Ухвала суду № 56155545, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м. Київ К/800/26521/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Новинтех» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року Приватне підприємствл «Новинтех» (далі - позивач, ПП «Новинтех») звернулась до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001632201, № 0001622201, № 0018621703, № 0018611703 від 29.09.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що порівняльним аналізом наданих до перевірки даних бухгалтерського обліку та розрахункових показників максимальної потужності виробництва підприємства з урахуванням кількості робочих годин працівників мукомольного цеху, технічних показників (виробничої потужності основних засобів) та враховуючи кількість календарних днів місяця, встановлено відхилення можливого обсягу виготовлення (перероблення) продукції тонн за календарний місяць та кількості готової продукції, яка була відображена у бухгалтерському обліку, а саме: обсяги виробництва тонн на місяць готової продукції ПП «Новинтех» у бухгалтерському обліку перевищують максимально можливі обсяги з урахуванням вищенаведених факторів. Враховуючи наведене, ДПІ зроблено висновок, що продукція невідомого походження, оприбуткована на рахунку - «готова продукція», а саме: відхилення між обсягом готової продукції, який фактично міг бути виготовлений позивачем від обсягу відображеного в бухгалтерському обліку - вважається безоплатно отриманим товаром. Кількість безоплатно отриманих позивачем товарів та не відображення у податковому обліку складає всього у сумі 3600358 грн., яка не була врахована при визначенні фінансового результату. При цьому, податковий кредит сформований за рахунок придбання ТМЦ (пшениця), який згідно бухгалтерського обліку списаний у виробництво, але фактично не міг бути перероблений на готову продукцію ( у зв'язку з відсутністю технічних можливостей) не має зв'язку з господарською діяльністю, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 639217 грн. що є порушенням вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).Також, перевіркою було встановлено, що позивачем було надано додаткове благо фізичним особам - працівникам на загальну суму 585,99 грн., з яких позивачем, як податковим агентом не було утримано та не було перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 87,90 грн. та не подано своєчасно податкових розрахунків за ф. № 1ДФ, що є порушеннями пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 18.1 ст. 18, пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167, пп. 168.1.1 п.168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст.176, п.119.2 ст.119 ПК України.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У період з 11.08.2014 року по 22.08.2014 року посадовими особами відповідача, згідно до ст. 77 Податкового кодексу України та плану-графіку, була проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Новинтех» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року за результатами якої був складений акт від 08.09.2014 року № 2587/04-62-22-1-9/20267780 за висновками якого встановлені наступні порушення вимог податкового законодавства:

- пп.135.5.4 п. 135.5 ст.135 та п. 137.10 ст. 137 ПК України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 710547 грн. у 3, 4 кварталі 2012 року та за 2013 рік;

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 639217 грн.;

- пп. 4.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 18.1 ст. 18, абз. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст.171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України в зв'язку з наданням додаткових благ працівнику підприємства без нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб, за результатами перевірки додатково нараховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 87,90 грн.;

- пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, абз. 1 п. 46.1 ст. 46, п. 49.1 та п. 49.2, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, ст. 51 та пп. 176.2 ст. 176 ПК України порушено термін подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за І кв.2012 року, ІV кв. 2012 року та І кв. 2013 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки, податковим органом 29.09.2014 року були винесені наступні податкові повідомлення-рішення форми:

- № 0001622201 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з платежем: з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 1065820,50 грн. (за основним платежем - 710547 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 355273,50 грн.);

- № 0001632201 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з платежем: з податку на додану вартість у загальній сумі 799021,25 грн. (за основним платежем - 639217 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 159804,25 грн.);

- № 0018621703 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п у загальній сумі 109,88 грн., в т.ч. за основним платежем - 87,90 грн., за штрафними санкціями - 21,98 грн.;

