Ухвала суду № 56155452, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2016 р. м. Київ К/800/53784/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015 р.

у справі № 820/7650/15

за позовом ОСОБА_4

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

третя особа: Харківська обласна дирекція Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач) звернулась до суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Індустріальна ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Індустріальною ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, про що складено акт №1596/20-36-17-02-11/2115401180 від 16.04.2014 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп.164.2.17п.164.2 ст.164 ПК України в частині невиконання обов'язку включення до сукупного оподаткованого доходу доходів у вигляді додаткового блага від юридичної особи та несплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 41528,96 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001671702 від 28.05.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 51911, 20 грн., у тому числі за основним платежем - 41528,96 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10382,24 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, позивачем було отримано додаткове благо у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, але не виконано зобов'язання щодо сплати податку з доходів фізичних осіб з вказаних сум.

Суд касаційної інстанції не може повністю погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір про припинення зобов'язань від 13.07.2012 року за кредитними договором №014/0465/82/0008763 від 23.10.2008 року, відповідно до умов якого позивачу анульовано суму боргового зобов'язання за кредитним договором №014/0465/82/0008763 від 23.10.2008 року у розмірі 245 550,38 грн.

Згідно до умов укладеної угоди, позивач попереджений про те, що інформація про суму боргу буде включено ПАТ «Райффайзен Банк» до податкового розрахунку сум доходів, нарахованих на користь фізичних осіб, та позивач зобов'язаний самостійно подати до податкового органу декларацію про отриманий дохід та сплатити податок з доходів фізичних осіб.

Згідно із пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що анульована сума податкового боргу може включати в себе тіло кредиту, відсотки та/або пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015 р. скасувати.

3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун