Ухвала суду № 56156899, 22.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

22.02.2016Справа № 910/12436/13

За заявою публічного акціонерного товариства «Київенерго»

Про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

У справі за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

До публічного акціонерного товариства «Київенерго»

Про стягнення

Суддя Ковтун С.А. (головуючий)

Суддя Демидов В.О.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін

від стягувача Прокофєва Л.В. (за дов.)

від боржника Матвєєва В.П. (за дов.)

обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення 2443260,26 грн. за договором купівлі-продажу природного газу №14/2277/11 від 30.09.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва №910/12436/13 від 23.04.2014 припинено провадження в сумі основного боргу, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3 % річних - 7359,14 грн., пеню - 13989,34 грн., інфляційні втрати - 572,01 грн. та судовий збір - 60797,84 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду №910/12436/13 від 18.08.2014 частково задоволено апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та позов задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/12436/13 від 16.10.2014 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва № 910/12436/13 від 23.04.2014.

21.10.2014 на виконання рішення Господарського суду міста Києва №910/12436/13 від 23.04.2014, залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014, видано наказ про стягнення з публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3 % річних - 7359,14 грн., пені - 13989,34 грн., інфляційних втрат - 572,01 грн. та судовий збір - 60797,84 грн..

04.09.2015 публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до суду з заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 таким, що не підлягає виконанню. Так, відповідач погасив 60797,84 грн. судового збору (25655,69 грн. - у зведеному виконавчому провадженні державний виконавець стягнув з депозитного рахунку боржника; 35142,15 грн. - боржник сплатив на рахунок стягувача платіжним дорученням № 2116309369 від 19.08.2015), а 21920,49 грн. (7359,14 грн. трьох процентів річних, 13989,34 грн. пені та 572,01 грн. інфляційних) є списаними відповідно до Закону України від 14.05.2015 № 423-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Так, на підставі зазначеного Закону, боржник звернувся листом № 42АУ/92ПЗ/6759 від 04.08.2015 до стягувача про припинення зобов'язання та списання ухвалених до стягнення сум пені, штрафних та фінансових санкцій.

Суд своєю ухвалою від 19.10.2015, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015, вказану заяву задовольнив.

Вищий господарський суд України ухвалив постанову від 30.12.2015 про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 у справі № 910/12436/13, а справу передав до Господарського суду міста Києва на новий розгляд. Вищий господарський суд України зазначив, що Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу» не передбачається можливість списання 3% річних та інфляційних взагалі. Суди не звернули уваги на природу сум, які стягуються за наказом, та на те, що наказом не охоплюється сума основної заборгованості, не дослідили, коли вона була погашена, тому висновок про те, що правила списання штрафних санкцій поширюються на суми, які є предметом стягнення за спірним наказом, є передчасним.

Суд своєю ухвалою від 14.01.2016 призначив розгляд заяви.

Боржник підтримав доводи, наведені вище.

Стягувач заперечив проти визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 7359,14 грн. трьох процентів річних, 13989,34 грн. пені та 572,01 грн. інфляційних.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі України «Про виконавче провадження», що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стадія виконання рішення суду, що набуло законної сили та обов'язкове для виконання, є стадією господарського процесу та регулюється нормами ГПК України та спеціальним Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 117 ГПК України визначено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

За таких обставин, ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті, а саме:

- якщо його (наказ) видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, має правовим наслідком закінчення виконавчого провадження (п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»). Отже, процедура визнання наказу таким, що не підлягає виконання, переслідує ціль закінчення виконавчого провадження внаслідок відсутності обов'язку боржника, і відсутність даного обов'язку не пов'язана з примусовим виконанням наказу.

Обов'язок публічного акціонерного товариства «Київенерго» щодо сплати 60797,84 грн. судового збору за наказом Господарського суду міста Києва № 910/12436/13 відсутній внаслідок добровільної сплати частини суми, а саме: 35142,15 грн. (платіжне доручення № 2116309369 від 19.08.2015), та внаслідок примусового стягнення органом виконання 25655,69 грн..

З огляду на це, оскільки визнання наказу таким, що не підлягає виконання, може мати місце внаслідок відсутності обов'язку боржника, і відсутність даного обов'язку не повинна бути пов'язана з примусовим виконанням, не може бути визнано наказ Господарського суду міста Києва № 910/12436/13 в частині стягнення 25655,69 грн. судового збору, які були стягнуті примусово, таким, що не підлягає виконанню. В свою чергу, враховуючи, що в частині стягнення 35142,15 грн. судового збору обов'язок боржника відсутній у зв'язку з добровільним виконанням, заява в цій частині підлягає задоволенню.

Оцінюючи доводи заявника, про те, що є списаною заборгованість зі сплати 7359,14 грн. трьох процентів річних, 13989,34 грн. пені, 572,01 грн. інфляційних суд дійшов такого висновку.

Пунктом 3 частини 3 розділу 1 Закону України від 14.05.15 № 423-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (набрав чинності 06.06.2015) статтю 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (втратив чинність повністю з 01.10.2015) доповнено частиною 13 такого змісту:

«Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 до 31.12.2014 (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014 (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини. У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін».

В даному випадку частина 13 статті 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» врегульовує підстави та порядок реструктуризації заборгованості теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 до 31.12.2014. Виходячи з диспозиції даної норми, єдиною умовою такої реструктуризації є відсутність заборгованості за спожитий природний газ до 01.01.2014, надаючи право вказаним організаціям погасити таку заборгованість в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом № 423-VIII.

Отже, визначений механізм списання пені, штрафних та фінансових санкції є складовою частиною реструктуризації заборгованості за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 до 31.12.2014, а тому не може бути застосовано до правовідносин, які не здійснюються в рамках даної реструктуризації.

З огляду на викладене, оскільки відсутні обставини, які би свідчили про реструктуризацію заборгованості публічного акціонерного товариства «Київенерго» перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 до 31.12.2014, підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені, відсутні.

Крім того, заборгованість зі сплати трьох процентів річних та інфляційних не є пенею, штрафними чи фінансовими санкціями, які підлягають списанню на підставі частини 13 статті 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу».

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань.

Визначення поняття «фінансова санкція» відсутнє як у Господарському кодексі України так і у Цивільному кодексі України.

Натомість ст. 14 Податкового кодекс України містить таке визначення: «штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Водночас, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, виходячи із положень норм статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 117 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву публічного акціонерного товариства «Київенерго» частково.

Визнати наказ Господарського суду міста Києва № 910/12436/13 від 21.10.2014 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 35142,15 грн. судового збору.

Суддя С. А. Ковтун (головуючий)

Суддя В. О. Демидов

Суддя С. В. Стасюк