Ухвала суду № 56155684, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м. Київ К/800/26977/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквапласт» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквапласт» (далі - позивач, ТОВ «Аквапласт») звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправним рішення Криворізької північної ОДПІ Дніпропетровської області, щодо не досягнення податкового компромісу по податку на прибуток на суму податкового зобов'язання 269923 грн. по податковому повідомленню-рішенню № 0003331500 від 10.03.2014 року; скасувати частково рішення про часткове досягнення процедури податкового компромісу № 2/04-83-22-0 від 16.02.2015 року в частині не досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню № 0003331500 від 10.03.2014 року по податку на прибуток на суму податкового зобов'язання 269923 грн.; зобов'язати Криворізьку північну ОДПІ Дніпропетровської області прийняти рішення про досягнення податкового компромісу до податкових зобов'язань по податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення № 0003331500 від 10.03.2014 року. на суму 269923 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення про часткове досягнення процедури податкового компромісу №2/04-83-22-0 від 16.02.2015 року Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області в частині не досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню № 0003331500 від 10.03.2014 року по податку на прибуток на суму податкового зобов'язання 269923 грн.; зобов'язано Криворізьку північну об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняти рішення про досягнення податкового компромісу до податкових зобов'язань по податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення № 0003331500 від 10.03.2014 року на суму 269923 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що жодною нормою Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо регулювання процедури податкового компромісу не встановлено приписів про застосування процедури податкового компромісу виключно до грошового зобов'язання, визначеного у зв'язку з завищенням витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та незастосування такої процедури до податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного в результаті заниження платником податків валового доходу. В той же час, позивачем виконано всі законодавчо встановлені умови для досягнення податкового компромісу, а тому такий вважається досягнутим.

Криворізьку північну об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області замінено правонаступником Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що по податковому повідомленню-рішенню № 0003331500 від 10.03.2014 року по податку на прибуток податковий компроміс не досягнуто частково на суму грошового зобов'язання 269923 грн. у зв'язку з невідповідністю податкового зобов'язання умовам податкового компромісу, передбаченим Податковим кодексом України, оскільки податкове зобов'язання з податку на прибуток в цій частині визначено в результаті заниження позивачем валового доходу та не може бути предметом податкового компромісу.

В запереченнях на касаційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами відповідача проведено перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт № 164/222/32974593 від 09.08.2013 року. У вказаному акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог ст. 135 ПК України, в частині заниження податку на прибуток в загальному розмірі 564739 грн., ст. 198 ПК України в частині заниження податку на додану вартість в загальному розмірі 252871 грн. За наслідками перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0003311500 від 29.01.2014 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та № 0003331500 від 10.03.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, які оскаржені позивачем в судовому порядку.

03.02.2015 року позивачем подано до відповідача заяву № 7 про намір досягнення податкового компромісу в порядку п. 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ ПК України на неузгоджену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеному податковим повідомленням-рішенням № 0003311500, в розмірі 252871 грн. Платіжним дорученням № 58 від 10.02.2015 року позивачем сплачена сума податкового компромісу (5% від суми зобов'язань) в розмірі 12643,55 грн. з призначенням платежу «ПДВ згідно із заявою про досягнення податкового компромісу № 7 від 03.02.2015 року».

Того ж дня, позивачем подано відповідачу заяву про досягнення податкового компромісу № 8 від 03.02.2015 року на неузгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначену у податковому повідомленні-рішенні № 0003331500 від 10.03.2014 року, в загальному розмірі 564739 грн. Платіжним дорученням № 59 від 13.02.2015 року позивачем сплачена сума податкового компромісу (5% від суми зобов'язань) в розмірі 28236,95 грн. з призначенням платежу «Податок на прибуток згідно із заявою про досягнення податкового компромісу № 8 від 03.02.2015 року».

16.02.2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 2/04-83-22-0 про часткове досягнення процедури податкового компромісу, відповідно до якого досягнуто податковий компроміс по податковому повідомленню-рішенню № 0003311500 від 29.01.2014 року по податку на додану вартість на суму 12643,55 грн. (5% від суми заниженого податкового зобов'язання - 252871 грн.) та частково досягнуто податковий компроміс по податковому повідомленню-рішенню № 0003331500 від 10.03.2015 року по податку на прибуток на суму 14740,80 грн. (5% від суми заниженого податкового зобов'язання, розрахованого за завищення валових витрат - 294816 грн.); по податковому повідомленню-рішенню № 0003331500 від 10.03.2014 року по податку на прибуток податковий компроміс не досягнуто частково на суму податкового зобов'язання 269923 грн. у зв'язку з невідповідністю податкового зобов'язання по податку на прибуток умовам податкового компромісу, передбаченим Податковим кодексом України (податкове зобов'язання визначено в результаті заниження позивачем доходів).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з п. 7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках, днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається із матеріалів справи вищезазначені податкові повідомлення-рішення відповідача № 0003311500 від 29.01.2014 року № 0003331500 від 10.03.2014 року були предметом судового розгляду у справі № 804/5619/14 та станом на момент розгляду справи визначені у них зобов'язання не набули статусу узгоджених.

Згідно з п. 11 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Таким чином, до податкових зобов'язань, нарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням, може бути застосована процедура податкового компромісу.

Згідно з п. 8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Відповідно до п. 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому, 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.02.2015 позивачем подано відповідачу заяву про досягнення податкового компромісу на неузгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначену у податковому повідомленні-рішенні № 0003331500 від 10.03.2014 року, в загальному розмірі 564739 грн.

Платіжним дорученням № 59 від 13.02.2015 року позивачем сплачена сума податкового компромісу (5% від суми зобов'язань) в розмірі 28236,95 грн. з призначенням платежу «Податок на прибуток згідно із заявою про досягнення податкового компромісу № 8 від 03.02.2015 року».

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем виконано всі законодавчо встановлені умови для досягнення податкового компромісу, а тому такий вважається досягнутим, а оскаржуване рішення відповідача підлягає частковому скасуванню. Крім того, правильними є висновки, що ПК України не передбачено застосування процедури податкового компромісу виключно до грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного податковим повідомленням-рішенням у зв'язку з завищенням валових витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та незастосування такої процедури до податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного в результаті заниження платником податків валового доходу.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі № 804/3514/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко