Рішення № 56156930, 18.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2016

Справа №910/32740/15

За позовом

Приватного акціонерного товариства "ЄВРОШПОН-СМИГА"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК ТРЕЙД"

про

стягнення 4 468,49 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача

не з’явився

від відповідача

не з’явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18 лютого 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "ЄВРОШПОН-СМИГА" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК ТРЕЙД" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 4 468,49 грн., в тому числі 4 300,00 грн. основного боргу, 39,94 грн. 3 % річних, 128,55 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки цегли вогнетривкої.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2015 року порушено провадження у справі № 910/32740/15 та призначено справу до розгляду на 28.01.2016 року.

18.01.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про розгляд справи без участі представника.

28.01.2016 року у зв’язку з перебуванням судді Стасюка С.В. на лікарняному, розгляд справи № 910/32740/15 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 року розгляд справи призначено на 18.02.2016 року.

У судове засідання 18.02.2016 року представник позивача не з’явився, проте 15.02.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача в судове засідання 18.02.2016 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02166, м. Київ, проспект Лісовий, будинок 25 на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАК ТРЕЙД" виставлено Приватному акціонерного товариству "ЄВРОШПОН-СМИГА" рахунок на оплату по замовленню № 5 від 16.06.2015 року на поставку товару: цегли вогнетривкої ША-5 в кількості 500 шт. вартістю 4 300 грн.

Позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 4 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4040 від 09.07.2015 року на суму 4 300,00 грн.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов’язання щодо поставки цегли вогнетривкої ША-5 в кількості 500 шт. вартістю 4 300 грн. не виконав.

Претензією № 837 від 07.08.2015 року позивач відмовився від прийняття виконання зобов’язання щодо поставки цегли та вимагав повернення отриманих коштів.

Однак відповідач не повернув грошові кошти сплачені позивачем. У зв’язку з чим, позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт оплати позивачем платіжним дорученням № 4040 від 09.07.2015 року виставленого відповідачем рахунку на оплату по замовленню № 5 від 16.06.2015 року свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин, які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі укладеного між сторонами Договору у відповідача виник обов’язок здійснити поставку товару, а у позивача прийняти товар та оплатити його вартість.

Судом встановлено, що позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату по замовленню № 5 від 16.06.2015 року сплачено на рахунок відповідача 4 300,00 грн., згідно платіжного доручення № 4040 від 09.07.2015 року.

Проте, відповідач свої зобов’язання щодо поставки товару не виконав. У зв’язку з чим, у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4 300,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Докази поставки спірного товару на перераховані позивачем відповідачу грошові кошти матеріали справи не містять.

Відповідно до норми частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов’язки у відповідача.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов’язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Згідно частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 4 300,00 грн. або поставки товару на перераховані позивачем кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 39,94 грн. 3 % річних, 128,55 грн. збитків від інфляції.

Згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом пункту 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 39,94 грн. 3 % річних, 128,55 грн. збитків від інфляції задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ЄВРОШПОН-СМИГА" підлягають частковому задоволенню в розмірі 4 300,00 грн.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного акціонерного товариства "ЄВРОШПОН-СМИГА" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАК ТРЕЙД" (02166, м. Київ, проспект Лісовий, будинок 25, ідентифікаційний код 39674217) на користь Приватного акціонерного товариства "ЄВРОШПОН-СМИГА" (35680, Рівненська обл., Дубенський район, селище міського типу Смига, вулиця Заводська, будинок 1, ідентифікаційний код 30981499) 4 300 (чотири тисячі триста) грн. 00 коп. заборгованості, 1 172 (одну тисячу сто сімдесят дві) грн. 07 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.02.2016

Суддя С.В. Стасюк