Рішення № 56157093, 24.02.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 лютого 2016 рокуСправа № 913/1223/15

Провадження №5/913/1223/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 493418 грн. 42 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання Семеніхіна В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, головний юрисконсульт, довіреність від 18.04.2014 № 14-88;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 483654 грн. 12 коп. та 3% річних в сумі 9764 грн. 30 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує несвоєчасними розрахунками відповідача за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2966-ТЕ-20, у звязку з чим на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати та три проценти річних після прийняття 03.03.2015 рішення у справі № 913/177/15 господарським судом Харківської області.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Проте, в минулому судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог у повному обсязі заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 05.01.2016 № 06-05-2.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" укладено договір купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013 № 1359/14-БО-20.

Відповідно до договору позивач зобовязався передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ в кількості, визначеній у п. 2 договору, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

За умовами п. 3.3 договору приймання-передача газу у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.

Оплата за газ згідно п. 6.1 договору здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

В п. 7.2 договору сторони за договором домовились, що у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 договору він зобовязується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У п. 9.3 договору сторони дійшли згоди, що строк, у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років.

На виконання зобовязань за договором, позивач поставив протягом січня-грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 23377873 грн. 51 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 б/н на суму 2670573 грн. 77 коп. (за січень 2014 року), від 28.02.2014 б/н на суму 3282068 грн. 35 коп. (за лютий 2014 року), від 31.03.2014 б/н на суму 3063366 грн. 01 коп. (за березень 2014 року), від 30.04.2014 б/н на суму 1226769 грн. 68 коп. (за квітень 2014 року), від 31.10.2014 б/н на суму 824069 грн. 78 коп. (за жовтень 2014 року), від 30.11.2014 б/н на суму 5438971 грн. 56 коп. (за листопад 2014 року), від 31.12.2014 б/н на суму 6872054 грн. 36 коп. (за грудень 2014 року). Таким чином позивачем передано відповідачу за період січень-грудень 2014 року природного газу на загальну суму 23377873 грн. 51 коп.

Відповідачем частково сплачено кошти за поставлений природний газ на загальну суму 18365832 грн. 93 коп.

Вказані фактичні обставини також встановлені господарським судом Харківської області у справі № 913/177/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" про стягнення основного боргу за договором на купівлю-продаж природного газу від 17.12.2013 № 1359/14-БО-20 в сумі 5012040 грн. 58 коп., пені в сумі 317883 грн. 88 коп., 3% річних в сумі 39504 грн. 75 коп., інфляційних втрат в сумі 572071 грн. 98 коп., всього 5941501 грн. 19 коп.

За результатами розгляду вказаного спору місцевим господарським судом винесено рішення від 24.06.2015, яким позов задоволено частково та присуджено до стягнення Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" борг в сумі 5012040 грн. 58 коп., 3% річних в сумі 39504 грн. 74 коп., інфляційні втрати в сумі 333079 грн. 31 коп., судовий збір в сумі 66230 грн. 46 коп.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань по договору за ним утворився борг, який на день вирішення спору в суді не сплачено.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Факт невиконання зобовязань щодо оплати відповідачем отриманого газу за договором купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013 № 1359/14-БО-20 згідно актів приймання-передачі природного газу в повному обсязі встановлено судом при розгляді справи № 913/177/15.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Норми статті 124 Конституції України визначають обовязковість виконання усіма субєктами прав судових рішень у справі № 4/29. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У цій справі відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання грошових зобовязань у повному обсязі, на підставі яких заявлено позовні вимоги, не надано.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 20.12.2010 № №3-57гс10, від 20.01.2011 № 10/25 та від 16.05.2011.№32/242-32/243-32/244-32/245, від 12.09.2011 № 6/433-42/183).

Так, позивачем заявлені вимоги по стягненню 3% річних за розрахунковий період з 12.02.2015 по 25.03.2015 в сумі 9764 грн. 30 коп. та інфляційних втрат за розрахунковий період з лютого 2015 року по березень 2015 року (включно) в сумі 483654 грн. 12 коп.

При цьому, рішенням господарського суду Харківської області від 24.06.2015 у справі № 913/177/15 з відповідача стягнуто 3% річних в сумі 39504 грн. 74 коп. за період з 15.02.2014 по 11.02.2015 та інфляційні втрати в сумі 333079 грн. 31 коп. по січень 2015 року.

Так, перевіривши розрахунок 3% річних суд дійшов до висновку про задоволення вимоги про стягнення 3% річних в сумі 9212 грн. 78 коп. за період з 12.02.2015 по 25.03.2015 (включно).

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з лютого 2015 року по березень 2015 року (включно) суд зазначає наступне.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов до висновку про задоволення вказаної вимоги в сумі 483654 грн. 12 коп. за період з лютого 2015 року по березень 2015 року (включно).

Контррозрахунок відповідача щодо інфляційних втрат не приймається судом до уваги, оскільки відповідачем не враховано, що на кінець січня 2015 року за ним обліковувався борг, а тому позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати за лютий 2015 року.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 483654 грн. 12 коп. та 3% річних у сумі 9212 грн. 78 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача в сумі 7393 грн. 00 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 16.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль про стягнення 493418 грн. 42 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Стягнути з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", Луганська область, м. Сєвєродонецьк, ідентифікаційний код 00131050 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720: 3% річних в сумі 9212 грн. 78 коп., інфляційні нарахування в сумі 483654 грн. 12 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 7393 грн. 00 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 29.02.2016.

Суддя С.В.Вінніков

Згідно з оригіналом

Помічник суддіК.С.Гуленко

Надр. прим.

1 до справи

2 позивачу за адресою 01001, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 6

3 відповідачу за адресою 93403, м. Сєвєродонецьк Луганської області рекомендованим листом з повідомленням