- № 0018611703 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п за штрафними санкціями - 510 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001622201 від 29.09.2014 року за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з платежем: з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 1065820,50 грн., суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно пп.пп. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підставою для нарахування вищевказаного грошового зобов'язання були ті обставини, що податковими інспекторами у ході проведення перевірки було встановлено заниження позивачем задекларованого доходу за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року у сумі 3600358 грн. у 3, 4 кварталах 2012 року та за 2013 року за рахунок того, що порівняльним аналізом наданих до перевірки даних бухгалтерського обліку та розрахункових показників максимальної потужності виробництва підприємства, з урахуванням кількості робочих годин працівників мукомольного цеху, технічних показників (виробничої потужності основних засобів) та враховуючи кількість календарних днів місяця, встановлено відхилення можливого обсягу виготовлення (перероблення) продукції тонн за календарний місяць та кількості готової продукції, яка була відображена у бухгалтерському обліку, а саме: обсяги виробництва тонн на місяць готової продукції ПП «Новинтех» у бухгалтерському обліку перевищують максимально можливі обсяги з урахуванням вищенаведених факторів. А тому, продукція невідомого походження протиправно оприбуткована на рахунок 26 «Готова продукція». Кількість безоплатно отриманих ПП «Новинтех» товарів та не відображених у податковому обліку складає всього у сумі 3600358 грн. за 3,4 квартали 2012 року та за 2013 року та не була врахована при визначенні фінансового результату, що є порушенням пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 ПК України.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п. 137.10 ст. 137 ПК України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевіряючими під час перевірки для порівняння виготовлення кількості готової продукції було взято показники керівництва з експлуатації агрегату мукомольного вальцьового «Харьковчанка-1200 Плюс» виробнича потужність якого складає 1100 кг/год (продуктивність по зерну в процесі проведення контрольного помолу). Крім того, висновок відповідача про можливе відхилення обсягу ґрунтується також на інформації отриманій із зовнішніх джерел, зокрема, інтернет-видання, де вказано про те, що продуктивність по зерну складає -1200кг/год.

Дійшовши зазначених висновків, відповідачем не враховано, що позивачем протягом 2005-2010 року було придбано та замінено на більш продуктивне обладнання, яке дозволяє за потреби збільшувати обсяги переробки сировини з метою збільшення реалізації готової продукції в подальшому, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують модернізацію основних засобів та придбання зерна для переробки за договорами постачання.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що висновки податкового органу про безоплатно отриманий позивачем товар, який фактично був виготовлений позивачем, є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, яким чином здійснювалося порівняльний аналіз, та не надано доказів чи було здійснено контрольні заміри та інше. Також, не надано суду і доказів відповідачем з яким саме іншим агрегатом «Харьковчанка 1200 Плюс» було здійснено порівняння обсягів виготовлення продукції.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001632201 від 29.09.2014 року, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту ґрунтуються на тому, що податковий кредит сформований за рахунок придбання ТМЦ (пшениці), яка згідно бухгалтерського обліку списана у виробництво, але фактично не могла бути перероблена на готову продукцію (у зв'язку з відсутністю технічних можливостей) не має зв'язку з господарською діяльністю платника податку, відтак не може бути включений до складу податкового кредиту, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

На підтвердження реальності господарських операцій по придбанню товарів (пшениці) позивачем надано до суду копії: договорів поставки, постачання, купівлі-продажу, специфікацій до договорів, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, а також платіжних доручень.

Позивач здійснював оплату за отримані послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ. Крім того, на момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру та перебувало на обліку платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновки судів попередніх інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеним договором, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники. Крім того, наявність у позивача необхідних виробничих потужностей для переробки зерна встановлено вище. Більш того, реальність господарських операцій про придбанню ТМЦ відповідачем не оспорюється, а тому податкове повідомлення-рішення № 0001632201 від 29.09.2014 року є протиправним.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0018621703 та № 0018611703 від 29.09.2014 року, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень на думку ДПІ слугували ті обставини, що позивачем, як податковим агентом, не було здійснено утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 87,90 грн. з додаткового блага, наданого фізичним особам, які є працівниками підприємства, а також позивачем, як податковим агентом, не було подано звітів по вказаним працівникам форми №1ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, що є порушеннями п. 119.2 ст. 119, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

За змістом пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Згідно з пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 ПК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками позивача, зазначеними в акті перевірки, були отримані вищевказані кошти під звіт на відрядження та у подальшому ці працівники підприємства подали відповідні звіти у зв'язку з їх використанням у період відрядження, що підтверджено наведеними у акті дослідженими звітами.

З огляду на зазначене, правильним є висновки судів попередніх інстанцій, що вищевказані кошти отримувались працівниками підприємства на відрядження, їх використання підтверджено наведеними в акті звітами, такі кошти не можуть вважатись додатковими благами наданими фізичним особам, а тому висновки відповідач про порушення позивачем вимог п. 119.2 ст. 119, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України є безпідставним.

Отже, з аналізу наведених норм чинного законодавства та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що ДПІ не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі № 804/16623/14 - без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 22.02.2016 року.