Ухвала суду № 56157289, 29.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

"29" лютого 2016 р.

Справа № 916/4533/15

За позовом: публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк”

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес Плюс”

про стягнення 28 981,01 грн.

В провадженні господарського суду Одеської області знаходилась справа №916/4533/15 за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” до товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес Плюс” про стягнення 28 981,01 грн

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.01.2016р. по даній справі позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” було задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес Плюс” на користь позивача суму основного боргу в розмірі 27 865,06 грн., проценти за користування кредитом в сумі 806,81 грн., пеню в сумі 309,14 грн. та судовий збір в сумі 1 218 грн.

На виконання названого судового рішення, 12.02.2016р. господарським судом був виданий відповідний наказ, який був вручений представнику стягувача.

При цьому, 05.02.2016р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на низку розрахункових рахунків відповідача в межах суми 28 981,01 грн. В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на той факт, що товариство з обмеженою відповідальністю „Прогрес Плюс” вже протягом тривалого часу ухиляється від погашення спірної суми заборгованості, що може значним чином ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Розглянувши клопотання публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” про вжиття заходів до забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Не допускається забезпечення позову у справах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення; надавати емітентом, реєстратором, зберігачем, депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; здійснювати органами державної влади та/або органами місцевого самоврядування покладені на них згідно із законодавством повноваження. Господарський суд, який розглядає спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, може винести ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства в частині зміни розміру статутного капіталу. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

У п.п. 3, 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26 грудня 2011 року N 16 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Проаналізувавши доводи позивача, покладені в обґрунтування заявленого клопотання, суд зазначає, що всупереч вимогам ст.ст. 32, 33 ГПК України необхідність вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтована виключно припущеннями про можливе існування обставин, які можуть ускладнити виконання рішення суду у випадку задоволення позову. При цьому, будь-яких доводів стосовно того, що відповідачем вживаються заходи, направлені на ухилення від майнової відповідальності перед позивачем, останнім суду також надано не було. У зв’язку з викладеним, суд визнає необґрунтованими доводи публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк”, покладені в обґрунтування клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, що має наслідком необхідність відмови у його задоволенні.

Також суд зауважує, що приписами чинного законодавства не передбачено можливості накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача, оскільки відповідно до ст. 67 ГПК України арешт може бути накладений на грошові кошти відповідача, що перебувають на його банківських рахунках.

З огляду на викладене, суд не знаходить правових підстав для вжиття заходів до забезпечення позову публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк”, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову (вх. № 2-602/16 від 05.02.2016р.) публічному акціонерному товариству комерційному банку „ПриватБанк” – відмовити.

Суддя С.П. Желєзна