Рішення № 56157210, 08.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2016р. Справа№ 914/4419/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного транспортно-експедиційного підприємства Автотрансекспедиція, м.Львів

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ЗАХІДСПЕЦБУДМЕХАНІЗАЦІЯ, с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області

про стягнення 15 323,83 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 адвокат (договір про надання адвокатських послуг №21 від 01.09.2015р.; ордер серія ЛВ №032578);

від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Приватним транспортно-експедиційним підприємством Автотрансекспедиція до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ЗАХІДСПЕЦБУДМЕХАНІЗАЦІЯ про стягнення 15 323,83 грн. заборгованості, з яких 12 300,00 грн. основний борг, 2 315,77 грн. пеня, 266,36 грн. інфляційні нарахування та 441,69 грн. 10% річних. Крім судового збору в сумі 1 218,00 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача 1 000,00 грн. витрат за послуги адвоката.

Ухвалою суду від 28.12.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 18.01.2016р.

Ухвалою суду від 18.01.2016р. розгляд справи відкладено на 08.02.2016р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Представником позивача подано письмове пояснення до позовної заяви за вих.№35 від 08.02.2016р. (вх.№4875/16 від 08.02.2016р.), в якому зазначено, що датою вручення документів на оплату відповідачу є дата зазначена на актах виконаних робіт 05.096.2015р., оскільки платіжні документи вручались особисто директору ОСОБА_4 в офісі відповідача. Крім того, долучив до матеріалів справи копію повідомлення про вручення претензії відповідачу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимоги ухвал суду не виконав, причини невиконання вимог суду не пояснив. Про дату, час та місце розгляду спору був належним чином повідомлений, що підтверджується списком №60 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів суду за 22.01.2016р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

11.11.2014р. між Приватним транспортно-експедиційним підприємством «Автотрансекспедиція» (виконавець), в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі статуту та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Західспецбудмеханізація» (замовник), в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі статуту було укладено договір транспортного експедирування №1993/14 (далі по тексту договір).

Згідно п.2.1. договору предметом цього договору є взаємовідносини сторін, які виникають при перевезенні та транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів, що надаються замовником виконавцю для перевезення автомобільним транспортом перевізника чи залучених ним осіб в міжнародному, міжміському та міському сполученнях.

Відповідно до п.2.2. договору за цим договором виконавець зобовязується організовувати перевезення довіреного йому вантажу в пункт призначення та видачу його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобовязується оплатити вартість послуг виконавця.

Згідно п.2.3. договору погоджені сторонами регулють взаємини сторін щодо кожного окремого перевезення. В заявках можуть відображатися також інші істотні умови договору транспортного експедирування, що не були обумовлені сторонами в момент підписання договору.

За умовами п.2.4. договору передбачено, що сторони визнають юридичну силу цього договору, додатків до нього та інших документів, переданих факсимільним чи електронним зв»язком і погоджуються на використання цих документів в господарському суді для захисту своїх інтересів в разі неналежного виконання зобовязань іншою стороною.

Відповідно до п.4.2, п.4.3. договору вартість наданих виконавцем транспортно-експедиційних послуг узгоджується сторонами в заявках або додатку про тарифи. У вартість включаються витрати виконавця на організацію транспортування вантажу та винагорода виконавця з урахуванням ПДВ. Платежі та взаємні розрахунки між сторонами здійснюються на підставі рахунків.

Згідно п.4.4. договору розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі у національній грошовій одиниці України шляхом переказу коштів на поточний рахунок виконавця впродовж 5-ти календарних днів з дати відправлення належним чином оформлених документів (рахунку виконавця, товарно-транспортної накладної (-их) (СМR), акту виконаних робіт та податкової накладної), якщо в заявці не зазначені інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Згідно п.5.3.6. договору у разі несвоєчасних розрахунків, замовник зобовязується оплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день протермінування платежу. А також сплатити 10% річних відповідно до ст.625 ЦК України. Штрафні санкції за несвоєчасні розрахунки нараховуються з моменту виникнення у виконавця права для їх нарахування до моменту повного погашення замовником заборгованості.

Згідно з умовами договору транспортного експедирування №1993/14 від 11.11.2014р. позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом в межах України за визначеними маршрутами, по узгоджених цінах, зазначених у заявках на кожне окреме перевезення, а саме:

- заявка на перевезення №2722-15 від 03.06.2015р. автомобільним транспортом Тент DAF DC 8111 AT, причіп ВС 5546 ХТ, на загальну суму 6000,00 грн., за маршрутом перевезення с.Клесів Рівненська область Рава-Руська Львівська область;

- заявка на перевезення №4057-15 від 24.07.2015р. автомобільним транспортом Тент RENAULRT BC 8062 CM, причіп ВС 4074 ХТ, на загальну суму 6300,00 грн., за маршрутом перевезення с.Соснове Рівненська область Рава-Руська Львівська область.

