Рішення № 56157004, 25.02.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2016 р. Справа № 911/5455/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 40 786,60 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. № 15 від 12.01.2016);

від відповідача ОСОБА_1 (НОМЕР_1 виданий 26.10.2001).

Обставини справи:

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» (далі позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 40 786,60 грн заборгованості, з яких: 27 627,10 грн боргу за договором оренди нежитлового приміщення № 09 від 01.09.2014 та 10 121,56 грн боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю № 10 від 01.09.2014, 2 179,60 грн пені, 585,18 грн інфляційних втрат та 273,16 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором оренди нежитлового приміщення № 09 від 01.09.2014 та за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю № 10 від 01.09.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.12.2015 порушено провадження у справі № 911/5455/15, розгляд справи призначено на 21.01.2016.

18.01.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшов супровідний лист №20 від 15.01.2016 (вх. №976/16) із долученими документами, витребувані ухвалою господарського суду Київської області від 25.12.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2016 розгляд справи відкладено на 25.02.2016.

25.01.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання №30 від 22.01.2016 (вх. №1536/16), згідно якого позивач просив долучити до матеріалів справи копію рішення Білоцерківської міської ради від 19.06.2014 №1233-60-VI.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

У судовому засідання 25.02.2016 представник позивача повністю підтримав позов, відповідач не погоджувалась з вимогами позивача та просила не застосовувати штрафні санкції за порушення зобовязання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2014 між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Тролейбусне упарвління» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 09, згідно якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 294,1 кв.м, яке розташоване на першому поверсі трьохповерхової панельної будівлі за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 135а, яке перебуває на балансі Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління».

Відповідно до п. 2.1 договору передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом прийому-передачі.

Згідно п. 3.1 договору розмір орендної плати визначається на підставі «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна» (далі - Методика) і становить 4 492,18 грн (в т. ч. ПДВ 748,7 грн) за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20-го числа місяця, за який вона вноситься.

Пунктом 3.2 договору визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.6 договору витрати орендаря, повязані з утриманням та експлуатацією обєкта оренди, до орендної плати не входять.

Згідно п. 4.8 договору орендар зобовязується сплачувати експлуатаційні, комунальні та інші витрати згідно з окремими договорами, укладеними з балансоутримувачем майна та субєктами господарювання.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що договір діє з 01.09.2014 по 31.07.2017.

Зазначене в договорі нежитлове приміщення було передане за актом про прийом-передачу нежитлового приміщення від 01.09.2014, підписаного обома сторонами договору.

На виконання п. 4.8 договору 01.09.2014 між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» (балансоутримувач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 10 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю, згідно якого балансоутримувач забезпечує надання в адміністративно-побутовий та головний корпуси балансоутримувача, що знаходяться за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 135а (будівля), загальною площею 332,1 кв. м, комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, електроенергія) з метою створення необхідних побутових умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.

Відповідно до п. 4.5 договору сплата за спожиті комунальні послуги здійснюється орендарем в касу чи на розрахунковий рахунок балансоутримувача не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно п. 6.1 договору строк дії договору становить з 01.09.2014 по 31.07.2017 і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Судом встановлено, що за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року позивачем надано відповідачу послуги за договором оренди нежитлового приміщення № 09 від 01.09.2014 на суму 27 627,10 грн та за договором № 10 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю від 01.09.2014 на суму 10 121,56 грн, що підтверджується актами надання послуг №123 від 31.05.2015, №143 від 30.06.2015, №155 від 31.07.2015, №173 від 31.08.2015, №208 від 30.09.2015, №232 від 31.10.2015, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, розрахунками комунальних послуг наданих орендарю за травень 2015 року, за червень 2015 року, за липень 2015 року, за серпень 2015 року, за вересень 2015 року та за жовтень 2015 року, актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.11.2015, підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

Відповідач порушив умови вищезазначених договорів, орендну плату та витрати на комунальні послуги за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року не оплатив, таким чином за ним станом на 01.11.2015 утворилась заборгованість у розмірі 27 627,10 грн за договором оренди нежитлового приміщення № 09 від 01.09.2014 та у розмірі 10 121,56 грн за договором № 10 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю від 01.09.2014, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.11.2015, підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

Судом встановлено, що після порушення провадження у справі №911/5455/15, а саме 24.02.2016 відповідач сплатив на рахунок позивача частину заборгованості за оренду приміщення за період з травня по жовтень 2015 року у розмірі 15 000,00 грн, що підтверджується квитанцією № 11 від 24.02.2016 та поясненнями відповідача.

