Рішення № 56156511, 16.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.02.2016р. Справа №905/3529/15

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ, код ЄДРПОУ 30859524

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Костянтинівка, код НОМЕР_1

про стягнення 9995,86 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Костянтинівка про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 9995,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на те, що всупереч приписам ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідачем, як страхувальником за полісом №АС/9950702 від 03.04.2014р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не було повідомлено страховика про настання страхового випадку, в результаті чого, на думку заявника, у останнього виникло право регресної вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, як роботодавця винної особи.

Сторони у судові засідання 27.01.2016р., 16.02.2016р. не з'явились, витребуваних судом документів не представили, будь-яких пояснень по суті спору не надали, про розгляд справи були обізнані, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №6102217053306, №6102217118467, №6102217118456, №6102217118459.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що сторони, зокрема, у судове засідання 16.02.2016р. не з'явились, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування», зміст якої кореспондується з нормами ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст.1.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дорожньо-транспортною пригодою є подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Виходячи зі змісту постанови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07.10.2014р. у справі №233/5371/14-п, ОСОБА_2 24.09.2014р. о 17:20 год. в м.Костянтинівка по вул.Громова, навпроти будинку №4, керуючи автобусом ПАЗ 32054 СПГ, державний номер НОМЕР_2, рухаючись за визначеним маршрутом «Строітель», при подачі сигналу про намір розпочати рух від зупинки не вжив заходів для безпеки та запобігання дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого вчинив зіткнення з автомобілем Geely, державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, в результаті чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим було порушено п.17.5 Правил дорожнього руху України.

За наявності вказаних обставин, зазначеною постановою було визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу норм ч.2 ст.1187 вказаного нормативно-правового акту шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як було вказано судом вище, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 24.09.2014р. в м.Костянтинівка по вул.Громова за участю транспортних засобів 1. ПАЗ 32054 СПГ, державний номер НОМЕР_2, 2. Geely, державний номер НОМЕР_3, був ОСОБА_2.

Як зазначає позивач, на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 24.09.2014р., ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Наразі, 01.04.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (страхувальник) було підписано поліс №АС/9950702 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого визначено наступний транспортний засіб: марка/модель: ПАЗ 32054, реєстраційний номер: НОМЕР_2, рік випуску: 2007, строк дії з 02.04.2014р. до 01.10.2014р.

З огляду на наявність обставин страхування цивільно-правової відповідальності власника ПАЗ 32054 СПГ, державний номер НОМЕР_2, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група», 25.09.2014р. власник та водій пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді 24.09.2014р. автомобіля Geely, державний номер НОМЕР_3, повідомили позивача про настання страхового випадку та заявили про виплату страхового відшкодування.

Того ж дня представником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» було оглянуто пошкоджений транспортний засіб, про що складено відповідний акт.

З посиланням на поліс страхування №АС/9950702 від 01.04.2014р. (страхувальник ФОП ОСОБА_1.), позивач склав страховий акт №ПССЦВ-538 від 06.11.2014р., у відповідності до якого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» було узгоджено розмір страхового відшкодування в сумі 9995,86 грн.

На підставі платіжного доручення №27453 від 11.11.2014р. позивач перерахував на користь власника автомобіля Geely - ОСОБА_4, страхове відшкодування в сумі 9995,86 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з пп.33.1.4 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

За змістом ст.38 вказаного нормативно-правового акту страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вказує позивач, відповідач не повідомив Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» про дорожньо-транспортну пригоду 24.09.2014р.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалами господарського суду від 15.12.2015р., 27.01.2016р. відповідача було зобов'язано, зокрема, представити письмові пояснення з посиланням на підтверджуючі документи щодо підстав перебування 24.09.2014р. ОСОБА_2 за кермом автомобіля ПАЗ 32054 СПГ, номерний знак НОМЕР_2, а також підстав неповідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 24.09.2014р.

Проте, всупереч приписам ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, відповідачем витребуваних судом доказів не представлено, факту порушення своїх обов'язків не спростовано.

Відтак, за висновками суду, з урахуванням приписів ст.1172 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» правомірно звернулось до суду з позовом про стягнення 9995,86 грн матеріальної шкоди в порядку регресу до відповідача.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 9995,86 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судовий збір в сумі 1218 грн згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Костянтинівка про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 9995,86 грн, задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м.Київ, вул.І.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 9995,86 грн, а також судовий збір у розмірі 1218 грн.

У судовому засіданні 16.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 22.02.2016р.

Суддя Ю.О.Паляниця