Відповідно до вищенаведених заявок термін оплати згідно договору.

Позивачем відповідно до вищенаведених перевезень були виставлені рахунки:

- №2722-15 від 05.06.2015р. на загальну суму 6000,00 грн.;

- №4057-15 від 27.07.2015р. на загальну суму 6300,00 грн.

Між сторонами підписано та скріплено печатками:

- акт №89-06.15 АТЕ прийому виконаних робіт (наданих послуг), в якому зазначено, що транспортно-експедиційне обслуговування вантажу згідно договору №1993/14 від 11.11.2014р. та рахунку №2722-15 від 05.06.2015р. на загальну суму 6000,00 грн., виконано в повному обсязі і в обох сторін претензій немає.

- акт №529-07.15АТЕ прийому виконаних робіт (наданих послуг), в якому зазначено, що транспортно-експедиційне обслуговування вантажу згідно договору №1993/14 від 11.11.2014р. та рахунку №4057-15 від 27.07.2015р. на загальну суму 6300,00 грн., виконано в повному обсязі і в обох сторін претензій немає.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно заявок на перевезення №2722-15 від 03.06.2015р. та №4057-15 від 24.07.2015р. своєчасно не провів, відтак, у нього утворилась заборгованість зі сплати основного боргу в розмірі 12 300,00 грн.

19.11.2015р. позивачем було надіслано відповідачу претензію-вимогу №1372 від 19.11.2015р. з вимогою в 7-денний термін з дати виставлення вимоги перерахувати суму заборгованості.

Згідно умов ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати, які відповідно до поданого розрахунку позовних вимог становлять 266,36 грн.

Крім того, позивач керуючись умовами п.5.3.6. договору, у звязку із простроченням оплати за надані послуги з перевезення вантажу, нарахував відповідачу пеню, та 10% процентів річних за користування чужими грошовими коштами, які згідно поданого розрахунку позовних вимог становлять 2 315,77 грн. пеня та 441,69 грн. 10% процентів річних.

Отже, загальна сума заборгованості, яку просить стягнути позивач, становить 15 323,83 грн. заборгованості, з яких 12 300,00 грн. основний борг, 2 315,77 грн. пеня, 266,36 грн. інфляційні нарахування та 441,69 грн. 10% проценти річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1 00,00 грн. витрат за послуги адвоката.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт виконання позивачем своїх зобовязань по договору підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортними накладними:

- № 001067 від 04.06.2015р., за заявкою на перевезення №2722-15 від 03.06.2015р. автомобільним транспортом автомобільним транспортом Тент DAF DC 8111 AT, причіп ВС 5546 ХТ, на загальну суму 6000,00 грн., за маршрутом перевезення с.Клесів Рівненська область Рава-Руська Львівська область;

- №00008235 від 24.07.2015р. за заявкою на перевезення №4057-15 від 24.07.2015р. автомобільним транспортом Тент RENAULRT BC 8062 CM, причіп ВС 4074 ХТ, на загальну суму 6 300,00 грн., за маршрутом перевезення с.Соснове Рівненська область Рава-Руська Львівська область.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами до п.4.4. договору розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі у національній грошовій одиниці України шляхом переказу коштів на поточний рахунок виконавця впродовж 5-ти календарних днів з дати відправлення належним чином оформлених документів (рахунку виконавця, товарно-транспортної накладної (-их) (СМR), акту виконаних робіт та податкової накладної), якщо в заявці не зазначені інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Між сторонами підписано та скріплено печатками:

- акт №89-06.15 АТЕ прийому виконаних робіт (наданих послуг), в якому зазначено, що транспортно-експедиційне обслуговування вантажу згідно договору №1993/14 від 11.11.2014р. та рахунку №2722-15 від 05.06.2015р. на загальну суму 6000,00 грн., виконано в повному обсязі і в обох сторін претензій немає.

- акт №529-07.15АТЕ прийому виконаних робіт (наданих послуг), в якому зазначено, що транспортно-експедиційне обслуговування вантажу згідно договору №1993/14 від 11.11.2014р. та рахунку №4057-15 від 27.07.2015р. на загальну суму 6300,00 грн., виконано в повному обсязі і в обох сторін претензій немає.

Факт надсилання відповідачу рахунків підтверджується поштовими реєстрами наявними у матеріалах справи, а саме від 23.06.2015р. та від 30.07.2015р.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно заявок на перевезення №2722-15 від 03.06.2015р. та №4057-15 від 24.07.2015р. своєчасно не провів, відтак, як стверджує позивач у позовній заяві, у відповідача утворилась заборгованість зі сплати основного боргу в розмірі 12 300,00 грн.