Таким чином, згідно пояснень сторін, неоплаченою станом на дату розгляду справи залишилась заборгованість за період з травня 2015 по жовтень 2015 року у розмірі 12 627,10 грн боргу за договором оренди нежитлового приміщення № 09 від 01.09.2014 та 10 121,56 грн боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю № 10 від 01.09.2014.

Предметом позову є вимоги про стягнення 27 627,10 грн боргу за договором оренди нежитлового приміщення № 09 від 01.09.2014 та 10 121,56 грн боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю № 10 від 01.09.2014, 2 179,60 грн пені, 585,18 грн інфляційних втрат та 273,16 грн 3% річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли орендні правовідносини.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 N 7-рп/2009 ( v007p710-09) у справі N 1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням частини другої статті 4 ГПК Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що після порушення провадження у справі (25.12.2015) відповідач 24.02.2016 сплатив на рахунок позивача 15 000,00 грн в рахунок заборгованості за оренду нежитлового приміщення за спірний період, що підтверджується копією квитанції №11 від 24.02.2016, суд вважає, що провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 15 000,00 грн боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в частині 12 627,10 грн боргу за договором оренди нежитлового приміщення №09 від 01.09.2014 та 10 121,56 грн боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю №10 від 01.09.2014 та припинити провадження у справі №911/5455/15 в частині позовних вимог про стягнення з позивача 15 000,00 грн заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №09 від 01.09.2014.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором оренди нежитлового приміщення №09 від 01.09.2014 та за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю №10 від 01.09.2014, позивачем за період з 21.06.2015 по 01.12.2015 нарахована пеня в сумі 2 179,60 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.2 договору оренди нежитлового приміщення №09 від 01.09.2014 сторони погодили, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,042% від суми недоплати за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, відповідно змінюється розмір пені.

Пунктом 5.2 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю №10 від 01.09.2014 сторони погодили, що за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги орендар сплачує балансоутримувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період її нарахування, від заборгованої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданих ним розрахунках пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 21.06.2015 по 01.12.2015 становить 2 179,60 грн. Отже, вимога про стягнення 2 179,60 грн пені підлягає задоволенню повністю.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України істаттею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи те, що відповідач добровільно сплатив частину боргу, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені вдвічі.

Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 089,80 грн (1/2 від 2 179,60 грн).

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором оренди нежитлового приміщення №09 від 01.09.2014 та за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю №10 від 01.09.2014, позивачем за період з 21.06.2015 по 01.12.2015 нараховано 585,18 грн інфляційних втрат та 273,16 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданих ним розрахунках інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 21.06.2015 по 01.12.2015 складає 585,18 грн інфляційних втрат та 273,16 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 585,18 грн інфляційних втрат та 273,16 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Провадження у справі в частині вимоги Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 15 000 (пятнадцяти тисяч гривень) 00 коп. боргу за договором оренди нежитлового приміщення №09 від 01.09.2014 припинити.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 135-А; ідентифікаційний код 13705191) 12 627 (дванадцять тисяч шістсот двадцять сім гривень) 10 коп. боргу за договором оренди нежитлового приміщення № 09 від 01.09.2014; 10 121 (десять тисяч сто двадцять одну гривню) 56 коп. боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю № 10 від 01.09.2014; 1 089 (одну тисячу вісімдесят девять гривень) 80 коп. пені; 585 (пятсот вісімдесят пять гривень) 18 коп. інфляційних втрат; 273 (двісті сімдесят три гривні) 16 коп. 3% річних та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень) 00 коп. судового збору.

4.В решті позовних вимог відмовити.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 29.02.2016

Суддя В.М. Антонова