Ухвала суду № 56155564, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/64150/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014

та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.04.2014

у справі № 811/725/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКАРА»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСКАРА» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 29.10.2013 № 0001072206 та № 0001082206.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «АСКАРА» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість і доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Захід-Схід Інвест» за червень 2013 року, складено акт № 77/11-23-22-06/38758327 від 10.10.2013, в якому зафіксовані порушення п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 4 288 162 грн., у т.ч.: за червень 2013 року заниження в розмірі 4 291 773 грн. та за липень 2013 року завищення у розмірі 3 611 грн., а також занижено залишок від'ємного значення з ПДВ (ряд. 19) на суму 203 609 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 29.10.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001072206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 360 203 грн., у т.ч.: 4 288 162 грн. основного платежу та 1 072 041 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0001082206 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2013 року в сумі 203 609 грн.

Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Захід-Схід Інвест», які, на думку податкового органу, не носять реального характеру.

Матеріалами справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав правовідносини з ТОВ «Захід-Схід Інвест».

Так, відповідно до договору поставки № 2 від 03.06.2013 ТОВ «Захід-Схід Інвест» у червні 2013 року поставило ТОВ «АСКАРА» запасні частини на суму 628 399,91 грн., у тому числі ПДВ - 104 733,33 грн., що підтверджено видатковими та податковими накладними.

Відповідно до договору поставки товарів № 3 від 10.06.2013 ТОВ «Захід-Схід Інвест» у червні 2013 року поставило ТОВ «АСКАРА» олію соєву на суму 169 476 грн., у тому числі ПДВ - 28 246 грн., що підтверджено видатковою та податковою накладними.

Згідно договору поставки № 4 від 06.06.2013 ТОВ «Захід-Схід Інвест» у червні 2013 року поставило ТОВ «АСКАРА» сою на суму 3 406 599,90 грн., у тому числі ПДВ - 567 759,97 грн., що підтверджено видатковими та податковими накладними.

Транспортування придбаного товару здійснювалося за замовленням ТОВ «АСКАРА», що підтверджено товарно-транспортними накладними.

На підставі договору поставки товарів № 5 від 03.06.2013 ТОВ «Захід-Схід Інвест» у червні 2013 року поставило ТОВ «АСКАРА» жмих соєвий на суму 1 567 048,70 грн., у тому числі ПДВ - 261 174,78 грн., що підтверджено видатковими та податковими накладними.

За договором поставки № 6 від 01.06.2013 ТОВ «Захід-Схід Інвест» у червні 2013 року поставило ТОВ «АСКАРА» соняшникову нерафіновану олію другого сорту на суму 17 792 056,87 грн., у тому числі ПДВ - 2 965 342,82 грн., що підтверджено видатковими та податковими накладними.

Транспортування придбаного товару здійснювалося ТОВ «Захід-Схід Інвест» за замовленням ТОВ «АСКАРА», що підтверджено товарно-транспортними накладними.

У відповідності до договору № 13 на транспортно-експедиторське обслуговування від 03.06.2013 ТОВ «Захід-Схід Інвест» у червні 2013 року надало ТОВ «АСКАРА» транспортні послуги на загальну суму 2 299 880 грн., у тому числі ПДВ - 383 313,33 грн., що підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними.

Випискою по особовому рахунку підтверджено здійснення оплати вартості придбаних товарів та наданих послуг.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особою, яка була зареєстрована платниками податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ «АСКАРА», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний