Постанова № 56156251, 27.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року 810/5062/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лапія С.М.,

при секретарі судового засідання - Феленюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Антисептик» до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Антисептик» з позовом до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.08.2014 №0000772220 та податкової вимоги від 14.09.2015 року №1926-23.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем і ТОВ«ВЕРБЕНА-Н» та ТОВ «ФОБОС-О», та безтоварність операцій між ними. Також стверджує, що всі укладені позивачем угоди з ТОВ«ВЕРБЕНА-Н» та ТОВ «ФОБОС-О» були реальні та виконані сторонами в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позову не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що правочини між позивачем і ТОВ«ВЕРБЕНА-Н», ТОВ «ФОБОС-О» здійснені без мети настання реальних наслідків.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову невиїзну перевірку ТОВ «Антисептик»" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, за результатами якої складено Акт від 31.07.2014 №405/10-04-22-20/38306566 (далі - Акт перевірки).

Згідно Акту в ході перевірки не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «АНТИСЕПТИК» з контрагентами- ТОВ «ФОБОС-О» та ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» у періоді січень 2014 року та, відповідно, не встановлено факту реального здійснення господарської операції при придбанні посередницьких послуг від постачальника-виконавця ТОВ «ФОБОС-О» та придбанні товару від ТОВ «ВЕРБЕНА-Н».

Також зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 76 141,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Бориспільською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 26.08.2014. №0000772220 на загальну суму 95 176,00 грн., з яких 76 141,00 грн. - основний платіж, та 19 035,00 грн. - штрафні санкції.

Згідно Акту перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали реального товарного характеру, фактично не виконувались, не виявлено наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети), систематичного придбання та продажу товарів або надання послуг (виконання робіт).

Дані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Як встановлено судом, у перевіряємий період позивач мав наступні господарські взаємовідносини.

Так, між ТОВ «АНТИСЕПТИК» (Замовник) і ТОВ «ФОБОС-О» (Посередник) 15.11.2013 укладено договір на посередницькі послуги № 1511/п.

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 даного договору посередник взяв на себе зобов'язання в порядку та на умовах, передбачених договором, провести від імені та за рахунок Замовника провести переговори по підписанню договору на роботи з вогнезахисної обробки, налагодити співпрацю на взаємовигідних умовах з замовником та безпосереднім виконавцем робіт, виконувати функції оперативної координації процесом. Брати участь у вирішенні неузгоджених виробничих питань; у разі збільшення обсягів, провести переговори по підписанню додаткових угод на їх виконання.

За надані послуги, визначені у п.1.1 цього Договору, Замовник сплачує Посередникові кошти у розмірі 12 % від суми Акту приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2 або від суми авансу за виконання робіт з вогнегасної обробки по Договору, підписаному за допомогою Посередника на вогнегасні роботи.

На виконання договору на посередницькі послуги № 1511/п ТОВ «ФОБОС-О» надав послуги щодо укладення договору і 02 грудня 2013 року між ТОВ «АНТИСЕПТИК» та ПП «АВТОЛОМ-ПЛЮС» укладено договір №02/12-А на виконання вогнезахисних робіт, загальна ціна даного контракту складає 848 145,52 грн., у т.ч. вартість матеріалів Замовника - 752 942,52грн., вартість виконаних робіт - 95 203,00 грн.

ТОВ «АНТИСЕПТИК» є виконавцем вогнезахисної обробки металевих та дерев'яних конструкцій, кабельної продукції та інших протипожежних робіт згідно ліцензії серії АЕ № 184108, виданої згідно рішення № 1086/4362/2012 від 15.11.2012 Державної інспекції техногенної безпеки України.

ТОВ "ФОБОС-О" надано позивачу посередницькі послуги в укладенні договору на виконання вогнезахисних робіт , що підтверджується:

Договором №02/12-А на виконання вогнезахисних робіт;

Податковою накладною від ТОВ «ФОБОС-О» № 27028 від 28.01.2014 на суму 11 400,00 грн.;

Актом виконаних робіт від ТОВ «ФОБОС-О» № 27028 від 28.01.2014 на суму 11 400,00грн.;

Рахунком від ТОВ «ФОБОС-О» № 27028 від 28.01.2014 на суму 11 400,00грн.;

Актом приймання-передачі виконаних робіт типової форми КБ -2, що підтверджує реальність виконаних робіт;

Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3;

Банківською випискою, що підтверджує оплату виконаних робіт ТОВ «ФОБОС-О» у розмірі 12 відсотків від суми Акту;

Вказані документи оформлені у відповідності до чинного законодавства, підписано посадовими особами ТОВ «АНТИСЕПТИК», ПП «АВТОЛОМ-ПЛЮС», ТОВ «ФОБОС-О» та завірено печатками.

Також, між ТОВ «АНТИСЕПТИК» (Покупець) і ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» (Постачальник) 15.01.2014 укладено договір № 151.

Згідно даного договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві Товар протягом усього терміну дії договору згідно узгодженого сторонами графіку поставки.

Прийняття кожної партії Товару здійснюється тільки Покупцем.

Ціна на кожну партію поставки окремого виду Товару узгоджуються сторонами (номенклатура, кількість, ціна Товару фіксується в накладних, що підтверджують факт приймання-передачі Товару, згідно яких в подальшому відбуваються розрахунки)

На виконання договору ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» здійснило ряд поставок Товару, який в подальшому використано на об'єктах, де ТОВ «АНТИСЕПТИК» здійснювало роботи з вогнезахисту, що підтверджується:

Договором від 15.01.2014 року №151;

Податковою накладною № 26010 від 27.01.2014 на суму 311 260,00 грн.;

Видатковою накладною № 26010 від 27.01.2014 на суму 311 260,00 грн.;

Рахунком № 26010 від 23.01.2014 на суму 31 1260,00 грн.;

Видатковою накладною № 27032 від 28.01.2014 на суму 49 992,00 грн.;

Податковою накладною № 27032 від 28.01.2014 на суму 49 992,00 грн.;

Рахунком № 27032 від 28.01.2014 на суму 49 992,00 грн.;

Податковою накладною № 28017 від 29.01.2014 на суму 13 809,67 грн.;

Видатковою накладною № 28017 від 29.01.2014 на суму 13 809,67 грн.;

Рахунком від ТОВ «ВЕРБЕНА -Н» № 28017 від 29.01.2014 на суму 13 809,67 грн.;

Податковою накладною № 30139 від 31.01.2014 на суму 24 304,50 грн.;

Видатковою накладною № 30139 від 31.01.2014 на суму 24 304,50 грн.;

Рахунком № 30139 від 31.01.2014 на суму 24 304,50 грн.;

Актом списання № 3 від 28.02.2014;

Актом списання матеріалів № 1 від 31.01.2014;

Актом списання матеріалів № 2 від 31.01.2014;

Актом списання № 4 від 31.01.2014;

Актом списання матеріалів № 1 від 27.02.2015.

Крім того, судом враховується, що на дату укладення та виконання договорів зазначені контрагенти були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платників ПДВ.

Судом з'ясовано, що позивачем проведено розрахунки за результатами виконаних робіт (послуг). Крім того, за даними господарськими операціями відбулися як зміни зобов'язань, так і рух активів - матеріальних ресурсів, що підтверджується наданими до суду документами. Претензій щодо виконання робіт у позивача до контрагентів не було ані по строках виконання робіт (послуг), а ні по якості їх виконання. Таким чином, укладені договори були спрямовані на реальні настання правових наслідків, і такі наслідки підтверджуються відповідними актами виконаних робіт.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного надання посередницьких послуг в укладенні договору на проведення вогнезахисних робіт вказує, що ТОВ «АНТИСЕПТИК» співпрацювало з ТОВ «ФОБОС-О» - уклало реальний договір з ПП «АВТОЛОМ-ПЛЮС» та здійснювало витрати на придбання товарів у ТОВ «ВЕРБЕНА-Н», робіт для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За таких підстав суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинах з ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» та з ТОВ «ФОБОС-О».

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій з ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» і з ТОВ «ФОБОС-О» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вирішуючи даний спір, судом також враховується позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/14, про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, у т.ч. визначених у Акті перевірки, на підтвердження висновків про безтоварність вказаних господарських операцій, які покладено у основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що в Акті перевірки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за вказаними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагентів, про відсутність використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності.

Первинні документи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог КАС України не виявлено.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставину підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання робіт з метою провадження господарської діяльності, висновки актів перевірки про порушення Податкового кодексу України у цій частині є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування - протиправним.

Також податковим органом не заперечувалось належне документальне оформлення вказаних господарських операцій та їх відображення позивачем у податковій звітності.

Податкові накладні містять належну деталізацію товарів (послуг), видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою, що відповідає вимогам закону стосовно порядку їх оформлення та підстав видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із постачальниками, суд керується наступним.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ «Вербена» матеріалів безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «ФОБОС-О», ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних підприємствами-постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Крім того, відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ «ФОБОС-О», ТОВ «ВЕРБЕНА -Н», тому висновки актів перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення та податкова вимога є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з вказаним контрагентом безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 26.08.2014 №0000772220.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 14.09.2015 № 1926-23.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Антисептик» судові витрати зі слати судового збору 2 851 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят одна) грн. 57 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.