м. Москва БІК 044585297, к/р 30101810500000000297) компенсацію у розмірі 13780/тринадцять тисяч сімсот вісімдесят/грн. та судовий збір у розмірі 1218 /одна тисяча двісті вісімнадцять/грн.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 29 лютого 2016 р.

Суддя Л.В. Степанова