19.11.2015р. позивачем було надіслано відповідачу претензію-вимогу №1372 від 19.11.2015р. з вимогою в 7-денний термін з дати виставлення вимоги перерахувати суму заборгованості. Факт надсилання відповідачу претензії підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 19.11.2015р., яке отримано відповідачем 15.12.2015р. Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Відтак, станом на дату прийняття рішення у справі основний борг відповідача за надані послуги з перевезення вантажу по договору транспортного експедирування №1993/14 від 11.11.2014р. становить 12 300,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 12 300,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до п.5.3.6. договору у разі несвоєчасних розрахунків, замовник зобовязується оплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день протермінування платежу.

Відповідно до п.4.4. договору сторони погодили, що розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі у національній грошовій одиниці України шляхом переказу коштів на поточний рахунок виконавця впродовж 5-ти календарних днів з дати відправлення належним чином оформлених документів (рахунку виконавця, товарно-транспортної накладної (-их) (СМR), акту виконаних робіт та податкової накладної), якщо в заявці не зазначені інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Позивачем відповідно до вищенаведених заявок були виставлені рахунки: №2722-15 від 05.06.2015р. на загальну суму 6 000,00 грн.; №4057-15 від 27.07.2015р. на загальну суму 6300,00 грн., які були надіслані відповідачу відповідно 23.06.2015р. та 30.07.2015р., що підтверджується поштовими реєстрами наявними у матеріалах справи.

Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 2 315,77 грн. пені за період з 06.08.2015р. по 21.12.2015р.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано пеню за період з 06.08.2015р. по 21.12.2015р. на загальну суму 2 315,77 грн. пені, яка підлягає до стягнення з відповідача.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас умовами до п.5.3.6. договору у разі несвоєчасних розрахунків, замовник зобовязується оплатити виконавцю 10% річних відповідно до ст.625 ЦК України.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 10 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання, не звільняє його від відповідальності.

Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 10% процентів річних та інфляційні втрати (за період з 06.08.2015р. по 21.12.2015р.) на загальну суму 441,69 грн. 10% процентів річних та 266,36 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок 10% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано 10% річних на загальну суму 441,69 грн. та 266,36 грн. інфляційних втрат, які підлягають до стягнення з відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення повністю. З відповідача підлягає до стягнення заборгованість в сумі 15 323,83 грн. заборгованості, з яких 12 300,00 грн. основний борг, 2 315,77 грн. пеня, 266,36 грн. інфляційні нарахування та 441,69 грн. 10% проценти річних.

Суд, розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат за послуги адвоката в сумі 1 000,00 грн., зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 01.09.2015р. між Приватним транспортно-експедиційним підприємством Автотрансекспедиція (замовник) та адвокатом ОСОБА_3 (виконавець) було укладено договір №21 про надання адвокатських послуг (надалі договір від 01.09.2015р.) за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання надавати правову допомогу з приводу вирішення спору про стягнення заборгованості з ТзОВ ЗАХІДСПЕЦБУДМЕХАНІЗАЦІЯ.

Згідно п.4.1. договору від 01.09.2015р. сторони погодили, що за роботу, виконану виконавцем, замовник оплачує виконавцю кошти на підставі актів виконаних робіт та звітів про виконану роботу за календарний.

Відповідно до ст.44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Як роз»яснено Вищим господарським судом України у п.п.6.3. п.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Представником позивача не представлено жодних доказів оплати позивачем коштів за надані адвокатські послуги, а також не надано актів виконаних робіт та звітів про виконану роботу, на підставі яких позивач, згідно умов п.4.1. договору про надання адвокатських послуг №21, мав оплатити ці послуги. Позивач не довів, що надані йому адвокатом послуги оплачені.

Відтак, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ЗАХІДСПЕЦБУДМЕХАНІЗАЦІЯ 1000,00 грн. витрат повязаних з наданням адвокатських послуг задоволенню не підлягає.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №4430 від 09.12.2015р. на суму 1 218,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629, 908, 909 ЦК України, ст.ст. 174, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ТзОВ ЗАХІДСПЕЦБУДМЕХАНІЗАЦІЯ (81130, Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники вул.Л.Українки, буд.56; код ЄДРПОУ 34167321) на користь Приватного транспортно-експедиційного підприємства Автотрансекспедиція (79040, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 25544907) 12 300,00 грн. основного боргу, 2 315,77 грн. пені, 441,69 грн. 10% процентів річних та 1 218,00 грн. судового збору.

3. У стягненні витрат на послуги адвоката в сумі 1 000,00 грн. відмовити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 15.02.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.